Глава 15.1.

Розділ 15 СВИНЕВІ

Глава 15.1. ЗАРАЖЕННЯ ВІРУСОМ ЧУМИ СВИНЕЙ АФРИКАНСЬКОЇ

Стаття 15.1.1. Загальні положення

Свиневі є єдиними (крім членистоногих) природними носіями вірусу Чуми свиней африканської (ЧСА). До них належать всі різновиди Sus scrofa (свиня дика), як домашніх, так і диких, а також види диких африканських свиневих, включаючи Бородавників африканських (Phacochoerus spp.), свиней кісточковухих (Potam ochoerus spp.) та свиней лісових гігантських (Hylochoerus meinertzhageni).

Для цілей цієї глави розрізняють:

• домашніх та диких поневолених свиней, що постійно утримуються в неволі чи вирощуються на вільному вигулі, використовуються для виробництва м’яса, інших комерційних продуктів чи для використання або розведення;
• диких та здичавілих свиней;
•  диких африканських свиневих.

Усі різновиди Sus scrofa сприйнятливі до патогенного впливу вірусу ЧСА (ВЧСА) на відміну від диких африканських свиневих, що не сприйнятливі та здатні бути резервуарами цього вірусу. Кліщі роду Ornithodoros є єдиними відомими членистоногими природними носіями й резервуарами вірусу та біологічними переносниками.

Для цілей наземного кодексу ЧСА визначається як зараження свиней ВЧСА.

Наступне визначає зараження ВЧСА:

1. виявлення ВЧСА в зразках, від свиневих;
   або
2. виявлення антигену чи нуклеїнової кислоти специфічної до ВЧСА в зразках від тварини з клінічними ознаками чи патологічними ураженнями, що вказують на ЧСА або епізоотично пов'язані з підозрюваним чи підтвердженим випадком ЧСА, або від тварини, що дає підстави для підозри на попередню асоціацію чи контакт з ВЧСА;
   або
3. антитіла, специфічні до ВЧСА, були виявлені у зразках від тварини з клінічними ознаками чи патологічними ураженнями, що відповідають ЧСА, або епізоотично пов'язані з підозрюваним чи підтвердженим випадком ЧСА, або дають підстави підозрювати попередній зв'язок чи контакт з ВЧСА.

Для цілей наземного кодексу інкубаційний період ЧСА у Sus scrofa становить 15 діб.

Стандарти діагностики описані в наземному посібнику.

Стаття 15.1.2. Безпечні товари

При наданні дозволу на імпорт чи транзит наведених нижче товарів ветеринарні органи не мають вимагати виконання будь-яких умов, пов'язаних з ЧСА, незалежно від стану здоров'я тварин країни-експортера чи зони експорту:

1. термічно оброблені м'ясні продукти в герметично закритій тарі зі значенням F₀ не менше 3;
2. желатин;
3. екструдований сухий корм для домашніх тварин;
4. борошно білкове.

Іншими товарами свиневих можна безпечно торгувати, якщо вони відповідають відповідним статтям цієї глави.

Стаття 15.1.3. Загальні критерії визначення стану країни, зони чи компартменту відносно ЧСА

1. ЧСА є хворобою, що підлягає повідомленню на всій території країни, і всі тварини з клінічними ознаками або патологічними ураженнями, що вказують на ЧСА, підлягають відповідним польовим та лабораторним дослідженням;
2. впроваджено постійну програму інформування, спрямовану на заохочення повідомляти про всіх тварин з клінічними ознаками чи патологічними ураженнями, що можуть свідчити про ЧСА;
3. Ветеринарні органи мають актуальні відомості про всі стада домашніх с в країні, зоні чи компартменті;
4. Ветеринарні органи мають поточні знання про наявні види диких і здичавілих свиней, та диких африканських свиневих, їх поширення та середовище проживання в країні чи зоні;
5. для домашніх і диких свиней, що утримуються в неволі, запроваджено відповідну програму нагляду відповідно до положень статей 15.1.28. - 15.1.31. та 15.1.33.;
6. для диких і здичавілих свиней та диких африканських свиневих за наявності їх в країні чи зоні, діє програма нагляду відповідно положень статті 15.1.32., враховуючи наявність природних і штучних кордонів, екологію популяцій диких і здичавілих свиней та диких африканських свиневих, а також оцінку ймовірності поширення ЧСА, у тому числі з урахуванням присутності кліщів роду Ornithodoros, за доцільності;
7. популяції домашніх та утримуваних в неволі диких поневолених свиней відокремлені відповідними засобами біозахисту, що ефективно впроваджуються й контролюються, від популяцій диких і здичавілих свиней та диких африканських свиневих, на основі оціненої ймовірності поширення в популяцій диких і здичавілих свиней та диких африканських свиневих, а також нагляду відповідно положень статті 15.1.32.; вони також захищені від кліщів Орнітодорос, за доцільності.

