Кращі практики

Рекомендації щодо планування ветеринарних заходів

Кращі практикиfaoinua

Серія методичних рекомендацій щодо планування ветеринарних заходів, офіційного ветеринарного нагляду, моніторингу і контролю хвороб тварин, запобігання випадків їх масового отруєння, сприяння ліквідації наслідків війни і стихійного лиха із жертвами серед тварин та участі ветеринарів і параветеринарних фахівців в розслідуванні прецедентів на підконтрольних їм об'єктах і територіях, а також протидії біологічним загрозам, захист та особливості реагування - підготовлених національними консультантами ФАО: Оксаною Юрченко, Олександром Ревнівцевим, Віталієм Башинським, Сергієм Хоменком та Володимиром Поліщуком під редакцією Дмитра Приходька та Андрія Розстального.

Зважаючи, що особливості та порядок планування ветеринарних заходів, зміна статусу територій вільних від хвороб, здійснення контрольно-наглядових процедур, епізоотичне розслідування випадків та спалахів інфекційних хвороб тварин чи інвазій, частково визначені в Законах України (Про ветеринарну медицину та Про захист населення від інфекційних хвороб, а слідчих дій - у Кримінально-процесуальному кодексі України) та інших підзаконних актах, а також міжнародних нормативних документах, то в цих рекомендаціях ми намагались узагальнити підходи та конкретизувати завдання фахівців Компетентного органу по протидії хворобам тварин, випадкам їх масового отруєння, сприянню ліквідації наслідків війни і стихійного лиха із жертвами серед тварин та участю ветеринарів і параветеринарних фахівців в розслідуванні прецедентів на підконтрольних їм об'єктах і територіях, а також протидії біологічним загрозам, захисту та особливостям реагування.

Зміст

Вступ

Будь-який живий організм перебуває в двох станах - стані здоров’я чи захворювання. Стан здоров’я тварини та її добробут здатен проаналізувати, оцінити та визначити лише ветеринар. Наявність в популяції тварин, хоча б однієї підозрілої (з наявністю характерних для інфекційної та/чи інвазійної хвороби чи отруєння, а також і нехарактерних клінічних ознак відхилення від фізіологічної норми) чи хворої тварини на вільній від хвороби території (населений пункт, домо-господарство чи оператор ринку) призводить до зміни статусу цієї території на небезпечну чи навпаки після ліквідації інфекційної хвороби тварин та інвазії і знищення патогена на всіх забруднених об’єктах та зняття відповідних обмежень. Періодичне епізоотичне обстеження підконтрольних Компетентному органу країни територій та об'єктів, заходи діагностики, терапії та профілактики, особливо транскордонних інфекцій (хвороб списку МЕБ) передбачають обов'язковий моніторинг інфекційних та/чи інвазійних хвороб тваринпланування ветеринарних заходів, державний нагляд і контроль їх виконання та розслідування невідповідностей і прецедентів.

Планування ветеринарних заходів в Україні

Планове ведення ветеринарної справи запобігає диспропорції в її розвитку, забезпечує можливість раціонально використовувати матеріальні, трудові, фінансові ресурси та дозволяє нарощувати ефективність галузі тваринництва і гарантувати безпечність харчових продуктів призначених для споживання людиною.

Планування — заздалегідь визначений порядок дій та оптимальний розподіл ресурсів, для досягнення поставленої мети.

Планування ветеринарних заходів - важливий елемент наукової організації праці, як для ветеринарних органів так і фахівців зокрема і є обов'язковим, як для державної та відомчої ветеринарних служб країни так і приватної ветеринарної практики. Функціонування ветеринарних установ і діяльність фахівців ветеринарної медицини коригується відповідними планами і спрямоване, перш за все, на біозахист господарств попередження збитків під час вирощування тварин та запобігання втрат в період їх транспортування, переробки, зберігання і реалізації продуктів тваринництва.

Ефективність ветеринарних заходів – практично неможлива без планування заходів по забезпеченню добробуту тварин, виробництву якісних та безпечних продуктів харчування і сировини тваринного походження.

Планування сприяє удосконаленню ветеринарної справи відповідно до виробничих потреб галузі тваринництва, зростання обсягів продукції тваринного походження та мінімізації втрат, завдяки правильній організації праці персоналу, своєчасній і успішній реалізації поставлених задач, раціональному використанню матеріальних і фінансових ресурсів, робочої сили та надає можливість забезпечення високих показників економічної ефективності галузі.

Організація планування ветеринарних заходів покладена на Ветеринарну службу Компетентного органу Країни-учасниці МЕБ.

Об'єкти планування

Планування ветеринарних заходів базується на знаннях об'єктивних закономірностей (стан і передумови) виникнення інфекційних хвороб тварин, епізоотичного процесу (зональних, природно-географічних, кліматичних, біологічних та економічних факторів), перспектив розвитку тваринництва, навичках застосування новітніх досягнень науки та техніки, передового досвіду та кращих практик в організаційних та виробничих процесах.

Об'єктами планування у ветеринарній справі є:

Первинна ланка планування ветеринарних заходів – покладена на операторів потужностей. А, організація планування та офіційний ветеринарний контроль виконання ветеринарних заходів – на Ветеринарну службу Компетентного органу країни.

Оператори потужностей планують профілактичні, оздоровчі та ветеринарно-санітарні заходи, а також їх матеріально-технічне забезпечення виходячи із поголів’я тварин (чисельність, статево-вікові групи, умови утримання тощо). Головну роль у складанні планів та їх виконанні відіграють представники державної Ветеринарної служби за посередництва фахівців ветеринарної медицини (на місцях), районних (міських) та дільничних лікарень, дільниць ветеринарної медицини та лікарів ветеринарної медицини – операторів потужностей (господарств, переробних підприємств).

Наукове обґрунтування планів ветеринарних заходів

Усі ветеринарні заходи мають бути науково обґрунтованими. Плани ветеринарних заходів розробляють з урахуванням епізоотичного та зоосанітарного статусу країни, зони та/чи компартменту і територій розташування оператора потужності, потенційних загроз, особливостей перебігу інфекційних хвороб тварин та інвазій, біології збудників та їх природної вогнищевості, умов зовнішнього середовища та інших чинників.

