Кращі практики

Рекомендації щодо розслідування ветеринарних прецедентів

Кращі практикиfaoinua

Серія методичних рекомендацій щодо планування ветеринарних заходів, офіційного ветеринарного нагляду, моніторингу і контролю хвороб тварин, запобігання випадків їх масового отруєння, сприяння ліквідації наслідків війни і стихійного лиха із жертвами серед тварин та участі ветеринарів і параветеринарних фахівців в розслідуванні прецедентів на підконтрольних їм об'єктах і територіях, а також протидії біологічним загрозам, захист та особливості реагування - підготовлених національними консультантами ФАО: Оксаною Юрченко, Олександром Ревнівцевим, Віталієм Башинським, Сергієм Хоменком та Володимиром Поліщуком під редакцією Дмитра Приходька та Андрія Розстального.

Зважаючи, що особливості та порядок планування ветеринарних заходів, зміна статусу територій вільних від хвороб, здійснення контрольно-наглядових процедур, епізоотичне розслідування випадків та спалахів інфекційних хвороб тварин чи інвазій, частково визначені в Законах України (Про ветеринарну медицину та Про захист населення від інфекційних хвороб, а слідчих дій - у Кримінально-процесуальному кодексі України) та інших підзаконних актах, а також міжнародних нормативних документах, то в цих рекомендаціях ми намагались узагальнити підходи та конкретизувати завдання фахівців Компетентного органу по протидії хворобам тварин, випадкам їх масового отруєння, сприянню ліквідації наслідків війни і стихійного лиха із жертвами серед тварин та участю ветеринарів і параветеринарних фахівців в розслідуванні прецедентів на підконтрольних їм об'єктах і територіях, а також протидії біологічним загрозам, захисту та особливостям реагування.

Зміст

Вступ

Будь-який живий організм перебуває в двох станах - стані здоров’я чи захворювання. Стан здоров’я тварини та її добробут здатен проаналізувати, оцінити та визначити лише ветеринар. Наявність в популяції тварин, хоча б однієї підозрілої (з наявністю характерних для інфекційної та/чи інвазійної хвороби чи отруєння, а також і нехарактерних клінічних ознак відхилення від фізіологічної норми) чи хворої тварини на вільній від хвороби території (населений пункт, домо-господарство чи оператор ринку) призводить до зміни статусу цієї території на небезпечну чи навпаки після ліквідації інфекційної хвороби тварин та інвазії і знищення патогена на всіх забруднених об’єктах та зняття відповідних обмежень. Періодичне епізоотичне обстеження підконтрольних Компетентному органу країни територій та об'єктів, заходи діагностики, терапії та профілактики, особливо транскордонних інфекцій (хвороб списку МЕБ) передбачають обов'язковий моніторинг інфекційних та/чи інвазійних хвороб тваринпланування ветеринарних заходів, державний нагляд і контроль їх виконання та розслідування невідповідностей і прецедентів.

Розслідування випадків та спалахів інфекційних хвороб тварин, масових отруєнь тварин та наслідків стихійного лиха із жертвами серед тварин

Особливості епізоотичного розслідування

​Тобто, у випадку та/чи спалаху інфекційної хвороби тварин чи інвазії, випадку масового отруєння тварин чи наслідків стихійного лиха із жертвами серед тварин, з ініціативи посадової особи (офіційного ветеринара) Компетентного органу за наслідками епізоотичного розслідування, що підтвердило зміну зоосанітарного статусу країни, зони та/чи компартменту, внаслідок виникнення, поширення чи розповсюдження інфекційної та/чи інвазійної хвороби або отруйної речовини, за фактом звернення — слідчими органів досудового розслідування проводяться слідчі дії.

Або ж, це слідчі дії ініційовані, зазвичай, постраждалим власником (оператор ринку, власник тварин (и) після примусового вилучення підозрілої чи хворої тварин внаслідок інфекційної хвороби тварин чи інвазії, постраждала покусана людина тощо) у прагненні відшкодування збитків, пошуку справедливості та покарання винних тощо.

Процедура епізоотичного розслідування - це лише збір, аналіз та епізоотична оцінка даних щодо випадку та/чи спалаху інфекційної хвороби тварин чи інвазії, з'ясування причини захворювання тварин, виділення та ідентифікація патогена, отруйної речовини чи встановлення причини масової загибелі тварин. А, з'ясування обставин події, що сталася передбачає слідчі дії, за фактом злочину, бездіяльності, халатності посадових осіб чи злого умислу.

Для з'ясування обставин занесення/завезення патогена на підконтрольну територію країни, зони та/чи компартменту, обстеження місця події, збирання даних, опитування громадян і свідків, дослідження обставин (рух транспорту, тварин, кормів, переміщення людей, повернення з відряджень тощо), аналізу та оцінки фактів і їх перевірки та використання, як доказів у розкритті чи запобіганні злочину необхідне проведення слідчих дій, і як правило, з залученням до слідства компетентних у біології, екології, ветеринарії та медицині фахівців та спеціалістів з лабораторної діагностики.

Адже, процес обстеження та дослідженняя потребуватиме наявності об'єктивних даних, як щодо оцінки стану здоров'я тварин, різних статево-вікових груп, наявності хворих та/чи загиблих тварин, забруднених продуктів тваринного походження, побічних продуктів, не призначених для споживання людиною, об'єктів навколишнього середовища, оцінки стану та ймовірності подальшої загрози, стадії перебігу епізоотичного процесу та/чи масштабів забруднення навколишнього середовища на відповідній території, наявності посередників, здатних до перенесення патогенів, достовірних результатів лабораторних досліджень, розрахунків прямих та опосередкованих збитків тощо.

Фахівці та спеціалісти - використовуючи три основні прийоми логічного мислення:

  1. Порівняння, під час якого встановлюються схожість і відмінності предметів і явищ об'єктивного світу.
  2. Аналіз і синтез. Аналіз – це такий логічний прийом, за допомогою якого подумки розчленовуються предмети та/чи явища на їх окремі складові частини та властивості. Синтез - це такий логічний прийом, за допомогою якого теж подумки об’єднуються окремі складові розчленованих в аналізі предметів та явищ, їх частини та/чи властивості. Аналіз і синтез – це два нерозривно пов’язані між собою логічні прийоми, оскільки синтез неможливий, якщо предмет чи явище не були проаналізовані, а всякий аналіз має проводитись на основі знання предмета чи явища, як чогось цілого. Мислення полягає - як в розкладанні предмета чи явища на складові та елементи, так і у поєднанні окремих складових та елементів у щось єдине ціле.
  3. Абстрагування та узагальнення. Абстрагування – це такий логічний прийом, за допомогою якого ми подумки виділяємо суттєві властивості предметів, явищ і відкидаємо другорядні. Узагальнення – це розумовий процес поєднання спільних властивостей однорідних предметів та явищ, що дозволяє відсторонитись від конкретних предметів та явищ, а також маси деталей властивих досліджуваним речам. Пізнання загального дозволяє глибше зануритись в сутність досліджуваних предметів та явищ.

Тому, лікар-епідеміолог/епізоотолог, залучений, як до епідемічного/епізоотичного розслідування, так і власне слідства має бути досвідченим, кваліфікованим фахівцем та знати:

враховувати:

  • Синергію збудників (Сальмонельоз - Чума).
  • Поширення (наявність чи відсутність в регіоні та країні).
  • Потенційний економічний збиток (його характер, складові).
  • Тривалість інкубаційного періоду.
  • Характер та швидкість перебігу інфекційної та/чи інвазійної хвороби (блискавичний, гострий, підгострий, хронічний, повільний), видові та статево вікові особливості сприйнятливих тварин.
  • Локалізацію та характер патологоанатомічних змін.
  • Лікування: дозволено/заборонено. Методи і засоби надання допомоги.
  • Специфічні засоби терапії (наявність в країні).
  • Симптоматичні засоби терапії (наявність в країні).
  • Профілактика (унормовано/ні, обмеження/карантин, тривалість обмежень, порядок оздоровлення, відшкодування збитків).
  • Специфічні засоби профілактики (наявність, дозвіл на застосування, характер обмежень тощо).
  • Наявність зонування, компартментизації.

а, також розуміти для чого це потрібно і яких наслідків варто очікувати?

Порядок епідемічного обстеження (розслідування) епідемій та спалахів інфекційних хвороб унормований в Україні лише у відношенні хвороб людей Закон України Про захист населення від інфекційних хвороб. Але, враховуючи наявність інфекційних хвороб тварин та інвазій спільних, як для людей так і тварин, логічним, було б часткове розширення дії цього закону також і на категорію інфекційних хвороб тварин та інвазій, шляхом внесення змін, виклавши їх у наступній редакції, зокрема:

Стаття 35. Облік та реєстрація інфекційних хвороб

Облік інфекційних хвороб та інвазій базується на системі обов'язкової реєстрації кожного їх випадку незалежно від місця і обставин виявлення та оперативного (екстреного) повідомлення про нього відповідного органу державної санітарно-епідеміологічної служби та/або Компетентного органу України.

