Список акронімів та скорочень

Цей інструмент призначений для допомоги особам, які приймають рішення у формуванні політики щодо охорони здоров’я тварин. Він не передбачає зміни існуючого списку хвороб ВООЗт.

Ця частина звіту є методичним посібником, у якому детально викладено методику та відповідні модулі розробленого інструменту, а також деякі вказівки та підказки щодо вирішення окремих конкретних моментів чи ключових понять дослідження. В останньому параграфі узагальнено деякі істотні аспекти підходу, які необхідно пам’ятати на всіх підготовчих та операційних етапах дослідження, з метою оптимізації процесу і отримання найбільш релевантного результату.

Ця загальна характеристика включає деякі аспекти категоризації хвороб. На цьому етапі враховуються:

Після того, як хвороба була охарактеризована, слід тако ж охарактеризувати можливі заходи боротьби. Це необхідно, щоб отримати уявлення про наявність та ефективність засобів боротьби з хворобою у разі спалаху. Це, ймовірно, матиме сильний вплив на відносну загрозу, спричинену потенційним впливом самої хвороби. Наприклад, хвороба, що проявляє помірний потенційний вплив, але її дуже важко контролювати, у певних випадках може становити більшу загрозу, аніж хвороба, що проявляє величезний потенційний вплив, але якій досить легко запобігти чи контролювати.
На завершення, очікується, що цей крок «профілювання» надасть опис хвороби та варіантів боротьби з нею, щоб здійснити першу глобальну категоризацію.

Метою цього кроку є уточнення попереднього аналізу, розглянувши хворобу в конкретному контексті даної країни чи регіону. Вплив хвороби на територію, а також спосіб її сприйняття сильно залежить від місцевої географії, систем виробництва та торгівлі, соціально-культурного походження тощо.

На цій основі можна буде визначити пріоритети різних хвороб з огляду на відповідний рівень занепокоєння на місцевому рівні.

Щоб правильно оцінити вплив хвороби тварин на певну країну чи регіон, необхідно отримати уявлення про структуру цієї території, зокрема щодо її виробничих систем, глобального значення тваринництва та відповідного значення різних категорій тварин і продуктів тваринного походження для господарств у цій місцевості. Наприклад, хвороба, що вражає велику рогату худобу, навряд чи стане серйозною загрозою для території, де не вирощують велику рогату худобу.

Також можуть бути важливими знання про інші сектори економіки, що можуть постраждати, а також про населення в цілому, включаючи організаційні, нормативні та культурні фактори. Насправді, на додаток до прямого економічного впливу на тваринництво, хвороба може викликати широкий спектр непрямих проблем (проблеми здоров’я людей, соціальний вплив або вплив на навколишнє середовище тощо).

Після отримання загального уявлення про національний чи регіональний фон, диференційний аналіз хвороб тварин починається з вивчення їх відповідної місцевої епізоотології. Мета цього полягає у тому, щоб визначити, локалізацію хвороби:

• Відсутня: у цьому випадку справа полягатиме в оцінці ризику занесення хвороби на територію.
• Присутня: у цьому випадку необхідно розрізняти:
  • Хвороби з можливим хронічним перебігом та епізодичними спалахами.
  • Епізоотії з обмеженими вогнищевими піками чи регулярними спалахами.

При дефіциті даних про місцеву епізоотологію хвороб, необхідно буде адаптувати подальший аналіз і висновки, щоб скоригувати (за можливості) відсутність цих знань. Спрощене представлення послідовності локального аналізу - залежно від наявності чи відсутності хвороби в країні, представлено на Схемі 1.

Очікується, що епізоотологічне дослідження на попередньому етапі дасть уявлення про розподіл хвороб серед місцевих епізоотичних одиниць. Як подальший розвиток, необхідно оцінити вплив, який кожна хвороба може мати на уражену епізотичну одиницю (з точки зору важкості клінічного перебігу, способів передачі тощо).

• За відсутності хвороби (чи якщо її епізоотологічний статус невідомий), нам доведеться розглянути цей вплив теоретично. Це буде ґрунтуватися на інтерпретації відповідних модулів оцінки впливу з використанням оцінок епізоотологічної важливості хвороби у разі її занесення.
• За наявності хвороби з відомим епізоотологічним статусом ми спробуємо ефективно оцінити її вплив за допомогою відповідних модулів інструменту.
• За наявності хвороби, статус якої невідомий, будуть необхідні подальші епізоотологічні дослідження, щоб визначити, чи насправді наявна ця хвороба чи відсутня. Результати профілювання можуть бути використані для отримання попереднього представлення про ймовірну її важливість і, якщо потрібні додаткові елементи, то можна зробити гіпотетичну оцінку її впливу так само, як і для хвороб, які відсутні.

Цей підхід має на меті отримати представлення про наступний теоретичний / ефективний вплив хвороби на країну чи регіон, кожен з аспектів якої оцінюється окремим модулем інструменту:

• Економічний вплив (з урахуванням прямого впливу на виробництво, а також непрямих наслідків для торгівлі чи іншої діяльності);
• Вплив на здоров’я людини у випадку зоонозної хвороби або якщо втрати виробництва тварин викликають проблему продовольчій безпеці.

Примітка: У цій частині не враховані можливості щодо заходів боротьби з хворобами людей. Дійсно, наше дослідження покликане допомогти у прийнятті рішень, що стосуються політики охорони здоров’я тварин: наша мета — не зупинятися на питаннях здоров’я людини, хоча можливість контролю хвороб у людей (чи інші) слід розглядати як пом’якшуючий (чи обтяжуючий) фактор в оцінці потенційного впливу хвороби на здоров’я людей.

• Вплив хвороби на популяцію, оскільки вона здатна викликати кризові явища в популяції.
• Вплив на навколишнє середовище, якщо хвороба здатна призвести до біологічного забруднення довкілля чи загрожувати біорізноманіттю тварин та/чи рослин в місцевих біотопах.

Що стосується внутрішнього аналізу, то всі твердження щодо потенційного впливу хвороби слід розглядати спільно з наявними варіантами її контролю. Таким чином, важливо мати точне уявлення про те, що насправді можливо (чи не можливо) зробити для боротьби з хворобою в конкретному місці.

Ці аспекти включатимуть не лише складові технічних можливостей (наукова підготовка, технічні навички, підготовлений персонал тощо), але й елементи потенціалу протидії (фінансові засоби, належне регулювання, матеріально-технічне забезпечення тощо).

Поєднання інтерпретації цих висновків з епізоотологічною ситуацією в країні щодо хвороби має забезпечити необхідні складові для визначення того, які стратегії боротьби є доступними та, як очікується, будуть найбільш релевантними для боротьби з хворобою в країні чи регіоні.

В результаті попередніх кроків інструмент має забезпечувати якісні та кількісні складові визначення пріоритетів для різних хвороб у наступних трьох категоріях:

• хвороби відсутні;
• хвороби наявні, з відомою епізоотологією;
• хвороби наявні, але з недостовірними епізоотологічними знаннями на місцях.