Планування заходів та терміни їх проведення – мають відповідати об'єктивним реаліям (стану загроз та потенціалу протидії). Тому фахівці ветеринарної медицини перед складанням плану ретельно вивчають крайову епізоотологію, враховуючи місцеві особливості (стаціонарність інфекційних хвороб тварин та інвазій, наявність патогенів в навколишньому середовищі, шляхи їх можливого занесення, поширення тощо) і визначають найбільш ефективні заходи протидії та оптимальні терміни їх проведення.

На територіях і в господарствах, що визнані, як вільні від хвороби – планують переважно запобіжні заходи, тоді як, за наявності хвороб — планують вимушені заходи, тобто спрямовані на ліквідацію інфекційної хвороби тварин чи інвазії, оздоровлення господарства та відповідній території.

Плануючи ветеринарні заходи на наступний календарний термін, важливо критично проаналізувати результати їх виконання за попередній період (минулий рік, а то і кілька років). Використовуючи статистичну обробку даних та аналіз ефективності цих інструментів впливу (засобів і методів використовуваних в минулому) – планувати на майбутнє більш ефективні заходи, враховуючи, як попередній досвід, так і передові технології та систематично відстежуючи розвиток ветеринарної науки і практики. Плануючи ветеринарні заходи слід обирати найбільш ефективну стратегію, як з точки зору доцільності так і економічної спроможності та методи і засоби протидії враховуючи також екологічну складову. Тому:

  • плануванню має передувати оцінка стану ветеринарного обслуговування тваринництва й ефективності ветеринарних заходів за попередні роки;
  • плани ветеринарних заходів мають бути реальними, тобто мати перспективи їх виконання (кадрове, матеріально-технічне і фінансове забезпечення);
  • плановані заходи мають максимально сприяти розвитку тваринництва, ґрунтуючись на узагальнених даних ветеринарної статистики за ряд попередніх років;
  • усі заплановані види робіт мають бути конкретними, мати кількісні показники та календарні терміни їх виконання.

Вектор спрямування планів ветеринарних заходів залежить від епізоотичного статусу, зоосанітарного стану операторів ринку (тваринницьких господарств, переробних підприємств та потужностей (суб'єктів) господарської діяльності) розташованих на відповідній території. Адже, у вільних від інфекційних хвороб тварин та інвазій господарствах планують переважно профілактичні заходи, тоді як, за наявності хвороб - оздоровчі. Якщо на фермах реєструють безпліддя тварин чи масові хвороби молодняку, то в планах передбачають комплекс заходів по боротьбі із безпліддям та відтворенню стада чи лікувально-профілактичні заходи молодняку відповідно.

Планування ветеринарних заходів передбачає врахування економічної складової - доцільності та спроможності оператора ринку щодо проведення цих заходів. Наприклад, найефективнішим заходом ліквідації Бруцельозу чи Туберкульозу тварин - є повна заміна хворого поголів’я здоровими тваринами. Однак, це не завжди можливо. У випадках, коли бюджет господарства не дозволяє здійснити одномоментну заміну всього поголів’я хворих тварин цього стада, планують систематичне епізоотичне обстеження, дослідження та вилучення і забій лише хворих тварин.

Терміни проведення ветеринарних заходів мають відповідати об'єктивним закономірностям прояву інфекційних хвороб тварин та інвазій у тій чи іншій природно-кліматичній та географічній зоні. Тому, ветеринарні фахівці мають старанно вивчати крайову епізоотологію, враховуючи особливості місцеві і зважаючи на це, обирати найбільш доцільні заходи та оптимальні терміни їх проведення.

Принципи та види планування

В основу планування ветеринарних заходів закладають необхідність дотримання певних принципів: єдності, комплексності, демократичності та виділення провідної ланки плану.

Єдність планів передбачає обов'язковість централізованого планування ветеринарних заходів щодо конкретних завдань на визначеній території, незалежно від відомчої приналежності ветеринарних служб та операторів ринку (територій, потужностей (суб'єктів господарської діяльності), населених пунктів). При складанні планів, варто суворо дотримуватись вимог чинного законодавства, керуватись інструкціями та методичними вказівками.

Комплексність — передбачає поєднання в плані організаційно-господарських, зоосанітарних і спеціальних заходів, спрямованих на підвищення, як природної так і специфічної резистентності організму тварин (запобігання хворобам), виявлення та ізоляцію хворих і підозрілих в зараженні, знешкодження джерел і осередків збудників інфекційних хвороб тварин, інвазій та інтоксикацій в навколишньому середовищі, лікування хворих тварин, запобігання їх травматизму тощо. Лише комплексне поєднання цих заходів може гарантувати профілактику загрози та оперативну ліквідацію небезпеки, у випадку її виникнення.

Демократичність — передбачає планування ветеринарних заходів знизу до верху, тобто формування планів слід починати із заходів в операторів ринку (потужностей (суб'єктів господарської діяльності), населених пунктів) розташованих на території відповідного адміністративного району, області і закінчуючи державним Департаментом ветеринарної медицини Держпродспоживслужби України. При цьому, корективи до планів, вносяться у зворотному порядку - органи державного управління ветеринарної медицини вносять корективи даючи вказівки, щодо необхідності обов’язкового проведення певних додаткових ветеринарних заходів, здебільшого тих, що фінансуються за кошти держбюджету. Тобто, потреба збереження і примноження своїх активів ініціюється оператором ринку, а держава (Ветеринарна служба за погодженням з адміністрацією), формує правове поле, в якому можлива реалізація цих потреб, врівноважуючи запити всіх бажаючих шляхом координації зусиль по оздоровленню територій із наявністю хвороб. Тобто, за необхідності здійснення спостережень чи проведення оздоровчих заходів на певних територіях від інфекційних хвороб тварин та інвазій, ініціатором цих заходів виступає держава, шляхом визначення пріоритетів та планування відповідних фінансових, людських та матеріальних ресурсів і внесення коректив до планів операторів ринку.