Стаття 15.1.4. Країна чи зона безпечна відносно ЧСА

1. Історична безпечність

Країна чи зона може вважатися історично безпечною відносно ЧСА без проведення спеціального нагляду за вірусом ЧСА, якщо виконуються положення статті 1.4.6., і товари з ЧСА імпортуються згідно з відповідними положеннями статей цієї глави.

2. Безпечність в усіх свиневих

Країна чи зона, що не відповідає умовам пункту 1 цієї статті, може вважатися безпечною відносно ЧСА у всьому, якщо вона відповідає всім критеріям статті 15.1.3., і якщо:

1. 1. нагляд відповідно до статей 15.1.28. - 15.1.33., здійснюється впродовж останніх трьох років;
   2. впродовж останніх трьох років не було зафіксовано жодного випадку зараження ВЧСА; цей період може бути скорочений до 12 місяців, якщо епізоотичний нагляд не виявив ознак наявності чи участі кліщів Ornithodoros;
   3. імпорт товарів свиневих здійснюється згідно із відповідними статтями цієї глави.

3. Безпечність домашніх і диких поневолених свиней

Країна чи зона, що не відповідає вимогам пункту 1 чи пункту 2 b), тобто коли є випадки зараження ВЧСА серед диких чи здичавілих свиней, може вважатися безпечною відносно ЧСА у домашніх свиней і диких свиней, якщо вона відповідає всім критеріям статті 15.1.3., особливо пункту 7, і коли:

1. 1. нагляд відповідно до статей 15.1.28. - 15.1.33., здійснюється впродовж останніх трьох років;
   2. впродовж останніх трьох років не було зафіксовано жодного випадку зараження диких свиней домашніми чи утримуваними в неволі дикими свинями; цей період може бути скорочений до 12 місяців, якщо епізоотичний нагляд не виявив доказів наявності чи участі кліщів Ornithodoros;
   3. імпорт товарів свиневих здійснюється згідно з відповідними статтями цієї глави.

Стаття 15.1.5. Компартмент безпечний відносно ЧСА

При створенні компартменту безпечного відносно ЧСА, слід дотримуватися відповідних вимог цієї глави та принципів, викладених у главах 4.4. і 4.5.

Стаття 15.1.6. Створення зони стримування в країні чи зоні, безпечній відносно ЧСА

У разі виникнення обмежених спалахів ЧСА в країні чи зоні, раніше безпечній відносно ЧСА, у тому числі в межах зони захисту, може бути встановлена зона стримування, що охоплює всі спалахи, з метою мінімізації впливу на всю країну чи зону.

На додаток до вимог щодо встановлення зони стримування, викладених у статті 4.4.7., програма нагляду має враховувати наявність і потенційну роль кліщів роду Ornithodoros, а також диких і здичавілих свиней та диких африканських свиневих і будь-які заходи, що вживаються для уникнення їхнього поширення.

Стан безпечних відносно ЧСА територій за межами зони стримування, призупиняється на період встановлення зони стримування. Стан безпечних відносно ЧСА територій за межами зони стримування може бути відновлений незалежно від положень статті 15.1.7. коли чітко встановлено зону стримування. Необхідно продемонструвати, що товари, для міжнародної торгівлі, або походять з за меж зони стримування, або відповідають положенням статей 15.1.9., 15.1.11., 15.1.13. та 15.1.15. - 15.1.21.

Відновлення стану безпечної відносно ЧСА зони стримування має відбуватися відповідно до положень статті 15.1.7.