Оскільки відповідні модулі інструменту іноді відрізняються (чи можуть по-різному інтерпретуватися) від однієї до іншої категорії, то результат аналізу в жодному разі не буде загальним рішенням «під ключ». Дійсно, потрібен додатковий етап прийняття рішень, для завершення процесу визначення пріоритетів, що стосується:

• відповідного рівня пріоритетності хвороб, які відсутні так і наявних хвороб: з точки зору, старої приказки, про те що: «краще запобігати, аніж лікувати», і часто виявляється вірною, бо завжди краще захистити територію від хвороб, яких зараз немає. Однак, деякі із хвороб можуть мати настільки значний локальний вплив, що набагато важливіше їх контролювати, аніж запобігати занесенню інших хвороб;
• можливої оцінки кожного типу впливу (економічного, здоров’я людей, популяційного, навколишнього середовища), щоб відповідати місцевим політичним і культурним орієнтаціям і рівням занепокоєння.

Примітка: У кожному конкретному випадку хвороб, щодо яких плани контролю вже діють в країні, протокол можна використовувати для оцінки загальної актуальності цих планів чи для виконання ітерацій щодо конкретної схеми заходів, які вони включають. Проте зміна стратегії контролю може бути можливою за епізоотологічно стабільної ситуації; тим не менше, план ліквідації завжди буде дуже затратним, особливо, коли йдеться про ліквідацію останніх випадків, що залишилися.

Після визначення високопріоритетних хвороб на місцях, останній крок цього процесу полягає у визначенні того, які стратегії контролю є найбільш релевантними та мають бути розглянуті в пріоритеті, щоб запобігти, обмежити, викорінити чи контролювати ці хвороби.

Ця оцінка проводиться з урахуванням:

• доцільності кожної стратегії на місцях;
• подальших витрат, сприйняття суспільством та екологічних наслідків різних сценаріїв контролю.

На завершення, результатом цього процесу буде перелік пріоритетних, найбільш актуальних хвороб в конкретному контексті на місцях, а також відповідні стратегії контролю, які слід розробити та запровадити.

Важливо пам’ятати, що інструмент не в змозі видати цей список, як автоматичний результат: оскільки, порівняльний та інтерпретаційний крок з залученням міждисциплінарних експертів та місцевих фахівців, які приймають рішення, інтегруючи різні компоненти місцевості, геополітичні та соціально-культурні орієнтації, є завжди необхідною складовою цього аналізу.

Ось кілька загальних порад щодо використання цього інструменту:

• відповідь по кожному критерію необхідно ввести у відповідне поле, згідно визначень, що додаються;
• поле «Коментарі» служить для точного визначення конкретних варіантів, що необхідно оцінити, аби заповнити це поле. Наприклад, якщо між вченими триває дискусія щодо ролі шляху передачі, то ми можемо ігнорувати це поле та зосередитися на підтверджених на даний час шляхах. Ці поля забезпечують відстеження таких варіантів, а також причини підтвердження вибраного варіанта.
• поле «Відсутність знань» служить для визначення критеріїв, на які не отримано відповідь, але для яких можуть бути корисними додаткові дослідження (внаслідок дефіциту поточних знань). Воно спрямовує надійність аналізу відповідно до кількості тем, які є предметом гіпотез та потребують підтвердження.

Нижче наведено приклад загального представлення критеріїв у цьому інструменті. Більшість модулів оцінки впливу мають подібний формат.

Інструмент категоризації та визначення пріоритетів пропонується як допоміжний засіб для аналітичних кроків протоколу. Цей інструмент складається з файлу Excel®, організованого за різними модулями. Кожен модуль відповідає окремій електронній таблиці, що оцінює певний вплив чи тип даних.

Різні електронні таблиці в інструменті розташовані в хронологічній послідовності, аналогічній цьому звіту. Кольоровий код вказує, приналежність електронних таблиць певному рівню аналізу: наприклад, три модулі, що оцінюють профіль хвороби (епізоотологію, економічний та зоонозний вплив), мають теги одного кольору (в даному випадку рожеві); аналогічно, як всі модулі, присвячені локальному аналізу заходів контролю, що будуть помаранчеві.

Загальна архітектура та послідовність інструменту представлені на схемі. Ця система буде використовуватись у відповідних розділах цього звіту, щоб допомогти візуалізувати методологічну послідовність.

Наведений нижче, короткий опис методологічної послідовності, необхідної для протоколу «категоризації та визначення пріоритетності хвороб тварин».

Перш ніж почати з такого підходу, необхідно визначити політичні цілі країни:

• Які цілі сільського господарства, особливо в сфері тваринництва?
  • Продовольча безпека, харчова безпека, інтенсифікація тваринництва, розвиток експорту продукції тваринництва тощо.
  • Які цілі в населення? Бідних людей? Інтенсивне землеробство? Інші?
• Які цілі систем охорони здоров’я людей?
  • Місце зоонозів у сфері охорони здоров’я?
  • Які цілі в населення? Бідних людей? Дітей?

Це буде корисним для визначення відповідного порівняння між різними типами індикаторів.

Не варто намагатися включити до процесу всі хвороби тварин. Однак, важливо вибрати достатню кількість (тобто понад 10) відповідних хвороб для визначення пріоритету:

• Для країн, що розвиваються, цей підхід буде зосереджено на найважливіших хворобах з найбільшим впливом на країну. Інструмент може допомогти вибрати 2, 3 чи 4 найважливіші хвороби, що можуть служити предметом державної політики.
• Для розвинених країн часто існує консенсус щодо найважливіших хвороб. Основною метою цього підходу буде диференціація хвороб з проміжним впливом.

Важливо враховувати, які хвороби в країні присутні чи відсутні.

Примітки:

1. Всі зацікавлені сторони мають брати участь у виборі хвороб, що будуть включені.
2. Важливо включати хвороби з різними характеристиками (наприклад, хвороби, що є спорадичними та мають важкі наслідки, хвороби, що зустрічаються частіше та менш важкі, зоонози, виробничі хвороби тощо).