Плани ветеринарних заходів оператори ринку погоджують з головним державним інспектором ветеринарної медицини відповідної території і затверджують у керівника відповідного суб'єкта господарювання. Узагальнені плани ветеринарних заходів по району, місту, області, погоджують з вищестоящою державною ветеринарною інстанцією і затверджують у відповідних керівників органів державної влади. Узгоджений та затверджений план набуває чинності і є обов'язковим щодо його виконання на відповідній території на визначений в ньому період.

Виділення провідної ланки в комплексі планових заходів — це визначення першочергового чи провідного заходу, без якого неможливе або недоцільне проведення всіх інших заходів, передбачених цим планом. Наприклад, у планах по ліквідації Туберкульозу провідною ланкою (першочерговим завданням) є систематичне алергічне дослідження сприйнятливих тварин з подальшою ізоляцією і діагностичним забоєм реагуючих, проведенням дезінфекції, дезінвазії та інших заходів передбачених чинною інструкцією.

Використання даних ветеринарної статистики

Аналіз даних ветеринарної статистики та прозорість процедур є важливою складовою процесу планування ветеринарних заходів.

Ветеринарна статистика ґрунтується на даних ветеринарної звітності про інфекційні хвороби тварин та інвазії, результати діагностичних досліджень, зоосанітарні і профілактичні заходи та результати ветеринарно-санітарних експертиз продукції тваринного походження і без детального аналізу та оцінки цих показників практично неможливе планування ветеринарних заходів.

Статистичні дані ветеринарної звітності дозволяють аналізувати (статистичне спостереження) ефективність та результативність ветеринарних заходів, відстежуючи перебіг інфекційних хвороб тварин та інвазій, летальність тварин у розрізі господарств на відповідній території за визначений період часу, моделювати ступінь загроз, з’ясовувати чинники, що впливають на ці показники та науково-обґрунтовано планувати оздоровчі та профілактичні заходи на наступний період.

Види планів

Залежно від термінів виконання, плани ветеринарних заходів умовно поділяють на: перспективні, поточні та оперативні.

Перспективними є плани, що складають на тривалий період — терміном від 2-х до 5-ти і більше років, а саме:

  • план оздоровлення господарства чи території від хронічних інфекційних та/чи інвазійних хвороб (Туберкульоз, Бруцельоз, Лейкоз, Лептоспіроз, Трихінельоз, Фасціольоз, Піроплазмідози, тощо);
  • план підготовки кадрів та підвищення їх кваліфікації;
  • план розвитку мережі ветеринарних установ, реконструкції існуючих об’єктів та/чи будівництва нових;
  • план матеріально-технічного забезпечення і фінансування ветеринарних закладів;
  • план розвитку ветеринарної науки, впровадження її досягнень і передового досвіду у виробничу практику.

Плани, що передбачають фінансування будівництва та матеріально-технічне оснащення, потребують узгодження з відповідним територіальним бюджетом (бюджетом підприємства, закладу чи установи).

Поточні (річні) плани ветеринарних заходів розробляють терміном на один рік, відображаючи щоквартальне та/або щомісячне виконання робіт. Складають такі плани керівники ветеринарних установ та лікарі операторів ринку.

До поточних планів належать:

  • план ветеринарно-профілактичних і протиепізоотичних заходів;
  • план зоосанітарних заходів;
  • план профілактики незаразних хвороб тварин;
  • план пропаганди ветеринарних знань;
  • план ліквідації хронічних захворювань, інфекційних хвороб тварин та інвазій, що виникли вперше;
  • план матеріально-технічного забезпечення;
  • план будівництва і ремонту ветеринарних об'єктів;
  • план підвищення кваліфікації фахівців ветеринарної медицини.

Оперативні плани ветеринарних заходів розробляють на певний короткий період — терміном на 1-3 міс.. До них належать:

  • календарний план роботи лікаря на квартал та/або місяць;
  • план підвищення якості продукції тваринництва (збільшення жирності молока, зменшення рівня бактеріального забруднення тощо);
  • план збільшення продуктивності тварин (збільшення приростів, надоїв молока, виходу молодняку тощо);
  • план ліквідації інфекційної та/чи інвазійної хвороби, обробок тварин від гнусу, переведення тварин на стійлове та вигульне утримання, біохімічних досліджень кормів, епізоотичного обстеження пасовищ, джерел водопостачання тощо.

Основні вимоги до планів ветеринарних заходів

Складаючи плани ветеринарних заходів, необхідно враховувати наступне:

  • ветеринарні заходи, передбачені відповідними планами, мають сприяти розвитку господарської діяльності оператора ринку та виконанню державного плану розвитку тваринництва;
  • планування ветеринарних заходів передбачає аналіз даних ветеринарної статистики за кілька попередніх років;
  • плануванню має передувати критична оцінка стану ветеринарного обслуговування тваринництва та ефективності проведених заходів за минулі роки;
  • усі види робіт, передбачені планами, мають бути конкретними, мати кількісне вираження і календарні терміни їх виконання;
  • плани ветеринарних заходів мають бути реальними, а саме: всі передбачені заходи мають бути забезпечені відповідними ресурсами, матеріально-технічними засобами та кадрами;
  • плануванню завжди передує оцінка зоосанітарного стану господарства та/чи території;
  • усі ветеринарні заходи (профілактичні, лікувальні та оздоровчі) мають бути доцільними, тобто – економічно обґрунтовані;
  • плануючи заходи з ліквідації інфекційної та/чи інвазійної хвороби, слід враховувати об'єктивні закономірності її прояву у цій природно-кліматичній зоні, наявність ресурсів, методів і засобів протидії та алгоритм компенсації збитків операторам ринку та населенню на території запровадження обмежень.

Щорічно, незалежно від епізоотичного стану та статусу території, оператори ринку за погодженням з Держпродспоживслужбою розробляють поточний план профілактичних протиепізоотичних заходів на наступний календарний рік. Цей план складається з трьох розділів: діагностичні дослідження, профілактична імунізація та лікувально-профілактичні обробки.

Перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 1992 р. N 478. Фінансування протиепізоотичних заходів у відомчих та приватних установах здійснюють за кошти відповідних відомств та операторів ринку (суб'єктів господарювання) за погодженням з Держпродспоживслужбою України.