Стаття 15.1.7. Відновлення стану безпечної

У разі виникнення спалаху ЧСА у раніше безпечній країні чи зоні, її стан може бути відновлений через три місяці після дезінфекції останнього господарства, з зараженими тваринами, за умови, що:

1. було проведено вимушений забій, а за підозри чи причетності кліщів до епізоотії ЧСА — впродовж двох місяців у господарствах, із зараженими тваринами використовували індикаторних свиней;
2. результати нагляду, проведеного відповідно положень статті 15.1.31., були негативними.

В іншому випадку застосовуються положення пункту 2 статті 15.1.4.

Стаття 15.1.8. Рекомендації щодо імпорту з країн, зон чи компартментів безпечних відносно ЧСА

Для домашніх і диких поневолених свиней

Ветеринарні органи зобов’язані вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що ці:

1. тварини не мали клінічних ознак ЧСА у день відвантаження;
2. тварини утримувалися в безпечній відносно ЧСА країні, зоні чи компартменті, з народження чи принаймні впродовж останніх трьох місяців;
3. якщо тварини експортуються з безпечної відносно ЧСА зони чи компартменту в межах небезпечної країни, чи зони, були вжиті необхідні запобіжні заходи, для уникнення контакту з будь-яким джерелом ЧСА до відправлення.

 Стаття 15.1.9. Рекомендації щодо імпорту з країни чи зон, небезпечних відносно ЧСА

Для домашніх і диких поневолених свиней

Ветеринарні органи зобов’язані вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що ці тварини:

1. не мали клінічних ознак ЧСА у день відвантаження;
2. та або:
   1. утримувалися з народження або протягом останніх трьох місяців у компартменті безпечному відносно ЧСА; або
   2. утримувались на карантинній станції, були ізольовані впродовж 30 діб перед відправленням та піддані вірусологічному й серологічному дослідженню, проведеному щонайменше через 21 день після надходження на карантинну станцію, з негативними результатами.

Стаття 15.1.10. Рекомендації щодо імпорту з країн, зон чи компартментів безпечних відносно ЧСА

Для сперми домашніх і диких поневолених свиней

Ветеринарні органи зобов’язані вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що ці:

1. кнурі-плідники:
   1. утримувалися в безпечній відносно ЧСА країні, зоні чи компартменті, з народження чи принаймні впродовж щонайменше трьох місяців до збору;
   2. не мали клінічних ознак ЧСА у день збору сперми;
2. сперму збирали, обробляли й зберігали відповідно до положень Глави 4.6. і 4.7..

Стаття 15.1.11. Рекомендації щодо імпорту з країн чи зон, небезпечних відносно ЧСА

Для сперми домашніх і диких поневолених свиней

Ветеринарні органи зобов’язані вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що ці:

1. кнурі-плідники:
   1. утримувались від народження чи впродовж щонайменше трьох місяців до збору в господарстві, де завдяки нагляду, відповідно до положень статей 15.1.28. - 15.1.30., доведено відсутність випадків ЧСА впродовж трьох попередніх років; цей термін може бути скорочений до 12 місяців за умови, що нагляд демонструє відсутність доказів участі кліщів в епізоотології інфекції;
   2. не мали клінічних ознак ЧСА у день збору сперми;
2. сперму збирали, обробляли й зберігали відповідно до положень Глави 4.6. і 4.7..

Стаття 15.1.12. Рекомендації щодо імпорту з країн, зон чи компартментів безпечних відносно ЧСА

Для ембріонів домашніх свиней, отриманих in vivo

Ветеринарні органи зобов’язані вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що:

1. самки-донори:
   1. утримувалися в безпечній відносно ЧСА країні, зоні чи компартменті, з народження чи принаймні впродовж щонайменше трьох місяців до збору;
   2. не мали клінічних ознак ЧСА у день збору ембріонів;
2. сперма, використана для запліднення ооцитів, відповідала умовам, зазначеним в положеннях статті 15.1.10. чи статті 15.1.11., залежно від обставин;
3. ембріони збирали, обробляли й зберігали згідно з відповідними положеннями Глав 4.8. та 4.10.