Заклади та установи охорони здоров'я незалежно від форм власності, суб'єкти підприємницької діяльності, що займаються медичною та/або ветеринарною практикою, ведуть реєстрацію та облік інфекційних хвороб тварин та інвазій і подають відповідні статистичні звіти. Перелік інфекційних хвороб, що підлягають реєстрації, порядок ведення їх обліку та звітності встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я на основі міжнародних угод.

Стаття 36. Порядок епідемічного та/або епізоотичного обстеження і розслідування епідемій та/або епізоотій та спалахів інфекційних та інвазійних хвороб

Усі епідемії та/або епізоотії та спалахи інфекційних хвороб та інвазій підлягають епідемічному та/або епізоотичному обстеженню і розслідуванню з метою встановлення істинних причин їх виникнення, факторів передачі інфекції чи інвазії, визначення меж осередку спалаху та масштабів поширення епідемії та/або епізоотії, вжиття заходів щодо їх локалізації та ліквідації, а також виявлення осіб, винних у виникненні епідемії та/або епізоотії чи спалаху інфекційної та/чи інвазійної хвороби.

Порядок проведення епідемічного та/або епізоотичного обстеження і розслідування причин епідемій та/або епізоотій інфекційних хвороб та інвазій встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Стаття 37. Робота в осередках інфекційних хвороб

Обов'язковому епідеміологічному та/або епізоотологічному обстеженню підлягає кожен випадок (осередок) особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб та інвазій незалежно від місця виникнення. У дитячих закладах та/або операторах ринку обов'язковому епідеміологічному/епізоотологічному обстеженню підлягає кожен випадок будь-якої інфекційної та/чи інвазійної хвороби.

Межі осередків інфекційних хвороб та інвазій визначаються фахівцями державної санітарно-епідеміологічної служби та/або ветеринарної служби Компетентного органу України на підставі результатів їх епідемічного та/або епізоотичного обстеження.

Роботи в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб та інвазій (епідеміологічне та/або епізоотичне обстеження, лікувальні, профілактичні та протиепідемічні та/або протиепізоотичні заходи, у тому числі дезінфекційні) належать до робіт з особливо шкідливими та шкідливими умовами праці. Перелік посад медичних та/або ветеринарних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з шкідливими та особливо шкідливими умовами праці в осередках інфекційних хвороб та інвазій, визначається Кабінетом Міністрів України. На цих працівників поширюються встановлені законодавством умови оплати праці, заходи соціального захисту, пільги та компенсації.

Власники (керівники) закладів та установ охорони здоров'я та/або Компетентного органу України згідно з законодавством забезпечують працівників, які виконують роботи в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб та інвазій спеціальним одягом, взуттям і захисними засобами з урахуванням особливостей інфекційної та/чи інвазійної хвороби, факторів передачі інфекції та виконуваної роботи.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності зобов'язані всебічно сприяти проведенню робіт в осередках інфекційних хвороб та інвазій, оперативно надавати працівникам, які їх виконують, достовірну інформацію щодо епідемічної та/або епізоотичної ситуації, а в необхідних випадках забезпечувати їх транспортом, засобами зв'язку, приміщеннями для роботи та відпочинку, продуктами харчування, спеціальним одягом, взуттям, захисними засобами та засобами для санітарної обробки тощо.

Кримінальний процесуальний кодекс України містить ряд застережень, щодо процедури розслідування, механізму реалізації правових підстав, повноважень осіб і наслідків провадження. Так, зокрема: Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї, Стаття 23. Безпосередність дослідження показань, речей і документів.

Тож, у який спосіб і на підставі чого ветеринар (фахівець, який навчався визначати стан здоров’я тварин, коригувати фізіологічні відхилення, визначати причини смерті та підстави, що їй передували) чи посадова особа (офіційний ветеринар), має вчиняти слідчі дії (збирати дані і показання у власників чи доглядачів тварин, опитувати громадян і свідків або ж робити висновки щодо обвинувачення), тобто проводити розслідування? Тут, простежується явна підміна понять між епізоотичним обстеженням і вчиненням слідчих дій.

Дослідження стану здоров'я тварин, обстеження зоосанітарного стану оператора ринку чи дослідження патогенів - в змозі проводити лікар-епізоотолог (його цьому навчали) і це компетенція офіційного ветеринара Компетентного органу. А, слідство, тобто проведенням дізнання, досудове розслідуванням та досудове слідство - це компетенція органів слідства. Так, безумовно, лікарі-епідеміологи та/чи -епізоотологи мають приймати безпосередню участь в розслідуванні випадків та/чи спалахів інфекційних хвороб тварин чи інвазій, випадків масового отруєння тварин чи наслідків стихійного лиха із жертвами серед тварин, оскільки знають особливості патогенів, здатні визначити характер вторгнення, повідомити ймовірні шляхи його занесення/завезення, потенційні можливості поширення чи розповсюдження зарази, відпрацювати версії щодо сценаріїв можливого розвитку подій, критичних наслідків та інших значимих моментів.

Офіційний ветеринар має ініціювати розслідування прецеденту за фактом занесення/завезення патогена у вільну від хвороби країну, зону чи компартмент вільний від інфекційної хвороби тварин та інвазії, отруєння людей та/або тварин чи наслідками стихійного лиха із жертвами серед тварин. Аналогічне звернення до слідства, вправі ініціювати і інша постраждала сторона (оператор ринку, власник тварини, перевізник та/чи переробник, покусана людина) в прагненні відшкодуванні збитків, пошуку справедливості та покаранні винних тощо.

Але, метою слідства, окрім встановлення об'єктивної істини щодо причин випадку та/чи спалаху інфекційної та/чи інвазійної хвороби тварин чи інвазії, випадку масового отруєння чи інших жертв серед тварин має бути також унеможливлення подібного в майбутньому, що складно, без аналізу подій, оцінки фактів та винесенням правозастосовного акту за наслідками слідчих дій, щодо недбалості чи злого умислу і покарання винних у судовому порядку, запобігаючи вимушеному героїзму спровокованому халатністю.

Підстави для проведення епізоотичних розслідувань

Наземний кодекс визначає підстави для проведення розслідувань, що мають бути ініційовані посадовими особами (офіційний ветеринар) Компетентного органу за результатами епізоотичного розслідування по факту занесення/завезення патогена чи небезпечних товарів у вільну від хвороби країну, зону чи компартмент вільний від інфекційної хвороби тварин та інвазії. Основні з них викладено у цьому розділі.

Офіційний ветеринар на підконтрольній території якого стався прецедент, за результатами епізоотичного розслідування (виділення, ізоляція та ідентифікація патогена шляхом лабораторних досліджень, обстеження та дослідження випадку та/чи спалаху інфекційної хвороби тварин чи інвазії, випадку масового отруєння тварин чи наслідків стихійного лиха із жертвами серед тварин) має ініціювати проведення розслідування, діючи в межах і спосіб визначений законодавством. Слідчі органи, при розкритті чи запобіганні злочинів у сфері охорони здоров'я тварин, безпечності харчових продуктів і кормів, вправі долучати до процесу розслідування також і біологів, екологів, медичних та лабораторних фахівців, з метою встановлення об'єктивної істини, як щодо власне патогена чи небезпечного товару (ймовірного способу їх проникнення, занесення/заведення у вільну від хвороби країну, зону чи вільний компартмент, загроз поширення чи розповсюдження та ймовірних збитків), так і осіб, винних у виникненні випадків та/чи спалахів інфекційних хвороб тварин чи інвазій, поширення епізоотій, отруєння тварин або ж нанесення значних економічних чи екологічних збитків.

Наземний кодекс зазначає, що будь-яке епізоотичне розслідування підозрілого випадку має завершуватися результатом (позитивним або негативним). Критерії випадку мають встановлюватися завчасно. Підтвердження може ґрунтуватися на клінічних спостереженнях, результатах розтину, епізоотичній інформації, результатах лабораторних досліджень (або одночасному поєднанні цих методів), відповідно до вимог Наземного кодексу та Посібника з діагностичних випробувань та вакцин для наземних тварин. Окрім цього, епізоотичне розслідування ініціюють у випадках порушення контролю переміщення тварин, коли їх направляють на вимушений забій або коли вони природньо помирають - чи коли проводять їх тотальне знищення разом із тушами, як при ГЕ ВРХ.

Епізоотичне розслідування передбачає надання доказів проведення перевірок для оцінки охоплення вакцинацією і рівнем імунітету цільових популяцій тварин, вивчення даних нагляду та оцінки змін показника превалентності КПП ВРХ та ЧДЖ, оцінки результативності заходів контролю (рентабельність, показник реалізації, наслідки). Надання відомостей про результати розслідувань в осередках спалахів інфекційних хвороб тварин та/чи інвазій, в тому числі і тих, що виникли не дивлячись на вжиття заходів контролю, і задокументовані висновки інспектування, що засвідчують дотримання вимог з біобезпеки та гігієни. Надання доказів результативності лабораторних досліджень, що свідчать про відповідність використовуваних вакцинних штамів, результатам нагляду для оцінки показників превалентності Ящуру в цільових популяціях тварин, оцінки результативності заходів контролю (рентабельність, показник реалізації, наслідки).

