Глава 11.5.

Глава 11.5. ПЛЕВРОПНЕВМОНІЯ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ЗАРАЗНА (ЗАРАЖЕННЯ Mycoplasma mycoides subsp. mycoides SC)

Стаття 11.5.1. Загальні положення

Для цілей Наземного кодексу інкубаційний період Плевропневмонії великої рогатої худоби заразної (ПВРХЗ) становить шість місяців.

Для цілей цієї глави випадок ПВРХЗ означає тварину заражену Mycoplasmamycoides підвиду mycoides SC (MmmSC), а відсутність ПВРХЗ означає відсутність зараження MmmSC.

Для цілей цієї глави сприйнятливі тварини включають бикоподібних (Bos indicus, B. taurus і B. grunniens) і водяних буйволів (Bubalus bubalis).

Для цілей міжнародної торгівлі ця глава стосується не лише прояву клінічних ознак, спричинених MmmSC, але й наявності зараження MmmSC за відсутності клінічних ознак.

Зараження MmmSC, визначає наступне:

1. MmmSC були виділені та ідентифіковані як такі від тварини, сперми, ооцитів чи ембріонів; або

2. антитіла до антигенів MmmSC, що не є наслідком вакцинації, чи дезоксирибонуклеїнова кислота MmmSC були виявлені в однієї чи кількох тварин з патологічними ураженнями, що відповідають зараженню MmmSC з клінічними ознаками або без них, а також епізоотичний зв'язки з підтвердженим спалахом ПВРХЗ у сприйнятливих тварин.

При наданні дозволу на імпорт чи транзит товарів, перерахованих в Статті 11.5.2., ветеринарні органи мають вимагати виконання умов, передбачених у цій главі, що стосуються статусу ПВРХЗ у домашньої великої рогатої худоби та популяції водяних буйволів країни-експортера, зони чи компартменту.

Стандарти діагностичних досліджень і вакцин описані в Посібнику наземних тварин.

Стаття 11.5.2. Товари безпечні

При наданні дозволу на імпорт чи транзит наступних товарів ветеринарні органи не мають вимагати виконання будь-яких умов, пов'язаних з ПВРХЗ, незалежно від статусу ПВРХЗ популяції домашньої великої рогатої худоби та водяних буйволів країни-експортера, зони чи компартменту стосовно:

1. молока та молочних продуктів;

2. шкури та шкіра;

3. м'яса та м'ясопродуктів (крім легень).

Стаття 11.5.3. Країна чи зона, безпечна відносно ПВРХЗ

Для того, щоб отримати право на включення до наявного переліку країн та зон, безпечних відносно ПВРХЗ, країна-учасниця має:

1. мати облік регулярного та оперативного звітування про хвороби тварин;

2. надіслати проголошення до СОЗТ про те, що:

   1. впродовж останніх 24 місяців не було спалаху ПВРХЗ;

   2. впродовж останніх 24 місяців не було виявлено жодних ознак зараження ПВРХЗ;

   3. впродовж останніх 24 місяців не проводилася вакцинація проти ПВРХЗ;

   та надати задокументовані докази того, що за ПВРХЗ здійснюється нагляд відповідно до цієї глави й що були запроваджені регуляторні заходи для запобігання та контролю за ПВРХЗ;

3. підтвердити що тварин не імпортували після припинення вакцинації проти ПВРХЗ.

Країна чи зона буде включена до списку лише після того, як надані докази будуть прийняті СОЗТ. Збереження в списку вимагає щорічного повторного подання інформації, зазначеної в пунктах 2 a), 2 b), 2 c) і 3 вище, а також повідомлення СОЗТ про зміни епізоотичного стану чи інші значущі події відповідно до вимог, викладених в положеннях Глави 1.1.

Стаття 11.5.4. Відновлення статусу безпечної країни

Якщо спалах ПВРХЗ виникає в країні чи зоні, безпечній відносно ПВРХЗ, для відновлення статусу країни чи зони, безпечної відносно ПВРХЗ, потрібен один з наступних періодів очікування:

1. 12 місяців після останнього випадку, коли застосовувався вимушений забій, серологічний нагляд та суворий контроль за переміщенням відповідно до положень цієї глави;

2. через 12 місяців після забою останньої вакцинованої тварини, якщо застосовувалася вакцинація.

