Глава 8.14.

Глава 8.14. ЗАРАЖЕННЯ ВІРУСОМ СКАЗУ

Стаття 8.14.1. Загальні положення

Сказ — це хвороба усіх ссавців, що викликається нейротропними вірусами роду Lyssavirus, родини Rhabdoviridae та порядку Mononegavirales. Основними резервуарними носіями вважаються популяції загонів хижих (Carnivora) і рукокрилих (Chiroptera).

Вірус Сказу, який таксономічно є прототипом роду Lyssavirus, який раніше називали «класичним вірусом Сказу, генотип-1», зустрічається в більшості частин світу і є відповідальним за переважну більшість зареєстрованих випадків Сказу у людей і тварин. Собаки є найбільш поширеним джерелом впливу Сказу на людей.

Інші види Ліссавірусу можуть викликати клінічні ознаки, подібні до тих, що викликаються вірусом Сказу, але мають більш обмежене географічне поширення та ареал носіїв, оскільки більшість із них ізольовані від кажанів, що має обмежені наслідки для здоров’я людей і тварин.

Метою цього розділу є пом’якшення ризику для здоров’я людей і тварин, викликаного зараженням вірусом Сказу, і запобігання міжнародному його поширенню.

Рекомендовані програми офіційного контролю, спрямовані на зменшення економічного тягаря хвороб на суспільне здоров’я, навіть у тих країнах, де присутній лише Сказ, опосередкований кажанами чи дикими м’ясоїдами.

Метою цього розділу є пом’якшення ризику для здоров’я людей і тварин через зараження вірусом Сказу та запобігання міжнародному поширенню вірусу Сказу.

Інкубаційний період Сказу сильно варіюється в залежності від вірусу, носія та місця проникнення, причому у більшості інфікованих тварин хвороба розвивається впродовж шести місяців після зараження.

Період зараження вірусом Сказу різний і може початися до появи клінічних ознак. У собак, кішок і тхорів виділення вірусу може початися за десять днів до появи перших клінічних ознак і тривати до смерті.

Для цілей наземного кодексу:

• випадок – це будь-яка тварина, заражена вірусом Сказу;

• Сказ, що передається собаками, визначається як будь-який випадок, спричинений стійким вірусом Сказу в популяції собак (Canis lupus familiais), незалежно від інших видів тварин-носіїв, як визначено епізоотологічними дослідженнями;
• інкубаційний період після зараження вірусом Сказу становить шість місяців.

Стандарти з діагностики й вакцинопрофілактики описані в наземному посібнику.

Стаття 8.14.2. Країна чи зона вільна від вірусу Сказу

1. Країна чи зона може вважатися вільною від зараження вірусом Сказу, якщо:

   1. вона продемонструє оперативність та регулярність у звітності про хвороби тварин відповідно Глави 1.1.;

   2. зараження вірусом Сказу є хворобою включеною до списку, що підлягає повідомленню по всій країні, і будь-які зміни епізоотичного стану чи важливі події підлягають сповіщенню відповідно Глави 1.1.;

   3. усі сприйнятливі тварини з клінічними ознаками, що свідчать про Сказ, підлягають відповідним польовим та лабораторним дослідженням;

   4. впроваджено систему безперервного нагляду відповідно Глави 1.4. та Статті 8.14.12., що діяла впродовж останніх 24 місяців, включаючи принаймні систему раннього попередження для забезпечення розслідування та повідомлення про тварин, підозрюваних у зараженні;

   5. запроваджено нормативні заходи щодо запобігання зараженню вірусом Сказу, згідно з відповідними рекомендаціями наземного кодексу, включаючи Статті 8.14.5. до 8.14.10.;

   6. впродовж останніх 24 місяців не було підтверджено жодного випадку зараження місцевим вірусом Сказу;

   7. якщо завезений випадок був підтверджений поза карантинною станцією та епізоотологічні дослідження виключили можливість вторинних випадків.

2. Профілактична вакцинація тварин не вплине на вільний статус.

3. Завезений людиною випадок Сказу не вплине на вільний статус.

Стаття 8.14.3. Країна чи зона заражена вірусом Сказу

Країна чи зона, що не відповідає вимогам Статті 8.14.2. вважається зараженою вірусом Сказу.