Окрім цього, Статутний ветеринарний орган має бути готовий довести, що здатний (завдяки відповідній нормативно-правовій базі) здійснювати контроль ветеринарів і параветеринарних фахівців, за яких він несе відповідальність. У сферу повноважень мають входити: обов'язкова реєстрація та ліцензування, участь у визначенні мінімальних стандартів професійної підготовки (базової і наступної) з метою визнання вузівських дипломів, атестатів і сертифікатів Компетентним органом, визначення професійно-етичних норм і компетенцій, проведення розслідувань по зверненням, скаргам та накладенню дисциплінарних стягнень.

Критеріями ефективності - специфікація виконання програм, зазвичай виражається в кількісних показниках (таких, як «простежуваність тварин може бути забезпечено аж до рівня господарства, народження в термін 48 годин після початку епізоотичного розслідування») та визначається спільно із галузевими партнерами і залежить від розрахункових результатів та сфери застосування програми. Зазвичай кількісні показники, залежать від епізоотології інфекційної та/чи інвазійної хвороби. Наприклад, деякі країни вважають за необхідне відстежувати місцезнаходження сприйнятливих тварин в продовж 24-48 годин в разі спалаху високо-заразної інфекційної хвороби (Ящур, Грип птахів). А, щодо санітарної безпеки кормів - то може знадобитись оперативність виявленні слідів чи місця перебування будь-якої тварини, для проведення епізоотичного розслідування на предмет окремих санітарних аспектів. У випадку з хронічними хворобами тварин (крім зоонозів), може знадобитись простеження місця перебування тварини впродовж більш тривалого часу.

Крім відомостей, що стосуються контролю переміщення товарів та планів біологічної безпеки мають бути представлені: журнали обороту стада, походження кормів, води, підстилки, результати нагляду, реєстри по надходженню і вибуттю тварин, журнали реєстрації відвідувачів, захворюваності та смертності тварин (і відповідних розслідувань по них), медикаментозного лікування і вакцинацій, документація про навчання персоналу, а також інші критерії, що можуть бути взяті до уваги, як доказ управління ризиками.

Проведення епізоотичного розслідування після підтвердження інфекційної та/чи інвазійної хвороби (за попередній і подальший за реєстрацією вогнища періоди) для доказу того, що осередки епізоотично пов'язані і перебувають в межах даної ізольованої зони.

У разі виникнення інфекційної хвороби тварин чи інвазії, яка, згідно ветеринарно-санітарного звіту, передбаченого в Статті 4.5.4. Наземного кодексу, в компартменті вільному від інфекційної хвороби тварин чи інвазії була відсутня, менеджер компартменту зобов'язаний проінформувати Ветеринарний орган і приступити до епізоотичного розслідування з метою з'ясування, чи не свідчить те, що відбулося про наявність незахищених місць в системі біологічної безпеки.

Якщо інфекційна хвороба тварин чи інвазія виявляється у ввезеному товарі в строки, відповідні відомому інкубаційному періоду даної хвороби, то про це має бути проінформовано Ветеринарний орган Країни-експортера, оскільки інформація про появу інфекційної хвороби в раніше вільному від хвороби стаді тварин може виявитися новою і допоможе в проведенні епізоотичного розслідування. Результати епізоотичного розслідування повідомляють в Ветеринарний орган Країни-імпортера, оскільки, джерело інфекції може перебувати поза Країною-експортером.

У разі виникнення обґрунтованих підозр на те, що офіційний міжнародний ветеринарний сертифікат фальсифіковано, Ветеринарний орган Країни-імпортера і Країни-експортера з залученням Країни-транзитера мають провести розслідування. Поряд з цим слід офіційно інформувати про те, що трапилося третю країну, яка може мати до цього відношення. На підозрюваний вантаж накладають арешт, поміщаючи під офіційний ветеринарний контроль до завершення результатів розслідування. Ветеринарні органи всіх залучених країн мають сприяти розслідуванню. У разі доведення фальсифікації міжнародного ветеринарного сертифіката вживають належних заходів для виявлення і покарання порушників відповідно до чинного законодавства.

Співробітники, які залучаються до карантинних процедур, мають попередньо здати кров, для зберігання, і може знадобитися регулярна здача крові для полегшення можливих епізоотичних розслідувань.

За необхідності Ветеринарні служби мають брати активну участь в іншій діяльності, пов'язаній з санітарної безпекою продовольства, наприклад, в розслідуванні спалахів харчових токсикоінфекцій, захисті харчового ланцюга від навмисного впливу, ліквідації катастроф і визначенні емерджентних ризиків.

Однією з важливих задач Ветеринарних служб є проведення епізоотичних розслідувань та участь в ліквідації спалахів харчових токсикоінфекцій, що можуть бути викликані чи пов'язані з харчовими продуктами, в тому числі шляхом вжиття заходів контролю. Ці завдання мають вирішуватися в тісній взаємодії з фахівцями охорони здоров'я, аналітиками, епідеміологами, виробниками і переробниками продовольства, дистриб'юторами і фахівцями інших сфер.

В умовах глобалізації продовольчого ринку Ветеринарні служби мають забезпечити співпрацю з іншими національними відомствами в питаннях декларування харчових токсикоінфекцій за допомогою міжнародних систем інформування, в числі яких Міжнародна мережа органів з безпеки продуктів харчування (ІНФОСАН), і застосування цієї інформації для цілей підготовки.

Журнали та реєстри необхідні для ведення оперативного відстеження зазначених продуктів: вниз (до джерела походження продукту) і вгору (до кінцевого споживача) - з тим, щоб забезпечити епізоотичне розслідування у разі виникнення проблем зі здоров'ям тварин чи здоров'ям людей (див. Розділ 4.3. Документа CAC/RCP 54-2004).

Система ідентифікації та простежуваності тварин - важливі інструменти управління зоосанітарними ризиками (зокрема, пов'язаними з зоонозами) і продовольчими ризиками, пов'язаними з раціоном харчування тварин (див. Глави 4.1. І 4.2.). У разі підтвердження інфекції слід провести епізоотичне розслідування для визначення походження та шляхів занесення патогена.

За всіма іншими ризиками порушення добробуту тварин (падіння на слизькій підлозі тощо) також має оперативно проводитись розслідування для виявлення причини і ліквідації проблеми. Відстежуючи стан добробуту тварин, крім реєстрації проблем, в залежності від виду причини, слід враховувати також і наслідки, до яких вони призвели (контузії, рани, порушення поведінки і загибель).

Етапи розслідування випадку та/чи спалаху хвороби

(Рекомендації центру соціальних служб Міністерства охорони здоров’я США по контролю та профілактиці захворювань, Національного центру профілактики хронічних захворювань та зміцнення здоров’я)

Швидкість дослідження випадку та/чи спалаху інфекційної хвороби тварин чи інвазії, випадку масового отруєння тварин чи наслідків стихійного лиха із жертвами серед тварин, як і отримання об'єктивної, неупередженої відповіді про причини захворювання тварин, ймовірні шляхи та спосіб занесення патогена на вільну від хвороби територію, ймовірність поширення інфекційної та/чи інвазійної хвороби чи інвазії, розмір економічного збитку, наявність загрози здоров'ю людей та вплив на екологію є важливою складовою епізоотичного розслідування. Для того, аби задовольнити ці вимоги, біологи, екологи, епідеміологи/епізоотологи що, залучаються до групи по розслідуванню, мають системно підходити до етапів дослідження, використовуючи наступні 10 кроків:

  1. Підготовка до робіт у «польових умовах».
  2. Встановлення наявності спалаху.
  3. Уточнення діагнозу.
  4. Визначення та ідентифікація випадків.
  5. Опис даних з зазначенням часу, місця та особи, яка їх збирала.
  6. Генерація гіпотез.
  7. Оцінка гіпотез.
  8. Уточнення гіпотез та проведення додаткових досліджень.
  9. Вжиття заходів боротьби та профілактики.
  10. Повідомлення висновків.

Етапи тут представлено в концептуальному порядку. На практиці, за звичай, кілька етапів може виконуватись одночасно чи в іншому порядку. Наприклад, заходи боротьби мають вживатись відразу після того, як з'ясувалось джерело та спосіб передачі патогена, що може бути, як на ранньому, так і на пізньому етапі проведення досліджень та епізоотичного розслідування спалаху, у кожному конкретному випадку зокрема.