Не слід недооцінювати рівень знань, необхідних для проведення процесу категоризації та визначення пріоритетів. Загальна актуальність результату залежатиме від спектру та збалансованості навичок в команді експертів:

Перед початком фактичного процесу визначення пріоритетів та категоризації потрібно зібрати дані, необхідні для дотримання протоколу категоризації та визначення пріоритетів. Ці дані включають:

• Загальні знання про хвороби та відповідні заходи боротьби, що необхідні для етапу формування профілю. Ці дані можна отримати або з баз даних міжнародних організацій (ВІБДЗТ-МЕБ/ВІСЗТ, ГСРПР, ОМЕ ПО ГРИПУ, ММОБХП, ВООЗ тощо) чи відповідних регіональних установ (наприклад, ССХТ/СІХТ, СШОХПК), якщо це необхідно, чи з огляду наукової літератури.
• Загальні національні дані характеристики країни:

• Економічні та виробничі показники:
  • тваринництво, місцеві економічні показники (виробництво та торгівля);
  • національні економічні показники (частка промисловості та туризму у ВВП);
  • дані про структуру систем тваринництва та рослинництва (системи розведення, значення тяглової сили тварин у сільському господарстві тощо);
  • наявний потік торгівлі, туризму тощо з іншими країнами.
• Дані про населення:
  • основні показники: населення, середня тривалість життя тощо;
  • якісні та кількісні показники про продовольство (споживчі звички, продовольча безпека тощо);
  • соціологічні фактори: занепокоєння суспільства, інтерес до благополуччя тварин, роль і сприйняття ЗМІ тощо;
  • громадське здоров'я.

• Екологічні дані про місцевість:
  • геокліматичні особливості;
  • біотопи;
  • види тварин (включаючи переносників);
  • проблеми збереження довкілля.
• Загальні відомості про організацію роботи ветеринарної служби¹:
  (¹ За наявності, можуть також використовуватися звіти PVS для країн).

• Місцева нормативна база щодо здоров'я тварин, безпеки харчових продуктів, навколишнього середовища, пов'язаного з тваринництвом, тощо.
• Організація ветеринарної служби на місцях:
  • структура та наявні засоби (фінансові, технічні тощо);
  • навички;
  • діючі лабораторні ветеринарні мережі.
• Конкретні дані про хвороби:
  • стан добробуту територій;
  • епізоотологія наявних чи підозрюваних хвороб;
  • якісні та кількісні показники впливу щодо наявних хвороб;
  • поширення хвороб в сусідніх країнах та в інших країнах, з якими країна має обмін з високим ризиком передачі хвороб (торгівля, переміщення тварин, людей…);
  • наявність систем нагляду та контролю хвороб на місцях.

Для збору необхідних даних можна використовувати різноманітні методи. Однак, у всіх випадках, співпраця між залученими організаціями (ветеринарні служби, служби охорони здоров’я, служби дикої природи, економічні інститути, міністерства тощо) є корисною та часто і важливою.

Наприкінці цього кроку можна буде заповнити електронну таблицю «Характеристика країни» в інструменті Excel.

У кожній категорії слід оцінити актуальність та надійність даних. Якщо якість є невизначеною чи недостатньо даних, то це потрібно буде врахувати в остаточному висновку.

На цьому етапі команда експертів розпочинає формування профілю кожної хвороби використовуючи електронні таблиці «Епізоотологічний профіль хвороби», «Економічний профіль хвороби», «Зоонозний профіль» та «Профіль заходів контролю в тваринництві».

Спочатку необхідно оцінити профіль кожної хвороби. Це можуть зробити найбільш підготовлені експерти з відповідними знаннями.

Дані по кожній хворобі потім необхідно внести у зведену таблицю. Вся команда експертів перевіряє профіль кожної хвороби. Під час перевірки експерти можуть обговорити будь-які моменти, що потребують роз'яснення, та визначити ті, що потребують подальшого бібліографічного огляду та/або експертної оцінки.

Важливо, щоб експерти досягли консенсусу щодо внутрішніх характеристик кожної хвороби. Завдяки цьому процесу всі учасники відкалібрують свій підхід та ознайомляться з використанням інструменту. Ось чому формування профілю має виконуватися (або принаймні розглядатись) всією командою експертів і має бути зафіксовано, перш ніж переходити до локального аналізу.

Часто легше почати з відкритої дискусії, перш ніж розпочати локальну оцінку.

Це дає змогу експертам поділитися своїми знаннями та досвідом щодо реальної ситуації в країні та сприятиме підходам заповнення критеріїв на місці.

Варто скористатись електронною таблицею «Відкриті запитання щодо хвороби на місцях».

Після відкритого обговорення експерти можуть заповнити критерії оцінки локального впливу хвороби (таблиці «Місцевий економічний вплив», «Вплив на здоров’я людей на місцевому рівні», «Соціальний вплив на місцеве населення», «Суспільний вплив», «Вплив на навколишнє середовище»).

Після аналізу хвороб результати заносяться в зведену таблицю. Таблицю можна використовувати для перевірки результатів оцінки хвороби у порівнянні з іншими за однією з груп критеріїв. Такий тематичний підхід за групами хвороб має ряд переваг:

• Це зменшує вплив окремих інтерпретацій в аналізі. Таким чином, якщо деякі експерти в команді мають особливий інтерес до хвороби (кращі знання чи досвід), постійне порівняння з іншими хворобами з досліджуваної групи має допомогти їм зберегти об’єктивний підхід замість того, щоб підсвідомо висвітлювати хворобу, яка їм більш знайома.
• Це зменшує потенційну упередженість в інтерпретації різних критеріїв. Насправді, порівняння кількох хвороб з різними профілями дозволяє операторам постійно оскаржувати свою власну інтерпретацію. У деяких випадках їх можна спонукати до виправлення відповідей, які вони дали в оцінці даного захворювання, у світлі результатів наступної хвороби, щоб забезпечити послідовну оцінку різних критеріїв.
• Це дає можливість глобального перегляду аналізу з оглядом тематичної послідовності. Це може спростити інтерпретацію кожного критерію для різних хвороб, уникаючи непорозумінь і плутанини між різними критеріями в одному тематичному модулі.

Ці рекомендації не є суворим і обов’язковим методичним регламентом, але ми вважаємо, що їх дотримання, здатне значно підвищити точність і достовірність результатів.

Як і на попередньому кроці, експерти заповнюють критерії контрольних заходів, в даному випадку використовуючи електронні таблиці: «Місцева доцільність заходів контролю», «Економічний вплив заходів контролю», «Вплив заходів контролю на соціум та довкілля».

Краще розібратися з поточною ситуацією щодо заходів контролю на місці, перш ніж оцінювати, що можна зробити в майбутньому. Для оцінки цієї частини варто скористатись процесом ітерації.

Аналогічно, як і при оцінці впливу хвороби, цікаво порівняти результати оцінки хвороб після їх аналізу - хвороба за хворобою.

Дотримуючись рекомендацій пункту 5.7, результати оцінки всіх хвороб порівнюються в зведеній таблиці:

• По-перше, результати для кожного виду індикаторів слід порівняти, щоб перевірити характеристики хвороби на місцях.
• По-друге, глобальне визначення пріоритетів наявних чи відсутніх хвороб, можна оцінити шляхом порівняння по кожному показнику впливу.
• По-третє, порівняння проводиться з контрольними заходами.

Наприкінці цього кроку перший пріоритет стає доступним.

Наприкінці цього процесу було б корисно провести обговорення з певними (відповідними) місцевими фахівцями у залучених секторах (ветеринари, фермери тощо), для підтвердження отриманих результатів по визначенню пріоритетів та отримати інформацію про власні їх критерії по визначенню пріоритетів.