В основу планування ветеринарних заходів закладають аналіз всіх імовірних джерел інфекції, шляхів її можливого занесення та розповсюдження, розрахунок раціональних термінів проведення ветеринарних заходів, враховуючи обсяги фінансування необхідних матеріально-технічних засобів та ресурсів. Плани мають бути не самоціллю, а слугувати реальним ефективним інструментом профілактики інфекційних та/чи інвазійних хвороб тварин і мінімізації економічних збитків.

Методика складання планів ветеринарних заходів

З метою забезпечення відповідного статусу галузі тваринництва Ветеринарна служба країни та її територіальні органи щорічно ініціюють підготовку, коригують та затверджують плани ветеринарних заходів.

План зоосанітарних, діагностичних, лікувально-профілактичних та протиепізоотичних заходів формують виходячи із поголів’я тварин на відповідній території (враховуючи вид, статево-вікові групи, тенденції розвитку тваринництва, технології вирощування, господарські зв'язки - для домашніх і міграційні шляхи - для диких тварин), наявності природно-вогнищевих інфекцій, стаціонарно-небезпечних щодо інфекційних хвороб тварин та інвазій пунктів та нозоареалів проживання чи тимчасового перебування диких тварин і проміжних носіїв інфекційних та/чи інвазійних хвороб, природних бар'єрів, транспортних шляхів, потоків, портів, кордонів з сусідніми країнами тощо.

Визначальним елементом плану є тварина і статус території. Усі зусилля в планах ветеринарних заходів спрямовують на безпечність, тобто, на те аби тварина залишалась здоровою, а територія її перебування вільною від хвороб. Тому, власник тварини має дбати, як про добробут тварини, так і безпечність її утримання та радитись із фахівцем про те, як ефективно задовольнити ці потреби. Адже, хвора тварина - це недоотримана продукція, часто - приплід, тобто економічні втрати недоотримання продукції. Плюс, це витрати на діагностику та лікування хвороби, при незаразній патології, а іноді і заміна тварини внаслідок її вибракування. Стосовно інфекційних хвороб тварин та інвазій, то часто це, ще і загроза іншим сприйнятливим тваринам, здоров'ю власників, доглядачів тварин та споживачів продукції, ще до того, як уже виявлено небезпеку.

Тому, до плану заходів власник тварини має закладати покращення умов її годівлі, догляду, утримання, враховуючи пори року та різний фізіологічний стан тварини впродовж року, як то: вагітність, роди, приплід, випас та/чи моціон, а також мікроклімат, щільність на одиницю площі тощо. Тоді, як фахівець має додати ще і спеціальні заходи, серед яких: моніторинг стану здоров’я (періодичне обстеження тварин і їх дослідження), дослідження кормів, коригування раціонів, обов’язкові діагностичні дослідження, лікувально-профілактичні заходи, пов’язані з можливою незаразною патологією (неспецифічна терапія при бронхітах, диспепсії, запобігання травматизму тощо), протиепізоотичні заходи (профілактична та вимушена вакцинація), протипаразитарні заходи (епізоотичне обстеження місцевості і проміжних носіїв, дегельмінтизації, знищення нашкірних паразитів тощо), а також, профілактичну (за потреби і вимушену) дезінфекцію, дезінвазію, дезінсекцію та дератизацію, з контролем якості та ефективності цих заходів.

План заходів на наступний рік складається та попередньо затверджується щороку в кінці травня. Він розробляється з урахуванням епізоотичної ситуації зони обслуговування в розрізі територій, господарств і населених пунктів країни. Статус вільних від хвороб територій фіксується в журналах епізоотичного стану району.

Для складання плану протиепізоотичних заходів використовуються дані щодо наявного поголів’я тварин на початок року з урахуванням приросту стада за рахунок приплоду, придбання тварин чи навпаки, зменшення їх поголів’я тощо. На підставі цих даних формується зведений план по району, який після коригування і погодження надсилають в Головне управління ветеринарної медицини області, де відповідні фахівці, на рівні області, теж вносять корективи, враховуючи концентрацію поголів’я тварин, потужності лабораторій, чисельність персоналу який планується задіяти для виконання цих завдань, а також епізоотичну ситуацію в районах, сусідніх і суміжних областях. Зведений по області план після погодження передають на розгляд у державний департамент Держпродспоживслужби України.

Динамічні зміни чисельності статево-вікових груп тварин в розрізі господарств і територій потребують щорічного перегляду та коригування планів ветеринарних заходів фахівцями Держпродспоживслужби України з подальшим остаточним їх затвердженням, як правило у грудні місяці.

Держпродспоживслужбою України на основі затверджених відповідним міністерством та Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією при Кабінеті Міністрів України планів формується державне замовлення на діагностичні дослідження (реактиви та діагностикуми), сертифіковані лікувально-профілактичні засоби (хіміко-фармацевтичні та біологічні препарати) та інші ветеринарні послуги.

План ветеринарних профілактичних і протиепізоотичних заходів включає дві частини: текстову та власне план.

У текстовій частині зазначають назву оператора ринку (господарства), його розташування та спеціалізацію, показники біобезпеки (огородження території ферми, наявність: санпропускника, дезбарєрів, шлагбаумів, ізолятора, біотермічної ями чи іншого способу утилізації трупів; наявність карантинного приміщення; проведення профілактичного карантинування тварин; умови годівлі, догляду та утримання тварин; проведення санітарних днів на фермі; спосіб знезаражування відвійок, що надходять з молокопереробного підприємства; частоту та періодичність профілактичної дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції та дератизації), чисельність поголів’я тварин з урахуванням обороту стада та статусу території вільної від хвороб. Аналогічно характеризують населені пункти району і територію в цілому.

Відповідальність за показники біобезпеки, зазначені у текстовій частині плану, несе безпосередньо власник господарства чи території. Із текстової (описової) частини плану буде видно наявні недоліки господарської діяльності, тому нерідко, щоб їх приховати, текстовою частиною плану ігнорують, що є порушенням методики планування.