Якщо вимушений забій не практикується, вищезазначені періоди очікування не застосовуються, крім положень Статті 11.5.3.

Стаття 11.5.5. Країна зона, небезпечна відносно ПВРХЗ

Якщо вимоги для визнання країни чи зони безпечними відносно ПВРХЗ не виконуються, країна чи зона вважаються небезпечними.

Стаття 11.5.6. Компартмент, безпечний відносно ПВРХЗ

Двостороннє визнання безпечного відносно ПВРХЗ компартменту має відповідати принципам, викладеним у цій главі, а також у положеннях Глав 4.4. і 4.5.

Стаття 11.5.7. Рекомендації щодо імпорту з країн, зон чи компартментів, безпечних відносно ПВРХЗ

Для бикоподібних та водяних буйволів

Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що тварини:

1. не мали клінічних ознак ПВРХЗ на день відправлення;

2. утримувалися в країні, зоні чи компартменті, безпечних відносно ПВРХЗ, з моменту їх народження чи принаймні впродовж останніх шести місяців.

Стаття 11.5.8. Рекомендації щодо імпорту з країн чи зон, небезпечних відносно ПВРХЗ

Для бикоподібних та водяних буйволів призначених для забою

Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що тварини:

1. не мали клінічних ознак ПВРХЗ на день відправлення;

2. походять з господарства, де за останні шість місяців не було офіційно зареєстровано жодного випадку зараження на ПВРХЗ; та

3. перевозились безпосередньо на бійню/скотобійню в закритих транспортних засобах.

Стаття 11.5.9. Рекомендації щодо імпорту з країн, зон чи компартментів, безпечних відносно ПВРХЗ

Для сперми великої рогатої худоби

Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що:

1. тварини-донори:

   1. не мали клінічних ознак ПВРХЗ у день збору сперми;

   2. утримувалися в країні, зоні чи компартменті, безпечних відносно ПВРХЗ, з моменту їх народження чи принаймні впродовж останніх шести місяців;

2. сперма була зібрана, оброблена та зберігалася відповідно до положень Глави 4.6. та 4.7.

Стаття 11.5.10. Рекомендації щодо імпорту з країн, небезпечних відносно ПВРХЗ

Для сперми великої рогатої худоби

Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що:

1. тварини-донори:

   1. не мали клінічних ознак ПВРХЗ у день збору сперми;

   2. піддавались дослідженню на зв’язування комплементу відносно ПВРХЗ із негативним результатом, двічі, з інтервалом не менше 21 доби й не більше 30 діб між кожним дослідженням, причому друге дослідження має бути проведено впродовж 14 діб до збору сперми;

   3. були ізольовані від інших бикоподібних та буйволів з дня проведення першого дослідження зі зв'язування комплементу до моменту збору сперми;

   4. утримувалися з моменту народження чи впродовж останніх шести місяців в господарстві, де впродовж цього періоду не було зареєстровано випадків ПВРХЗ, і що господарство не перебуває в інфікованій зоні;

   5. І АБО:

      1. не були вакциновані проти ПВРХЗ;

      ЧИ

      2. були вакциновані з використанням вакцини, що відповідає стандартам, описаним у Посібнику наземних тварин, не пізніше ніж за чотири місяці до збору сперми; у цьому випадку умова, викладена в пункті b) вище, не є обов'язковою;

2. сперма була зібрана, оброблена та зберігалася відповідно до положень Глави 4.6. та 4.7.

Стаття 11.5.11. Рекомендації щодо імпорту з країни зони чи компартменту, безпечних відносно ПВРХЗ

Для ооцитів чи ембріонів бикоподібних та водяних буйволів, отриманих in vivo чи in vitro

Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що:

1. тварини-донори:

   1. не мали клінічних ознак ПВРХЗ в день збору ооцитів чи ембріонів;

   2. утримувалися в країні, зоні чи компартменті, безпечних відносно ПВРХЗ, з моменту їх народження чи впродовж щонайменше останніх шести місяців;

2. ооцити були запліднені спермою, що відповідає умовам Статті 11.5.9.;

3. ооцити чи ембріони були зібрані, оброблені та збережені відповідно до положень Глав 4.8., 4.9. та 4.10..