Крок 1: Підготовка до робіт у «польових умовах»

Перш ніж виїжджати в «поле», вам слід:

  • Проаналізувати дані про інфекційну хворобу тварин чи інвазію та зібрати необхідні вам матеріали та обладнання.
  • Вжити необхідних адміністративних та особистих заходів необхідних для майбутньої подорожі та
  • проконсультуватися з усіма особами задіяними у процесі, щоб визначити вашу роль в епізоотичному розслідуванні та ознайомитися з даними персоналу на місцевому рівні (контактні особи, їх дані) з яким планується співпраця після прибуття на місце події.
Крок 2: Встановлення наявності спалаху

Одне з перших ваших завдань як «польового дослідника» чи детектива інфекційної та/чи інвазійної хвороби - переконатися, що запідозрений спалах дійсно є справжнім спалахом інфекційної хвороби. Деякі підозри спалаху виявляться справжніми - зі спільною причиною, деякі - не будуть пов’язані між собою випадками одного і того ж захворювання, або ж виявляться не пов’язаними випадками схожих, та не пов’язаних між собою хвороб. Перш ніж ви зможете вирішити, чи це спалах інфекційної та/чи інвазійної хвороби (тобто, чи перевищує кількість відстежених випадків інфекційних хвороб тварин та інвазій), спочатку потрібно визначити очікувану кількість випадків для даної території за певний проміжок часу.

Тоді яким же чином визначити ваші очікування? Зазвичай ви можете порівняти поточну кількість випадків з їх кількістю за попередні кілька тижнів чи місяців або аналогічний період впродовж кількох попередніх років. Джерела цих даних різняться:

  • Для інфекційної та/чи інвазійної хвороби включеної до списку (про підозру чи виявлення якої невідкладно має бути повідомлено Ветеринарний орган, згідно міжнародного законодавства), ви можете скористатися записами з нагляду в підрозділі з охорони здоров’я тварин (управління здоров'ям тварин).
  • Стосовно інших хвороб тварин та стану їх добробуту, то ви зазвичай можете скористатись даними з місцевих джерел, таких як записи в журналах реєстрації (хворих тварин; протиепізоотичних заходів; епізоотичного стану району (міста); результатів патологоанатомічного розтину; обліку діагностичних досліджень; реєстрації профілактичних і вимушених вакцинацій; обліку лікувальних обробок; результатів ветеринарно-санітарної експертизи туш тварин та тушок птахів у забійному цеху; обліку дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції і дератизації; обліку дослідження риби, профілактичних і оздоровчих заходів в господарстві рибництва (рибопромисловій водоймі)), журналах ветеринарного обліку з лабораторій (бактеріологічних досліджень; вірусологічних досліджень; серологічних досліджень крові; гематологічних досліджень; гістологічних досліджень; досліджень зразків шкіряної і хутряної сировини на сибірку; обліку лабораторних досліджень на паразитарні хвороби тварин; токсико-мікологічних досліджень кормів і інших матеріалів; хіміко-токсикологічних досліджень; біохімічних і лабораторно-клінічних досліджень; гідрохімічних і токсикологічних досліджень рибогосподарських водойм), в тому числі - лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках (ветеринарно-санітарної експертизи м'яса, риби, раків, яєць; обліку ветеринарно-санітарної експертизи молока і молочних продуктів; експертизи харчових продуктів рослинного походження; експертизи меду) даними ветеринарних установ державного прикордонного і транспортного ветеринарного нагляду (реєстрації огляду тварин на транспортному контрольному ветеринарному пункті; реєстрації огляду сировини тваринного походження на транспортному контрольному ветеринарному пункті; реєстрації санітарної обробки вагонів і пароплавів на дез-промивній станції; обліку надходження і огляду експортних, імпортних і транзитних тварин на прикордонному контрольному ветеринарному пункті; обліку продуктів, що експортуються й імпортуються, сировини тваринного походження і фуражу, оглянутих на прикордонному контрольному ветеринарному пункті) та записами у журналах ветеринарних заходів на підприємствах по забою тварин, зберіганню і переробці продуктів і сировини тваринного походження (обліку ізольованої шкіряної і хутряної сировини і його ветеринарної обробки на шкіряно-сировинному складі (заводі); обліку результатів огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і м'ясопродуктів на бойні (забійному пункті); ветеринарного огляду тварин на скотобазі м'ясокомбінату; обліку захворювань, відходів і ветеринарної обробки тварин в карантині і ізоляторі м'ясокомбінату; ветсанекспертизи м'яса і субпродуктів в цехах первинної обробки худоби (птахів) і на санітарній бойні м'ясокомбінату; обліку трихінелоскопії свинячих туш на м'ясокомбінаті; реєстрації хвороб і зразків продукції, що поступили на дослідження в лабораторію м'ясокомбінату; реєстрації бактеріологічних досліджень туш і органів (трупів) забійних тварин; реєстрації бактеріологічних досліджень ковбасних і кулінарних виробів, копченини, напівфабрикатів, кормової муки; реєстрації бактеріологічного дослідження консервів після стерилізації; реєстрації досліджень меду на свіжість; обліку дезінфекцій на забійному підприємстві)).
  • Якщо дані з місця прецеденту недоступні, то варто оцінити дані, отримані з сусідніх об'єктів і територій та врахувати дані на рівні країни, провести телефонне опитування ветеринарів у цій місцевості, аби з'ясувати, чи спостерігали вони зростання випадків захворювання, скористатись даними соціальних мереж, чи навіть, провести опитування у місцевій громаді, щоб встановити фоновий рівень захворюваності (а, кажуть, що ...).

Навіть, якщо поточна кількість зареєстрованих випадків перевищує очікувану, це перевищення не обов'язково вказує на спалах, оскільки, зростання кількісних показників можливе і через зміни звітності у процедурах на місцях, і в розумінні «випадку захворювання», як результат підвищеного інтересу, внаслідок зростання обізнаності персоналу та власників і доглядачів тварин, або ж, внаслідок вдосконалення діагностичних процедур, як на місцевому так і загальнодержавному рівнях. Наприклад, якщо кваліфікація персоналу зростає то і показники зростатимуть (збільшується кількість підозр), хоча реальних випадків захворювання може і не бути. Нарешті, ці показники особливо зростатимуть в районах з різкими змінами чисельності населення (курортні місця в сезони масового відпочинку та райони зі значною міграцією населення), розвитком чи занепадом тваринництва, сезоном полювання, збору грибів та ягід, міграції птахів тощо.

Незалежно від подальших результатів вашого дослідження очевидної проблеми, щодо підтвердження наявності епізоотії (тобто, що поточна кількість зареєстрованих випадків перевищує очікувану), як зазначалося раніше, в гру можуть вступати також і інші чинники, включаючи, наприклад, складність захворювання, схильність і тенденція до поширення, політична доцільність, перемовини з громадськістю та доступність інформаційних ресурсів.

Крок 3: Уточнення діагнозу

Крім перевірки наявності спалаху на початку дослідження, ви маєте якомога точніше визначити характер цього захворювання, при перевірці діагнозу. По-перше, переконатись в тому, що проблема була вірно ідентифікована, тобто, що це дійсно те, про що повідомлялось, а по-друге, що зростання кількості випадків захворювання, пов'язане з інфекційним агентом чи токсико-хімічним ураженням, з числа діагностованих випадків не результат помилки досліджень у лабораторії.

Для підтвердження діагнозу необхідно переконатись в клінічних ознаках (симптомах та характері перебігу інфекційної та/чи інвазійної хвороби) і результатах досліджень постраждалих тварин в лабораторії. Якщо ви не впевнені в достовірності результатів лабораторних досліджень (наприклад, якщо вони не відповідають клінічним ознакам), то вам слід попросити лабораторію переглянути спектр досліджень чи запропонувати проведення спеціалізованих лабораторних досліджень (наприклад, культивування на спеціальних поживних середовищах чи замовити генетичний аналіз), тоді вам для цього потрібно якомога швидше відібрати необхідні зразки, ізоляти чи інші матеріали у достатній їх кількості для цих лабораторних досліджень.

Вам варто також, особисто обстежити кількох постраждалих пацієнтів. За відсутності у вас досвіду клінічного обстеження тварин для встановлення попереднього діагнозу, це має зробити більш кваліфікований ветеринар-клініцист. Вам також варто зустрітись і поговорити з доглядачами тварин, щоб зібрати анамнестичні дані та краще зрозуміти особливості перебігу інфекційної та/чи інвазійної хвороби і ставлення власників тварин до цієї проблеми. Це дозволить вам зібрати важливу інформацію, поставивши вірні запитання, на кшталт: «Як поводились тварини до того, як захворіли? Що, на думку власників і доглядачів тварин, могло стати причиною цієї інфекційної хвороби? Чи знають вони ще кого-небудь у кого стався подібний прецедент? Чи зустрічали вони схожу патологію?» Це спілкування є дуже корисним для формування гіпотез щодо причин, джерела і загрози поширення інфекційної та/чи інвазійної хвороби.