Виклад матеріалів плану має бути чітким, стислим, логічно-впорядкованим та зрозумілим. Фрагменти тексту мають бути максимально інформативні та не надто великі, скорочення – загальновживані, їх кількість – мінімальна.

У власне плані відображають перелік заходів і терміни їх виконання, зазвичай із розбивкою на квартали.

Планування профілактичних протиепізоотичних заходів

Для складання плану профілактичних заходів необхідні наступні дані:

У текстовій частині цього плану зазначають загальні профілактичні заходи: проведення санітарних днів, санітарних ремонтів, офіційний ветеринарний контроль за годівлею та утриманням тварин (з метою забезпечення високої природної резистентності організму) тощо.

Розроблений у господарстві план зоосанітарних, діагностичних, лікувально-профілактичних та протиепізоотичних заходів подають в державну ветеринарну установу, де його коригують, уточнюють відповідні позиції шляхом узгодження з лабораторією і включають у єдиний план протиепізоотичних заходів по відповідному району. Цей план затверджується постановою органу місцевої влади і є обов'язковим для виконання всіма операторами ринку й населенням на території адміністративного району.

В процесі виконання планів в них можуть бути внесені зміни та/чи доповнення, пов'язані зі зміною епізоотичного стану в господарстві, на території, в районі, області тощо.

Планування діагностичних досліджень за видами тварин:

Велика рогата худоба
Бруцельоз
  • Серологічному дослідженню на Бруцельоз підлягає все поголів’я ВРХ господарств незалежно від форми власності в т.ч. і тварини приватного сектору. Дослідження проводиться двічі на рік: перший раз – в І кварталі, перед вигоном ВРХ на пасовище (досліджується все поголів’я тварин починаючи з 5-ти місячного віку), другий раз – в IV кварталі перед постановкою на стійлове утримання (маточне поголів’я тварин старших одного року).
Гемонхоз (жуйних), Диктіокаульоз (жуйних), Дикроцеліоз, Фасціольоз та Монієзіоз (жуйних)
Губчастоподібна енцефалопатія великої рогатої худоби
  • Дослідження на Губчастоподібну енцефалопатію ВРХ проводиться впродовж всього року. Досліджують в середньому 5 зразків з кожного району. Точну кількість досліджень для кожного району визначає патоморфологічний відділ лабораторії.
Лейкоз
Лептоспіроз
  • Дослідженню на Лептоспіроз в товарних підприємствах різних форм власності підлягає все маточне поголів’я (корови, нетелі, телиці старше одного року) і бики-плідники. Досліджують двічі на рік: навесні та в IV кварталі.
  • В племінних господарствах дослідженню підлягає все маточне поголів’я.
  • В приватному секторі досліджують 20% маточного поголів’я тварин (корів, нетелів, телиць).
Лістеріоз
Сетаріоз
Туберкульоз
Хламідіози
  • Бугаї-плідники досліджуються двічі на рік зі 100% обхватом наявного поголів’я тварин в господарствах усіх форм власності та приватному секторі.
Кампілобактеріоз (Вібріоз), Трихомоноз
  • При плануванні дослідження биків-плідників необхідно враховувати поголів’я тварин, що знаходиться на станціях штучного осіменіння, племінних і товарних тваринницьких фермах та приватного сектору.
  • Згідно інструкції бугаї плідники досліджуються двічі на рік: в І і ІІІ, або в ІІ і IV кварталах (кожне дослідження проводиться 3-чі з інтервалом в 10 діб).
Свині
Бруцельоз
Лептоспіроз
Лістеріоз
Аскаридоз, Езофагостомоз.
  • Копрологічно свиней досліджують двічі на рік: перед вигоном на пасовище та при постановці на стійлове утримання. Дослідженню підлягають всі свиноматки та кнурі і вибірково 10% молодняку різних вікових груп і категорій.
Трихінельоз
  • Кількість досліджень сироваток крові від свиней погоджується з управлінням ветеринарної медицини в області.
Туберкульоз
  • Алергічні дослідження свиней на Туберкульоз проводять перед продажею племінних тварин та свиней, що ввозяться з інших господарств і перебувають на карантинному утриманні.
Хламідіоз
Дрібна рогата худоба
Бруцельоз
  • Дослідження на Бруцельоз проводиться двічі на рік: перший раз в І кварталі перед вигоном на пасовище (барани, вівцематки, козли та козематки), другий раз в IV кварталі при постановці на стійлове утримання (досліджується все маточне поголів’я тварин).
  • Алергічно на Бруцельоз досліджують всіх баранів-плідників один раз на рік, а також 10% від наявного маточного поголів’я тварин.
Гемонхоз, Диктіокаульоз, Дикроцеліоз, Фасціольоз та Моніезіоз (жуйних)
  • Копрологічні дослідження ДРХ планують двічі на рік: перед вигоном на пасовище та при постановці на стійлове утримання. Дослідженню підлягає 10-15% наявного поголів’я тварин і не менше 30-50 голів кожної вікової групи. Молодняк поточного року народження планується досліджувати влітку.
Інфекційний епідидиміт (баранів)
  • Досліджуються всі барани-плідники двічі на рік: навесні та восени, в господарствах усіх форм власності.
Лістеріоз
  • Дослідження планують у випадках, коли в господарстві чи населеному пункті спостерігалась загибель тварин та було встановлено їх захворювання на Лістеріоз. В цьому випадку планується дослідження всього поголів’я сприйнятливих тварин.
Скрепі (Почесуха)
  • Планується дослідження до 10 зразків по області на рік. План по кожному району узгоджується з патоморфологічним відділом лабораторії.
Коні
Бруцельоз
  • Дослідження коней на Бруцельоз планують двічі на рік: перший раз навесні – в квітні місяці, другий раз в IV кварталі – у жовтні.
Інфекційна анемія (ІНАН)
Параскаридоз (однокопитних)
Сап
  • Алергічному дослідженню коней на Сап підлягає все поголів’я коней з 4-и місячного віку. Малеїнізують коней один раз на рік у другому кварталі.
Трихінельоз
  • Терміни дослідження сироваток крові від коней узгоджують з управлінням ветеринарної медицини в області.
Птахи
Аскаридоз (птахів)
  • Планують щоквартальне дослідження птахів на Аскаридоз по 50-100 зразків від кожної вікової групи.
Грип птахів високопатогенний
  • Кількість зразків сироваток крові від свійських птахів на Грип птахів високопатогенний з кожного населеного пункту та птахо-господарства узгоджують з вірусологічним відділом лабораторії.
Пулороз-тиф (відходи інкубації)
  • Дослідження відходів інкубації планують з кожної партії яєць, закладених на інкубацію.
Пулороз-тиф (Сальмонельоз)
  • Дослідження добових курчат на Пулороз-тиф планують з кожної партії курчат, виведених в господарстві і посаджених на вирощування.
Ньюкаслська хвороба
  • Для дослідження напруги імунітету проти Ньюкаслської хвороби планують 25 зразків сироваток крові з кожного пташника господарства та кожного населеного пункту після проведення вакцинації птахів.
Дикі звірі
Бруцельоз, Лептоспіроз, Лістеріоз, Пастерельоз, Сальмонельоз (Паратиф), Туляремія та Трихінельоз
Сказ
Собаки
Цестодози
Риби
Запалення плавального міхура у коропа, Виразкова хвороба (судаків і лососевих), Псевдомоноз, Аеромоноз, Апіосомоз коропа, Іхтіофтиріоз, Міксоболіози, Опісторхоз (м’ясоїдних та риб), Ботріоцефальоз, Дактілогіроз, Діплостоматоз, Діфілоботріоз, Лігульоз (Діграмоз), Постодіплостомоз, Філометроідоз, Аргульоз та Сінергазіельоз
Бджоли
Нозематоз, Варооз (Варроатоз)
  • При обстеженні (паспортизації) пасік планують обстежувати в лабораторії ветеринарної медицини 10% сімей пасіки, як приватного сектору так і господарства.
Акарапідоз
  • Обстеженню на Акарапідоз підлягає 10% бджолосімей пасік господарств.
Доповнення
Дослідження якості дезінфекції
  • Планують дослідження якості дезінфекції по 10 зразків з кожного об’єкта, по завершенні дезінфекції.
  • Планують дослідження шкірсировини на Сибірку (всієї шкірсировини, що збирається заготівельними пунктами).
  • Планують дослідження ґрунту на Сибірку (один раз на рік - в місцях захоронення тварин, що загинули від Сибірки).