Стаття 11.5.12. Рекомендації щодо імпорту з країн, небезпечних відносно ПВРХЗ

Для ооцитів чи ембріонів домашніх бикоподібних та водяних буйволів, отриманих in vivo чи in vitro

Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що:

1. тварини-донори:

   1. не мали клінічних ознак ПВРХЗ у день забору ооцитів чи ембріонів;

   2. піддавались дослідженню на зв’язування комплементу відносно ПВРХЗ із негативним результатом, двічі, з інтервалом не менше 21 доби й не більше 30 діб між кожним дослідженням, причому друге дослідження має бути проведено впродовж 14 діб до збору сперми;

   3. були ізольовані від інших бикоподібних та буйволів з дня проведення першого дослідження зі зв'язування комплементу до моменту збору сперми;

   4. утримувалися з моменту народження чи впродовж останніх шести місяців в господарстві, де впродовж цього періоду не було зареєстровано випадків ПВРХЗ, і що господарство не перебуває в інфікованій зоні;

   5. І АБО:

      1. не були вакциновані проти ПВРХЗ;

      ЧИ

      2. були вакциновані з використанням вакцини, що відповідає стандартам, описаним у Посібнику наземних тварин, не пізніше ніж за чотири місяці до збору сперми; у цьому випадку умова, викладена в пункті b) вище, не є обов'язковою;

2. ооцити були запліднені спермою, що відповідає умовам Статті 11.5.10.;

3. ооцити чи ембріони були зібрані, оброблені та збережені відповідно до положень Глав 4.8., 4.9. та 4.10..

Стаття 11.5.13. Вступ до нагляду

Статті 11.5.13. - 11.5.17. визначають принципи та надають настанову щодо нагляду за ПВРХЗ відповідно до положень Глави 1.4., що застосовуються до країн-учасниць, що прагнуть до визнання безпечності відносно ПВРХЗ. Рекомендації надаються країнам-учасницям, що прагнуть відновити безпечність відносно ПВРХЗ для всієї країни чи зони після спалаху та для підтримання статусу безпечної відносно ПВРХЗ.

Вплив та епізоотологія ПВРХЗ значно відрізняються в різних регіонах світу, і тому неможливо надати конкретні рекомендації для всіх подій. Стратегії епізоотичного нагляду, що застосовуються для демонстрації відсутності ПВРХЗ на прийнятному рівні вірогідності, мають бути адаптовані до місцевих подій. Країна-учасниця, що подає заяву, зобов'язана подати до СОЗТ досьє на підтримку своєї заяви, що не лише пояснює епізоотологію ПВРХЗ у відповідному регіоні, а й демонструє, як здійснюється управління всіма факторами ризику. Це має включати надання науково обґрунтованих підтверджувальний даних. Таким чином, у країни-учасниці мають значну свободу для надання добре обґрунтованих аргументів, щоб довести, що відсутність зараження ПВРХЗ, гарантується на прийнятному рівні вірогідності.

Епізоотичний нагляд за ПВРХЗ має здійснюватися у формі безперервної програми, спрямованої на встановлення того, що вся територія чи її частина є безпечною відносно зараження на ПВРХЗ.

Стаття 11.5.14. Загальні підходи та методи нагляду

1. Система нагляду відповідно до положень Глави 1.4. має перебувати під відповідальністю ветеринарних органів. Необхідно запровадити процедуру швидкого збору та транспортування зразків із підозрілих випадків ПВРХЗ до лабораторії для діагностики ПВРХЗ.

2. Програма епізоотичного нагляду за ПВРХЗ має:

   1. включати систему раннього сповіщення по всьому ланцюгу виробництва, збуту та перероблення для повідомлення про підозрілі випадки. Фермери та працівники (наприклад, ветеринари в громадах), які мають щоденний контакт з худобою, інспектори м'яса, а також діагности лабораторій мають негайно повідомляти про будь-яку підозру на ПВРХЗ. Вони прямо чи опосередковано (наприклад, через приватних ветеринарів чи параветеринарних фахівців) мають бути інтегровані у систему нагляду. Усі підозрілі випадки ПВРХЗ мають негайно розслідуватися. Якщо підозра не може бути підтверджена епізоотологічним та клінічним дослідженням, необхідно відібрати зразки та передати їх до лабораторії. Для цього необхідно, щоб у розпорядженні осіб, відповідальних за епізоотичний нагляд, були набори для відбору зразків та інше обладнання. Персонал, відповідальний за епізоотичний нагляд, має мати можливість звернутися по допомогу до команди, яка має досвід у діагностиці та контролі ПВРХЗ;

