Кращі практики

Рекомендації щодо ветеринарного нагляду, моніторингу і контролю

Кращі практикиfaoinua

Серія методичних рекомендацій щодо планування ветеринарних заходів, офіційного ветеринарного нагляду, моніторингу і контролю хвороб тварин, запобігання випадків їх масового отруєння, сприяння ліквідації наслідків війни і стихійного лиха із жертвами серед тварин та участі ветеринарів і параветеринарних фахівців в розслідуванні прецедентів на підконтрольних їм об'єктах і територіях, а також протидії біологічним загрозам, захист та особливості реагування - підготовлених національними консультантами ФАО: Оксаною Юрченко, Олександром Ревнівцевим, Віталієм Башинським, Сергієм Хоменком та Володимиром Поліщуком під редакцією Дмитра Приходька та Андрія Розстального.

Зважаючи, що особливості та порядок планування ветеринарних заходів, зміна статусу територій вільних від хвороб, здійснення контрольно-наглядових процедур, епізоотичне розслідування випадків та спалахів інфекційних хвороб тварин чи інвазій, частково визначені в Законах України (Про ветеринарну медицину та Про захист населення від інфекційних хвороб, а слідчих дій - у Кримінально-процесуальному кодексі України) та інших підзаконних актах, а також міжнародних нормативних документах, то в цих рекомендаціях ми намагались узагальнити підходи та конкретизувати завдання фахівців Компетентного органу по протидії хворобам тварин, випадкам їх масового отруєння, сприянню ліквідації наслідків війни і стихійного лиха із жертвами серед тварин та участю ветеринарів і параветеринарних фахівців в розслідуванні прецедентів на підконтрольних їм об'єктах і територіях, а також протидії біологічним загрозам, захисту та особливостям реагування.

Зміст

Вступ

Будь-який живий організм перебуває в двох станах - стані здоров’я чи захворювання. Стан здоров’я тварини та її добробут здатен проаналізувати, оцінити та визначити лише ветеринар. Наявність в популяції тварин, хоча б однієї підозрілої (з наявністю характерних для інфекційної та/чи інвазійної хвороби чи отруєння, а також і нехарактерних клінічних ознак відхилення від фізіологічної норми) чи хворої тварини на вільній від хвороби території (населений пункт, домо-господарство чи оператор ринку) призводить до зміни статусу цієї території на небезпечну чи навпаки після ліквідації інфекційної хвороби тварин та інвазії і знищення патогена на всіх забруднених об’єктах та зняття відповідних обмежень. Періодичне епізоотичне обстеження підконтрольних Компетентному органу країни територій та об'єктів, заходи діагностики, терапії та профілактики, особливо транскордонних інфекцій (хвороб списку МЕБ) передбачають обов'язковий моніторинг інфекційних та/чи інвазійних хвороб тваринпланування ветеринарних заходів, державний нагляд і контроль їх виконання та розслідування невідповідностей і прецедентів.

Нагляд, моніторинг і контроль

Функції наглядових процедур

Нагляд - це періодичний, а спостереження - це процес постійної фіксації кількісних та якісних змін параметрів певного об'єкта, події чи явища.

Нагляд є засобом адміністративного впливу, видом виконавчо-розпорядчої діяльності, а з іншого – засобом забезпечення режиму законності в державі. Нагляд забезпечує охорону відповідних суспільних відносин і матеріальних цінностей, причому не тільки від правопорушень, але й від об’єктивно протиправних дій та стихійних явищ. Суб’єкти наглядової діяльності зобов’язані піклуватися насамперед про те, щоб не допустити, запобігти настанню шкідливих наслідків, виявити обставини, що можуть бути їх причиною, і вжити певних заходів для усунення виявлених відхилень. Іншими словами, на першому плані – прогноз, попередження, припинення, щоб не допустити настання шкоди, а на другому – застосування каральних санкцій для загальної та індивідуальної превенції правопорушень у майбутньому. Зазначене особливо актуальне для правоохоронної діяльності міліції, адміністративний нагляд у якій займає особливе місце і роль.

Нагляд ветеринарний - це здійснення спеціально уповноваженим Ветеринарним органом також і цільового спостереження (нагляд спеціальний), як за здоров'ям тварин, так і за конкретними інфекційними та/чи інвазійними хворобами та/чи інтоксикаціями. Тобто, ветеринарний ​нагляд - це цільове спостереження за зміною статусу підконтрольного оператора ринку, фіксації його порушень і вжиття заходів щодо притягнення порушників до відповідальності. Суб'єктами здійснення нагляду є державні органи. Тобто, нагляд є засобом адміністративного впливу, видом виконавчо-розпорядчої діяльності, а з іншого – засобом забезпечення режиму законності в державі. Нагляд забезпечує охорону відповідних суспільних відносин і матеріальних цінностей, причому не лише від правопорушень, але й від об'єктивно протиправних дій, надзвичайних подій та стихійних явищ. Суб'єкти наглядової діяльності зобов'язані піклуватися насамперед про те, щоб не допустити, запобігти настанню шкідливих наслідків, виявити обставини, що можуть бути їх причиною, і вжити певних заходів для усунення виявлених відхилень. Іншими словами, на першому плані – моніторинг, прогноз (передбачення), попередження, припинення, щоб не допустити настання шкоди, а на другому – застосування каральних санкцій для загальної та індивідуальної превенції правопорушень у майбутньому. Зазначене особливо актуальне для оцінки здатності галузі ветеринарної медицини протистояти викликам інфекційних хвороб тварин та інвазій, адміністративний нагляд у якій займає особливі роль і місце.

Суб'єктами здійснення нагляду є державні органи: а) міліція та б) інспекція: ті що мають повноваження міжвідомчого характеру, ті що здійснюють повноваження в межах одного відомства. Вказівка на те, що орган виконує наглядові функції може міститися у його назві. Конкретизуються наглядові у положеннях щодо того чи іншого органу.

Повноваження суб'єктів нагляду умовно можна поділити на три види:

  1. з розробки норм і правил, виконання яких контролює суб'єкт (наявність права готувати проекти правил і вносити їх на розгляд Компетентного органу).
  2. з організації та здійснення нагляду (одержувати і витребувати матеріали; проводити епізоотичне обстеження на місці, давати обов'язкові приписи і вказівки; дозвільні повноваження, надавати експертні висновки; розслідування аварій тощо).
  3. застосування заходів державного примусу.

Адміністративний нагляд міліції - це систематичний нагляд за чітким і неухильним додержанням посадовими особами та громадянами правил, що регулюють громадський порядок і громадську безпеку з метою запобігання і припинення порушень цих правил, а також виявлення порушників і притягнення їх до встановленої законом відповідальності або вжиття до них заходів громадського впливу.

Прокуратура здійснює нагляд за:

§ Додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

§ Додержанням законів у разі виконання судових рішень з кримінальних справ, а також у разі застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Формами реагування прокурора на встановлені у процесі нагляду порушення законодавства є протест, припис, подання та постанова. (Адміністративне право і процес - Співвідношення контролю та нагляду).

Епізоотичний нагляд - це спеціальний нагляд, що передбачає систематичний збір, узагальнення та аналіз ветеринарних даних для планування, реалізації та оцінки програм з охорони здоров'я тварин. Створені системи нагляду за інфекційними хворобами тварин та інвазіями слід регулярно переглядати та коригувати спираючись на чіткі критерії корисності, вартості та якості, до атрибутів якої належать: чутливість, специфічність, репрезентативність, своєчасність, простота, гнучкість та прийнятність. До сьогодні оцінка систем нагляду обмежувалась лише обсягом та змістом. Системний підхід до епізоотичного нагляду має враховувати також і інші аспекти системи нагляду, зокрема:

  • Корисність – у прийнятті рішень щодо запобігання, контролю чи передбаченні інфекційних хвороб тварин та інвазій, як за кількісними, так і якісними, з точки зору впливу даних по нагляду показниках на запобігання занесенню, ранньому виявленню випадків, швидкій локалізації спалахів, відновленню діяльності операторів ринку на постраждалих територіях.
  • Вартість – має включати, як прямі так і додаткові витрати по збору, узагальненню, аналізу та розповсюдженню даних, враховувати зменшення витрат на ветеринарне обслуговування та економію часу на цю діяльність, як складові окупності системи.
  • Чутливість – полягає в її придатності виявляти і сигналізувати про певні критичні події пов’язані зі зміною статусу та видавати повний звіт щодо прецеденту.
  • Специфічність – величина, обернено пропорційна кількості помилкових спрацьовувань, про що сигналізує система. Повідомлення про інфекційну хворобу тварин чи інвазію, що не підтвердилась – є помилковими і можуть призвести до марних витрат ресурсів на їх розслідування.
  • Репрезентативність – придатність виміряти, порівнюючи дані спостереження, що охоплюють частину популяції (субпопуляції) тварин, з даними по країні, регіону, зоні за наявності таких в системі або з випадковими даними обстеження.
  • Простота – означає, що вона зрозуміла, її легко реалізувати, а тому вона, як правило, відносно дешева та гнучка.
  • Гнучкість – система легко адаптується шляхом додавання нових хвороб чи збудників, що підлягають повідомленню, або охоплення субпопуляцій тварин.
  • Прийнятність – залежить від усвідомлення важливості інформування про подію, складності внесення даних і часових витрат на формування звітів.

Моніторинг хвороб тварин

Методологічно моніторинг — це проведення низки однотипних вимірювань досліджуваного об'єкта, події чи явища з подальшим їх аналізом та оцінкою отриманих результатів для виявлення певних закономірностей і тенденцій, щодо їх трансформації (появи, поширення, згасання тощо).

Епізоотичний/епідемічний моніторингкомплекс наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших засобів і заходів, що сприяють забезпеченню систематичного контролю (стеження) за епізоотичним станом та тенденціями щодо поширення інфекційних хвороб тварин та інвазій, як у межах країни так і за межами її території, і в першу чергу в тих країнах з якими здійснюється міжнародна торгівля.

Складові контрольно-наглядової діяльності

Контроль - це процедура здійснення оцінки певного процесу Компетентним органом країни. Тобто, ця процедура має бути відповідним чином унормована, відповідаючи – хто? у який спосіб? з якою періодичністю? та за якими критеріями? це забезпечує.

Контроль, як форма державної діяльності відрізняється від нагляду тим, що він здійснюється повсякденно і безперервно, а нагляд – періодично. (Адміністративне право України)

Контрольно-наглядову діяльність, як функцію держави, можна охарактеризувати або з управлінської, або з юридичної точки зору. У першому випадку йдеться про функцію управління, як стадію управлінського циклу, по реалізації принципу зворотного зв'язку в управлінні. У другому – про засіб забезпечення законності в реалізації виконавчої влади.

Як справедливо відзначається у вітчизняній літературі, саме контрольно-наглядові провадження, як структурний вид процедурних проваджень, характеризуються найменшою мірою нормативної урегульованості в Україні.

Правова регламентація контрольних процедур є однією з гарантій унеможливлення використання контрольних повноважень для зведення особистих рахунків чи задоволення корпоративних інтересів, за посередництва посадових осіб і державних службовців контролюючих органів.

Тому, чітке врегулювання (правове забезпечення) процедур здійснення державного контролю дисциплінує цю діяльність, підвищує організованість і ефективність роботи, як фахівців Компетентного органу, так і персоналу підконтрольних об’єктів (адміністраторів територій та операторів ринку), позбавляючи їх від свавілля та дестабілізуючого фактора контролю в поточній, щоденній діяльності, потенційно можливого, за відсутності відповідних правових норм.

Ветеринарна служба визначає зоосанітарний статус країни, зони та/чи компартменту (включаючи: компартмент вільний від інфекційної хвороби тварин та інвазії, зони добробуту, зони захисту, інфіковані зони та зони стримування) та надає статусу території вільної від інфекційної та/чи інвазійної хвороби.