Планування профілактичних щеплень та лікувально-профілактичних обробок

Велика рогата худоба
Дикроцеліоз
  • Профілактичну дегельмінтизацію всього поголів’я сприйнятливих тварин планують один раз на рік – в IV кварталі, вимушену – незалежно від пори року.
Інфекційний ринотрахеїт
Колібактеріоз (Ешерихіоз)
  • До плану вакцинації включають тільних корів перед розтелом, а також новонароджених телят.
Лептоспіроз
Парагрип-3 (Параінфлюенца)
Сальмонельоз (Паратиф)
Саркоптоїдози (Короста)
  • Обробку великої рогатої худоби планують в небезпечних щодо інфекційних хвороб тварин та інвазій господарствах двічі на рік – перед вигоном на пасовище та перед постановкою на стійлове утримання.
Сетаріоз
Сибірка
  • Вакцинації проти Сибірки підлягає все наявне поголів’я ВРХ. В пунктах, де з моменту останнього випадку Сибірки ще не минуло 5 років, вакцинація ВРХ планується двічі на рік з інтервалом 6 місяців (навесні в квітні та восени при постановці на стійлове утримання).
  • В інших населених пунктах – дорослих тварин вакцинують один раз на рік. Молодняк ВРХ поточного року народження вакцинують з 3-го місячного віку з повторною їх ревакцинацією через три місяці.
Телязіози
Трихофітія (Трихофітоз, Стригучий лишай)
Свині
Аскаридоз, Езофагостомоз
Бешиха
  • Вакцинації проти Бешихи підлягає все наявне поголів’я сприйнятливих тварин починаючи з 2-о місячного віку, двічі на рік з інтервалом в 6 місяців та новонароджений молодняк поточного року народження.
Колібактеріоз (Ешерихіоз)
  • Вакцинації підлягають супоросні свиноматки перед опоросом та новонароджені поросята.
Лептоспіроз
Пастерельоз
Сальмонельоз (Паратиф)
Саркоптоїдози (Короста)
  • Обробку свиней планують двічі на рік з обов’язковим обхватом всього поголів’я свиней.
Трансмісивний гастроентерит
Хвороба Ауєскі
  • В небезпечних щодо інфекційних хвороб тварин та інвазій пунктах планують вакцинацію поросят з 2-о добового віку двічі, з інтервалом в 20-25 діб. В загрозливих господарствах поросят з 16-20 добового віку, а також супоросних свиноматок за місяць до опоросу.
Хвороба Тешена
Хламідіози
Чума
Дрібна рогата худоба
Брадзот
Гемонхоз (жуйних), Диктіокаульоз (жуйних), Дикроцеліоз, Фасціольоз, Моніезіоз (жуйних)
  • Обробку планують двічі на рік – при постановці на стійлове утримання та перед окотом.
Ентеротоксемія
Естроз овець
  • Обробку планують в небезпечних щодо інфекційних хвороб тварин та інвазій господарствах двічі на рік – перед вигоном на пасовище та перед постановкою на стійлове утримання.
Лістеріоз
Саркоптоїдози (короста)
  • Обробку всього сприйнятливого поголів’ятварин планують у вільних від хвороби господарствах один раз на рік при постановці на стійлове утримання. В небезпечних щодо інфекційних хвороб тварин та інвазій господарствах - двічі на рік, після стрижки овець та при постановці на стійлове утримання.
Сибірка
  • Вакцинації проти Сибірки підлягає все наявне поголів’я ДРХ. В пунктах, де з моменту останнього випадку Сибірки ще не минуло 5 років, вакцинація ДРХ планується двічі на рік з інтервалом 6 місяців (навесні в квітні та восени при постановці на стійлове утримання).
  • В інших населених пунктах – дорослих тварин вакцинують один раз на рік. Молодняк ДРХ поточного року народження вакцинують з 3-го місячного віку з повторною їх ревакцинацією через три місяці.
Коні
Параскаридоз (однокопитних)
  • Обробку всього сприйнятливого поголів’ятварин планують двічі на рік – навесні та восени.
Сибірка
  • Вакцинації проти Сибірки підлягає все наявне поголів’я коней. В пунктах, де з моменту останнього випадку Сибірки ще не минуло 5 років, вакцинація коней планується двічі на рік з інтервалом 6 місяців (навесні в квітні та восени при постановці на стійлове утримання).
  • В інших населених пунктах – дорослих тварин вакцинують один раз на рік. Молодняк коней поточного року народження вакцинують з 9-ти місячного віку.
Птахи
Аскаридіоз (птахів)
  • Щоквартальну обробку всього наявного поголів’я птахів господарства – за наявності інвазії.
Віспа-дифтерит
Інфекційний бронхіт птахів
Інфекційний ентерит
  • Вакцинація батьківських стад гусей та молодняку, отриманого від не вакцинованих батьківських стад.
Інфекційний ларинготрахеїт
Кокцидіоз (Еймеріоз)
  • Обробку проти кокцидіозу планують в господарствах один раз на рік при вирощуванні молодняку.
Ньюкаслська хвороба
  • Вакцинації проти хвороби Ньюкасла підлягають усі сприйнятливі птахи птахогосподарств та приватного сектору. двічі на рік, з урахуванням молодняку.
Пулороз-тиф (Сальмонельоз)
  • Обробку курчат проти Пулорозу-тифу планують в господарствах при вирощуванні молодняку, починаючи з 1-5 добового віку, з обов’язковим обхватом всього поголів’я.
Синдром зниження несучості-76
  • Вакцинація всього наявного поголів’я птахів у віці 16-20 тижнів, але не пізніше, як за 4 тижні до початку яйцекладки.
Хвороба Гамборо
  • Вакцинація всіх курчат в господарстві, з 21-добового віку.
Хвороба Марека
  • Вакцинація всіх курчат в одно добовому віці, виведених в інкубаторах.
Собаки
Сказ
Чума
  • Вакцинація всіх службових та сторожових приотарних собак, раз на рік.
Цестодози
  • Обробка усіх службових та при отарних собак двічі на квартал впродовж року.
Коти
Сказ
Кролики
Вірусна геморагічна хвороба
  • Вакцинація всіх кролів, з 1,5-місячного віку один раз на рік.
Міксоматоз
Бджоли
Варооз (Варроатоз)
  • Обробку бджіл проти Вароозу планують двічі на рік – в літній період, після відкачки меду та восени після повного виходу розплоду.