   2. запроваджувати, якщо доцільно, регулярні та часті клінічні огляди й дослідження груп тварин з високим ризиком, наприклад, тих, що межують з країною чи зоною, зараженою ПВРХЗ (наприклад, зони систем перегонки тварин);

   3. враховувати додаткові фактори, такі як переміщення тварин, різні виробничі системи, географічні та соціально-економічні фактори, що здатні впливати на ризик виникнення хвороби.

   Ефективна система епізоотичного нагляду буде періодично виявляти підозрілі випадки, що потребують подальшого спостереження та розслідування, щоб підтвердити чи виключити, що причиною захворювання є ПВРХЗ. Частота виявлення таких підозрілих випадків буде відрізнятися за різного епізоотичного стану і тому не може бути надійно передбачена. Тому в заявах про звільнення від зараження ПВРХЗ, слід надавати детальну інформацію про виникнення підозрілих випадків, а також про те, як вони були розслідувані та ліквідовані. Це має включати результати лабораторних досліджень та заходи контролю, яким піддавалися відповідні тварини під час дослідження (карантин, заборона на переміщення тощо).

Стаття 11.5.15. Стратегії нагляду

1. Вступ

   Цільова популяція для нагляду, спрямованого на виявлення хвороби та зараження, має охоплювати всі сприйнятливі види (Bos taurus, B. indicus, B. grunniens і Bubalusbubalis) в країні чи зоні.

   Враховуючи обмеженість наявних діагностичних інструментів, інтерпретація результатів нагляду має проводитися на рівні стада, а не на рівні окремої тварини.

   Рандомізований нагляд може бути не найкращим підходом, враховуючи епізоотологію хвороби (зазвичай нерівномірний розподіл і можливість виникнення прихованих вогнищ інфекції у невеликих популяціях), а також обмежену чутливість і специфічність наявних на сьогодні методів дослідження. Найбільш прийнятною стратегією може бути цільовий нагляд (наприклад, на основі підвищеної ймовірності зараження в певних місцевостях чи серед певних видів тварин, зосередження уваги на результатах забою та активний клінічний нагляд). Країна-учасниця, що подає заяву, має обґрунтувати стратегію нагляду, обрану як адекватну для виявлення наявності інфекції, спричиненої ПВРХЗ, відповідно до положень Глави 1.4. та епізоотичного стану.

   Цільовий епізоотичний нагляд може включати дослідження всієї цільової субпопуляції чи вибірки із неї. В останньому випадку стратегія вибірки має включати епізоотологічно-обґрунтовану розрахункову поширеність. Розмір вибірки, відібраної для дослідження, має бути достатньо великим, щоб виявити інфекцію, якщо вона буде поширюватися із заздалегідь визначеною мінімальною частотою. Розмір вибірки та очікувана поширеність хвороби визначають рівень вірогідності результатів дослідження. Країна-учасниця, що подає заяву, має обґрунтувати вибір розрахункової поширеності та рівня вірогідності, виходячи з цілей епізоотичного нагляду та епізоотичного стану, відповідно до положень Глави 1.4. Зокрема, вибір розрахункової поширеності має чітко ґрунтуватися на наявному чи історичному епізоотичному стані.

   Незалежно від обраного плану дослідження, чутливість та специфічність використовуваних діагностичних методів дослідження, є ключовими факторами планування, визначення розміру вибірки та інтерпретації отриманих результатів. В ідеалі, чутливість і специфічність використовуваних методів дослідження мають бути перевірені.

   Незалежно від використовуваної системи епізоотичного нагляду, план має враховувати появу хибнопозитивних реакцій. Якщо характеристики системи дослідження відомі, можна заздалегідь розрахувати частоту хибнопозитивних результатів. Має також існувати ефективна процедура подальшого нагляду за позитивними результатами, щоб з високим рівнем вірогідності визначити, чи свідчать вони про інфекцію, чи ні. Це має включати подальше спостереження з додатковими клінічними та посмертними дослідженнями, відбором зразків в місцях загибелі, а також в епізоотично-пов'язаних з ними у стадах.