Крок 4: Визначення та ідентифікація випадків

Встановіть наявність випадку захворювання. Ваше наступне завдання, як дослідника - розробити критерій випадку чи стандартний набір критеріїв для прийняття рішення щодо етапів дослідження стану здоров'я тварин у спектрі цієї інфекційної та/чи інвазійної хвороби. Визнання випадку зазвичай включає чотири компоненти:

  1. інформація про хворобу та дані клінічного обстеження,
  2. кількісні показники (чисельність заражених тварин; статево-вікові групи; умови годівлі, догляду, утримання; доморощені чи привезені; місцезнаходження першоджерела тощо), характер відхилень від фізіологічної норми та особливості перебігу інфекційної та/чи інвазійної хвороби,
  3. інформація про обставини захворювання тварин та місце (хто повідомив, кому, коли і які заходи вжито, стан тварин на даний час?), і
  4. фіксація подій у розрізі часових проміжків, з моменту підозри на спалах.

Критерії ваших досліджень мають спиратися на прості та об'єктивні показники клінічного обстеження тварин з обов’язковим лабораторним підтвердженням ваших підозр. Наприклад, вам може знадобитись складна ПЛР діагностика за підозри на АЧС чи виявлення зростання рівня антитіл до збудника інфекційної хвороби за підозри на Лептоспіроз, поголовний клінічний огляд з термометрією всього стада тварин за наявності лихоманки у хворих, чи спостереження за поведінкою тварин у решті стада за наявності агресії у хворих. В процесі цих досліджень вам варто з’ясувати яким із елементів можуть бути пов’язані ці випадки? Який із факторів є спільним для усіх?

Якими б не були ваші критерії, ви маєте застосовувати їх послідовно і без упередженості до всіх тварин, яких досліджуєте.

В ідеалі, ваше визначення спалаху має бути досить широким, щоб охопити більшість, якщо не всі, фактичні випадки, без врахування так званих «хибно-позитивних» випадків (коли під випадок потрапляють також і підозрілі зі схожими ознаками тварини). Враховуючи попередній діагноз, дослідники часто класифікують випадки, як «підтверджені», «ймовірні» та «можливі».

Підтвердженим вважають випадок при якому дослідженнями зразків в лабораторії виділено та ідентифіковано патоген. Ймовірним – випадок, при якому в тварини зазвичай відмічають типові клінічні ознаки інфекційної та/чи інвазійної хвороби (наявність більше двох тварин з подібними ознаками), але ще відсутні дані з лабораторії. Можливим – випадок, при якому в тварин зазвичай відмічають не всі клінічні прояви хвороби.

Наприклад, під час спалаху Класичної чуми свиней (підгострого її перебігу), спричиненої вірусом КЧС, дослідники визначали випадки за наступними трьома класами:

  • Підтверджений випадок: вірусний антиген – пантропний, РНК-геномний вірус з родини Togaviridae, роду Pestivirus ідентифіковано за РІФ та РНГА з еритроцитарним діагностикумом. Проведено ізоляцію вірусу в первинних культурах клітин нирок і тестикул поросят. Біопробою проведеною на 5 підсвинках 2 — 3-місячного віку підтверджено наявність характерних клінічних ознак КЧС. Дослідження проводилось впродовж одного місяця, починаючи з 2 по 30 квітня 2020 року;
  • Ймовірний випадок: періодичне підвищення температури тіла у хворих свиней, запори, що змінюються проносами, спотворення апетиту, виснаження, екзематозні ураження шкіри, що спостерігались з 2 по 30 квітня 2020 року;
  • Можливий випадок: підвищення температури тіла до 40,0 — 40,5°С, впродовж 7 — 8 діб, та її зниження до 35 — 36°С перед загибеллю тварини. Погіршення апетиту на 2 — 3-тю добу, та припинення споживання кормів. Блювання, запор, який згодом змінюється проносом, іноді з домішкою крові. Сечовиділення утруднене, у деяких тварин сеча темно-коричневого кольору. Почервоніння кон'юнктиви, набряк та склеювання повік слизисто-гнійним секретом. Залежування, хитка хода. Іноді судоми, парези чи паралічі тазових кінцівок. Аборти у поросних свиноматок. Везикули і пустули, в ділянці шиї, основи вушних раковин, черева та внутрішньої поверхні стегон - заповнені жовтуватим ексудатом. Розлиті темно-багряні плями у шкірі на 5 — 9-ту добу хвороби, що не зникають при натисканні (на відміну від Бешихи). Серцебиття ослаблене, дихання прискорене й утруднене. Посиніння шкіри в ділянці вух, хвоста, п'ятачка та очеревини. У двох підсвинків спостерігалась кровотеча з носа. П’ятеро свиней загинуло на 7 — 12-ту добу хвороби. Ознаки проявлялись починаючи з 20 березня по 30 квітня 2020 року на кількох майданчиках господарства.

На ранніх етапах дослідження часто використовують розпливчасте визначення випадку, яке включає підтверджені, ймовірні і навіть можливі випадки, з тим, аби дослідити якомога більше випадків. Пізніше, коли гіпотези стануть більш чіткими, дослідник може посилити чіткість визначення випадку, відкинувши категорію «можливі». Ця стратегія надзвичайно корисна, коли вам доводиться проводити обстеження в різних місцях для збору даних, оскільки вона позбавляє вас необхідності повертатися за додатковими даними. Це ілюструє важливу аксіому польової епізоотології: «Бери, поки можеш».

Виявлення та підрахунок випадків

Як уже зазначалось, значна кількість випадків вперше розпізнається та повідомляється ветеринарами, власниками та доглядачами тварин. Однак перші сповіщення, які підтверджуються, є лише незначною часткою від їх загальної кількості. Тому, як детектив, який розслідує епізоотію, ви маєте «якомога ширше охопити мережу», щоб визначити реальну величину і масштаби проблеми.

При виявленні випадків ви маєте використовувати якомога більше інформаційних джерел, та проявляти винахідливість і наполегливість у виявленні джерел збудника інфекційної хвороби. Спочатку ви можете направити результати вашого дослідження власникам сприйнятливих тварин на сусідні об'єкти, з описом ситуації для опитування (пасивне спостереження); чи зателефонувати або відвідати місцевий Ветеринарний орган для збору інформації (активне спостереження).

При деяких спалахах представники Компетентного органу можуть прийняти рішення і безпосередньо сповістити населення, зазвичай через місцеві ЗМІ. Наприклад, при спалахах, викликаних зараженим харчовим продуктом, таким як Ботулізм чи Сальмонельоз, для оголошення в засобах масової інформації і попередження населення, щоб люди не вживали вказаний продукт і зверталися до лікаря, якщо у них з’являються подібні симптоми інфекційної хвороби.

В умовах, якщо спалах вразив тварин на обмеженій території (лише в одному населеному пункті чи на окремому майданчику оператора ринку), і висока ймовірність того, що частина випадків захворювання під час клінічного огляду тварин навряд чи буде діагностована (легка чи безсимптомна форма перебігу інфекційної хвороби), вам варто провести опитування всіх власників і доглядачів тварин, шляхом анкетування, з’ясувавши чи знають вони ще кого-небудь у кого є тварини з подібними ознаками хвороби, і звідки це взялося на їхню думку (хто міг привезти чи принести цю напасть?), а заодно, це привід пояснити особливості перебігу інфекційної хвороби (можливі форми прояву, ознаки) та куди звертатись при появі чогось подібного. Вам варто в цей період організувати відбір зразків біологічних, а за наявності і патологічних матеріалів для лабораторних досліджень, з тим аби з’ясувати кількість тварин з безсимптомним перебігом інфекційної хвороби.

Незалежно від конкретного захворювання, яке ви досліджуєте, вам потрібно зібрати наступні типи даних по кожному випадку:

Оцінка та аналіз отриманих даних потребують їх систематизації та певної уніфікації (стандартизованої форми опису випадку, анкет для збору додаткових даних, протоколів патологоанатомічного розтину) для відбору критичних показників. Потім фіксуємо ці елементи в таблиці, у так званий «структурований список», де кожен стовпець представляє важливі для аналізу дані. Нові дані додаються в лінійний список таблиці по мірі їх надходження. Цей простий формат дозволяє досліднику сканувати ключову інформацію та легко її оновлювати. Навіть в епоху мікрокомп'ютерів деякі епізоотологи, як і раніше, ведуть рукописний структурований список ключових елементів даних і здійснюють комп'ютерну обробку лише для більш складних маніпуляцій з даними, як наприклад:

Дані про тварину Дата Попередній

діагноз

Результати клінічних та лабораторних досліджень

Порядковий №

Ідентифікатор тварини

обстеження

захворювання

Т/П/Д

Н

С

Ф/С

Д

Т

Р

Б

А

1

00023…5

10/05

04/05

Сибірка

+

+

+

+

+

+

+

+

+

н

2

00023…6

10/05

06/05

Сибірка

+

+

+

+

+

+

+

+

+

н

3

00023…7

10/05

07/05

Сибірка

+

+

+

+

+

+

+

+

+

н

4

00023…8

10/05

05/05

Сибірка

+

+

+

+

+

+

+

+

+

н

5

                           

Т/П/Д – підвищена температура тіла, прискорений пульс і дихання; Н – нервова система (збудження, пригнічення); С – слизові (блідість, почервоніння, висип); Ф/С – фекалії, сеча (запор, пронос, наявність крові, анурія, поліурія, гематурія); Д – дихання (відхилення в системі органів дихання); Т – травлення (відхилення в системі органів травлення); Мм – мікроскопія мазків відбитків; Р – ріст на елективному поживному середовищі; Б – біопроба; А – реакція кільцевої преципітації за Асколі (+ - позитивна; н – не проводилась).