Стаття 8.14.4. Країна чи зона вільна від Сказу в собак

1. Країна чи зона може вважатися вільною від Сказу, що передається собаками, якщо:

   1. ця країна чи зона оперативно та регулярно повідомляли про хвороби тварин відповідно Глави 1.1.;

   2. Сказ, що передається собаками, є хворобою включеною до списку, що підлягає повідомленню по всій країні, і будь-які зміни епізоотичного стану чи важливі події підлягають сповіщенню відповідно Глави 1.1.;

   3. впроваджено систему безперервного нагляду відповідно Глави 1.4. та Статті 8.14.12., що діяла впродовж останніх 24 місяців, включаючи принаймні систему раннього попередження для забезпечення розслідування та повідомлення про тварин, підозрюваних у зараженні;

   4. запроваджено нормативні заходи щодо запобігання зараженню вірусом Сказу, згідно з відповідними рекомендаціями наземного кодексу, включаючи Статті 8.14.5. до 8.14.10.;

   5. впродовж останніх 24 місяців не було підтверджено жодного випадку Сказу у собак;

   6. впроваджено та підтримується програма контролю популяції собак відповідно Глави 7.7.

2. Наступне не вплине на статус країни чи зони, вільної від Сказу у собак:

   • профілактична вакцинація;

   • наявність вірусу Сказу у диких тварин;

   • завезені випадки Сказу у людей;

   • завезений випадок за межі карантинної станції, коли епізоотологічні дослідження виключили можливість вторинних випадків.

Стаття 8.14.5. Рекомендації щодо імпорту домашніх і диких ссавців у неволі з країн або зон вільних від вірусу Сказу

Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що тварини:

1. не проявляли клінічних ознак Сказу за день чи у день відправлення;

2. і будь-який інший:

   1. та утримувалися з народження чи принаймні за шість місяців до відправлення у вільну країну чи зону; або

   2. були ввезені відповідно до Статей 8.14.7., 8.14.8., 8.14.9. чи 08.14.10.

Стаття 8.14.6. Рекомендації щодо імпорту диких та диких ссавців із країн або зон, вільних від Сказу

Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що тварини:

1. не проявляли клінічних ознак Сказу за день чи у день відправлення;

2. і будь-який інший:

   1. та була врахована відстань, що виключає будь-який контакт із тваринами в зараженій країні чи зоні. Відстань була визначена з урахуванням біології експортованих видів, їхнього внутрішнього ареалу та переміщень за межами цього ареалу;
      або

   2. утримувалися в неволі впродовж шести місяців до відправлення в країні чи зоні, вільній від зараження вірусом Сказу.

   Стаття 8.14.7. Рекомендації щодо ввезення собак, котів і тхорів з країн або зон інфікованих вірусом Сказу

   Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, що відповідає зразку Глави 5.11. та підтверджує, що тварини:

   1. не проявляли клінічних ознак Сказу за день чи у день відправлення;

   2. були ідентифіковані постійною відміткою та їх ідентифікаційний номер зазначено у свідоцтві;

   3. і будь-який інший:

      1. були вакциновані або ревакциновані відповідно до рекомендацій виробника вакциною, що була виготовлена відповідно до вимог наземного посібника та піддавались діагностичному дослідженню на титрування антитіл не раніше ніж за 3 місяці й не пізніше ніж за 12 місяців до відправлення, як зазначено у вимогах наземного посібника, із позитивним результатом не менше 0,5 МО/мл;
         або

      2. перебували в карантинній станції впродовж шести місяців перед відправкою.

   Стаття 8.14.8. Рекомендації щодо імпорту домашніх жуйних тварин, коней, верблюжих і свиней з країн інфікованих вірусом Сказу

   Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що тварини:

   1. не проявляли клінічних ознак Сказу за день чи у день відправлення;

   2. були ідентифіковані постійною відміткою та їх ідентифікаційний номер зазначено у свідоцтві;

   3. АБО

      1. перебували впродовж 6 місяців до відправлення у господарстві, де не було випадків Сказу впродовж принаймні 12 місяців до відправлення;
         ЧИ

      2. були вакциновані або ревакциновані відповідно до рекомендацій виробника. Вакцина була виготовлена та використана відповідно до вимог наземного посібника.