2. Клінічний нагляд

   Клінічний нагляд спрямований на виявлення клінічних ознак ПВРХЗ у стаді шляхом ретельного фізичного огляду сприйнятливих тварин. Клінічний огляд є важливою частиною нагляду за ПВРХЗ, що сприяє досягненню бажаного рівня вірогідності виявлення хвороби, якщо досліджується достатньо велика кількість клінічно сприйнятливих тварин.

   Клінічний нагляд і лабораторні дослідження завжди слід застосовуватися послідовно для уточнення стану підозрюваних у захворюванні на ПВРХЗ, виявлених за допомогою будь-якого із цих взаємодоповнюючих підходів діагностики. Лабораторні та патологоанатомічні дослідження можуть сприяти підтвердженню клінічної підозри, тоді як клінічний нагляд може сприяти підтвердженню позитивної серології. Будь-яку одиницю відбору зразків, у якій виявлено підозрілих тварин, слід класифікувати як заражену, доки не буде отримано протилежних доказів.

3. Патологоанатомічний нагляд

   Систематичний патологоанатомічний нагляд за ПВРХЗ є найбільш ефективним підходом, що слід проводитися на бійнях/скотобійнях та інших забійних підприємствах. Підозрілі патологічні знахідки мають бути підтверджені ідентифікацією збудника. Рекомендується проводити навчальні курси для персоналу боєнь/скотобоєнь та інспекторів м'яса.

4. Серологічне дослідження

   Серологічний нагляд є не найкращою стратегією для ПВРХЗ. Проте в рамках епізоотологічних досліджень може використовуватися і серологічне дослідження.

   Обмеженість наявних серологічних методів дослідження на ПВРХЗ ускладнює інтерпретацію результатів і робить їх корисними лише на рівні стада. Позитивні результати мають супроводжуватися клінічними та патологоанатомічними дослідженнями з ідентифікацією збудника.

   При зараженнях ПВРХЗ, слід очікувати кластеризації серопозитивних реакцій, що зазвичай супроводжуються клінічними ознаками. Оскільки кластеризація може свідчити про зараження польовим штамом, дослідження всіх випадків має бути включено в стратегію епізоотичного нагляду.

   Після ідентифікації стада, зараженого ПВРХЗ, контактні стада мають бути досліджені серологічно. Для досягнення прийнятного рівня вірогідності класифікації стада може знадобитися повторне дослідження.

5. Нагляд за патогеном

   Для підтвердження чи виключення підозрілих випадків епізоотологічний нагляд слід проводити за патогенами. Для підтвердження ПВРХЗ ізоляти мають бути типізовані.

Стаття 11.5.16. Країни чи зони, що подають заяву на визнання статусу безпечних відносно ПВРХЗ

На додаток до загальних умов, описаних у цій главі, країна-учасниця, що подає заяву на визнання країни чи зони безпечною відносно ПВРХЗ, має надати докази існування ефективної програми епізоотичного нагляду. Стратегія і план програми епізоотичного нагляду залежать від переважних епізоотологічних обставин і мають плануватися та впроваджуватися відповідно до загальних умов і методів, викладених у цій главі, щоб продемонструвати відсутність інфекції ПВРХЗ, впродовж попередніх 24 місяців у сприйнятливих популяціях тварин. Для цього необхідна підтримка національної чи іншої лабораторії, здатної провести ідентифікацію інфекції ПВРХЗ.

Стаття 11.5.17. Країни чи зони, що повторно подають заяву на визнання їх безпечними відносно ПВРХЗ після спалаху

На додаток до загальних умов, описаних у цій главі, країна-учасниця, що повторно подає заяву на визнання країни чи зони безпечною відносно ПВРХЗ, має надати докази активної програми епізоотичного нагляду за ПВРХЗ відповідно до рекомендацій цієї глави.

СОЗТ визнає дві стратегії в програмі ліквідації інфекції ПВРХЗ, після спалаху:

1. забій усіх клінічно хворих та контактних сприйнятливих тварин;

2. вакцинація, що застосовується без подальшого забою вакцинованих тварин.