Важливо пам’ятати, що категоризація та визначення пріоритетів хвороб НЕ є жорсткою і постійною оцінкою. Навпаки, цей аналіз має бути прогресивним і підлягає постійному оновленню та повторенню результатів оцінки, завдяки:

• успіхам науки;
• змінам обстановки на місцях (ліквідація хвороби, занесення нової хвороби, тощо);
• змінам економічного контексту: розвиток експорту продукції тваринництва, розширення видів тварин, тощо.

Аналогічно, цей аналіз доведеться оновити, за зміни епізоотичного стану сусідніх країн (чи країн, що торгують на досліджуваній території).

Метою цієї частини є визначення основних характеристик хвороб, що дозволяє описати їх профіль у трьох аспектах:

У наступній главі наведено послідовний підхід до цього методу, паралельно з описом та коментарями щодо різних модулів інструменту профілювання. Кожен етап описаного тут процесу характеристики звороби пов’язаний із відповідною електронною таблицею в інструменті.

Примітка: Для ясності та полегшення обговорення інструменту -  кожному критерію та групі критеріїв присвоєно контрольний номер у кожному модулі.

Епізоотологічне профілювання спрямоване на визначення очікуваного рівня складності хвороби з урахуванням чотирьох груп критеріїв:

• Сприйнятливі види, враховуючи їх поділ між трьома групами худоби, диких та домашніх тварин.
• Зоонозний характер хвороб, включаючи їх здатність вражати людей і передаватись від людини назад до тварин.
• Персистенцію збудника в інфікованих тварин (і потенційно в дикій фауні), переносниках чи навколишньому середовищі.
• Способи передачі, включаючи шляхи зараження, а також додатковий фактор для хвороб, що здатні вплинути на сприйнятливі види перелітних чи переносників (і, таким чином, мають природний потенціал для широкого географічного поширення).

Економічне профілювання хвороби спрямоване на визначення потенціалу шкідливого впливу на місцеву економіку та враховує наступні осі:

• Прямий вплив:
  • Уражені види, зважені відповідно до їхньої важливості у виробничих системах (оцінюються через глобальні показники виробництва);
  • Вплив захворювання на уражені епідеміологічні підрозділи (в основному через клінічні прояви);
  • Можливий загострюючий вплив сезонних або локальних піків або епізоотій.
• Непрямий вплив:
  • вплив на споживання, головним чином для зоонозних захворювань (і особливо для зоонозів харчового походження);
  • Вплив на міжнародну торгівлю, пов'язаний з існуванням офіційно визнаного санітарного статусу на хворобу або офіційних вимог сертифікації для тварин та/або продуктів із уражених зон (див. Кодекс здоров'я наземних тварин МЕБ [Наземний кодекс], том 2).

Інші непрямі ефекти можуть існувати у сфері економічних проблем, пов'язаних з хворобами, наприклад вплив на туризм, промисловість або виробництво сільськогосподарських культур (коли воно залежить від робочих тварин) тощо. Однак ці ефекти тісно пов'язані з конкретними національними чи регіональними контекстами і мають низьке значення в глобальному аналізі. Таким чином, вони розглядатимуться лише в локальних модулях.

Перша група критеріїв у модулі економічного профілювання стосується постраждалих видів і секторів виробництва. Для кожного виду чи групи видів, якщо вони сприйнятливі до хвороби, відповідні критерії мають бути встановлені на відповідне значення. Зауважте, що відповідна вага кожного виду різна: це буде залежати від важливості цього виду в глобальній економіці. Значення були визначені шляхом аналізу світової статистики виробництва за 2007 рік у ФАОСБД:

• Великій рогатій худобі, свиням і птахам було присвоєно коефіцієнт 3, оскільки вони становлять від 10 до 50% загальної вартості світового тваринництва;
• Вівцям і козам було присвоєно коефіцієнт 2, оскільки вони становлять від 1 до 10% загальної вартості світового тваринництва;
• Інші види отримали коефіцієнт 1, оскільки вони становлять менше 1% загальної вартості світового тваринництва. Це ставить на той самий рівень виробничі категорії з низьким і дуже низьким внеском у світове тваринництво, але має перевагу висвітлення тих впливів, що можуть загрожувати виробничим секторам, пов’язаним з цими порівняно незначними видами (якими, однак не слід нехтувати).

Ми припускаємо, що річна зміна відповідної ваги виду на глобальному рівні недостатньо велика, щоб виправдати зміну категорії виду.

Другий критерій стосується тяжкості очікуваних втрат, пов’язаних із захворюванням, у уражених виробничих одиницях (стадах). Він коливається від 0 до 4 залежно від рівня впливу:

Остання група критеріїв прямого впливу дозволяє зосередити додаткову вагу на хворобах з несприятливим просторовим чи тимчасовим профілем:

• Якщо хвороба пов'язана з сезонними непередбаченими обставинами (наприклад, поширенням видів членистоногих переносників), що призводять до сезонного зростання випадків захворювання і боротися з ним буде складніше, аніж з хворобою з регулярним поширенням випадків. У цьому випадку критерій «Хвороба з сезонним піком» має бути встановлений на 1.
• Якщо хвороба може призвести до масових територіально зосереджених спалахів, «Масивні осередкові спалахи» слід встановити на:
  • 1, якщо вона викликає серію спалахів у зоні з обмеженою кількістю тварин в стадах (наприклад, хвороба, що передається переносником);
  • 2, якщо це спричиняє ефект «поширення хвилі», вражаючи переважну більшість або усіх тварин в зараженій зоні.

Останні два критерії модуля стосуються непрямих економічних збитків, що можуть бути спричинені хворобою:

Так само, як і для епізоотологічного профілю, результат оцінки економічного впливу можна візуалізувати на радарній діаграмі. Результатом для кожної гілки є сума відповідних критеріїв, поділена на кількість критеріїв (від 0 до 1).

Наведені приклади відповідають цілком теоретичним моделям хвороб.

У цьому прикладі хвороба 1 є гіпотетичною хворобою, що вражає жуйних тварин, із симптомами стадного рівня, але без значних порушень відтворення чи смерті. Це трансмісивна хвороба з сезонними піками та є харчовим зоонозом (патогеном у м’ясі) і підлягає офіційному визнанню національного статусу МЕБ з конкретними торговими рекомендаціями.

Хвороба 2 вражає лише бджіл і спричиняє масову їх смертність в вуликах. Це не сезонне захворювання, але може викликати серію спалахів у певній зоні; не впливає на здоров'я людей і підлягає лише рекомендаціям МЕБ щодо торгівлі живими бджолами та медом.

Цей крок спрямований на визначення потенційної небезпеки хвороби з точки зору здоров’я людей (для зоонозів), беручи до уваги два взаємодоповнюючі поняття:

• Суворо пов'язана з хворобою загроза здоров'ю людини:
  • випадки важкого перебігу в людини;
  • передача від тварин до людини;
  • передача між людьми.
• Можливість контролю хвороби в людей:
  • Діагностика хвороби в людини;
  • Профілактика та лікування людей.