Ідентифікація та реєстрація тварин - це процедури, що включають обов'язковий клінічний огляд та дослідження тварин ветеринаром, вибіркову їх термометрію, інструментальні та інші дослідження (УЗД, гемато- та серологічні, алергічні, хіміко-токсикологічні тощо), а за потреби і відбір зразків біологічних матеріалів для лабораторних досліджень, у поєднанні з епізоотичним обстеженням операторів ринку (територій та господарств, пасовищ, вигульних майданчиків для утримання, розведення тварин, забійних та переробних підприємств, транспортних засобів для перевезення тварин) є складовими, що визначають та формують епізоотичний стан операторів ринку (території адміністративних одиниць, домо- і фермерських господарств та промислових тваринницьких підприємств), а відповідно і зоосанітарний статус країни, зони та/чи компартменту, тобто статус вільних від хвороб територій, що напряму залежить від стану здоров'я і добробуту тварин. Вільний від хвороби зоосанітарний статус країни, зони та/чи компартменту та реалізація програми офіційного контролю - регулюють переміщення тварин, сприяють проведенню чи унеможливлюють здійснення міжнародної торгівлі товарами.

За станом здоров'я тварин умовно поділяють на: здорових, підозрілих у захворюванні і хворих, а відповідно і території, на яких тимчасово (транзитне перевезення, випасання) чи постійно (стійлове утримання) перебувають ці тварини, тобто, вся територія країни, зони та оператори ринку, що розташовані на ній, крім компартментів, вважаються вільними від хвороби, а товари безпечними, за відсутності інфекційної та/чи інвазійної хвороби. А, за наявності хоча б однієї інфекційно- чи інвазійно-хворої та/чи підозрілої тварини (за результатами лабораторних досліджень) та контамінованого (забрудненого патогеном об'єкта чи товару) - територію, відповідно, вважають вільною від хвороби.

Тому, ризик занесення/завезення патогена з товаром, у вільну від хвороби країну, зону чи компартмент та небезпека щодо інфекційної та/чи інвазійної хвороби тварин у цій країні автоматично призводить до зміни її статусу. Як, і випадок спонтанного захворювання чи ліквідація патогена та відновлення попереднього статусу території вільної від інфекційної та/чи інвазійної хвороби. Згідно вимог Наземного кодексу міжнародна торгівля можлива лише за наявності вільного від хвороби зоосанітарного статусу країни, зони та/чи компартменту, тобто з територій, що не містять небезпек.

Контроль ветеринарний офіційний

Офіційний ветеринарний контроль — одна з основних функцій системи управління і здійснюється на основі спостереження за поведінкою керованої системи з метою забезпечення оптимального її функціонування, тобто вимірювання досягнутих результатів і співвіднесення їх з очікуваними. На основі даних контролю здійснюється адаптація системи, тобто коригування невідповідних параметрів з метою максимального їх наближення до ідеального стану для прийняття в подальшому оптимальних, зважених управлінських рішень.

Мета державного контролю полягає у спостереженні за законністю і доцільністю діяльності підконтрольного об'єкта шляхом оцінки правових, наукових, соціально-політичних, організаційно-технічних та інших параметрів. Але, в окремих випадках, заради забезпечення свободи громадян, підприємств, організацій, їх захисту від надмірної державної опіки контрольні повноваження суб'єктів влади обмежуються правовими актами, які надають їм повноваження на здійснення лише наглядових функцій.

Як, уже зазначалось вище - контроль, як форма державної діяльності, відрізняється від нагляду тим, що він здійснюється повсякденно і безперервно, а нагляд – періодично (через певні проміжки часу).

Контроль ветеринарний офіційний є однією з найважливіших функцій держави і окрім безпеки та справедливості, включає в себе - як загальний нагляд за здоров'ям тварин так і спеціальний нагляд у відношенні конкретної інфекційної та/чи інвазійної хвороби, або ж інтоксикації.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України Про затвердження уніфікованої форми акта, що складається за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини затверждено уніфіковану форму такого акта.

Роль державного контролю у звільненні країни від хвороб

Наявність інформації про епізоотичний стан операторів ринку на відповідній територій у певній країні та сума знань біологічних дисциплін (мікробіології, вірусології, імунології, мікології тощо) дають змогу фахівцю ветеринарної медицини передбачати загрози занесення патогенів, визначати ймовірність спалахів інфекційних хвороб тварин та інвазій, шляхи і тенденції подальшого розвитку епізоотії та/чи епідемії, складати вірогідні епізоотологічні та/чи епідеміологічні прогнози та спираючись на ці знання бути здатним підвищувати ефективність профілактичних і протиепізоотичних заходів, що передбачають систему раннього виявлення (сповіщення, діагностику), знищення або знешкодження джерела збудника інфекції, унеможливлення передачі (вплив на шляхи та способи передачі, поширення чи розповсюдження) збудника, підвищення стійкості організму сприятливих тварин, які перебувають під загрозою зараження.

Адже, зміна статусу підконтрольного об’єкта відбувається внаслідок появи хворої тварини чи небезпечної продукції на цій території. Однак, за відсутності зонування в країні (поділ території країни за зонами вільними від хвороб), зміна статусу навіть одного підконтрольного об’єкта автоматично змінює зоосанітарний статус країни в цілому.

Оскільки, система заходів протидії є надто складною, має різноманітні підходи, взаємозалежні складові для різних патогенів та інфекційних хвороб тварин та інвазій, то для проведення найбільш ефективних заходів (мінімізація економічних збитків) щодо профілактики інфекцій чи ліквідації спалахів у майбутньому, кожний новий випадок інфекційної та/чи інвазійної хвороби має бути детально вивчений (досліджений, як з точки зору пізнання так і розслідуваний слідчими органами за фактом зміни статусу території), як у вогнищі інфекції, так і в цілому по регіону, з метою подальшого узагальнення результатів та популяризації кращого досвіду протидії.

Поствакцинальні ускладнення (важкі та/або стійкі розлади здоров'я, викликані застосуванням імунобіологічних препаратів), що часто виникають внаслідок порушення холодового ланцюга постачання імунобіологічних препаратів, технології їх введення чи порушення умов утримання тварин після вакцинації, також потребують з'ясування причин, оскільки здатні завдавати значних економічних збитків тваринництву.

Власне для цього і проводиться, як епізоотичне обстеження (визначення зоосанітарного статусу), так і дослідження (сфера наукової діяльності) ступеня загрози (сукупність прийомів і методів, що застосовуються для вивчення особливостей епізоотичного процесу, закономірностей виникнення, поширення, прояву і згасання інфекційних хвороб тварин та інвазій в різних умовах і на різних територіях, а також оцінка ефективності профілактичних та оздоровчих заходів) так і епізоотичне розслідування (та пошук винного і запобігання подібним прецедентам у майбутньому).

Основною ланкою епізоотологічного дослідження є з'ясування природи епізоотичного вогнища. Тому, уміння правильно і швидко орієнтуватись в складній епізоотичній та/або епідемічній ситуації, навик проведення невідкладних заходів профілактики, а в разі виникнення, і ліквідації інфекційної хвороби – складає основу ефективної протидії інфекціям. Адже, вплив на рушійні сили епізоотичного процесу, що проявляються в певних конкретних умовах потребують, як знань та вмінь діагностувати інфекційні хвороби тварин та інвазії, так і навичок з організації планування протиепізоотичних заходів та проведення зоосанітарних і організаційно-господарських заходів по протидії хворобам та їх ліквідації.

А, повсякденний і безперервний офіційний ветеринарний контроль, як одна з форм державної діяльності Компетентного органу є основою підтримання статусу вільної від хвороб країни.

Контроль та нагляд за інфекційними хворобами тварин

Тривалий час Компетентний орган України позбавлений можливості адекватно реагувати на виклики інфекційних хвороб тварин та інвазій, як на території країни, так і на загрози з сусідніх країн, а також і від торговельних партнерів, із-за відсутності чи фрагментарного характеру об’єктивних даних щодо поголів’я тварин на власній території; характеру і об’єму товарів, що ввозяться в країну; об’ємів переміщень між регіонами країни та через її кордони; даних щодо чисельності навченого та придатного до залучення у заходах з ліквідації спалахів інфекційних хвороб тварин та інвазій персоналу; об’єктивних та актуальних даних в реєстрах щодо кількості підконтрольних об’єктів та видів їх діяльності; спектру та якості послуг, що надаються ветеринарними лікарнями і лабораторіями, в розрізі адміністративних одиниць; єдиного державного реєстру результатів лабораторних досліджень, як основи для прийняття зважених управлінських рішень фахівцями державних управлінь по протидії інфекційним хворобам тварин та інвазіям.

Має місце часткова невідповідність термінології ветеринарного законодавства України Глосарію Наземного кодексу та Глосарію Водного кодексу МЕБ, окремим його положенням та процедур з мораторієм на перевірки операторів ринку щодо обмеження контрольно-наглядових функцій з боку держави, низкою застарілих форм ветеринарних документів щодо легального переміщення товарів, які частково дублюють одні і ті ж дані (міжнародний ветеринарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна довідка, ветеринарно-санітарний паспорт та ветеринарна картка). Вилучення ветеринарних спеціалістів з процесів ідентифікації та реєстрації тварин (відсутність в процедурі ідентифікації обов'язкового клінічного огляду тварини з термометрією, за результатами якого фахівець мав би оцінити стан здоров’я тварини, а за підозри вдатись також і до інших методів дослідження – інструментальних, алергічних чи лабораторних), за результатами якої і визначається стан здоров’я тварин (конкретної тварини з унікальним номером), а відповідно і статус територій та запроваджується простежуваність тварин, з контролем переміщення безпечних товарів Компетентним органом країни (лише здорові тварини і безпечна продукція з вільних від хвороб територій підлягають переміщенню), як передбачено положеннями Кодексів та посібників МЕБ. Це призвело до формування «сірих» списків тварин та операторів ринку в країні, втрати контролю переміщення тварин (простежуваності тварин), розквіту «тіньового ринку» ветеринарних послуг, обігу тварин, продукції тваринного походження, медикаментів, безконтрольного завезення і застосування живих вакцин та ймовірному формуванню небезпечних біотопів в країні, що в свою чергу, знецінює тваринництво, як галузь і руйнує репутаційну складову України на світовому ринку.

Аналіз шляхів імовірного проникнення і занесення особливо-небезпечних патогенів в країну та оцінка загроз їх закріплення, поширення та розповсюдження, дозволять визначити слабкі місця в системі протидії та сформувати напрямки роботи, що потребують більш детального опрацювання, оцінки заходів корекції щодо мінімізації їх впливу, як зі сторони Компетентного органу країни, так і держави в цілому, шляхом внесення змін у певні нормативні акти.

Адже, Кодекси та посібники МЕБ чітко регламентують контрольно-наглядові процедури зі сторони Компетентного органу, за посередництва навченого та «озброєного» (фінансово-мотивований, уповноважений, забезпечений засобами пересування, враховуючи масштаби країни, відповідним інструментарієм, обладнанням, засобами комунікації, доступом до лабораторій) персоналу, здатного ефективно протидіяти хворобам тварин та підтримувати статус вільної від інфекційних хвороб тварин та інвазій країни, а запровадження Закону України «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин» лише сприятиме цьому процесу.

Тому, лише неупереджена, об’єктивна оцінка відповідності складових контрольно-наглядових процедур вимогам міжнародного законодавства, посилення існуючих дієвих інструментів Компетентного органу країни і заходів у протидії викликам інфекційних та/чи інвазійних хвороб та запровадження ефективних підходів щодо корекції невідповідностей, здатні відновити імідж галузі тваринництва в країні та репутаційну складову України на світовому ринку.

Поглиблення знань лікарів-епізоотологів та епідеміологів у здійсненні контрольно-наглядової діяльності за інфекційними хворобами тварин та інвазіями, в тому числі спільними також і для людей (антропозоонози та зооантропонози), як однієї з функцій державного управління у сферах охорони здоров’я людей і тварин, що базується на міжгалузевому підході «Єдиного здоров’я», заснованому на аналізі біологічних загроз, оцінках ризику та особливостях проведення контрольно-наглядової діяльності з епідемічного та епізоотичного розслідувань.