Планування зоосанітарних заходів

Дезінфекція
Дезінфекція профілактична
  • Планують для санації тваринницьких приміщень господарств, вільних від інфекційних хвороб тварин та інвазій, один раз на рік перед постановкою худоби на стійлове утримання або перед посадкою птахів в приміщення.
Дезінфекція вимушена
Дезінсекція
  • Планують дезінсекцію для санації тваринницьких приміщень господарств, в яких в літній період утримується худоба.
Дератизація
  • Планують дератизацію у всіх тваринницьких приміщеннях господарств, де утримується худоба, зберігаються та готуються корми.

Планування ветеринарних заходів в птахівництві

Однією з головних вимог щодо складання плану протиепізоотичних заходів у птахівництві – є кратність діагностичних досліджень.

Грип птахів:
  • племінні птахогосподарства, що утримують свійських птахів, крім водоплавних - 10 зразків з кожного пташника двічі на рік;
  • товарні птахогосподарства, що утримують свійських птахів, крім водоплавних - 5 зразків з кожного пташника двічі на рік;
  • товарні та племінні птахогосподарства, що утримують водоплавних птахів - 20 зразків з кожного пташника двічі на рік;
  • особисті селянські господарства – досліджуються птахи з 25 % сіл від загальної кількості населених пунктів - 5 зразків з одного населеного пункту двічі на рік (весна, осінь);
  • синантропні птахи - скринінгово, 5 зразків двічі на рік, відбір зразків проводиться навколо великих птахогосподарств;
  • дикі перелітні птахи – відповідно до плану моніторингу;
  • зоопаркові птахи – 5 голів двічі на рік з кожного зоопарку.
  • Для вірусологічних досліджень – 5 зразків з кожного птахогосподарства 1 раз на рік.
Лістеріоз:
  • для бактеріологічних досліджень – 5 зразків з кожного птахогосподарства 1 раз на рік.
Орнітоз:
  • Досліджується скринінгово (вибірково, 1 раз на рік) - птахи великих птахогосподарств (5 голів з 1 птахогосподарства), зоопарків (5 голів з 1 зоопарку), свійські голуби (1 раз на рік та перед проведенням міжобласних та міжнародних змагань), декоративні птахи індивідуального утримання (1 раз на рік та по мірі надходження).
Сальмонельоз:
Туберкульоз:
  • Племінні птахогосподарства – 10% маточного поголів’я у 6 - місячному віці, 1 раз на рік;
  • товарні птахогосподарства – алергічні дослідження птахів, старше 2-х років або при забої;
  • особисті селянські господарства – птахи старші 1 року, 1 раз на рік (навесні).
Хвороба Ньюкасла:
  • племінні птахогосподарства (крім тих, що утримують лише водоплавних птахів) – 10 зразків з одного пташника 1 раз у квартал, після проведення вакцинопрофілактики на 14 – 21 день, для визначення групового імунітету птахо-поголів’я;
  • товарні птахогосподарства (крім тих, що утримують лише водоплавних птахів) – 10 зразків з одного пташника двічі на рік, після проведення вакцинопрофілактики на 14 – 21 день, для визначення групового імунітету птахо-поголів’я;
  • особисті селянські господарства – 20 зразків з одного населеного пункту двічі на рік, після проведення вакцинації на 14 – 21 день, для визначення сформованості групового імунітету птахо-поголів’я. Зразки відбираються у всіх птахів, крім водоплавних. Досліджуються птахи в усіх населених пунктах України.
  • Синантропні, зоопаркові та дикі перелітні птахи – досліджуються скринінгово - 5 зразків 1 раз на рік.
  • Для вірусологічних досліджень – відбирають 5 зразків з кожного птахогосподарства 1 раз на рік.