Ми вирішили тут паралельно розглянути форму хвороби в людей та варіанти боротьби з нею. Це дозволяє нам надавати найвищий пріоритет хворобам із сильною потенційною небезпекою для людей ТА незначною кількістю можливих засобів боротьби.

Цей крок спрямований на визначення потенційної небезпеки хвороби з точки зору здоров’я людей (для зоонозів), беручи до уваги два взаємодоповнюючі поняття:

• Суворо пов'язана з хворобою загроза здоров'ю людини:
  • випадки важкого перебігу в людини;
  • передача від тварин до людини;
  • передача між людьми.
• Можливість контролю хвороби в людей:
  • Діагностика хвороби в людини;
  • Профілактика та лікування людей.

Ми вирішили тут паралельно розглянути форму хвороби в людей та варіанти боротьби з нею. Це дозволяє нам надавати найвищий пріоритет хворобам із сильною потенційною небезпекою для людей ТА незначною кількістю можливих засобів боротьби.

Перша група критеріїв відповідає наявності та важкості перебігу випадків захворювання у людей:

Друга група критеріїв стосується діагностики хвороб у людей з чіткою оцінкою клінічної та лабораторної діагностики:

• Критерій «Клінічний діагноз» коливається від 1 до 3, залежно від його складності:
  • 1, якщо клінічні ознаки є патогномонічними, а клінічний діагноз легкий і переконливий;
  • 2, якщо клінічні ознаки вказують лише на діагноз (це в більшості випадків);
  • 3, якщо клінічний діагноз неможливий (безсимптомний перебіг, слабко виражені чи неспецифічні ознаки, тощо).
• Критерій «Лабораторна діагностика» також коливається від 1 до 3, за тим же принципом:
  • 1, за умови якісного лабораторного діагностичного дослідження;
  • 2, за наявності лише складних чи ненадійних діагностичних досліджень;
  • 3, за відсутності діагностичних лабораторних досліджень.

Друга група критеріїв стосується діагностики хвороб у людей з чіткою оцінкою клінічної та лабораторної діагностики:

• Критерій «Клінічний діагноз» коливається від 1 до 3, залежно від його складності:
  • 1, якщо клінічні ознаки є патогномонічними, а клінічний діагноз легкий і переконливий;
  • 2, якщо клінічні ознаки вказують лише на діагноз (це в більшості випадків);
  • 3, якщо клінічний діагноз неможливий (безсимптомний перебіг, слабко виражені чи неспецифічні ознаки, тощо).
• Критерій «Лабораторна діагностика» також коливається від 1 до 3, за тим же принципом:
  • 1, за умови якісного лабораторного діагностичного дослідження;
  • 2, за наявності лише складних чи ненадійних діагностичних досліджень;
  • 3, за відсутності діагностичних лабораторних досліджень.

Третя група критеріїв стосується можливості вакцинації та лікування людей. Як і для діагностики, відповідні критерії коливаються від 1 до 3, залежно від їх існування та ступеня їх ефективності:

• Критерій «Вакцина» має бути наступним:
  • 1, якщо є ефективна вакцина;
  • 2, якщо існує лише вакцина з середньою ефективністю чи доступністю (наприклад, якщо вакцина існує, але ще не була імпортована чи вироблена в країні, або якщо вона забезпечує лише частковий захист);
  • 3, якщо вакцина відсутня.
• Критерій «Медичне лікування» має бути наступним:
  • 1, якщо є ефективне лікування, що забезпечує одужання без рецидиву;
  • 2, якщо існуючі методи лікування важко отримати чи запровадити, або якщо їх ефективність обмежена. Ті випадки, коли єдиною можливістю лікування є екстрена вакцинація, наприклад, проти Сказу, також належать до цієї категорії (тому що навіть якщо вона може бути повністю ефективною, її застосування можливе лише впродовж короткого часу і потребує вірного діагнозу та належного лікування пацієнта).
  • 3, якщо лікування не існує.

Остання група критеріїв у формуванні профілю впливу хвороби на здоров’я людини стосується передачі збудника від тварин до людини, а також між людьми:

Вищезгадані аспекти підсумовуються та візуалізуються в радіолокаційній діаграмі, яка складає зоонозні характеристики хвороби за п’ятьма осями, що відповідають кожній тематичній категорії.
Результатом для кожної осі є сума відповідних критеріїв, поділена на кількість критеріїв (від 0 до 1).

У цьому прикладі ми розглядаємо гіпотетичну хворобу 1, що проявляє клінічні ознаки, але не викликає загибелі, з досить специфічними ознаками та достовірним лабораторним діагнозом, вакциною та лікуванням; ця хвороба має значний ризик ураження людей (вона передається переносниками, і, навіть якщо переносник не пристосований до людини, укуси можуть бути невинятковими). Людина — епідемічний тупик для збудника.

Хвороба 2 – це важкий зооноз, який завжди закінчується смертю, якщо його не лікувати. Крім того, клінічні ознаки важко інтерпретувати, а лабораторні методи – недостовірні. Ця хвороба потребує тісного контакту з тваринами, для зараження людей, і тому є переважно професійною хворобою. Однак він може передаватися між людьми при безпосередньому тісному контакті.

N.B.: Важливо мати на увазі, що для всіх критеріїв контрольних заходів і груп критеріїв, чим вищий бал, тим менш ефективними будуть відповідні заходи.

Після того, як епідеміологічний, економічний та зоонозний (де це доречно) профілі хвороб тварин будуть встановлені, наступним кроком є оцінка того, чи доступні заходи контролю для запобігання, контролю чи їх викорінення. Проте актуальність цих стратегій контролю може бути оцінена лише на місцевому рівні, оскільки вони залежать від конкретної ситуації в кожній країні чи регіоні. Таким чином, у цьому першому глобальному аналізі ми будемо розглядати лише наявність та очікувану ефективність технічних засобів для боротьби з хворобою в тварин:

• Діагностичні засоби:
  • клінічний діагноз: залежно від специфіки ознак;
  • лабораторні методики: якість та доступність досліджень, здатність виявляти сероконверсію в стадах та ідентифікувати збудник (включаючи його серотип, штам тощо);
• Механізми захисту території:
  • контроль за торгівлею та іншим переміщенням живих тварин і продуктів тваринного походження, залежно від рівня їх безпеки;
  • зонування та компартментизація, якщо це стосується цієї хвороби;
• Вакцинація тваринам:
  • ефективність імунного захисту від клінічної експресії, виділення патогенів чи зараження;
  • можливість диференціації вакцинованих тварин від природно-інфікованих носіїв патогенів (вакцини ДЗВТ);
• Лікування тварин;
• Заходи біозахисту в епізоотичних одиницях:
  • актуальність передової практики в стадах по запобіганню чи обмеженню хвороб;
  • значення систем водовідведення (для хвороб, що передаються через воду);
  • захист від переносників (захист тварин від переносників) чи заходи проти переносників (знищення популяцій переносників) у разі хвороб, що передаються переносниками.