В основі цих рекомендацій є розкриття потреби контрольно-наглядової діяльності за інфекційними хворобами тварин та інвазіями з боку держави (планування протиепізоотичних та протиепідемічних заходів і контроль їх виконання, створення та щорічне оновлення планів заходів на випадок надзвичайного стану пов’язаного з імовірними біологічними загрозами), необхідності моніторингу хвороб та патогенів і бажано, ще на «далеких підступах», з щорічним оновленням списку небезпечних інфекційних хвороб тварин та інвазій (засноване на аналізі даних щодо спектру біологічних загроз, результатах лабораторних досліджень патогенів та висновках експертів), що підлягають нотифікації в МЕБ, ЄС та Україні, оцінки ризику їх занесення на територію країни, закріплення, поширення та розповсюдження, а також процедури епізоотичне розслідування випадків та спалахів інфекційних та/чи інвазійних хвороб.

Ветеринарний нагляд

Роль нагляду у забезпеченні міжнародної торгівлі товарами

Заходи щодо запобігання занесенню інфекційних та/чи інвазійних хвороб, і зокрема, при ввезенні та переміщенні товарів в країну, зону чи компартмент мають відповідати вимогам відповідних Глав Наземного кодексу, зокрема: Главі 1.4. НАГЛЯД ЗА ЗДОРОВ'ЯМ ТВАРИН та Главі 1.5. НАГЛЯД ЗА ЧЛЕНИСТОНОГИМИ ПЕРЕНОСНИКАМИ ХВОРОБ ТВАРИН

Нагляд (заснований на оцінці ризику SANTERO) - пропонує можливості для більш економного та ефективного нагляду за небезпекою для здоров'я тварин. Вигоду можуть отримати як державні органи, що здійснюють спостереження, так і приватні структури. Тим не менше, як зазначається в проекті SANTERO потенціал підходів, заснованих на оцінці ризику, ще не повністю використаний, незважаючи на значний технічний прогрес в останні роки, якому, наприклад, сприяв проект RISKSUR, що фінансувався ЄС 7 РП та проходив з 2012 по 2015 рік, і мав на меті розробити інструменти підтримки прийняття рішень для розробки економічно ефективних систем нагляду, що базуються на управлінні ризиками, та включають найновіші досягнення епізоотологічних методологій на основі міждисциплінарного підходу з урахуванням потреб окремих країн-учасниць ЄС. Це було досягнуто шляхом розробки структур оцінки систем нагляду за здоров'ям тварин для трьох різних цілей нагляду за хворобами домашньої худоби:

Проект RISKSUR виявив, що існує дуже велика неоднорідність у застосуванні стандартів кращої практики щодо нагляду в ЄС і виявив недоліки у доказовій базі (у тому, як документуються процедури нагляду, звітуються та оцінюються результати). Оскільки, за потреби реалізації повноцінного нагляду, заснованого на оцінці ризику, він має бути зрозумілим для всіх його вигодоотримувачів.

Виходячи з поточного стану справ, консорціум SANTERO (ризик-орієнтований нагляд за здоров'ям тварин в Європі) має сприяти подальшому розвитку методів нагляду, заснованого на оцінці ризиків, та надавати підтримку у їх розповсюдженні та інтеграції в існуючі процедури спостереження.

Міжнародні зв'язки посилюються завдяки стратегічним підходам до тематичних досліджень шляхом залучення партнерів з безпосереднім доступом до необхідних даних. Обидва тематичні дослідження базуються на методологічних розробках, що забезпечують спільну концепцію та додатковий підхід, завдяки міжнародному впровадженню тематичних досліджень, спираючись на конкретний досвід у наземному та водному секторах. Тематичні дослідження, реалізовані у різних сферах, забезпечать надійність і гнучкість, а також задовольнять потреби в різноманітних умовах Європи. Суб'єкти нагляду від промисловості, наукових кіл та урядових організацій мають залучатись до інформаційно-просвітницької діяльності.

Підходи ЄС в питаннях нагляду за здоров'ям тварин

Здоров’я тварин ґрунтується на точних та достовірних даних, отриманих за допомогою належних інструментів для прийняття управлінських рішень. Актуальні дані про інфекційної та/чи інвазійної хвороби тварин та загрози, які прямо чи опосередковано з ними пов’язані є основою для формування алгоритму протидії.

Співтовариство ЄС порекомендувало МЕБ концепцію з визначення пріоритетності інфекційних хвороб тварин та інвазій. В результаті цієї ініціативи в 2010 році організацією PHYLUM на замовлення МЕБ було напрацьовано типове дослідження «З визначення та категоризації хвороб тварин та пов’язаних з ними загроз».

В 2016 році ЄС ухвалив Регламент № 2016/429 про трансмісивні хвороби тварин, що вносить зміни та скасовує деякі акти у сфері здоров’я тварин (Закон про здоров’я тварин), який встановлює положення в частині категоризації хвороб, а також перелік хвороб, які становлять особливий інтерес для співтовариства ЄС. Визначення пріоритетності хвороб ґрунтується на наукових звітах EFSA на запит Комісії ЄС. На запит Комісії EFSA проводить оцінку хвороб тварин відповідно до критеріїв, встановлених у статтях 5, 7, 8 та Додатку IV, для цілей категоризації хвороб згідно зі статтею 9 Регламенту (ЄС) № 2016/429.

Поєднані методології (підхід МЕБ та EFSA), які були адаптовані, зокрема, для оцінки локальної ситуації та існуючої системи контролю, передбачають визначення найбільш пріоритетних для України хвороб та включення їх у комплексний перелік хвороб, сформований на основі цієї методології, що дозволить Компетентному органу планувати ініціативи, зокрема, в частині встановлених прогалин, фінансування на випадок надзвичайних ситуацій, фінансової підтримки програм або надзвичайних ситуацій стосовно здоров’я тварин, урядового/неурядового партнерства, розподілу ресурсів, необхідних досліджень тощо.

Отриманий перелік актуалізує поточну  епізоотичну та/або епідемічну ситуацію в країні та передбачає оновлення на регулярній основі або у випадку неочікуваних подій, нових хвороб, появи нових наукових даних, зміни політики в країні тощо.

Методологія ЄС визначення переліку пріоритетних хвороб

Визначення пріоритетності хвороб здійснюється шляхом опитування зацікавлених сторін, визначених компетентним органом на основі їхньої кваліфікації, досвіду та навичок. Опитувальники ґрунтуються на якісних та кількісних підходах відповідно до методології МЕБ та ЄС. Процес складається з трьох взаємопов’язаних кроків.

Перший крок - встановлення попереднього переліку хвороб, за результатами оцінки в контексті локального середовища та поточної ситуації в країні.

Опитувальник попередньо заповнений за трьома категоріями – інфекційних хвороб, що є актуальними для ЄС, інфекційні хвороби, визначені МЕБ, як такі, що підлягають обов’язковому повідомленню, та інфекційні хвороби, щодо яких встановлено певні вимоги сертифікації для експорту в ЄС. Решта чотири колонки заповнюються визначеними зацікавленими сторонами з переліку Компетентного органу. Ці чотири колонки стосуються актуальності інфекційної хвороби для України, її наявності в країні, сусідніх країнах та актуальності при експорті у треті країни, що не є країнами-учасницями ЄС.

В процесі оцінювання враховуються такі аспекти:

  • епізоотологія (включаючи здоров’я людини);
  • економічні аспекти здоров’я, виробництва і торгівлі тваринами; та
  • екологія і вплив на суспільство.

Оцінка – кількісних показників плану передбачає три рівні:

Рівень

Бал

Дуже актуально

3

Актуально

2

Не актуально

0

 

За результатами цього аналізу Компетентний орган вирішує які інфекційні хвороби необхідно досліджувати далі. Рішення коригується відповідно до поточних потреб Компетентного органу і відображає епізоотичну та/або епідемічну ситуацію в країні та природу інфекційної хвороби.

Другий крок – передбачає оцінку значення інфекційної хвороби для місцевого рівня, ґрунтується на якісному підході, де за 6 параметрами, що включають 31 аспект, за 5-и показниками оцінюється вплив хвороби, на:

  • епід- та епізоотичні показники (8 аспектів);
  • заходи профілактики та контролю хвороби (8 аспектів);
  • зоонозний характер хвороби (4 аспекти);
  • вплив хвороби на економіку (4 аспекти);
  • вплив хвороби на суспільство (4 аспекти);
  • вплив хвороби на торгівлю (3 аспекти).

За результатами цього опитування, кожна секція оцінюється однаково і при множенні на запропонований коефіцієнт можна отримати мінімальний бал 0 та максимальний бал 40. Відтак, для всього опитувальника потенційний бал може бути від 0 до 240. Розраховується пріоритетність інфекційної хвороби за наступною формулою:

Бал

Пріоритетність

0 до 80

Низька

81 до 160

Необхідно врахувати

161 і вище

Висока

 

Показники, з попереднього переліку хвороб, заповнюються для кожної інфекційної хвороби зокрема, а дані підсумовуються та аналізуються.

Третій крок – передбачає аналіз поточної епізоотичної та/або епідемічної ситуації, визначення прогалин та пріоритетності хвороб і є заключним.

Метою заключного опитування є ідентифікація поточної політики в країні, прогалин, ресурсів і фінансування, та використання результатів аналізу у прийнятті Компетентним органом остаточного рішення щодо тих хвороб, які будуть включені в Комплексну державну програму профілактики. Остаточну оцінку можна розглядати як інструмент для подальших дій Компетентного органу та подальшого планування.

Підходи ФАО щодо принципів та методів ветеринарного нагляду

Відділ тваринництва і охорони здоров'я тварин ФАО (ООН)

Призначення нагляду

Протиепізоотичний нагляд з метою запобігання та раннього виявлення випадків захворювання тварин є першою лінією захисту від спалахів інфекційної та/чи інвазійної хвороби. Швидке і точне виявлення підозр та перших випадків інфекційної хвороби впливає, як на час прийняття рішень щодо заходів контролю, так і наслідків від спалаху інфекційної хвороби тварин чи інвазії.

Постійний, систематичний процес збору, аналізу та інтерпретації даних, пов’язаних зі здоров’ям тварин, метою якого є раннє виявлення специфічного збудника чи інфекційної та/чи інвазійної хвороби у популяції тварин та зростання ризику їх захворювання, з певними діями, що будуть вчинені у разі прояву інфекційної хвороби.

Історично, протиепізоотичний нагляд складається, як мінімум із двох програм:

  • 1) «синдромна» (пасивний і активний нагляд), що базується на повідомленнях про підозру, наявності/відсутності характерних клінічних ознак, раптової загибелі чи виявлення трупів тварин;

Пасивний нагляд – це отримання повідомлень від власників тварин про випадки захворювання чи від пересічних громадян про виявлення хворих, підозрілих чи трупів тварин здебільшого в природі. Однак, фахівці Компетентного органу мають займати активну позицію, забезпечуючи (навчання усіх місцевих лікарів, ознайомлення власників тварин і їх доглядачів алгоритму поведінки у разі підозри; оновлення контактних даних на випадок проблеми – кому повідомляти? Як діяти, ще до приїзду фахівця?).

Активний нагляд – це цілеспрямовані дії фахівців Компетентного органу по недопущенню занесення інфекційної та/чи інвазійної хвороби на вільну від хвороби територію (періодичний клінічний огляд популяції тварин, що перебувають у групі ризику; затвердження і контроль виконання планів протиепізоотичних заходів операторами ринку; плановий та вибірковий відбір зразків від тварин та з потенційно контамінованих об’єктів навколишнього середовища, для діагностичних досліджень в уповноваженій Ветеринарним органом лабораторії; нагляд, аналіз і оцінка меж природно вогнищевих зон, територій біотопів, міграційних шляхів, потенційних переносників збудників інфекційних хвороб тварин та інвазій).

Часто відсутність патогена, специфічних антитіл та/чи або алергічної реакції на специфічні алергени не є підставою для висновку про негативний результат досліджень і не дає достатньої інформації для оцінки справжнього ризику можливого занесення патогена чи паразита. Зазвичай варто розширити спектр досліджень (вода, корми, добавки, мікроклімат, вакцинації) чи скористатись новим і більш чутливим методом досліджень (флуоресцентний, спектральний, ПЛР тощо).