Періоди, до закінчення яких можна подати заяву про відновлення безпечності відносно ПВРХЗ, залежать від того, яка з цих альтернатив буде застосована. Строки визначені в положеннях Статті 11.5.4.

Стаття 11.5.18. Схвалення СОЗТ програми офіційного контролю за ПВРХЗ

Загальна мета схвалення СОЗТ програми офіційного контролю за ПВРХЗ, полягає в тому, щоб країни-учасниці поступово покращували свій стан і врешті-решт досягли статусу країни, безпечної відносно ПВРХЗ. Програма офіційного контролю має застосовуватися до всієї країни, навіть якщо певні заходи спрямовані на визначені субпопуляції.

Країни-учасниці можуть на добровільній основі подати заяву на схвалення своєї програми офіційного контролю за ПВРХЗ, якщо вони впровадили заходи відповідно до положень цієї статті.

Для того, щоб програма офіційного контролю з ПВРХЗ була схвалена СОЗТ, країна-учасниця має:

1. мати облік регулярного та оперативного звітування про хвороби тварин відповідно до положень Глави 1.1.;

2. надати задокументовані докази спроможності ветеринарної служби контролювати ПВРХЗ; ці докази можуть бути надані країнам, що слідують по Шляху ЕВС;

3. подати детальний план програми офіційного контролю та остаточної ліквідації ПВРХЗ в країні чи зоні, включаючи:

   1. терміни виконання;

   2. показники ефективності для оцінювання ефективності заходів контролю, що будуть запроваджені;

   3. документацію, що свідчить про те, що програма офіційного контролю для ПВРХЗ виконана та діє на всій території;

4. подати досьє з епізоотологією ПВРХЗ в країні з описом наступного:

   1. загального епізоотичного стану в країні з висвітленням поточних знань та прогалин;

   2. заходи щодо запобігання занесенню інфекції, швидкого виявлення та реагування на всі спалахи ПВРХЗ з метою зниження частоти спалахів ПВРХЗ та ліквідації ПВРХЗ принаймні в одній зоні в країні;

   3. основні системи тваринництва та шляхи переміщення сприйнятливих до ПВРХЗ тварин і продукції з них всередині та в межах країни;

5. надати докази існування нагляду за ПВРХЗ,

   1. з урахуванням положень Глави 1.4. та положень про нагляд цієї глави;

   2. мати діагностичні можливості та процедури, включаючи регулярне направлення зразків до лабораторії, що здійснює діагностику та подальшу характеристику штамів відповідно до Посібника наземних тварин, включаючи процедури з виділення та ідентифікації M. mycoides subsp. mycoides SC, на відміну від M. mycoides subsp. mycoides LC;

6. якщо вакцинація проводиться як частина програми офіційного контролю за ПВРХЗ, надайте:

   1. докази (наприклад, копії законодавчих актів), що вакцинація вибраних субпопуляцій є обов'язковою;

   2. детальну інформацію про кампанії з вакцинації, зокрема про:

      1. цільові субпопуляції для вакцинації;

      2. моніторинг охоплення вакцинацією;

      3. технічну специфікацію вакцин, що застосовуються, та опис наявних процедур ліцензування;

      4. пропонований графік і стратегію припинення вакцинації;

7. забезпечити готовність та план реагування за надзвичайної події, що буде реалізовано у разі спалаху ПВРХЗ.

Програма офіційного контролю за ПВРХЗ країни-учасниці буде включена до списку програм, схвалених СОЗТ, лише після того, як надані докази будуть прийняті СОЗТ. Збереження у списку потребує щорічного оновлення інформації про хід виконання програми офіційного контролю та інформації про суттєві зміни, що стосуються вищезазначених пунктів. Про зміни епізоотичного стану та інші важливі події слід повідомляти СОЗТ відповідно до вимог Глави 1.1.

СОЗТ може відкликати схвалення програми офіційного контролю, якщо є докази:

• недотримання термінів чи показників ефективності програми; або

• значних проблем з функціонуванням ветеринарної служби; або

• зростання захворюваності на ПВРХЗ, що не вирішується програмою.

NB: Вперше прийнята в 1968 році; останнє оновлення прийнято у 2014 році.