Стаття 15.1.13. Рекомендації щодо імпорту з країн чи зон, небезпечних відносно ЧСА

Для ембріонів домашніх свиней, отриманих in vivo

Ветеринарні органи зобов’язані вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що ці:

1. самки-донори:
   1. утримувались від народження чи впродовж щонайменше трьох місяців до збору в господарстві, де завдяки нагляду, відповідно до положень статей 15.1.28. - 15.1.30., доведено відсутність випадків ЧСА впродовж трьох попередніх років; цей термін може бути скорочений до 12 місяців за умови, що нагляд демонструє відсутність доказів участі кліщів в епізоотології інфекції;
   2. не мали клінічних ознак ЧСА у день збору ембріонів;
   3. були піддані серологічному дослідженню, проведеному щонайменше через 21 день після збору, з негативним результатом;
2. сперма, використана для запліднення ооцитів, відповідала умовам, зазначеним в положеннях статті 15.1.10. чи статті 15.1.11..
3. ембріони збирали, обробляли й зберігали згідно з відповідними положеннями Глав 4.8. та 4.10.

Стаття 15.1.14. Рекомендації щодо імпорту з країн, зон чи компартментів безпечних відносно ЧСА

Для сирого м'яса домашніх і диких поневолених свиней

Ветеринарні органи зобов’язані вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що вся партія сирого м'яса походить від тварин, що:

1. з народження утримувалися в безпечній відносно ЧСА країні, зоні чи компартменті, чи були імпортовані або ввезені відповідно до положень статей 15.1.8. чи 15.1.9.;
2. були забиті на сертифікованій бійні/скотобійні, де були піддані перед- та післязабійному контролю відповідно до положень Глави 6.3., зі сприятливими результатами.

Стаття 15.1.15. Рекомендації щодо імпорту з країн чи зон, небезпечних відносно ЧСА

Для сирого м'яса домашніх і диких поневолених свиней

Ветеринарні органи зобов’язані вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що:

1. вся партія сирого м'яса походить від тварин, що походять зі стад, у яких нагляд відповідно до положень статей 15.1.28. - 15.1.30., демонструє, що протягом останніх трьох років не було жодного випадку ЧСА. Цей період може бути скорочений до 12 місяців, коли нагляд демонструє відсутність доказів участі кліщів в епізоотології даної інфекції. Крім того, зразки від статистично репрезентативної кількості тварин були діагностовані на ЧСА з негативними результатами;
2. вся партія сирого м'яса походить від тварин, що були забиті на сертифікованій бійні/скотобійні, де були піддані перед- та післязабійному контролю відповідно до положень Глави 6.3., зі сприятливими результатами;
3. після забою були вжиті необхідні запобіжні заходи, для уникнення контакту сирого м'яса з будь-яким джерелом ВЧСА.

Стаття 15.1.16. Рекомендації щодо імпорту сирого м'яса диких та здичавілих свиней

Ветеринарні органи зобов’язані вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що вся партія сирого м'яса походить від тварин, що:

1. були умертвлені в країні чи зоні безпечній відносно ЧСА, відповідно до пункту 1 чи пункту 2 статті 15.1.4.;
2. були піддані посмертному огляду зі сприятливими результатами відповідно до положень Глави 6.3. в господарстві, схваленому ветеринарним органом з метою експорту.

Стаття 15.1.17. Рекомендації щодо імпорту м'ясної продукції свиней

Ветеринарні органи зобов’язані вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що ця продукція:

1. була виготовлена:
   1. виключно з сирого м'яса, що відповідає положенням статей 15.1.14., 15.1.15., та 15.1.16.;
   2. на переробному підприємстві:
      1. схвалена ветеринарним органом для експорту;
      2. переробляється лише м’ясо, що відповідає умовам, зазначеним в положеннях статей 15.1.14., 15.1.15., та 15.1.16.;
         або
2. були оброблені на потужностях, схвалених ветеринарним органом з метою експорту, щоб забезпечити знищення ВЧСА відповідно до положень статті 15.1.23., і що після обробки були вжиті необхідні запобіжні заходи для уникнення контакту продукту з будь-яким джерелом ВЧСА.

Стаття 15.1.18. Рекомендації щодо імпорту щетини свиней

Ветеринарні органи зобов’язані вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що ця щетина:

1. походить від домашніх чи диких поневолених свиней, що утримувались в безпечній відносно ЧСА країні, зоні чи компартменті, і була перероблена на потужностях, схвалених ветеринарним органом з метою експорту;
   або
2. була оброблена на потужностях, схвалених ветеринарним органом з метою експорту, щоб забезпечити знищення ВЧСА відповідно до одного з процесів, зазначених в положеннях статті 15.1.26., і що після обробки були вжиті необхідні запобіжні заходи, для уникнення контакту продукту з будь-яким джерелом ВЧСА.