Крім ефективності, заходи контролю також можуть завдати значних збитків та непомітних наслідків суспільству та навколишньому середовищу. Однак ці аспекти стосуються кожної конкретної місцевої ситуації (характер політики контролю, соціально-культурний фон, тощо) і тому не будуть розглядатися в цій першій частині.

Примітка: Якщо немає (чи недостатньо) даних щодо заходів боротьби з хворобою, це може орієнтувати подальшу дослідницьку роботу (це підкреслює важливість заповнення полів «коментар» у таблицях, якщо це необхідно).

Перша група критеріїв модуля оцінки заходів контролю стосується можливостей діагностики та нагляду за хворобами в тварин:

• Критерій «Клінічний діагноз: передсмертний і посмертний» коливається від 1 до 3, залежно від складності ідентифікації хвороби у тварин за клінічними ознаками у випадках зараження чи навіть за анатомопатологічними ознаками (під час розтину чи післязабійного огляду):
  • 1, якщо під час посмертного чи клінічного огляду легко помітні патогномонічні ознаки;
  • 2, якщо можуть бути виявлені лише орієнтовні ознаки, що потребують подальшого підтвердження;
  • 3, якщо хвороба протікає безсимптомно або викликає неспецифічні ознаки чи ураження.
• Критерій «Лабораторна діагностика в кабінеті біобезпеки» має на меті визначити, чи можлива точна ідентифікація збудника (включаючи визначення його серотипу, штаму патогена, тощо) та чи потребує він конкретних заходів біобезпеки. Цей критерій слід встановити таким чином:
  • 1, якщо ідентифікація можлива та безпечна, і може бути легко виконана в прикладних лабораторіях;
  • 2, якщо безпосередня ідентифікація збудника можлива, але для цього потрібен адаптований кабінет біобезпеки;
  • 3, якщо точна ідентифікація збудника неможлива.
• Критерій «Лабораторний нагляд» має на меті визначити, чи можливий моніторинг сероконверсії у стадах за допомогою лабораторних методів, і чи можливо легко провести такі дослідження. Цей критерій слід встановити таким чином:
  • 1, якщо дослідження легке і безпечне (відсутність небезпеки чи безпечне поводження з патогеном);
  • 2, якщо є лише специфічне дослідження (складне чи небезпечне), що потребує або спеціалізованих лабораторій, або покращених умов біологічної безпеки;
  • 3, якщо підтвердження неможливе у живих тварин (навіть якщо існує патологоанатомічна діагностика, критерієм слід встановити це значення).

Друга група критеріїв стосується можливих заходів торгівлі та переміщення за наявності хвороб:

• Критерій «Контроль поширення хвороби» аналізує різні можливі шляхи зараження збудником: живих тварин (включаючи дику природу), сирих продуктів тваринного походження, оброблених продуктів тваринного походження, сперми та ембріонів (включаючи яйця), відходів та інші шляхи, такі як люди-переносники або конкретні види переносників. Кожен із цих шляхів має оцінюватися від 0 до 3, залежно від відповідного ризику зараження:
  • 0, якщо шлях безпечний, тобто відповідні тварини або продукти не можуть бути заражені збудником;
  • 1, якщо простого лікування або санітарії достатньо для забезпечення відсутності збудника (наприклад, пастеризації молока);
  • 2, якщо єдиний спосіб уникнути зараження цим шляхом — це чітка простежуваність, пов’язана із сертифікацією походження тварин або продуктів (тобто з вільних країн, зон чи ферм).
  • 3, якщо ризику, пов’язаного з цим шляхом, неможливо запобігти (наприклад, шляхи міграції диких тварин).
• Критерій «Відповідна компартменталізація чи зонування» має на меті визначити, чи може компартменталізація чи зонування бути релевантним у разі виникнення хвороби (залежно від її характеристик та шляхів передачі). Як і у випадку з заходами міжнародної торгівлі (див. Економіка профілювання), єдиним загальновизнаним стандартом щодо хвороб тварин є Наземний кодекс МЕБ. Таким чином, цей критерій має бути встановлений на 1 лише тоді, коли Наземний кодекс МЕБ стосується компартментів чи зон за відповідної хвороби.

Третя група критеріїв у цьому модулі стосується можливої вакцинації тварин від хвороб:

• Перший критерій «Рівень імунного захисту» є показником очікуваної якості наявних рішень щодо вакцини. Цей критерій коливається від 1 до 4:
  • 1, якщо вакцина забезпечує надійний імунний захист, запобігаючи зараженню;
  • 2, якщо рівень захисту середній і запобігає носінню та виведенню збудника, але не запобігає зараженню тварин;
  • 3, якщо рівень захисту низький і лише обмежує клінічне вираження хвороби та її наслідків у хворих тварин;
  • 4, якщо вакцини немає.
• Критерій «вакцина ДЗВТ» дозволяє надавати додаткову вагу з точки зору впливу хворобам, проти яких не існує вакцини ДЗВТ, оскільки такі хвороби може бути важче подолати – стосовно політик вакцинації – ніж з ті, з якими можна розрізняти вакцинованих і природно заражених тварин. Цей критерій слід встановити на 1, якщо вакцина ДЗВТ не доступна для цієї хвороби.

Як і у випадку з вакцинами, наступний критерій спрямований на визначення наявності та очікуваної ефективності медичних засобів лікування хвороби. Зауважте, що цей критерій стосується лише лікування, що є специфічним для цієї хвороби. Він не враховує симптоматичні чи паліативні загальні методи лікування. Критерій «Медикаментозне лікування тварин» має бути встановлено таким чином:

• 1, якщо існує специфічне лікування, що сприяє повному одужанню без рецидиву та звільнення від інфекції у постраждалих осіб;
• 2, якщо існує лікування, яке лише обмежує ознаки та передачу, чи дозволяє одужання, але з ризиком тривалого носійства збудника;
• 3, якщо лікування не існує, чи лікування є несанкціонованим або підпадає під серйозні негативні рекомендації світових стандартів охорони здоров'я тварин (МЕБ).