   Стаття 8.14.9. Рекомендації щодо імпорту сприйнятливих лабораторних тварин із країн або зон інфікованих вірусом Сказу

   Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що тварини:

   1. не проявляли клінічних ознак Сказу за день чи у день відправлення;

   2. були народжені та з моменту народження утримувалися в біологічно захищеному господарстві, як описано в розділі «Управління ветеринарними діагностичними лабораторіями» вимог наземного посібника, і якщо не було жодного випадку впродовж щонайменше 12 місяців до відправлення.

   Стаття 8.14.10. Рекомендації щодо імпорту диких тварин із країн інфікованих вірусом Сказу

   Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що тварини:

   1. не проявляли клінічних ознак Сказу за день чи у день відправлення;

   2. утримувалися впродовж 6 місяців до відправлення в господарстві, відокремлено від сприйнятливих тварин і де не було випадків Сказу впродовж щонайменше 12 місяців до відправлення.

   Стаття 8.14.11. Програма офіційного контролю Сказу, що передається собаками, затверджена МЕБ

   Загальна мета програми офіційного контролю Сказу, схваленої МЕБ, полягає у тому, аби Країни-Учасниці МЕБ поступово покращували свою ситуацію зі Сказом, що передається собаками, і в кінцевому підсумку мали можливість самостійно заявити згідно з Главою 1.6. себе країною, вільна від Сказу що передається собаками. Програма офіційного контролю має поширюватися на всю країну, навіть якщо певні заходи призначені лише для певних субпопуляцій.

   Країни-Учасниці МЕБ можуть на добровільній основі подати заявку на схвалення своєї програми офіційного контролю Сказу, що передається собаками, після запровадження заходів відповідно до цієї статті.

   Для того, щоб програми офіційного контролю Сказу, що передається собаками була схвалена МЕБ, країна-учасниця зобов'язана:

   1. продемонструвати наявність обліку та регулярність повідомлень про хвороби тварин відповідно Глави 1.1.;

   2. надати докази (включаючи чинне законодавство) своєї здатності контролювати Сказ, що передається собаками. Ці докази можуть бути надані з використанням даних, згенерованих OIE PVS Pathway;

   3. представити детальний план своєї програми офіційного контролю та остаточного викорінення Сказу, що передається собаками в країні, включаючи:

      1. календар;

      2. показники ефективності, що використовуються для оцінки ефективності контрольних заходів, що мають бути запроваджені;

      3. документацію, що вказує, що Сказ, що передається собаками, є хворобою включеною до списку, яка підлягає повідомленню, і що програми офіційного контролю Сказу, що передається собаками, діє по всій країні;

   4. подати досьє на Сказ, що передається собаками в країні, з описом таких моментів:

      1. загальний епізоотичний стан в країні, з висвітленням сучасних знань і прогалин, а також прогресу, досягнутого в боротьбі зі Сказом що передається собаками;

      2. заходи, що вживаються для запобігання занесенню інфекції;

      3. швидке виявлення випадків Сказу що передається собаками та реагування на них, для зменшення захворюваності та ліквідації передачі принаймні в одній зоні країни;

      4. програму контролю поголів’я собак відповідно Глави 7.7.;

      5. угоди чи програми співпраці з іншими компетентними органами, такими як відповідальні за охорону здоров'я та управління дикими поневоленими та дикими тваринами;

   5. надати докази існування нагляду за Сказом, що передається собаками:

      1. з урахуванням положень Глави 1.4. і Статті 8.14.12.;

      2. наявність діагностичних можливостей і процедур, включаючи регулярне направлення зразків до лабораторії, здатної проводити діагностику на підтримку епізоотологічних досліджень;

   6. надайте докази, якщо вакцинація є частиною програми офіційного контролю Сказу, що передається собаками:

      1. докази (наприклад, копії законодавства), що вакцинація окремих популяцій є обов'язковою, а вакцини виробляються відповідно до наземного посібника;

      2. детальну інформацію про кампанії вакцинації, зокрема про:

         1. цільові популяції;

         2. моніторинг охоплення вакцинацією;

         3. технічні характеристики використовуваних вакцин та опис чинних нормативних процедур;

   7. представити план готовності та реагування на надзвичайні ситуації.