Тож, нагляд в основному означає постійний офіційний ветеринарний контроль стану здоров’я тварин в країні чи регіоні.

Нагляд важливо відрізняти від моніторингу.

Нагляд зазвичай спрямований на визначення специфічних проблем (наприклад, попередній клінічний огляд тварин проводиться для оцінки факторів впливу перед впровадженням системи нагляду за певною хворобою), огляди зазвичай є обмеженими в часі. Періодичні огляди тварин можуть бути компонентами системи нагляду в цілому.

Моніторинг може мати спільні риси з програмами нагляду з основною відмінністю в тому, що моніторингова діяльність не потребує застосування попередніх дій.

Завдання нагляду

Найчастіше завданнями нагляду є:

Види нагляду
  • Пасивний:
    • щомісячні звіти;
    • дані з боєнь та ринків;
    • дані від операторів ринку.

Система нагляду, в якій ветеринарні спеціалісти Компетентного органу не приймають активної участі по збору даних про хворобу та/чи патоген, оскільки впевнені, що в випадку проблеми їм про це повідомляють. Тобто, власники тварин ініціюють звернення, а ветеринарні служби їх фіксують та реагують відповідним чином.

Найбільш поширеною формою збору цих даних є:

  • Активний нагляд:
    • Система нагляду, в якій ветеринарні спеціалісти Компетентного органу проводять активну діяльність по збору необхідних даних, зокрема:
      • регулярне інспектування підконтрольних операторів ринку (наприклад, ферм, пасовищ, складів, прикордонних постів тощо);
      • періодичні клінічні огляди поголів’я тварин, з відбором зразків для вірусологічних та/чи серологічний досліджень в лабораторії тощо;
      • планове інспектування підконтрольних об'єктів з метою вдосконалення навиків молодих спеціалістів Компетентного органу.

Обидва види нагляду (активний та пасивний) присутні в рамках системи державного контролю і мають певний вплив на здатність системи у досягненні спільної мети і поставлених завдань.

В цьому контексті терміни вживаються з метою опису двох альтернативних підходів щодо системи нагляду. Концептуально вони є корисними, але не завжди можуть бути використані для опису системи нагляду.

supervision

При створенні системи нагляду слід мати на увазі кілька факторів:

і, що

Організація системи нагляду в країні
Вступ

У вступі слід описати причини створення системи нагляду і надати детальний опис інфекційної та/чи інвазійної хвороби (синдрому) чи патогена.

На даному етапі слід зазначити - чи є наявною хвороба вже в країні, і чи можливо метою створення системи є виявлення першого випадку.

Завдання

Наприклад: виявлення випадку АЧС - це може бути основним завданням системи нагляду з різними проміжними цілями, такими як:

  • виявлення АЧС у свиней в комерційних свиногосподарствах;
  • виявлення АЧС у свиней в домо-господарствах;
  • виявлення АЧС у диких свиней.

І, кожна ціль є складовою системи нагляду.

Виявлення випадків
  • Якщо виявлення випадку є складним (висока чутливість), потреба у лабораторному підтвердженні, то робоче навантаження на лабораторії значно зросте і може бути досить високим, тому, це слід враховувати при розрахунку потреб у людських та фінансових ресурсів;
  • Якщо в системі нагляду є кілька різних проміжних завдань, то вони можуть бути реалізовані в дослідженні випадків.
Пасивний та активний нагляд за АЧС
Пасивний нагляд

Будь-яка тварина (домо-господарство) чи кілька тварин (комерційне свиногосподарство), у яких виявлено:

  • Епізоотологія: нещодавнє поповнення поголів’я, згодовування помиїв, доступ свиней до смітників.
  • Клінічні ознаки: лихоманка (>41.5° C), нервові розлади, високий рівень смертності (> 30% серед всіх вікових груп), раптова загибель без прояву клінічних ознак; та
  • Патологоанатомічні зміни: геморагічний лімфаденіт, збільшена і переповнена кров'ю селезінка;
Активний нагляд
Цільова зона
  • Для кожного компоненту системи нагляду слід визначити географічну зону, на яку поширюватиметься вплив системи.
  • Для одних компонентів це може бути вся країна, а для інших – певна територія з конкретними характеристиками (наприклад, область чи район країни, зони та/чи компартмент).
Цільова популяція

Якщо, наприклад, система створена для контролю АЧС на комерційних фермах, то варто описати:

  • кількість комерційних ферм;
  • чисельність поголів’я у розрізі кожної ферми;
  • статево-вікову структуру поголів’я, тип годівлі, вирощування тощо.

Інформація про цільову популяцію має бути доступна спеціалістам Компетентного органу.

Епізоотологічна складова

В теорії:

  • ряд господарств з вирощування свиней, близьких за видом діяльності (приватні чи сімейні ферми) або господарства пов’язані комерційними чи виробничими зв'язками (годівля, придбання племінного молодняку, реалізація продукції тощо);
  • ряд господарств з вирощування свиней, пов’язаних тимчасовими стосунками через неповний виробничий цикл (рух поголів’я внаслідок якого можливий контакт з інфікованими тваринами, предметами чи матеріалами).

На практиці:

  • комерційні ферми: кожна ферма зокрема;
  • домо-господарства: всі свині у селі чи в ізольованих садибах;
  • дикі свині: кожна ділянка площею приблизно 200 км2.
Розмір вибірки
  • Цілком імовірно, що деякі заходи, передбачені системою нагляду, будуть розглядатися на основі статистичної вибірки популяції.
  • Розмір вибірки має відповідати епізоотологічній складовій (враховуючи тип досліджень).
  • ВІРУСОЛОГІЯ: оскільки кількість вірус-позитивних тварин в популяції завжди досить мала, то варто відбирати, досліджувати та аналізувати лише зразки від тварин з найбільшою ймовірністю зараження (95%), що складає близько 1% тварин, які є вірус-позитивними.
  • СЕРОЛОГІЯ: оскільки кількість серо-позитивних тварин в популяції завжди більше (по відношенню до вірус позитивних), то варто відбирати, досліджувати та аналізувати лише зразки від тварин з найбільшою ймовірністю зараження (95%), що складає близько 10% тварин, які є серо-позитивними.
Збір даних
  • Тип даних, що будуть зібрані, має бути стандартизованим та відповідати формам, розробленим під кожен компонент системи зокрема (незалежно від того, він активний чи пасивний).
  • Дані в систему можуть надходити з різних джерел. Деякі з них можуть бути результатом активного нагляду, в той час, як інші, можуть бути отримані, внаслідок пасивного нагляду.
Хвороби, про які слід звітувати

АЧС є хворобою, про спалахи якої слід звітувати, і тим не менше, ветеринари на місцях, як правило звітують лише про ті випадки, по яких отримано підтверджений діагноз.

Збір даних

Питання реагування на спалах є надзвичайно важливим, оскільки передбачає також залучення і фермерів. Система (теоретично) має забезпечувати наступне:

  • Власники знають
    • До кого звертатись (при виявленні випадку захворювання чи загибелі тварини)?
    • Кого повідомити (голову місцевої адміністрації, місцевого ветеринара, представника Компетентного органу чи зателефонувати на гарячу лінію)?
    • Про що повідомляти (суть проблеми, час, місце і контактні дані)?
  • Ветеринарні служби/приватні ветеринари знають:
    • Як відповідати на звернення (що варто з'ясувати та/чи уточнити)?
    • В яких випадках, кому та в який спосіб необхідно доповісти (про масовість захворювання, підозру на інфекцію, і що варто доповісти представнику Компетентного органу чи зателефонувати на гарячу лінію)?
  • Місцеві державні лікарі ветеринарної медицини знають:
    • Як реагувати на звернення про підозру випадку захворювання чи спалах інфекційної хвороби у тварин (після уточнення обставин події віддати конкретні і чіткі вказівки особі, що повідомила про те, як вона має діяти у найближчу годину)?
    • Як правильно та швидко реагувати (після отримання повідомлення, і що варто негайно сповістити представника Компетентного органу)?
Учасники процесу

Організація процедур нагляду та підготовка персоналу, є обов’язковими складовими процесу нагляду і має бути спрямована не лише на покращення спроможності спеціалістів певної сфери визначати випадки захворювання тварин, що передбачено в системі, але і забезпечувати даними систему, на рівні всіх задіяних сторін, з тим аби кожен зрозумів її призначення, функціонал та завдання.

Планові показники

Гарантувати, що планові показники враховано, і чітко визначено послідовність всіх процесів.

  • Запитання:
    • Які стратегії контролю можуть бути запроваджені?
    • Які критерії оцінки ефективності стратегії контролю?
    • У який спосіб мають бути реалізовані стратегії контролю на місцях?
Оцінювання системи нагляду

Система нагляду може бути оцінена за кількома параметрами враховуючи певні складові.

Параметрами її оцінки можуть бути:

  • Чутливість: чи дозволяє система вичленити усі випадки з цільової популяції тварин?
  • Своєчасність: наскільки актуальними (як часто оновлюються) і повними (стосуються повного циклу) є дані інформаційного потоку, починаючи з першого повідомлення про підозру, і до інформації щодо поширення інфекційної хвороби. Своєчасність інформації впливає на оперативність реагування на подію та характер необхідного втручання.
  • Репрезентативність: у якій мірі події, що відображаються в системі нагляду, відображають сприйнятливих тварин у цільовій популяції? Нестача репрезентативності може призвести до нераціонального розміщення ресурсів.
  • Прогнозована цінність: в якій мірі відображені в системі випадки (спалахи) є реальними випадками/спалахами?
  • Точність та повнота описової інформації: наскільки об'єктивною та повною є інформація у звітах про випадки та спалахи? Чи містять дані допоміжну інформацію про підконтрольні об'єкти, їх розташування та потенційні ризики? Наскільки повно заповнені ці розділи у формі?
  • Простота: наскільки просто заповнювати форми? Чи зручною є дана процедура? Чи передбачено в системі зведення зібраних даних для необхідного мінімального аналізу?
  • Гнучкість: чи здатна система реагувати на нові запити? Чи можлива її адаптація під нові стандарти діагностики, лікування та профілактики?
  • Прийнятність: наскільки задоволені функціональністю системи нагляду учасники процесу (відповідальні сторони)?

ПАСИВНИЙ чи АКТИВНИЙ нагляд - як вирішити?

Мета: наприклад, РАННЄ виявлення інфікованих тварин.

Ймовірність:

Як, більш ймовірно виявити інфіковану тварину, через активний чи пасивний нагляд?

Як керувати ймовірністю?

Летальність від АЧС:

  • 50-80% інфікованих тварин гинули впродовж 3-5 доби.
  • Рівень смертності - 0.5/5 = 0,1
  • Щоденна частота вибірки - хороша команда може щоденно проводити вибірку (скажімо) 5% поголів’я, тоді як, хороша лабораторія може дати об'єктивний результат лише за 3 доби - 0.05/4=0.0125

КОЕФІЦІЄНТ ЙМОВІРНОСТІ між летальністю та частотою вибірки - 0.1/0.0125=8

Це значить, що у випадку АЧС в країні ви маєте на 88% вищу ймовірність виявити вірус у мертвих/хворих тварин відповідно до всієї вибірки.

Тобто, у даному випадку ПАСИВНИЙ НАГЛЯД більш об'єктивний!

Коли ПАСИВНИЙ нагляд діє краще, ніж активний?

У будь-якому випадку, коли:

Коли АКТИВНИЙ нагляд діє краще, ніж пасивний?

У будь-якому випадку, коли:

  • Відсутні специфічні клінічні ознаки.
  • Низький/нульовий рівень смертності.
  • Низький рівень обізнаності власників тварин.
Висновок

Ретельне планування нагляду є надзвичайно важливим з точки зору контрольно-наглядових процедур, оскільки, його запроваджують не лише з метою збору даних та своєчасного інформування учасників і населення стосовно стану здоров’я і добробуту тварин, а в першу чергу - це інструмент для прийняття виважених управлінських рішень.