Остання група критеріїв у цьому модулі стосується заходів біозахисту, які можуть бути ефективними проти захворювання. Ці заходи поділяються на три категорії:

• Загальні передові практики, які мають бути запроваджені (превентивно чи лікувально) в епідеміологічних підрозділах:
• Регулярне очищення та дезінфекція (C&D) приміщень та обладнання, підтримка загального, хорошого рівня гігієни та запобігання персистенції патогенів (принаймні тих, які виділяються в навколишнє середовище і які сприйнятливі до продуктів очищення та дезінфекції. Це «Очищення та Критерієм дезінфекції слід встановити:
  • 0 (Безкорисний), якщо патоген не може виділятися в навколишнє середовище або бути присутнім на обладнанні, так що C&D буде неефективним як захід боротьби з хворобою;
  • 1 (Корисний та ефективний), якщо стандартні та регулярні C&D ефективно обмежують присутність збудника на фермі та є хорошим способом обмеження нових інфекцій у тварин;
  • 2 (Корисна, але помірна ефективність або доступність), якщо C&D може бути ефективним проти патогена, але вимагає певних продуктів та/або протоколів;
  • 3 (Корисний, але неможливий або недоступний), якщо патоген виділяється і, таким чином, є джерелом або новими інфекціями, але не існує ефективного продукту або відповідні протоколи неможливі на фермах.
• Обмеження та контроль контактів між тваринами та населенням є хорошим заходом, якщо люди вразливі до захворювання або можуть просто діяти як пасивні носії. Цей контроль передбачає ізоляцію тварин від людей, а також спеціальні заходи (одяг, C&D) для будь-яких осіб, які контактують зі стадами (фермерів, ветеринарів тощо). Цей критерій слід встановити таким чином:
  • 0 (Безкорисний), якщо немає ризику передачі збудника людині та немає ризику пасивного носійства збудника людиною;
  • 1 (Корисний та ефективний), якщо ізоляція тварин від людей є ефективним способом запобігання зоонозу (наприклад, у випадку зоонозу, що передається людині лише при прямому контакті), або якщо пасивне перенесення людьми є звичайним шляхом поширення захворювання у тварин;
  • 2 (Корисна, але помірна ефективність або доступність), якщо ці заходи ефективні, але збудник має інші шляхи, окрім прямого контакту, для поширення на інших тварин або людей (наприклад, зооноз, який може передаватися при прямому контакті, а також повітряно-крапельним шляхом поширення);
  • 3 (Корисно, але неможливо або недоступно), якщо не можна уникнути контактів між тваринами та населенням (наприклад, у випадку з домашніми тваринами).
• Ізоляція хворих і породжених тварин також може бути способом обмежити поширення хвороби. Це дозволяє уникнути контакту здорових тварин з інфікованими тваринами або забрудненими матеріалами, такими як плацента (яка може бути сильно забруднена у випадку деяких патогенів). Цей критерій слід встановити таким чином:
  • 0 (Безкорисний), якщо немає ризику прямої передачі від інфікованих тварин або плаценти;
  • 1 (Корисний та ефективний), якщо забезпечення ізоляції та хорошої біологічної безпеки для хворих і породжених тварин є достатніми для запобігання поширенню хвороби;
  • 2 (Корисна, але помірна ефективність або доступність), якщо ізоляція хворих і породжених тварин дозволяє лише дискретно зменшити контамінацію − здорові тварини (наприклад, якщо єдиною можливістю є запізнілий діагноз, і кілька здорових тварин, можливо, вже були інфіковані до того, як хворих особин ізолюють);
  • 3 (Корисний, але неможливий або недоступний), якщо ізоляція хворих і породжених тварин була б корисною для запобігання поширенню хвороби, але її неможливо здійснити (наприклад, у випадку захворювань переносників або повітряно-крапельних, оскільки це буде неможливо повністю ізолювати хворих тварин).
• Критерій «Доступ до незабрудненої води» вимірює релевантність санітарних систем поїлок для боротьби з хворобою в порівнянні з питвом тварин із природних джерел води. Цей критерій слід встановити таким чином:
  • 0 (Безкорисний), якщо збудник не може передаватися водою;
  • 1 (Корисний і ефективний), якщо збудник в основному передається водою і вразливий до стандартної санітарії води;
  • 2 (Корисна, але помірна ефективність або доступність), якщо збудник передається водою, але частково стійкий до санітарії, або якщо розповсюдження через воду є лише випадковим шляхом поширення хвороби;
  • 3 (Корисно, але неможливо або недоступно), якщо патоген потенційно передається водою, але не може бути знищений санітарними протоколами.

Для хвороб, що передаються переносниками, слід вжити додаткових заходів біозахисту, щоб зменшити вплив на тварин переносників. Можливі стратегії:

• Захист від переносників, тобто засіб запобігання контакту переносників із сприйнятливими тваринами. Це може означати спеціально обладнані або відповідно пристосовані приміщення та використання репелентів або подібних методів. Цей критерій коливається від 0 до 3 залежно від актуальності та ефективності таких заходів:
  • 0 (Безкорисний), якщо хвороба не є переносником;
  • 1 (Корисний і ефективний), якщо хвороба передається переносниками і переносників відносно легко уникнути;
  • 2 (Корисна, але помірна ефективність або доступність), якщо хвороба передається переносником і контакт переносника з тваринами важко запобігти повністю (хоча його можливо ефективно зменшити);
  • 3 (Корисно, але неможливо або недоступно), якщо хвороба передається переносниками, але контакт переносника з тваринами неможливо уникнути і його неможливо ефективно зменшити.
• Антивекторні заходи, тобто заходи, що вживаються для знищення популяції переносників у навколишньому середовищі, щоб запобігти зберіганню та поширенню хвороби. Цей критерій коливається від 0 до 3 залежно від ефективності таких заходів:
  • 0 (Безкорисний), якщо хвороба не є переносником;
  • 1 (Корисний та ефективний), якщо хвороба передається переносниками, і популяцію переносників можна легко та ефективно знищити за допомогою скоординованих дій (наприклад, обробки пестицидами);
  • 2 (Корисна, але помірна ефективність або доступність), якщо хвороба передається переносниками, але популяцію переносників важко контролювати (це найчастіший випадок захворювань, що передаються через переносники);
  • 3 (Корисно, але неможливо або недоступно), якщо хвороба передається через переносників і неможливо регулювати популяцію переносників.

Так само, як і для попередніх модулів, радарну діаграму можна використовувати для візуалізації та порівняння профілів різних захворювань щодо можливих заходів контролю.

Результатом для кожної гілки є сума відповідних критеріїв, поділена на кількість критеріїв (від 0 до 1).

У цьому гіпотетичному прикладі хвороба 1 викликає ураження, які зазвичай виявляються під час огляду забою. Неможливе лабораторне підтвердження на живих тваринах (лише патологоанатомічний тест), а використання збудника для ідентифікації вимагає підвищеної біологічної безпеки. Хвороба може бути занесена у заражених живих тварин і в молоці (але пастеризація ефективна). Вакцина доступна (обмежує носіння та виведення), але специфічного лікування не існує. Очищення та дезінфекція (C&D) є хорошим способом обмежити присутність збудника на фермах. Ізолювати хворих тварин не можна, оскільки хворобу можна діагностувати лише після смерті.