   Програму офіційного контролю Сказу, що передається собаками, країни-учасниці буде включено до переліку програм, схвалених МЕБ лише після того, як подані докази будуть прийняті МЕБ. Збереження у цьому списку потребує щорічного оновлення прогресу про хід виконання програми офіційного контролю та інформації про будь-які істотні зміни, що впливають на будь-який із зазначених вище пунктів. Про зміни епізоотичного стану чи інші відповідні події слід повідомляти МЕБ відповідно Глави 1.1.

   МЕБ може відкликати схвалення програми офіційного контролю, за наявності доказів:

   • невиконання графіка чи показників виконання програми, або

   • значних проблем із якістю ветеринарних служб зазначених у Розділі 3 наземного кодексу, або

   • збільшення поширеності Сказу серед собак, яку не можна пояснити чи вирішити програмою.

   Стаття 8.14.12. Нагляд

   1. Країна-учасниця зобов'язана обґрунтувати обрану стратегію нагляду відповідно Глави 1.4., як доказ виявлення наявності зараження вірусом Сказу, враховуючи епізоотичний стан, що склався. Відповідальність за нагляд має здійснювати ветеринарний орган.

      Для цілей нагляду за Сказом будь-яким підозрюваним випадком вважається сприйнятлива тварина, що демонструє зміни в поведінці з наступною загибеллю впродовж десяти діб або одну з наступних клінічних ознак: інтенсивне виділення слини, параліч, млявість, агресія чи зміна голосу.

      Зокрема, Країни-учасниці МЕБ зобов'язані встановити:

      1. офіційну і безперервну процедуру виявлення та розслідування підозрюваних випадків;

      2. порядок швидкого відбору та транспортування зразків у підозрілих випадках до лабораторії для діагностики;

      3. систему реєстрації, керування та аналізу даних діагностики та нагляду за хворобою.

      Нагляд за Сказом надає дані, що є індикаторами ефективності програми офіційного контролю Сказу і збереження відсутності зараження вірусом Сказу в країні чи зоні.

   2. На додаток до принципів Глави 1.4. наступні критерії є важливими для нагляду за Сказом:

      1. Програми інформування населення

         Ветеринарні служби впроваджувати програми інформування населення, а також серед ветеринарів і параветеринарних фахівців та діагностів, які мають негайно повідомляти про будь-які випадки чи підозри.

      2. Клінічний нагляд

         Клінічний нагляд є найважливішим компонентом нагляду за Сказом і має важливе значення для виявлення підозрілих випадків. Тому слід запровадити та задокументувати процедуру виявлення та розслідування підозрюваних випадків, а також відбір зразків для лабораторної діагностики, коли не можна виключити Сказ. Тварини (особливо м’ясоїдні й кажани), знайдені мертвими, визнаються важливим джерелом інформації для нагляду за Сказом і мають бути частиною клінічного нагляду.

         Лабораторні дослідження мають використовувати рекомендовані методи відбору зразків, типи та методи дослідження описані в вимогах наземного посібника.

      3. Відбір зразків

         Нагляд має бути спрямований на підозрювані випадки. Стратегії імовірнісного відбору зразків не завжди корисні, оскільки відбір зразків від здорових тварин (наприклад, не залучених до впливу людей) рідко дає корисні дані нагляду.

      4. Епізоотичне розслідування

         В будь-яких ситуаціях, особливо в країнах чи зонах, що прагнуть самостійно заявити про свободу від хвороб, заохочується рутинне епізоотологічне розслідування випадків та дослідження молекулярної характеристики ізолятів вірусів виділених у випадках захворювання людей і тварин. Такі дослідження дають змогу виявити джерела інфекції, їх географічне походження та епізоотичне значення.

   Стаття 8.14.13. Співпраця з іншими компетентними органами

   Ветеринарний орган має своєчасно координувати свої дії з органами охорони здоров’я та іншими компетентними органами та обмінюватися інформацією, яка підтримує процес прийняття рішень щодо управління впливом на людей і тварин.

   У всіх регіонах ветеринарні органи сусідніх країн мають співпрацювати у боротьбі зі Сказом, що передається собаками.

   ---

   Nb: вперше прийнятий у 1968 році; останнє оновлення, прийняте у 2019 році.