Крок 5: Опис даних з зазначенням часу, місця та особи, яка їх збирала

Зібравши певні дані, ви можете приступити до аналізу характеристик спалаху у розрізі часу, місця та людей (власників і доглядачів тварин, ветеринарних фахівців, які обслуговують цю територію). Фактично, ви можете виконувати цей крок кілька разів впродовж спалаху. Характеристика спалаху за цими складовими називається описовою епізоотологією. Тому що ви описуєте, що сталося в досліджуваній популяції тварин. Цей крок важливий з кількох причин. По-перше, ознайомившись з даними, ви можете дізнатися, яка інформація є надійною та інформативною (наприклад, про ті акценти на які вказували, постраждалі власники і доглядачі тварин), та недостовірні дані (наприклад, відсутність ключової інформації). По-друге, що ви надаєте вичерпний опис спалаху, показуючи тенденцію у розрізі часу, географічного розташування (місця) видів, порід, статево-вікових груп популяції тварин, уражених хворобою. Цей опис дозволяє вам почати оцінку спалаху у ракурсі того, що вже відомо про хворобу (наприклад, звичайний джерело, спосіб передачі, фактори ризику, вражені види тварин) і приступити до розробки причинно-наслідкових гіпотез, які ви, в свою чергу, можете перевірити, використовуючи аналітичні методи дослідження в епізоотології, описані в подальшому у Кроці 7. Оцінка гіпотез.

Зверніть увагу, що вам слід починати описову епізоотологію якомога раніше і оновлювати її в міру надходження додаткових даних, аби дослідження рухалось швидко і правильно, ви маєте на ранній стадії виявляти помилки і коригувати дані.

Характеристика за часом

Традиційно, розвиток епізоотії відображають в часі, створюючи графік числа випадків за датою їх виникнення. Цей графік, називають «епізоотичною кривою», і завдяки йому ми маємо просте візуальне представлення масштабу і часового тренду спалаху, як наприклад:

graph

Як створити криву епізоотії?

Епізоотична крива надає багато інформації. По-перше, дозволяє визначити, на якій стадії перебуває епізоотія, і, можливо, спрогнозувати її подальший хід. По-друге, якщо ви уже визначили захворювання і знаєте його типовий інкубаційний період, ви можете оцінити ймовірний період прояву ознак, та створити анкету для опитування власників і доглядачів тварин на цей період часу. Нарешті, ви можете зробити висновки про характер епізоотії - наприклад, чи є цей спалах результатом зовнішнього впливу занесення від джерела сприйнятливим тваринами, чи здатен патоген передаватись від тварини до людини і багато іншого.

graph1

Інтерпретація кривої епізоотії

Першим кроком в інтерпретації епізоотичної кривої є аналіз її вигляду, який визначатиметься характером епізоотії (наприклад, чи має вона спільне джерело, наявність передачі від тварини до людини), тривалістю інкубаційного періоду інфекційної та/чи інвазійної хвороби, враховуючи мінімальну, середню і максимальну тривалість інкубаційного періоду.

Крива епізоотії з крутим підйомом і поступовим зниженням показників, вказує на одне «локальне джерело» епізоотії, з якого і відбулось зараження за відносно короткий період. Фактично, будь-яке раптове зростання кількості випадків захворювання передбачає наявність спільного джерела інфекції. У разі локальної епізоотії всі випадки виникають впродовж терміну одного інкубаційного періоду. Якщо тривалість впливу збільшується, епізоотію називають «безперервною епізоотією з єдиним спільним джерелом», і крива епізоотії виглядатиме, як плато замість піку. Передача від тварини до тварини чи людини (епізоотія «з тенденцією до поширення») на кривій має серію більш-менш високих піків з інтервалом в один інкубаційний період.

Окремі випадки (так звані «викиди») можуть бути настільки ж інформативними, як і загальна картина кривої. Ранній випадок може являти собою фоновий (не пов'язаний) випадок, джерело епізоотії або тварина, яка піддалась впливу раніше, ніж більшість уражених тварин (наприклад, тварина, яка спожила зелену масу за кілька годин до того, як її роздали решті тварин цього стада при Ботулізмі). Точно так же і пізні випадки можуть бути не пов'язані зі спалахом, оскільки, можуть бути пов’язані з особливо тривалим інкубаційним періодом, чи можуть вказувати на зараження пізніше, ніж більшість заражених тварин, або ж бути вторинними випадками (тобто тварина може захворіти після контакту з кимось, хто був частиною первинного спалаху). Всі викиди (піки на графіку) заслуговують уважного вивчення, оскільки, якщо вони є частиною спалаху, то їх наявність, що не вписується у динаміку, може вказувати безпосередньо на джерело.

В разі локальної епізоотії відомої інфекційної та/чи інвазійної хвороби з відомим інкубаційним періодом ви можете використовувати криву епізоотії для визначення ймовірного періоду впливу. Це має вирішальне значення для постановки правильних питань для з’ясування джерела епізоотії.

Характеристика за місцем

Оцінка спалаху за місцем надає інформацію про географічні масштаби проблеми, а також дозволяє виявити кластери чи закономірності, які вказують на ідентичність та походження проблеми. Простий і корисний прийом для розгляду географічних закономірностей - це нанесення «маркерів на карту» місцевості, де проживають, утримуються заразились чи могли заразитись постраждалі тварини.

Промаркована карта випадків з популяцією тварин може відображати кластери чи шари, з природним ландшафтом, джерелами водопостачання (колодязі, річки, озера), болотами, лісами, напрямком пануючих вітрів, дорогами, магістральними трасами, об’єктами тваринництва та домо-господарствами. Наявність та кластеризація об’єктів тваринництва зазвичай дозволяє зрозуміти джерело та вогнище захворювання, рівень загрози при лінійній передачі, в той час як поодинокі випадки по всій території більш відповідає спільному джерелу, наприклад, комбікормовий завод чи спільний водогін. Вивчаючи спалах у спеціалізованому промисловому господарстві варто було б розподілити випадки по приміщеннях, секціях, статево-вікових групах заражених тварин, для виявлення кластерів.

Якщо розмір популяції тварин відрізняється між порівнюваними районами, то промаркована карта, оскільки вона показує кількість випадків, може ввести в оману. Це слабке місце промаркованих карт. У таких випадках ви маєте показати частку постраждалих та щільність поголів’я сприйнятливих тварин у кожній області (яка також буде відображати рівень захворюваності або, в умовах спалаху - «рівень атаки»).

Характеристика за тваринами

Ви визначаєте, які види та групи тварин схильні до ризику захворювання, та чи існує ризик захворювання людей, характеризуючи спалах інфекційної та/чи інвазійної хвороби. Зазвичай, такі групи визначаються за певними характеристиками (наприклад, вид, порода, вік, стать, походження) або за впливом (наприклад, племінне чи господарське призначення, утримання, годівля, догляд). Ці фактори важливі, тому що вони можуть бути пов'язані зі сприйнятливістю до захворювання і можливістю зараження.

Зазвичай в першу чергу оцінюються вік і стать, оскільки вони часто є характеристиками, найбільш сильно пов'язаними з впливом і ризиком захворювання. Інші характеристики будуть більш специфічними для досліджуваної інфекційної та/чи інвазійної хвороби і умов спалаху. Наприклад, якщо ви досліджуєте спала Сказу чи Кампілобактеріозу ВРХ, то вам слід враховувати характерні для цього патогена фактори високого ризику, такі як добробут тварин та безпечність території, наявність укусів при Сказі, походження бугая (самця плідника чи сперми) при Кампілобактеріозі ВРХ (статева інфекція).

Підведення підсумків з урахуванням часу, місця та виду тварин

Ознайомившись та проаналізувавши характеристики спалаху за часом, місцем і видом сприйнятливих тварин, ви маєте узагальнити ці дані, щоб зрозуміти, чи відповідають ваші початкові гіпотези отриманому результату. Ви можете виявити, що вам потрібно сформувати нові гіпотези, щоб пояснити спалах.