Епізоотологічний аналіз

Аналіз - це процес розчленування предмету пізнання, абстрагування окремих його сторін чи аспектів для їх порівняння з чимось подібним. За аналогією - епізоотологічний аналіз, це порівняння показників епізоотичного стану підконтрольних об'єктів з тим, що був до цього і змінився внаслідок певних обставин чи порівняння з плановим показником. Території та підконтрольні об'єкти, на ній розташовані, можуть мати два статуси: вільна від хвороби територія - за відсутності хворих тварин і контамінованої продукції та небезпечна - за наявності, як мінімум однієї інфекційно- та/чи інвазійно хворої тварини чи контамінованої продукції тваринного походження. Тому, Компетентний орган країни-учасниці МЕБ, що несе відповідальність та компетентний у питаннях по забезпеченню або контролю проведення заходів з охорони здоров'я та добробуту тварин, процедур міжнароднної ветеринарної сертифікації та інших стандартів і рекомендацій передбачених Наземним кодексом на території країни, визначає зоосанітарний статус стан країни, зони та/чи компартменту у відношенні інфекційної та/чи інвазійної хвороби тварин, визначений відповідно до критеріїв викладених у конкретній Главі про конкретну інфекційну хворобу тварин чи інвазію, або Главі 1.4. з Наземного кодексу.

Компетентний орган країни визначає зону захисту, в межах якої запроваджує особливий режим біологічної безпеки і ветеринарно-санітарні заходи з метою попередження заносу будь-якого патогена до вільної країни або зони з сусідньої країни або зони з іншим ветеринарним статусом.

У випадку чи за спалаху інфекційної та/чи інвазійної хвороби (збій у системі управління здоров'ям тварин), ветеринарна служба країни вживає заходів щодо локалізації спалаху та ліквідації випадків цього захворювання серед тварин, попередньо визначивши інфіковану зону та зону стримування (інфікована зона, визначена в межах раніше вільної країни або зони, яка включає всі підозрілі та підтверджені епізоотично-пов'язані випадки, і в якій діють заходи контролю переміщень, особливий режим біологічної безпеки і ветеринарно-санітарні заходи з метою запобігання поширенню і ліквідації інфекційної та/чи інвазійної хвороби). 

За потреби в​изначення координат об'єкта та одночасного нанесення на карту двох чи більше зон, скористайтесь, будь-ласка, сервісом 

Це можливо і без реєстрації (Create your first map), як, наприклад: Картографування випадків та спалахів хвороб тварин

 

Метою активного протиепізоотичного нагляду є спостереження за інфекційними хворобами тварин та інвазіями, що передбачає врахування їх особливостей (відмінність від інших хвороб), з'ясування характеристик збудника (тропізм, стійкість, шляхи виділення з організму тварини та здатність до проникнення), нозоареалу поширення, природної вогнищевості, загрози для компартменту вільного від інфекційних хвороб тварин та інвазій, зони та країни, розуміння механізмів її поширення та/чи розповсюдження, особливостей розвитку інфекційного процесу, специфіки клінічного перебігу у різних видів тварин (видові, статево-вікові, особливості та форми перебігу), наявності видимих патологоанатомічних та гістологічних змін, знання методів діагностики (прижиттєвих, посмертних, клінічних, інструментальних, лабораторних та експрес-методів, за їх наявності), навиків практичного застосування специфічних та неспецифічних засобів діагностики, розпізнання стадій патологічного процесу та коригування відхилень від фізіологічної норми різними методами та засобами терапії (етіотропне та патогенетичне лікування), врахування наявності унормованих процедур та нормативних актів щодо терапії та профілактики даної інфекційної та/чи інвазійної хвороби.

Наявність (природно-вогнищева) чи занесення інфекційної та/чи інвазійної хвороби в країну, зону чи компартмент, тобто на відповідну територію чи ареал, реальне чи можливе охоплення патогеном конкретних біотопів, встановлення зв'язку з природними і біологічними факторами, культурою ведення тваринництва включає в себе:

Отримані в ході дослідження дані, зводять в таблиці, для подальшої їх статистичної обробки, за результатами якої визначають достовірність результатів цих досліджень, будують графіки та діаграми, що дозволяє візуалізувати аналітичні дані та полегшує аналіз епізоотологічних показників.

Завершальним етапом цього аналізу є епізоотологічний прогноз, тобто, це формування об'єктивних висновків та рекомендацій щодо протидії ймовірній загрозі цієї інфекційної та/чи інвазійної хвороби.

Основні вимоги, що пред'являються до статистичних даних, це:

  • доступність і своєчасність їх отримання;
  • достовірність, актуальність і точність;
  • повнота і достатність;
  • порівнянність і сумісність (можливість приведення цих даних до єдиної системи показників);
  • їх придатність до обробки статистичними методами.

Основні етапи статистичних досліджень.

  1. Визначення мети і завдань дослідження (основа для складання плану і програми спостережень).
  2. Збір наявних статистичних даних, їх реєстрація та актуалізація (оперативне оновлення даних).
  3. Уніфікація і групування даних (зведення матеріалів та підготовка для статистичної обробки).
  4. Математична обробка та аналіз результатів епізоотологічного дослідження.

Використання математичних методів обробки даних в епізоотології

  1. Реєстрація епізоотологічних явищ і подій, передбачає збір даних що стосуються ветеринарного обліку і звітності щодо підконтрольних об'єктів для їх статистичної обробки з використанням математичних прийомів і методів. Ці дані мають бути повними і достатніми для статистичної обробки, а облік - достовірним. Тому, збір облікових даних спрямовують на реєстрацію усіх, без винятку, випадків появи чи підозри інфекційної та/чи інвазійної хвороби. Використовують також і вибірковий метод - це, разове спостереження чи випадкова (рандомна) вибірка, або ж проведення досліджень частини спеціально відібраних піддослідних об'єктів. Основною вимогою вибіркових досліджень - є максимально можлива вибірка ознак головної сукупності параметрів (представницька вибірка).
  2. Методи цих досліджень визначаються метою і завданнями, які потрібно вирішити, масштабом явища та характером його показників.
  3. Методи математичної обробки даних поточного обліку і отримання кількісних характеристик епізоотичного стану об'єкта, на конкретній чітко визначеній території оператора ринку, потребують використання наступних прийомів:
  • групування даних і їх вирівнювання (формування математичних рядів);
  • обчислення середніх величин (показників) і їх достовірних інтервалів (похибок);
  • статистична оцінка достовірності збігів та відмінностей;
  • кореляція показників між змінними величинами;
  • побудова графічних зображень (графіків, діаграм, нанесення міток і шарів на географічні карти тощо).
  • опис результатів досліджень.

При обробці кількісних даних зазвичай вираховують і середньоарифметичні показники.

Групування епізоотологічних даних здійснюють за адміністративно-господарським чи територіальним поділом, відповідно їх географічних чи економічних особливостей, або ж, за видами тварин, їх статтю, віком тощо. Усі ці дані зводять у прості таблиці, для поєднання їх за спільними ознаками. Наприклад, їх пов'язують коли є дві ознаки (назва об'єкта і число хворих), чи більш складні, комбіновані, на основі зв'язків між трьома і більше ознаками (об'єкт, вид тварин, вік, збудник інфекційної та/чи інвазійної хвороби і його тип, серологічний варіант тощо).

Для вирівнювання даних у рядах використовують метод наскрізної середньої, який полягає в тому, що для кожного значення показника беруть середню арифметичну з урахуванням двох сусідніх значень.

У випадках, коли встановлено чи проглядається зв'язок між двома факторами, то нерідко, вдаються і до визначення коефіцієнта кореляції використовуючи відповідні формули.

Метод визначення кореляції рангів використовують для прискорення оцінки, при невеликій кількості аналітичних даних.

Складові аналізу

В ході епізоотологічного дослідження визначають причини зміни статусу підконтрольного об'єкта, особливості епізоотичного процесу, закономірності перебігу інфекційної та/чи інвазійної хвороби в певних умовах, оцінюють ефективність профілактичних і протиепізоотичних заходів, аналізують, а за потреби і коригують плани щодо добробуту тварин, безпечності продуктів харчування та кормів, мінімізації витрат на профілактику та ліквідацію інфекцій і відновлення тваринництва після зняття обмежень.

До числа цих особливостей належать: ареали поширення патогенів і їх вірулентність та патогенність, ензоотичність інфекційної та/чи інвазійної хвороби, її сезонність, стадійність та стаціонарність епізоотичних одиниць, а також, періодичність спалахів, динаміку розвитку епізоотичного та інфекційного процесу, за ступенем інтенсивності (напруженості) епідемічного/епізоотичного процесу (від спорадії та ензоотії, до епідемії/епізоотії, чи пандемії/панзоотії), та ряд інших характеристик. Деякі особливості інфекційної та/чи інвазійної хвороби мають враховувати чи бути пов'язані з певною територією, що представляє інтерес при вивченні крайової епідеміології/епізоотології.

Узагальнення результатів, отриманих в ході аналізу даних - це заключний етап епізоотологічного дослідження. Він передує формуванню висновків, на основі яких розробляють чи коригують наявні нормативні документи (інструкції, накази, вказівки, рекомендації, методики досліджень) і заходи з ліквідації та профілактики цієї інфекційної та/чи інвазійної хвороби в майбутньому.

1. Аналіз поширення інфекційної та/чи інвазійної хвороби. В процесі дослідження інфекційної хвороби тварин чи інвазії визначають (корегують) ареал її поширення, з'ясовують шляхи і чинники, що сприяють цьому. Особливу увагу приділяють складовим поширення, що зіграли визначальну роль в межах території її охоплення. Для цього на географічній карті фіксують населені пункти, господарства, райони де реєструвалась та/чи реєструється хвороба чи закріпився патоген, з хронологією подій, зазначаючи чітку структуру даних та нозоареал (межі) її поширення. Описуючи нозоареал вказують спільні причини (фактори, що сприяли), шляхи поширення збудника інфекційної та/чи інвазійної хвороби, особливості її перебігу властиві для цих територій.

Подальший аналіз цих даних дозволить зрозуміти особливості територій, з найбільшою кількістю випадків, роль домашніх і диких тварин та дикої фауни в епізоотичному процесі, низьку ефективність протиепізоотичних та профілактичних заходів і засобів у протидії та з'ясувати причини цього. Це, у подальшому дозволить скоригувати заходи протидії хворобі, виявивши провідні фактори і заблокувавши основні шляхи поширення збудника. Для цього власне і проводять аналіз причин (факторів) поширення інфекційної та/чи інвазійної хвороби.

Картографуючи інфекційну хворобу тварин чи інвазію зазначають зони: (добробуту, захисту, інфіковану та зону стримування). Ці території характеризують за наявністю і щільністю популяцій сприйнятливих тварин, наявністю резервуарів і переносників збудника, доріг, магістральних та міграційних шляхів, інтенсивністю переміщень людей, тварин та продукції тваринного походження.

Шляхом послідовного нанесення шарів на основну епізоотичну карту, з даними рельєфу місцевості, представниками фауни (за видами), сезонністю температур, показниками руху повітря (середні за місяць і рік), величинами атмосферних опадів, вологості, сонячної радіації тощо. Тобто, враховуючи межі кліматичних і природно-географічних зон та фактори, що сприяли поширенню інфекційної та/чи інвазійної хвороби в межах нозоареалу, у порівнянні з аналогами але у зоні стримування і відбирають чинники, які показують відмінність, визначають зв'язок цих факторів з поширенням хвороби. За наявності достовірних показників такого зв'язку ці фактори відносять до причин, що сприяли поширенню інфекційної та/чи інвазійної хвороби.

2. Аналіз ензоотичності. Ензоотія - епізоотологічна категорія, яка вказує на поширення інфекційної та/чи інвазійної хвороби тварин в певній місцевості, господарстві чи пункті. Інфекційну хворобу тварин чи інвазію вважають ензоотичною для певної території, якщо вона реєструється в господарствах, домо-господарствах чи на території цієї зони впродовж ряду років, що становлять більше половини терміну спостережень. Наприклад, за останні три роки п'ятирічного дослідження на відповідній території реєструвався Сказ тварин. Цю територію і всі тваринницькі об'єкти, розташовані на ній, крім тих, що мають статус компартмента вільного від цієї інфекційної хвороби, вважають ензоотичними по Сказу.