Впродовж року в план можуть вноситись зміни і доповнення, зумовлені зміною епізоотичного стану оператора ринку чи статусу території (населеного пункту, району, області, країни).

Планування протидії транскордонним хворобам тварин та зоонозам

Для ефективної протидії транскордонним хворобам тварин та зоонозам, з метою мінімізації їх негативного впливу, за рекомендацією ВООЗт (https://www.oie.int/en/what-we-offer/emergency-and-resilience/) – фахівці Компетентного органу країни мають розробити та щорічно оновлювати плани заходів на випадок надзвичайного стану, здійснювати регулярні навчання персоналу з практичної реалізації цих планів, шляхом моделювання станів небезпеки та симуляційних тренувань персоналу для набуття й закріплення, як теоретичних так і практичних навиків реагування.

У планах зазначають, які ресурси: людські (структури, кадри), фінансові (розмір та обсяги фінансування), матеріальні (реактиви, матеріали, обладнання) та нормативні акти, мають бути задіяні в реалізації цих надзвичайних заходів по боротьбі з тією чи іншою транскордонною хворобою тварин чи зоонозом, керуючись положеннями Наземного кодексу, іншими нормативними документами та джерелами даних.

Щорічно, на регулярній основі, план має оновлюватися і виправлятись по мірі уточнення даних та набуття досвіду фахівцями ветеринарної служби.

У розділі «Характер захворювання» – плану описують такі характеристики інфекційної та/чи інвазійної хвороби, як:

По мірі набуття досвіду формування цих планів, певні аспекти, потребуватимуть модифікації, з тим, аби відповідати викликам сучасності, характерним для певних країн, умов чи територій.

Розділ «Аналіз ризиків» – має інформувати про те, наскільки серйозною є загроза проникнення чи занесення інфекційної та/чи інвазійної хвороби для країни чи території у порівнянні з іншими хворобами тварин, звідки, і як, вона здатна потрапити в країну та які потенційні наслідки її поширення та/чи розповсюдження. Показати, оцінку зусиль необхідних для реалізації плану з надзвичайних заходів і дати обґрунтування обраним стратегіям протидії.

Компонентами аналізу ризиків є:

Основою аналізу ризиків є прозорість ветеринарних процедур та моніторинг змін, що передбачає регулярне оновлення прогнозу з урахуванням мінливих внутрішніх і зовнішніх умов (державної та глобальної економіки, міжнародної торгівлі, ринкового попиту на тварин та продукцію, щільність популяції тварин (у тому числі, диких тварин та дикої фауни), туризм, зміни в системах охорони здоров'я і потреб споживачів).

Розділ «Стратегія профілактики» – описує організацію біобезпеки операторів ринку, характер обмежень та інші заходи, необхідні для зниження ризику занесення, фіксації, поширення та/чи розповсюдження інфекційної та/чи інвазійної хвороби.

Розділ «План заходів на випадок непередбачених обставин» – має включати всі заходи, що забезпечують розпізнання та запобігання проникненню, фіксації, поширенню та/чи розповсюдженню інфекційної та/чи інвазійної хвороби, ще до того, як вона досягне масштабів епізоотії, а також офіційний ветеринарний контроль заходів по її ліквідації.

Розділ «Раннє сповіщення (попередження чи повідомлення)» – включає процедуру та порядок:

Розділ «Стратегія боротьби та ліквідації» – є основною складовою плану надзвичайних заходів і описує методи боротьби з хворобою з урахуванням всіх факторів утримання і догляду тварин, управління тваринництвом в регіоні й країні, наявність популяції диких тварин і алгоритм застосування заходів, що запобігають поширенню та розповсюдженню інфекційної хвороби тварин чи інвазії. Він має показати, механізм контролю достовірності викорінення інфекційної та/чи інвазійної хвороби та підтвердження статусу території вільної від інфекційної та/чи інвазійної хвороби, як на рівні держави, так і окремих зон чи територій та операторів ринку, в межах країни відповідно до міжнародних стандартів.

Розділ «Організаційні заходи за надзвичайного стану» – включає опис процедур взаємодії структур, організацій і відомств за надзвичайного стану пов’язаного зі спалахом транскордонної хвороби тварин чи зоонозів. Мета – мобілізація всіх необхідних ресурсів на боротьбу з інфекційною хворобою тварин чи інвазією. Досвід показує, що адміністративні органи державних ветеринарних служб, здебільшого, мають справу з повсякденними програмами охорони здоров'я тварин і часто не готові або недостатньо забезпечені фінансами, людськими та матеріальними ресурсами для екстреної протидії.

Розділ «План підтримки» – це допоміжний план, що доповнює технічний план і включає план фінансування та план ресурсів, а також, законодавчу і нормативну базу – є визначальним в успіху або провалі розпочатих заходів.

Розділ «План дій» – описує процедуру (механізм і послідовність) виконання етапів плану від початку епізоотичного розслідування випадку до заключного етапу – ліквідації інфекційної хвороби тварин чи інвазії, за стадіями, від вилучення тварин і до відшкодування збитків, а також готовність ветеринарної служби до отримання відгуків і рекламацій з місць проведення ліквідаційних заходів та територій запровадження обмежень, для внесення відповідних коректив і включення набутого досвіду в державний план надзвичайних заходів.

Розділ «Додатки до плану» – включає список регулярно поновлюваних контактних даних з цілодобовим доступом до інформації про:

Додатки мають містити дані про державний устрій, структуру ветеринарної служби, розподіл повноважень, ветеринарне законодавство та інші актуальні відомості про країну (кількість і розташування поголів’я тварин, наявність і популяції диких тварин, птахів, дикої фауни тощо).

Тобто, національні ветеринарні служби мають відповідати критеріям, запровадженим в кожній країні, а також і відповідним міжнародним стандартам і рекомендаціям, зокрема тим, що прописані в Наземному кодексі.