Крок 6: Генерація гіпотез

У реальному житті ми зазвичай починаємо генерувати гіпотези, щоб пояснити, що стало причиною спалаху, після того, коли ми вперше дізнаємося про проблему. Але на цьому етапі дослідження, після того, як ви отримаєте первинні дані, проведете опитування власників і доглядачів уражених тварин, дізнаєтесь офіційну позицію представників Компетентного органу, версії людей у громаді, охарактеризуєте спалах за часом, місцем і популяцією тварин, ваші гіпотези будуть скориговані і більш точні. Гіпотези мають стосуватися джерела збудника, способу його передачі (безпосередній чи опосередкований - носій патогена або «вектор») і соціального впливу, що викликає хвороба. Крім цього, гіпотези мають бути такими, щоб їх можна було перевірити, тобто мати документальне підтвердження.

Підходи до генерації гіпотез можуть різнитись. Спочатку розгляньте те, що вам відомо про цю хворобу: де зазвичай знаходиться резервуар збудника? Як передається патоген? Найбільш ймовірні шляхи його передачі? Які уже відомі фактори ризику? Іншими словами, просто ознайомившись з хворобою, ви щонайменше, можете, принаймні, «зібрати дані для типової версії щодо підозри».

Ще один корисний спосіб генерувати гіпотези – це спілкування з власниками і доглядачами уражених тварин та обстеження хворих тварин, як описано у Кроці 3: Уточнення діагнозу. Ваші розмови щодо зараження тварин мають бути відкритими з широким охопленням різних верств населення, а не обмежуватися лише публічними джерелами і засобами інформації. Іноді варто провести обговорення з групою потерпілих власників для пошуку спільного рішення, чи провести обстеження тварин у домо-господарствах у пошуках доказів.

Описова епізоотологія часто висуває певні гіпотези. Якщо крива епізоотії свідчить про короткий період розвитку, то варто з’ясувати, які події ще сталися приблизно у цей час. Якщо у популяції тварин, що проживає на певній території, найвищому рівню зараження чи впливу піддалися певні статево-вікові групи тварин, то маєте з’ясувати спільні характеристики, що їх поєднують, і які категорії є найбільш ризиковими, та з чим це пов’язано? Відповіді на такі запитання мають привести до гіпотез, які вдається перевірити.

Крок 7: Оцінка гіпотез

Наступним кроком буде оцінка достовірності ваших гіпотез. Характер ваших даних можете вас спонукати скористатись одним із двох підходів:

  • 1) порівняння гіпотез з встановленими фактами,
    і
  • 2) аналіз епізоотологічних даних, що дозволяє перевірити ваші гіпотези.

Перший метод використовується, коли ваші докази настільки переконливі, що гіпотезу не варто перевіряти. Хорошим прикладом може бути епізоотичне розслідування спалаху Сказу у кількох корів, з одного корівника, з інтервалом прояву клінічних ознак в одну добу. Дослідники припустили, що причиною могли бути укуси корів хворою твариною. Та, після того, як було знайдено свідка, який підтвердив, що особисто бачив як, імовірно хвора лисиця, півтора місяця тому, посеред білого дня пробігла через стадо корів, що перебували в цей час на оборі, а до цього, в селі вже було кілька випадків «буйства» серед домашніх собак, власникам яких довелося їх знищити. Представників Компетентного органу ніхто з них не сповістив і відповідних заходів не було вжито. Ніякий подальший аналіз уже не потрібен.

Другий метод, аналіз епізоотологічних даних, використовується, коли причина менш ясна. За допомогою цього методу ви перевіряєте свої гіпотези, використовуючи групове порівняння для кількісної оцінки взаємозв'язку між різними патогенами і хворобами. Існує два типи аналітичних досліджень: аналіз когорт і дослідження «офіційний ветеринарний контроль випадків». Аналіз когорт базується на порівнянні груп тварин, що заразились, з групами, здорових тварин. Тоді, як у дослідженнях «контроль випадків» порівнюється хвора тварина («випадок-хвора тварина») зі здоровою («контроль»). Характер спалаху інфекційної та/чи інвазійної хвороби визначає, яким з цих методів ви скористаєтесь.

Аналіз когорт

Аналіз когорт - кращий метод аналізу спалаху у невеликій, чітко відмежованій популяції тварин. Наприклад, ви можете використовувати аналіз когорт, якщо спалах гастроентериту стався у телят, яким випоїли перегін з однієї ємності. У цьому випадку ви маєте з’ясувати, задавши стандартні запитання доглядачам тварин про потенційний вплив (наприклад, з чим вони пов’язують це явище і чи були подібні випадки в минулому, і як їх пояснили) і те, чому не захворіли телята в інших групах, і чим це можна пояснити?

Зібравши цю інформацію від персоналу, ви зможете розрахувати швидкість зараження телят, яких поїли перегоном із цієї ємності, у порівнянні з групами, яких поїли з іншої. Для групи, що зазнала впливу, частоту зараження визначають шляхом поділу кількості захворілих телят, яких поїли із цієї ємності, на загальну кількість телят, яких напували з цієї ж ємності. Для тих тварин, які не захворіли, рівень зараження визначається шляхом поділу кількості захворілих телят, яких поїли перегоном з цієї ємності, на загальну кількість телят, яких з цієї ємності не напували.

Щоб визначити джерело спалаху за цією інформацією, слід шукати джерело з:

  • високим рівнем зараження серед телят, які зазнали впливу
    та
  • низьким рівнем зараження серед телят, які не піддавались впливу (тому різниця або співвідношення між показниками зараження для двох груп експозиції висока);
    оскільки,
  • більшість телят, що захворіли, мали споживати цей перегін, щоб результат міг пояснити більшість, якщо не всі випадки.

Зазвичай ви також обчислюєте математичний зв'язок між впливом (споживанням корму чи води) і захворюванням для кожного виду кормів і напування. Це називається відносним ризиком і розраховується шляхом ділення частоти зараження тварин, які зазнали вторгнення, на частоту зараження тих, що не піддалися впливу.

Рівень зараження телят гастроентеритом після випойки перегону

Телята, яким випоїли перегін з однієї ємності

Телята, яким випоїли перегін з іншої ємності

Ємності

Хворих

Не захворіли

Всього

Частота зараження %

Хворих

Не захворіли

Всього

Частота зараження %

Перегін

29

17

46

63

3

31

34

8

Таблиця ілюструє використання аналізу когорт. З 80 телят, яких поїли перегоном та обстежили – 46 поїли перегоном з однієї ємності, 34 з іншої. Частота зараження для групи телят, яку поїли перегоном з однієї ємності – 29:46=0,63 або 63%. Частота зараження для групи телят, яку поїли перегоном з іншої ємності – 3:34=0,08 або 8%. Рівень зараження 29:34=0,85 або 85%. Відносний ризик 63:8=7,8 або 78%.

Дослідження «контроль випадків»

При більшості спалахів популяція тварин не однорідна, не завжди чітко визначена, що унеможливлює аналіз когорт. У цих випадках ви маєте використовувати принцип дослідження «офіційний ветеринарний контроль випадків», та опитати, як власників (доглядачів тварин), так і осіб, які здійснюють офіційний ветеринарний контроль про їхній вплив на цей процес та особисте ставлення. Потім ви можете розрахувати просту математичну закономірність зв'язків, так званий «коефіцієнт шансів», для кількісного зв'язку між тривалістю впливу і хворобою. Цей метод не доводить, що конкретна тривалість впливу спричинила хворобу, але він дуже корисний та ефективний при оцінці потенційних носіїв збудника.

Коли ви розробляєте дослідження «офіційний ветеринарний контроль випадків», ваше перше і, можливо, найважливіше рішення - це те, яким має бути офіційний ветеринарний контроль. За ідеєю, при здійсненні належного контролю інфекційної та/чи інвазійної хвороби, про яку йде мова, бути не повинно, тому, тварини мають бути з тієї ж популяції, що і захворілі тварини. Іншими словами, вони мають бути цілком схожими на постраждалих тварин, за винятком того, що у них немає інфекційної хвороби чи інвазії. В цілому контрольні групи формують з тварин з сусідніх груп та приміщень з аналогічними умовами добробуту.

В цілому, чим більше у вас пацієнтів і контрольних груп, тим легше буде знайти зв'язок. Однак, часто виникають обмеження пов’язані з первинним спалахом, де невелика кількість постраждалих тварин. Наприклад, спалах в домо-господарстві, та на щастя, кількість підконтрольних об’єктів довкола зазвичай більша, ніж вам потрібно. При спалаху з понад 50 випадків зазвичай досить одного контролю на кожну постраждалу тварину. При невеликих спалахах ви можете скористатись кількома підконтрольними об’єктами на кожен випадок. Не варто витрачати більше 4 підконтрольних об’єктів на кожен випадок.

В дослідженні «офіційний ветеринарний контроль випадків», ви не в змозі підрахувати частоту зараження, оскільки вам невідомий розмір популяції тварин, на території, де виникла хвороба і власне джерело захворювання. Без цих показників (частота і рівень) ви не зможете розрахувати відносний ризик зараження, та замість цього можете розрахувати «коефіцієнт шансів», оцінивши кількісний зв'язок між тривалістю впливу і хворобою, що дозволяє зробити припущення при оцінці потенційних носіїв збудника.