Після встановлення ензоотичних показників виявляють причини, що зумовлюють та пролонгують цю властивість інфекційної та/чи інвазійної хвороби. Для цього, території довкола, групують за ознакою наявності або відсутності ензоотичних показників і відбирають фактори, спільні для територій, де ця хвороба ензоотична. Відібрані таким чином фактори варто розглядати, як причини ензоотичності інфекційної хвороби на досліджуваних територіях.

3. Аналіз періодичності. Періодичність епізоотії встановлюють шляхом вибірки на основі історичних і статистичних даних про кількість випадків інфекційної хвороби та чисельність хворих тварин під час спалахів за певний проміжок часу, не менше десяти років.

Отримані дані групують у розрізі територіальних чи адміністративних (господарства, райони, області) показників. На підставі цих даних будують графіки динаміки епізоотії, чисельності хворих тварин по роках, з періодами повторюваності інфекційної хвороби. Території, де відмічають періодичність - групують та визначають цикл.

Зіставляючи періоди виникнення епізоотії та періоди масових спалахів, а також інші фактори, виявляють можливі причини циклічності інфекційної хвороби. Ці дані аналізують, порівнюючи з іншими факторами: межами природних зон, складом ґрунтів на пасовищах, рельєфом місцевості, кліматичними особливостями територій, розміром популяції сприйнятливих домашніх і диких тварин, дикої фауни, резервуарів і переносників збудника інфекційної хвороби тощо. Так, наприклад, досить просто вдається встановити, що 3-4-річна циклічність спалахів Сказу пов'язана з циклічністю сонячної активності, яка у свою чергу спонукає до збільшення інтенсивності росту рослин, які є кормом для популяції мишоподібних гризунів, а ті у свою чергу - кормом для червоних лисиць, які і є резервуаром Сказу. Тому, зростання чисельності популяції лисиць провокуватиме черговий спалах Сказу на територіях де цей вид є основним резервуаром збудника цієї інфекційної хвороби.

Виявлення причин періодичності епізоотій на певних територіях дозволяє коригувати заходи протидії і досягти ліквідації інфекційної хвороби на цій території.

4. Аналіз сезонності. Сезонність інфекційної та/чи інвазійної хвороби визначають аналізуючи показник захворюваності тварин чи кількість небезпечних щодо інфекційних хворобтварин та інвазій пунктів в різні пори року. Сезонну динаміку захворюваності визначають за питомою вагою у розрізі місяців в річному циклі захворюваності, на основі порівняння статистичних даних. З метою вивчення сезонності аналізують дані за ряд років, підсумовують кількість хворих тварин за кожен місяць, а потім визначають частку кожного місяця у відсотках до суми всіх випадків захворювання.

Для наочного представлення даних про сезонність тієї чи іншої інфекційної та/чи інвазійної хвороби тварин будують векторні діаграми. Для кращої візуалізації окружність діаграми ділять на 12 частин, за кількістю місяців у році, з зазначенням показників кожного місяця.

Після виявлення характеру сезонності проводять аналіз її причин. Для цього різні адміністративні території, а іноді господарства (пункти) групують за ознакою наявності або відсутності інфекційної хвороби в цей період. Потім, на основі порівняння, досліджують та виключають фактори, які не можуть бути причиною сезонного прояву інфекційної хвороби.

Ряд чинників, по яких є кількісні показники (тиск, опади, вологість, температура повітря тощо), математично обробляють для встановлення зв'язку (кореляції) з  сезонністю інфекційної хвороби, що дозволяє встановити чинники, які і є причиною сезонності інфекційної хвороби на досліджуваних територіях (в господарствах), і вносять необхідні корективи в протиепізоотичні заходи.

5. Аналіз динаміки розвитку епізоотії. Виявлення динаміки епізоотії проводять шляхом аналізу змін окремих епізоотологічних показників - випадків або спалахів інфекційної та/чи інвазійної хвороби в часі, на конкретній території. Для визначення характеру хвилі епізоотії тієї чи іншої інфекційної хвороби застосовують графічний метод спостереження, використовуючи дані про поширення хвороби (кількість випадків, спалахів, небезпечних щодо інфекційних хворобтварин та інвазій пунктів, господарств і т. п.), і будують графік з відрізками часу (по днях, декадах, місяцях, роках), та визначають тривалість і характер епізоотичної хвилі і окремих її стадій: перед епізоотичної, розвитку і максимального підйому, згасання, пост- та між епізоотичної.

Аналізуючи стадії, враховують напруженість епізоотичного процесу, форми перебігу та клінічні прояви інфекційної та/чи інвазійної хвороби, динаміку імунітету тощо.

Аналізуючи епізоотичний процес визначають: хворобливість, вірулентність, заразливість, індекс захворюваності, індекс контагіозності, інфікованість, інцидентність, коефіцієнт летальності, коефіцієнт поширення хвороби, превалентність, поширеність, смертельність та смертність.

Досліджуючи перед епізоотичну стадію інфекційної та/чи інвазійної хвороби з’ясовують причини виникнення епізоотії. Аналізуючи стадії розвитку епізоотії з’ясовують умови, що активізують, механізм передачі збудника.

На стадії максимального підйому звертають увагу на чинники і шляхи передачі збудника, та його вірулентність.

Завданням аналізу кожної стадії є оцінка конкретних умов і їх вплив на хід і динаміку епізоотії тієї чи іншої інфекційної та/чи інвазійної хвороби.

Аналізують усі фактори, що безпосередньо чи опосередковано впливають на поширеність інфекційної хвороби, її заразливість, смертельність і смертність тварин.

Дослідник, характеризуючи причини, що обумовлюють закономірності динаміки епізоотії, аналізує також заходи боротьби з хворобою тварин.

6. Аналіз ефективності профілактичних і протиепізоотичних заходів. Оцінка ефективності протиепізоотичних заходів, що планом передбачені і проводяться в населеному пункті, господарстві, районі чи області, в відношенні інфекційної та/чи інвазійної хвороби, має враховувати їх вплив на напруженість епізоотичного процесу і сприяти ліквідації епізоотичних вогнищ.

Ефективність цих заходів оцінюють в часі, підкріплюючи епізоотологічними показниками та/або величиною попередженого економічного збитку від інфекційної та/чи інвазійної хвороби.

Залежно від того, на яку ланку епізоотичного ланцюга спрямовані ті чи інші заходи боротьби, оцінку її ефективності проводять за відповідними епізоотологічними показниками. Так, дезінсекція, дезінфекція, дезінвазія та дератизація спрямовані на розрив механізму передачі збудника при трансмісивних хворобах, тому ефективність цих заходів оцінюють за показником захворюваності (індекс захворюваності) тварин.

Ефективність вакцинації, спрямованої на створення специфічної стійкості у сприйнятливих тварин до збудника інфекційної хвороби, оцінюють за показниками захворюваності (індекс захворюваності) та смертності тварин.

У той же час, карантинні заходи, можуть оцінюватись за кількістю небезпечних щодо інфекційних хворобтварин та інвазій пунктів (запобігання подальшому поширенню чи розповсюдженню інфекційної та/чи інвазійної хвороби).

Економічну ефективність протиепізоотичних заходів оцінюють по зниженню або запобіганню економічних втрат. Попереджений збиток можна оцінити виходячи зі зниження захворюваності зменшення індексу захворюваності, отримання додаткової продукції тваринництва і підвищення її якості, шляхом проведення відповідних розрахунків використовуючи відповідну методику.

Проведений таким чином аналіз дозволить оцінити вплив та сформувати конкретні практичні поради щодо коригування заходів по профілактиці і ліквідації інфекційної та/чи інвазійної хвороби.

Наприклад: протокол активного епізоотичного нагляду при АЧС базується на фіксації подій та аналізі ризиків, враховуючи:

  • місцезнаходження ферм, промислових та домо-господарств, чисельності свино-поголів’я на підконтрольних об'єктах, місця локалізації випадків та їх віддаленість від лісу, парку, заповідника чи заказника, наявності доріг, транспортних магістралей, аеро-, залізничних та річкових портів, ринків продажу тварин та продуктів свинарства, ветеринарно-санітарних заводів, пунктів утилізації трупів та відходів тваринного походження (ями Бекарі) тощо;
  • щільність поголів’я популяції свиней у т.ч. диких;
  • рівень біобезпеки свиногосподарств;
  • специфічність та чутливість методів лабораторних досліджень, унеможливлення розсіювання збудника під час транспортування патологічного матеріалу;
  • вплив інших факторів: дієвість законодавства у відношенні:
    • системи ідентифікації тварин;
    • здійснення контролю переміщень тварин і продукції свинарства;
    • механізму вилучення підозрілих тварин чи продукції сумнівного походження при транспортуванні та порядку їх знешкодження;
    • ступеню обізнаності населення, власників тварин, перевізників та фахівців ветеринарної медицини щодо АЧС;
    • механізму швидкого сповіщення та реалізації протиепізоотичних заходів (готовність координованої взаємодії структур і персоналу до спільних зусиль за надзвичайного стану);
    • результативність епізоотичне розслідування усіх підозрілих випадків та дієвість висновків, щодо покарання порушників та відшкодування збитків постраждалим власникам тощо.

Обстеження та дослідження підконтрольних об'єктів

Законом України: Про ветеринарну медицину визначено, що всі підконтрольні Компетентному органу об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду підлягають оцінці ветеринарно-санітарного стану з метою присвоєння їм відповідного зоосанітарного статусу.

А, всі випадки та спалахи інфекційних хвороб тварин та інвазій підлягають епідемічному та/або епізоотичному розслідуванню з метою встановлення істинних причин їх виникнення, факторів передачі, визначення меж осередків, масштабів поширення, розміру завданих збитків, оцінки відповідності заходів щодо їх локалізації та ліквідації, а також виявлення осіб, винних у занесенні і поширенні чи розповсюдженні хвороби в зоні або компартменті вільному від інфекційної хвороби тварин чи інвазії. Однак, по факту, в сфері ветеринарної медицини процедурно це не унормовано.

Тоді, як власне процедура епізоотичного обстеження підконтрольних об'єктів та епізоотичне розслідування випадків і спалахів інфекційних та/чи інвазійних хвороб потребує чіткого розуміння і розмежування процесів, ветеринарного:

  • Дослідження — це процес вивчення чого-небудь (об'єкта, явища, події чи стану якості, безпечності, відсутності/наявності хвороби - у даному випадку продукції, оператора ринку чи добробуту і здоров'я тварин шляхом їх огляду, пальпації, аускультації, термометрії, дослідження систем і органів та/чи інструментальних, алергічних, лабораторних: біохімічних, гемато-, серо-, мікробо-, вірусо-, мікологічних тощо і інших методів).
  • Обстеження ветеринарне — це процес ретельної перевірки стану підконтрольного об'єкта (дослідження добробуту і стану здоров'я тварин, продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження), території (оператора ринку) і споруд розташованих на ній (приміщень виробничого призначення, ветеринарних: лабораторія, стаціонар, аптека і зоосанітарних об'єктів: ветеринарно-санітарний пропускник, ізолятор, карантинник, кормоцех, гноєсховище, підїздні шляхи, огорожа тощо), прилеглих територій, об'єктів і довколишнього середовища (річок, озер, вигонів, пасовищ, місць заготівлі кормів, джерел водопостачання, доріг і магістральних шляхопроводів, міграційних шляхів тощо), шляхом їх огляду, а за потреби і дослідження, за допомогою інструментальних, лабораторних та/чи інших методів.