Хвороба 2 викликає симптоми, які є орієнтовними, але не патогномонічними у хворих тварин; проте лабораторне підтвердження та ідентифікація збудника нескладні

сейф. Хвороба може бути занесена у живих тварин (важливе значення простежуваності) та переносників (неможливо контролювати). Вакцини немає, але є дуже ефективне лікування. C&D є актуальним, але рідко повністю ефективним (збудник досить стійкий); Заходи захисту від переносників та противекторні заходи є корисними, навіть якщо повний контроль над впливом переносників і над популяцією переносників неможливий.

Наприкінці цього першого етапу аналіз глобальних даних має дати гарне уявлення про профіль захворювання та можливі заходи боротьби. Важливо пам’ятати, що метою цього попереднього аналізу є не глобальне визначення пріоритетів: інформація профілю є суто якісною, а другий етап локального аналізу необхідний для оцінки кількісних елементів пріоритетності захворювання в конкретному випадку, країна чи регіон.

Однак результати профілювання слід розглядати як консенсус щодо захворювання та заходів боротьби, що дає змогу всій команді експертів (пор. визначення в пункті 3.3, крок 3) узгодити відповідні елементи, щоб отримати гармонізоване сприйняття перед виконання кроку визначення локальних пріоритетів.

Цей консенсус щодо захворювання може бути дуже корисним, коли мова йде про місцевий підхід, особливо щодо захворювань, які відсутні або маловідомі в країні.

Знову ж таки, для цього профілювання не надається бал, щоб уникнути штучного та хибного глобального рейтингу хвороб.

Етап локальної оцінки є складним процесом, оскільки він має враховувати всі особливості кожної місцевої ситуації, щоб забезпечити відповідність аналізу. З цієї причини ця частина описує організацію та використання інструменту (як це було в попередньому розділі), але також буде зосереджена на деяких конкретних методологічних моментах, які необхідно враховувати, щоб знайти відповідну місцеву інформацію для заповнення. в інструменті.

Ця перша електронна таблиця є попередньою до локального аналізу захворювання. Він спрямований на збір та упорядкування деяких загальних даних про країну чи регіон, щоб забезпечити хорошу основу для оцінки можливого впливу захворювання в раніше описаному місцевому контексті.

Навіть якщо протокол розроблено для різних географічних масштабів (країна, регіон тощо), важливо застосовувати його лише до географічно суміжної території. Наприклад, віддалені анклави або острівні території слід аналізувати окремо від території материка, оскільки через віддаленість можуть існувати значні відмінності.

Перший розділ цієї електронної таблиці стосується збору загальних даних про національне чи регіональне виробництво та експорт тварин. Щоб обмежити необхідну кількість даних, ми маємо справу лише з живими тваринами, виробництвом м’яса та молока для найпоширеніших видів виробництва. Додані додаткові поля для врахування інших конкретних категорій виробництва (таких як вовна, яйця та мед) та будь-яких інших видів виробництва, які мають особливе значення для країни.

Перше можливе джерело складається з даних, доступних у базі даних ФАОСБД, а відповідні цифри пропонуються за замовчуванням для виконання локального аналізу. Однак якість цих даних залежить від якості звітності і не завжди може бути найбільш точною чи релевантною. Очевидно, що якщо місцеві дані можна отримати від національних чи регіональних органів влади, їх можна використовувати тут для заміни значень за замовчуванням та уточнення підходу.

Для кращого розуміння на знімках екрана в цьому розділі відображатимуться орієнтовні числові приклади.

Приклад таблиці виробничих показників

З цифр, представлених у цій таблиці, мета полягає в тому, щоб визначити рейтинг виробничих видів у порівнянні з усім місцевим виробництвом тварин та експортом живих тварин та первинних тваринних продуктів. У результаті кожному виду надається індикатор місцевого значення, по-перше для виробництва, а по-друге, для експорту, а саме:

• 0, якщо вид відсутній в країні (або дані відсутні);
• 1, якщо на частку припадає менше 1% місцевого виробництва тварин або загальної вартості експорту тварин і первинної продукції тваринництва;
• 2, якщо на вид припадає від 1 до 10% місцевого виробництва тварин або загальної вартості експорту тварин і первинної продукції тваринництва (пофарбовано блідо-зеленим кольором у таблиці);
• 3, якщо на вид припадає від 10 до 50% виробництва місцевих тварин або загальної вартості експорту тварин і первинної продукції тваринництва (пофарбований яскраво-зеленим кольором у таблиці);
• 4, якщо на вид припадає понад 50% місцевої продукції тваринництва або загальної вартості експорту тварин та первинної продукції тваринництва (темно-зеленим кольором у таблиці).

Примітки:

1. Організація різних видів тваринництва за класами (0, 1, 2, 3, 4) означає, що частка деяких другорядних видів, якими інакше можна було б знехтувати в протоколі, може бути врахована.
2. У процесі збору даних важливо виключити всі нетипові роки, наприклад, коли в країні була велика посуха або епізоотія. Такі нетипові дані внесли б упередження і могли б порушити баланс між різними видами тваринництва.

Ці показники потім будуть використані в подальшому локальному аналізі, у поєднанні з елементами впливу на виробничі групи, пов’язаними з хворобою, щоб отримати уявлення про потенційну (для відсутньої на даний час хвороби) або фактичне (щодо існуючої хвороби) економічні збитки, спричинені хворобою.

Тут також розглядаються додаткові елементи про відповідну важливість туризму та харчової промисловості, щоб дати огляд економічного профілю країни. Однак ці бали оцінюються лише якісно чи напівкількісно.

Перша група критеріїв стосується деяких аспектів, пов'язаних із значенням тварин у місцевому землеробстві:

• Тварини можуть мати помітне місцеве значення як джерело тяглової сили. Хвороба тварин, що призводить до зниження тягової потужності, може вплинути на виробництво рослинництва. Для кожного з трьох основних видів тяглів слід встановити такий критерій:
  • 0, якщо значення цього виду як джерела тяглової сили є незначним в країні;
  • 1, якщо вид зазвичай використовується як джерело тяглової сили в країні, але лише як доповнення до механізованої сили;
  • 2, якщо вид є єдиним або переважаючим джерелом тяглової сили (кілька види можуть бути встановлені на 2, якщо їхня відповідна важливість як джерела тягової потужності еквівалентна).

• Тварини також можуть впливати на виробництво сільськогосподарських культур через роль гною як добрива. Однак цей аспект досить складно оцінити точно. Як спрощений показник, критерій «Існування місцевого ринку гною» слід встановити на 1, якщо гній (принаймні з основних видів) має визнану комерційну цінність у країні.

• Подібним чином ця таблиця надає напівкількісну оцінку місцевого значення інших галузей економіки, що можуть постраждати від непрямого впливу хвороби: туризм та харчова промисловість (для продуктів тваринного походження). Для кожної із них слід встановити відповідний критерій:
  • 0, якщо економічне значення галузі для місцевості є незначним;
  • 1, якщо вплив незначний, тобто становить від 1 до 5% національного ВВП;
  • 2, якщо цей сектор є важливим, тобто, становить понад 5% національного ВВП.