Готуючись розрахувати «коефіцієнт шансів», корисно переглянути ваші дані в таблиці 2×2. Наприклад, припустимо, ви розслідували спалах АЧС у невеличкому селі, і запідозрили, що джерело було у лісі, куди населення ходило за хмизом, ягодами та грибами. Після опитування селян та обстеження підконтрольних об’єктів (домо-господарств), ваші дані виглядали наступним чином:

 

Відвідували ліс?

Постраждалі домо-господарства

Підконтрольні об’єкти

Разом

АЧС?

Так

a = 30

b = 36

66

Ні

c = 10

d = 70

80

Всього:

 

40

106

146

Співвідношення шансів розраховується, як ad/bc. Отже, «коефіцієнт шансів» для лісу становить 30×70/36×10, або 5,8, що означає, що люди, які ходили до лісу, мали в 5,8 разів більше шансів заразити свиней у домо-господарствах на АЧС, ніж люди, які в ліс не ходили. Та, незважаючи на це, ви не можете зробити однозначний висновок, що джерело було у лісі, не порівнявши його «коефіцієнт шансів» з «коефіцієнт шансів» для інших можливих джерел інфекції. Можливо, джерело знаходиться десь, зовсім в іншому місці, і можливо, що люди, яких ви запитували, також бували в лісі та просто не признались.

Перевірка статистичної значущості

Останнім етапом перевірки вашої гіпотези є визначення того, наскільки ймовірно, що результати вашого дослідження могли бути отримані випадково. Іншими словами, наскільки ймовірно, що вплив результатів вашого дослідження вказує на те, що джерело спалаху зрештою не було пов’язане з хворобою? Для оцінки такої ймовірності використовується тест статистичної значущості. Статистична значимість - це широка сфера досліджень і тут наводиться лише короткий її огляд.

Першим кроком у перевірці статистичної значущості є припущення, що вплив не пов'язаний з захворюванням. Це припущення відоме, як нульова гіпотеза. Потім ви обчислюєте показники зв'язку, наприклад відносний ризик чи «співвідношення шансів», які згодом використовуються для розрахунку критерію XI2 (статистичний тест, найчастіше використовується при вивченні спалаху) чи іншого статистичного тесту. Отримавши значення ХІ2, ви шукаєте відповідне значення P (або значення ймовірності) у таблиці ХІ2.

Інтерпретуючи значення P, ви заздалегідь встановлюєте граничну точку, за якою ви вважатимете, що шанс є фактором. Загальною точкою відсікання є 0,05. Коли значення P нижче заздалегідь визначеної точки відсікання, висновок вважається «статистично значущим», і ви можете відхилити нульову гіпотезу на користь альтернативної гіпотези, тобто ви можете зробити висновок, що вплив пов'язаний з хворобою. Чим менше значення P, тим вагоміші докази того, що ваш висновок є статистично значимий.

Крок 8: Уточнення гіпотез та проведення додаткових досліджень
Додаткові епізоотологічні дослідження

Коли аналітичні епізоотологічні дослідження не підтверджують ваших гіпотез, вам варто їх переглянути і зайнятися пошуком нових шляхів занесення/завезення, поширення чи розповсюдження патогена. Це час повторно і більш детально оцінити стан потерпілих, як тварин так і їх власників, які теж зацікавлені у встановленні істинної причини спалаху.

Епізоотичне розслідування спалахів Сальмонельозу в Україні в останні роки ілюструє цей момент, де в більшості випадків, не вдалося визначити джерело загрози, а замість цього причину токсикоінфекцій приписували кухарам, які і готували страву. І, не дивно, що ці люди не були клінічно хворими, а лише носіями Сальмонел. Тоді, як істинна причина полягає в контамінації харчового продукту на етапі його отримання чи/та транспортування, внаслідок порушення вимог. Однак, не всі зразки продукції тваринного походження піддаються лабораторним дослідженням на наявність патогених сальмонел. Здебільшого причина в цьому.

Навіть коли ваше аналітичне дослідження виявляє зв'язок між експозицією та хворобою, вам часто доведеться уточнювати свої гіпотези. Іноді вам потрібно буде отримати більш чітку історію висвітлення подій чи оцінити більш конкретну контрольну групу. Наприклад, під час спалаху Ботулізму дослідник має виявити вміст патогена у продукті та простежити весь ланцюг постачання продукту, аж до ідентифікації виробника, який ймовірно і порушив технологічний процес, до того ж точно встановити дату постачання, умови транспортування та зберігання продукції в кінцевого споживача та виявити, за можливості, рештки контамінованої продукції.

Коли виникає спалах, типовий (черговий спалах інфекційної та/чи інвазійної хвороби, за наявності її в країні або зоні, господарстві чи домо-господарстві) чи первинний (хвороба в країні або зоні до цього не реєструвалась), вам слід подумати, які запитання для вас залишаються без відповіді щодо цієї інфекційної хвороби та які дослідження ви можете використати в цих умовах, щоб відповісти на деякі з цих запитань. За цих обставин ви можете більше дізнатися про хворобу, способи її передачі, характеристики збудника та вплив факторів господарської діяльності.

Лабораторні та екологічні дослідження

Лабораторні дослідження відіграють ключову роль у встановленні діагнозу при інфекційних хворобах тварин, інвазіях, отруєннях та масовій загибелі тварин, при більшості з яких спостерігають масовість. У той час, як епізоотологія може вказувати на механізм передачі та спрямовувати боротьбу і протидію, дані лабораторних досліджень здатні підтвердити чи спростувати загрозу життю і здоров’ю людей і тварин, шляхом виділення та ідентифікації патогена.

Крок 9: Вжиття заходів боротьби та профілактики

Незважаючи на те, що реалізація заходів програми офіційного контролю і запобігання зараженню позначена, як Крок 9, на практиці ви маєте зробити це якомога швидше. Заходи боротьби, які можуть бути реалізовані на ранньому етапі, якщо вам вже відоме джерело спалаху, мають бути спрямовані на конкретні ланки в епізоотичному ланцюжку – збудник інфекційної та/чи інвазійної хвороби, джерело чи резервуар інфекції і механізм передачі. Наприклад, спалаху можна протидіяти, знищуючи заражених тварин в первинному вогнищі і продукти харчування тваринного походження, знезаражуючи заражену воду, знищуючи місця виплоду кровосисних членистоногих чи обробляти шкірний покрив тварин репелентами та інсектицидами, обмежити рух транспорту і персоналу по території до мінімально-можливого рівня тощо.

В інших ситуаціях ви можете спрямувати заходи програми офіційного контролю на переривання механізму передачі збудника інфекції чи недопущення зараження сприйнятливих тварин. Наприклад, щоб обмежити повітряно-крапельне поширення патогена серед тварин в приміщенні, ви можете використовуючи метод «групування», відокремити інфікованих тварин в окреме приміщення (наприклад, в ізолятор), щоб запобігти їх подальшому контакту з іншими сприйнятливими тваринами, а у приміщенні посилити вентиляцію чи перевести решту тварин в обору на свіже повітря, що значно зменшить концентрацію патогена в повітрі, що вдихатимуть сприйнятливі тварини. Ви можете також, сприйнятливих тварин зробити несприйнятливими до збудника, шляхом їх вакцинації, за наявності надійної та ефективної вакцини, або ж довкола вогнища інфекції створити зону в кілька кілометрів, на якій не буде сприйнятливих тварин.

Крок 10: Повідомлення висновків

Ваше останнє завдання під час цього дослідження - надати свої висновки іншим учасникам та Компетентному органу. Зазвичай це повідомлення має дві форми:

На вашому усному брифінгу мають бути присутні місцеві представники Компетентного органу та персонал, відповідальний за проведення заходів щодо запобігання та протидії хворобам тварин. Презентація цих матеріалів дасть вам можливість описати, що вами було зроблено при проведенні досліджень, що вдалось виявити і що, на вашу думку, слід з цим робити. Ви маєте об'єктивно представити результати своєї діяльності та вміти науково-обґрунтовано відстояти власні висновки і поради.

Ви маєте також надати і письмовий звіт, який відповідає традиційному науковому формату: вступ, передісторія, методи, результати, обговорення та рекомендації. Формально представляючи рекомендації, звіт надає план дій. Він також служить записом про результати виконаної роботи, документом щодо потенційних юридичних трактувань та довідковою інформацією, на випадок, якщо Компетентний орган зіткнеться з подібною ситуацією в майбутньому. Нарешті, звіт, який знаходить собі місце в публікаціях з охорони здоров’я тварин, слугує більш високій меті сприяючи формуванню наукової бази знань з епізоотології та охорони здоров’я тварин і людей.

Алгоритм представлення висновків (адаптація повідомлень відповідно до ситуації, мети та цільової аудиторії) окремим інституційним та громадським групам з метою їх інформування, спрямування та заохочення до дій за результатами в тому числі і розслідувань описано в Главі 3.5. КОМУНІКАЦІЯ Наземного кодексу МЕБ.