Виходячи із цих означень, ветеринарні процедури слід трактувати наступним чином:

Є очевидні речі, що не потребують доказів, як наприклад: те, що штучний суглоб менш досконалий природного чи що, імунітет здобутий організмом внаслідок перехворювання завжди більш напружений аніж вакцинний, а також і те, що патогени - не виникають спонтанно, а заносяться/завозяться у вільну від хвороби країну, зону чи компартмент і розносяться/розвозяться з товаром, створюючи небезпеку щодо появи інфекційної та/чи інвазійної хвороби тварин у цій країні, що автоматично призводить до втрати добробуту тварин і зміни статусу вільної від хвороби території.

Не підлягає сумніву і те, що епізоотичне обстеження місця події (радіально – від периферії до центру, тобто, огляд навколишньої території з наближенням до місця знаходження об'єкта прецеденту) і обстеження та дослідження добробуту і стану здоров'я тварин (спочатку – здорових, тоді підозрілих та хворих і лише у такій послідовності) – це функція і обов'язок офіційного ветеринара.

В процесі епізоотичного обстеження місця події намагаються з’ясувати обставини, за яких стався прецедент (хто це помітив? коли? що відбулось напередодні події та відбувалось за кілька днів, а іноді і тижнів до цього? які подальші дії було вжито? хто прийняв таке рішення і на підставі чого? що вважають причиною цієї події і на підставі чого? тощо), тобто збирають прижиттєвий анамнез про тварин та оперативні, об'єктивні дані по підконтрольному об'єкту. Перед епізоотичним обстеженням об’єкта бажано ознайомитись з даними в системі ідентифікації тварин, офіційними документами на право власності чи оренди оператора ринку (власника тварини), особливостями господарської діяльності (племінне чи товарне, вирощування, дорощування чи повний виробничий цикл) іншими видами діяльності, як цього, так і інших операторів ринку і зокрема, на цій території (в господарстві, майданчику, загоні, пасовищі тощо), ідентифікацією і переміщенням тварин по господарству (як мінімум за останні півроку) та за його межі, господарськими зв'язками, наявністю ветеринарного обслуговування (стан документів обліку і звітності, наявність записів в журналі реєстрації хворих тварин, журналі вакцинацій тварин та масових обробок, журналі реєстрації результатів лабораторних досліджень, актами вибуття і надходження тварин тощо), а також кадровим складом та кваліфікацією фахівців. Оглядаючи територію звертають увагу на наявність та стан тваринницьких, зоосанітарних та ветеринарних споруд і об’єктів в тому числі: огорожі, наявність та функціональність ветсанпропускника, а також, уточнюють деталі, що на перший погляд не мають прямого відношення до цієї події (історію заснування чи придбання господарства? коли і ким це побудовано, відремонтовано, дезінфіковано? тварини обслуговуються власними силами чи найманими працівниками? характер та особливості харчування персоналу? його відносний рівень зарплати? наявність грибників та/чи мисливців серед персоналу господарства? походження тварин - доморощене чи завезене - тоді звідки і коли поголів’я? наявність підтверджуючих документів та відповідних записів тощо?). В процесі огляду звертають увагу на технологічні складові (стан та цілісність огорожі, наявність бродячих тварин на території, склад та кількість синантропних птахів, транспортні шляхи та тротуари для персоналу, особливості водопостачання, підвезення та роздачу кормів, умови їх зберігання і приготування, наявність та стан систем вентиляції, видалення та утилізації гною та інші особливості утримання тварин, наявність моціону, перевезення тощо). Тобто, посадова особа (офіційний ветеринар) має бути наділена відповідними повноваженнями для здійснення цієї процедури та діяти в межах і спосіб визначений законодавством.

Обстеження тварин починають лише після того, як зібрали прижиттєвий анамнез (відомості про те, як жила ця тварина до прояву клінічних ознак інфекційної та/чи інвазійної хвороби, позитивної алергічної чи серологічної реакції) та з’ясували обставини цієї події. Клінічний огляд в приміщенні починають зі здорових тварин (за необхідності з вибірковою термометрією), і лише по завершенні огляду здорових - переходять до підозрілих, а тоді лише до хворих тварин (де, окрім, огляду та візуального спостереження за тваринами, проводять обов'язкове дослідження окремих систем та органів організму тварини, використовуючи також інструментальні методи досліджень і в більшості випадків завершують цю процедуру відбором біологічних субстратів: крові, слини, сперми, змивів, зіскрібків слизової та/чи шкіри, а за потреби також і недоїдених кормів, сечі та/чи фекалій, а за наявності трупів - проводять їх розтин, на спеціально відведеному для цього місці, з дотриманням всіх правил поводження з біологічним і патологічним матеріалом та техніки безпеки і відбирають зразки патологічного матеріалу для подальших досліджень в лабораторії). Іноді, за наявності алергічних методів, проводять також і алергічні дослідження решти тварин у цьому господарстві.

Дослідження систем та органів хворих тварин сприяють ідентифікації інфекційної хвороби чи інвазії. Однак, враховуючи особливості інфекційних хвороб тварин та інвазій (здебільшого масовість захворювання тварин, типовий чи атиповий перебіг хвороби – це може лише сприяти, але не є визначальним фактором в постановці діагнозу) і лише поєднання результатів обстеження та досліджень хворого організму та імовірного патогена (збудника інфекційної та/чи інвазійної хвороби – спеціальними методами лабораторних досліджень) в акредитованій та уповноваженій лабораторії, здатне забезпечити достовірний результат щодо остаточного діагнозу.

Тобто, епізоотичне обстеження місця події і дослідження підозрілої, хворої та/чи загиблої тварини чи її рештків та ймовірного патогена, з подальшою його ідентифікацією методами лабораторних досліджень, а також аналіз і оцінка шляхів його занесення на відповідну територію та проникнення в стадо сприйнятливих тварин, вивчення динаміки розвитку та перебігу інфекційної хвороби тварин чи інвазії у популяції сприйнятливих тварин чи стаді, періоду заразності та інших складових епізоотичного розслідування, що має на меті – з’ясування обставин та причини зміни зоосанітарного статусу країни, зони та/чи компартменту.

Схема епізоотичного обстеження

Повнота і деталізація епізоотичного обстеження залежить від розміру обстежуваної території, кількості та величин обстежуваних підконтрольних об'єктів та деталізації їх опису. Метою цього обстеження є реєстрація даних, що слугуватимуть підставою для встановлення, зміни та поновлення відповідного статусу підконтрольному об'єкту та території.

Епізоотичне обстеження оператора ринку - певної території країни, зони та/чи компартменту, в цілому, проводять за наступною орієнтовною схемою:

Зразок

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Загальна характеристика оператора ринку

  1. Найменування оператора ринку та час його створення.
  2. Місце реєстрації (юридична адреса) та фактичне розташування об'єктів господарської діяльності – область, район, сільрада, поштова адреса (координати, межі, фотознімки).
  3. Дата проведення епізоотичного обстеження і склад комісії.
  4. Напрям діяльності оператора ринку - господарство (племінне, товарне), спеціалізація (молочна, м'ясна, яєчна, хутрова тощо) та основні виробничі показники з тваринництва (надій молока, приріст живої маси, плодючість тощо).
  5. Топографічні й ґрунтово-кліматичні особливості місцевості:
    • зона розташування (степ, лісостеп, ліс, болота);
    • рельєф (низовина, височина, пересічена місцевість);
    • ґрунт (чорнозем, глина, пісок, супіщані ґрунти тощо);
    • середня температура даної місцевості в різні пори року (весна, літо, осінь, зима);
    • періоди року з найбільшою кількістю атмосферних опадів, переважаючий напрямок вітру, температура повітря на час обстеження.
  1. Навколишні господарства, населені пункти та підприємства, їх стисла характеристика (тваринницькі господарства, шкір-заводи, ветсан-заводи тощо) і території вільні від інфекційних хвороб тварин та інвазій (коли оголошені небезпечними та накладено карантин?). Зв'язок конкретного господарства з небезпечним пунктом.
  2. Розташування прилеглих доріг, базарів, звалищ, скотомогильників та інших небезпечних щодо інфекційних хворобтварин та інвазій в епізоотичному відношенні місць і відстань до них.
  3. Наявність тварин на день епізоотичного обстеження за видами тварин і віковими групами, породи, вік, стать, вгодованість, їх походження (доморослі або де куплені, коли?), характер використання (племінні, товарні тощо).
  4. Наявність тварин у приватних господарствах громадян.
  5. Порядок утримання тварин різних видів і вікових груп.
  6. Тваринницькі приміщення:
    • характер споруд: типові, пристосовані (кам'яні, цегляні, залізобетонні, дерев'яні тощо);
    • характеристика підлог, годівниць, проходів, підстилки;
    • температурний режим приміщень (середня добова температура і її коливання);
    • вентиляція (природна, штучна);
    • освітлення (природне, штучне) світлова площа;
    • відносна вологість, загазованість (аміак, сірководень, вуглекислота тощо);
    • мікробне забруднення (кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря);
    • наявність у приміщеннях або на території господарства сторонніх осіб, бродячих собак, бездомних кішок, синантропних птахів, гризунів, членистоногих і боротьба з ними;
    • контакти з дикими тваринами.
  1. Утримання тварин:
    • стійлове індивідуальне, стійлове групове, вигульне, пасовищне, табірне;
    • наявність моціону, норми навантаження.
  1. Водопій:
    • джерела водопостачання: річка, струмок, озеро, ставок, колодязь (шахтний чи артезіанський);
    • способи напування: автонапувалки, жолоби, корита;
    • температура і якість води;
    • санітарний стан джерел у період стійлового та пасовищного утримання.
  1. Годівля та забезпеченість кормами:
    • походження кормів, їх якість;
    • місце зберігання;
    • умови зберігання кормів у господарстві (доступ людей, тварин, синантропних птахів, гризунів, токсикологічні показники);
    • способи транспортування, роздачі кормів та згодовування (попередня підготовка корму – подрібнення, запарювання чи випасання тварин);
    • часи годівлі;
    • раціон, його повноцінність (білкове відношення, наявність вітамінів, мінеральних речовин);
    • лікарська оцінка раціону (виходячи з гематологічних та інших показників);
    • території і місця заготівлі кормів вільні від інфекційних хвороб тварин та інвазій.
  1. Пасовища:
    • характер пасовищ: луки суходільні, заливні, лісові, на полях;
    • віддаленість пасовищ від населених пунктів, їх зоосанітарний статус;
    • використання пасовищ у минулому: які тварини випасалися, наявність диких і хижих тварин, дикої фауни, гризунів;
    • які кровосисні комахи зустрічаються на пасовищі, час інтенсивності їх льоту.
  1. Порядок комплектування господарства тваринами, зв'язок з іншими господарствами і населеними пунктами та їх безпечність щодо інфекційних хвороб тварин та інвазій.
  2. Рух тварин в стаді і господарстві за останні 2-3 роки:
  1. Укомплектованість ферми обслуговуючим персоналом і забезпеченість його спецодягом і взуттям. Стан здоров'я працівників (дата останнього медогляду?).
  2. Кількість і кваліфікація зооветеринарних фахівців.

Характеристика зоосанітарного стану господарства

  1. Чи огороджена ферма?
  2. Наявність і стан ветеринарних і зоосанітарних об’єктів: ветеринарних лікарень, пунктів, аптек, лабораторій, діагностичних кабінетів, ізолятора для хворих тварин, приміщень для профілактичного карантинування, ветсан-пропускника, дезбар'єрів, паро-формалінової камери, дезкилимків тощо.
  3. Способи очищення приміщень і території, прибирання гною, його зберігання, знезараження й використання.
  4. Дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції та дератизації, терміни їх проведення. Методи проведення та способи застосування препаратів, їх характеристика.
  5. Прибирання й способи знезараження трупів тварин: наявність місця розтину трупів та транспорту для їх перевезення.
  6. Місця забою і вимушеного забою тварин, бійні, склади, холодильні камери тощо.
  7. Санітарна обробка інфікованої території та приміщень.
  8. Рівень ветеринарного обслуговування, забезпеченість ветеринарним майном, медикаментами.
  9. Наявність і стан документів ветеринарного обліку й звітності: акти, журнал для реєстрації хворих тварин, журнал для запису протиепізоотичних заходів; звіт про інфекційні хвороби тварин та інвазії, протиепізоотичні заходи, незаразні хвороби тварин, зоосанітарний нагляд на забійних пунктах; результати медогляду персоналу та наявність мед-книжок тощо.

СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

Характеристика епізоотичного стану

  1. Добробут тварин та епізоотичний стан в господарстві в минулому (за останні роки) та на день епізоотичного обстеження (безпечне/небезпечне).
  2. Епізоотичний стан в господарствах-постачальниках та/чи господарствах і пунктах, з якими підтримувалися господарські зв'язки останнім часом (зазначити період). У великих спеціалізованих господарствах з'ясовують умови й швидкість комплектування, вік тварин, яких привезли, умови транспортування, кількість господарств-постачальників, антистресові та інші обробки тварин у цих господарствах і на комплексах.
  3. Наявність плану протиепізоотичних заходів і його фактичне виконання (діагностичні дослідження тварин і їх результати, методи діагностики, терміни проведення вакцинацій і інших профілактичних обробок тварин, їх результати).
  4. Захворюваність і смертність худоби у приватному секторі.
  5. Підстави для встановлення діагнозу:
  1. При проведенні опису спалаху інфекційної та/чи інвазійної хвороби зазначають:

Характеристика протиепізоотичних заходів

У цьому розділі дотримуються такої послідовності:

  • дата оголошення господарства (пункту) небезпечним, накладання обмеження чи карантину;
  • ізоляція хворих і підозрілих у захворюванні тварин;
  • застосування специфічних та/чи неспецифічних засобів лікування, симптоматична терапія (коротка характеристика цих засобів);
  • вимушена вакцинація сприйнятливих тварин (повнота обхвату поголів’я, дата і техніка проведення імунізації);
  • поточна дезінфекція (вид дезінфектанту і спосіб його застосування);
  • спосіб утилізації трупів тварин;
  • знешкодження гною і залишків корму;
  • умови проведення вимушеного забою та спосіб знезараження продуктів забою і рештків;
  • дата останнього випадку одужання (загибелі) тварин;
  • повнота та якість виконання організаційно-господарських і зоосанітарних заходів відповідно до плану ліквідації інфекції, розроблених на підставі чинної інструкції про заходи боротьби з певною інфекційною та/чи інвазійною хворобою з урахуванням місцевих особливостей господарської діяльності тощо;
  • просвітницька робота;
  • облік ефективності заходів, що проводяться на різних стадіях перебігу епізоотичного процесу, в тому числі вакцинація та лікування хворих тварин;
  • повнота проведення ліквідаційних заходів і дата оголошення господарства (пункту) вільним від хвороби та зняття обмеження чи карантину;
  • охорона здоров'я людей.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

У висновках стисло викладають результати епізоотичного обстеження, в яких зазначають правильність і своєчасність постановки діагнозу, причини виникнення спалаху (передбачувані чи точно встановлені джерела інфекції, способи її передачі і шляхи поширення збудника інфекційної та/чи інвазійної хвороби) та його особливості, а також дають оцінку ефективності протиепізоотичних заходів (засобів активної та/чи пасивної імунізації, медикаментозних, профілактичних і лікувальних засобів, дезінфекції, дезінвазії тощо) та характеризують відповідність умов годівлі, догляду, утримання тварин вимогам, щодо збереження здоров'я і добробуту тварин.

У пропозиціях зазначають додаткові зоосанітарні та протиепізоотичні заходи, що витікають з результатів епізоотичного обстеження і спрямовані на усунення недоліків з зазначенням термінів їх усунення і відповідальних осіб.

Вірно і ретельно проведене епізоотичне обстеження дозволяє швидко та ефективно встановити шляхи і умови занесення інфекційної та/чи інвазійної хвороби в господарство, шляхи її поширення, фактори, що сприяли розвитку епізоотичного процесу і намітити ефективні заходи протидії.

Узагальнені результати епізоотичного обстеження використовують для виявлення характерних особливостей епізоотичного процесу при кожній інфекційній хворобі тварин та інвазії, для вдосконалення наявних чи створення нових заходів та засобів протидії.

Закономірності й умови розвитку епізоотичного процесу беруть до уваги також при епізоотичному обстеженні вільних від хвороби господарств і пунктів з метою запобігання ймовірної загрози занесення інфекційної та/чи інвазійної хвороби в господарство та унеможливлення її поширення.

Методика складання акта епізоотичного обстеження

Акт повного епізоотичного обстеження території та/чи оператора ринку (території та/чи зоосанітарних об'єктів розташованих на ній) чи часткового обстеження (окремих компонентів, як то: населений пункт, пасовище, ферма та/чи її відділення, споруда, приміщення, обладнання, тварин (за видами), води, кормів, продукції, сировини тощо) - складають за результатами комісійного їх обстеження, у довільній формі, з дотриманням певної послідовності викладу результатів візуального обстеження (огляду) і лабораторних досліджень відібраних зразків, відповідно до орієнтовної схеми.

Окремі, відображені в акті показники, за певних умов, можуть не мають особливого значення і ними можна знехтувати тоді, як інші - більш важливі, але, не відображені в цій схемі варто включити до акта.

Під час епізоотичного обстеження, варто звертати увагу та зазначити в акті наступне:

  • характеристику оператора ринку за видами діяльності;
  • відомості про тварин (придбані чи доморощені, статево-вікові групи, продуктивність, частота захворювань, лікування, профілактичні вакцинації тощо), продукцію, сировину та побічні продукти;
  • стан виробничих та допоміжних приміщень;
  • добробут тварин, умови їх утримання, годівлі і догляду;
  • наявність інших непродуктивних тварин, птахів (синантропних птахів), гризунів (щурів, пацюків), кровосисних членистоногих (ґедзів, мух, комарів, кліщів, блох, вошей тощо);
  • стан території господарства, включаючи сховища для кормів, пасовища, місця водопою та/чи водозабору;
  • якість води, джерела водопостачання та спосіб напування тварин;
  • порядок комплектування господарства тваринами;
  • спосіб отримання продукції, походження сировини;
  • безпечність території (епізоотичний стан та зоосанітарний статус) сусідніх господарств, населених пунктів, зоосанітарних об'єктів і територій, розташованих довкола;
  • ймовірність контактів персоналу та/чи тварин з дикими тваринами та/чи птахами тощо.

Результати епізоотичного обстеження оформляють відповідним актом у трьох примірниках, один з яких залишають у власника, а інші зберігаються в ветеринарній установі, представником якої і проводилось епізоотичне обстеження.

Зразок

АКТ
епізоотичного обстеження території, населеного пункту та/чи оператора ринку

від «______» __________________ 202__ р.





(повна назва згідно ЄДР)

що знаходиться в






(місце розташування: населений пункт, район, область)

Ми, що нижче підписалися







(зазначити прізвище, ім'я та по батькові і посади осіб, які приймали участь в обстеженні)

в присутності







(зазначити прізвище, ім'я та по батькові і посади осіб, присутніх при обстеженні)

в період з «____» по «____» год. «____» __________________ 202__ р. провели повне (часткове) епізоотичне обстеження:

територій (ї) _____, пасовищ (а) _____, споруд _____, приміщень (ня) _____, тварин _____, кормів _____, продукції _____, сировини _____,






(кількість обстежених, доповнити за потреби та закреслити об'єкти, що не обстежувались)








 (найменування та короткий опис обстежених ветеринарних і зоосанітарних об'єктів)

 та здійснили відбір зразків від ____ тварин та/чи з поверхонь ____ об'єктів для подальшого лабораторного дослідження






 (найменування методів досліджень, кількість зразків, місце і час їх відбору)

з метою встановлення зоосанітарного статусу, за результатами показників стану здоров'я тварин, епізоотичного і зоосанітарного стану території та об'єктів господарської діяльності.

 

При обстеженні необхідно:

  1. Дати загальну характеристику видів діяльності оператора ринку та вказати основні виробничі показники.
  2. Зазначити вид, породу, кількість, стать, вік, вгодованість тварин, характер їх утримання, спосіб використання в господарстві, походження (доморощені чи придбані тварини) і, якщо закуплені, то які саме з них?, де?, коли?, і скільки? чи перебували в карантині? та ніші важливі показники;
  3. Вказати дані про стан тваринницьких приміщень, їх площу, об'єм, в т.ч. і на одну голову тварини, за видами, статево-віковими групами; стан системи кормо- та водопостачання, видалення відходів, вентиляції, освітлення та їх відповідність санітарним нормам. Зазначити характеристики та стан підлоги, годівниць, проходів, підстилки, стан вигульних майданчиків. Наявність зон розмежування територій, наявність перехрещення потоків (пішохідних, транспортних) тощо.
  4. Охарактеризувати системи утримання тварин за видами і статевовіковими групами.
  5. Дослідити та зазначити наявність у тваринницьких приміщеннях аміаку, сірководню, вуглекислого газу, стану мікробного забруднення повітря (кількість в 1 м3), бездомних тварин, синантропних птахів, гризунів, членистоногих.
  6. З'ясувати годівлю тварин: раціон, повноцінність та якість кормів, спосіб їх підготовки до згодовування (білкове співвідношення, наявність вітамінів, мінеральних речовин тощо).
  7. Зазначити напування тварин. Вказати джерела водопостачання (водогін, колодязь, став, річка тощо), способи напування тварин, якість і безпечність води та її відповідність санітарним нормам..
  8. Дати характеристику пасовищ (луки, заплавні луки, рівнина, гори, ліс, чагарник тощо). Віддаленість пасовищ від населених пунктів, автомобільних доріг тощо. Використання пасовищ у минулому і нині, особливо для підконтрольних популяцій. Безпечність території, наявність диких тварин тощо.
  9. З'ясувати порядок комплектування господарства тваринами, зв'язок з іншими господарствами і населеними пунктами та зазначити їх безпечність щодо інфекційних хвороб тварин та інвазій.
  10. Проаналізувати епізоотичний стан тваринницького господарства в минулому і нині. Зазначити, випадки інфекційних хвороб тварин та інвазій в минулому і ступінь їх поширення за видами і статево-віковими групами тварин за останні роки. Наявність інфекційних хвороб тварин та інвазій на момент обстеження, ступінь їх поширення в господарстві (динаміка спалахів), ймовірні джерела інфекції. Коли, ким та яким методом підтверджено діагноз? Які заходи проведено в господарстві щодо ліквідації інфекційної та/чи інвазійної хвороби (карантинування, ізоляція, лікування, вакцинація, дезінфекції, дезінвазії тощо) та їх ефективність?
  11. Дати епізоотичну характеристику розташованим поблизу зоосанітарним об'єктам (тваринницькі господарства, біотермічні ями, скотомогильники, утилізаційні, скотозабійні пункти, бойні, м'ясокомбінати, склади для зберігання та підприємства з переробки сировини тваринного походження тощо).
  12. Оцінити зоосанітарний стан господарства. Зазначити, як часто проводять механічне очищення тваринницьких приміщень та його якість. Вказати методи та способи проведення дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції та дератизації (коли, яким методом, якими засобами, їх концентрація та витрати на 1 м2 оброблюваної поверхні?).

Узагальнюючі висновки. За результатами епізоотичного обстеження, спираючись на фактичні дані викладені в акті, роблять висновки про зоосанітарний стан об'єкта обстеження - територію (ї) населений пункт (и) та/чи оператора (ів) ринку. За наявності випадку інфекційної та/чи інвазійної хвороби тварин - висновок про його епізоотичний та зоосанітарний стан, шляхи ймовірного занесення патогена на територію, кількість сприйнятливих тварин, вжиті заходи, на момент обстеження тощо.

Рекомендації. Виходячи з конкретної епізоотичної та/або епідемічної ситуації, наявний план ветеринарних та зоосанітарних заходів, спрямованих на оздоровлення території, населеного пункту (ів) та/чи оператора (ів) ринку аналізують та оцінюють відповідно до поточного стану і чинної інструкції та рекомендують заходи коригування з врахуванням досвіду ліквідації  інфекційних та/чи інвазійних хвороб тварин та кращих практик і нових досягнень науки і техніки в сфері ветеринарної медицини.