Стаття 15.1.19. Рекомендації щодо імпорту підстилки та гною від свиней

Ветеринарні органи зобов’язані вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що ці продукти:

1. походять від домашніх чи диких поневолених свиней, що перебувають в безпечній відносно ЧСА країні, зоні чи компартменті;
   або
2. були оброблені на потужностях, схвалених ветеринарним органом з метою експорту, щоб забезпечити знищення ВЧСА відповідно до одного з процесів, зазначених в положеннях статті 15.1.26., і що після обробки були вжиті необхідні запобіжні заходи, для уникнення контакту продукту з будь-яким джерелом ВЧСА.

Стаття 15.1.20. Рекомендації щодо ввезення шкур і трофеїв свиневих

Ветеринарні органи зобов’язані вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що ці продукти:

1. походять від свиневих, з країни чи зони безпечної відносно ЧСА, відповідно до пункту 1 чи пункту 2 статті 15.1.4., і були перероблені на потужностях, схвалених ветеринарним органом з метою експорту;
   або
2. походять від домашніх чи диких поневолених свиней, що перебувають в безпечній відносно ЧСА країні, зоні чи компартменті, і були перероблені на потужностях, схвалених ветеринарним органом з метою експорту;
   або
3. були оброблені на потужностях, схвалених ветеринарним органом з метою експорту, щоб забезпечити знищення ВЧСА відповідно до одного з процесів, зазначених в положеннях статті 15.1.25., і що після обробки були вжиті необхідні запобіжні заходи, для уникнення контакту продукту з будь-яким джерелом ВЧСА.

Стаття 15.1.21. Рекомендації щодо імпорту інших продуктів свинарства

Ветеринарні органи зобов’язані вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що ці продукти:

1. походять від домашніх чи диких поневолених свиней, що утримуються в неволі в безпечній відносно ЧСА країні, зоні чи компартменті, і були перероблені на потужностях, схвалених ветеринарним органом з метою експорту;
   або
2. були оброблені на підприємстві, схваленому ветеринарним органом з метою експорту, щоб забезпечити знищення ВЧСА, і що після обробки були вжиті необхідні запобіжні заходи, для уникнення контакту продукту з будь-яким джерелом ВЧСА.

Стаття 15.1.22. Процедури знешкодження ВЧСА у харчових відходах

Для знешкодження ВЧСА у харчових відходах слід використовувати одну з наведених нижче процедур:

1. харчові відходи витримують при температурі не менше 90°C впродовж щонайменше 60 хвилин при безперервному перемішуванні;
   або
2. харчові відходи витримують при температурі не менше 121°C впродовж щонайменше 10 хв при абсолютному тиску в 3 бар.;
   або
3. харчові відходи піддаються еквівалентній обробці, яка, як було доведено, знешкоджує ВЧСА.

Стаття 15.1.23. Процедури знешкодження ВЧСА у м'ясі

Для знешкодження ВЧСА у м’ясі слід використовувати одну з наведених нижче процедур:

1. Термічна обробка
   

М’ясо слід піддати обробці:

1. термічна обробка впродовж щонайменше 30 хвилин при мінімальній температурі 70°C, якій має бути піддане все м’ясо;
   або
2. будь-яка еквівалентна термічна обробка, яка, як було доведено, знешкоджує ВЧСА в м’ясі.

2. Сухе в'ялене м’ясо свиней

М’ясо має бути засолене і висушене впродовж мінімум шести місяців.

Стаття 15.1.24. Процедури знешкодження ВЧСА в кишковій сировині свиней

Для знешкодження ВЧСА в кишковій сировині свиней слід застосовувати такі процедури: обробку впродовж щонайменше 30 діб або сухою сіллю (NaCl), або насиченим розсолом (a_w < 0,80), або збагаченою фосфатами сухою сіллю, що містить 86,5% NaCl, 10,7% Na₂HPO₄ і 2,8% Na₃PO₄ (вага/вага/вага) при температурі 12°C чи вище.

Стаття 15.1.25. Процедури знешкодження ВЧСА у шкурах і трофеях

Для знешкодження ВЧСА у шкурах і трофеях слід використовувати одну з наведених нижче процедур:

1. кип’ятіння у воді впродовж відповідного часу, щоб забезпечити видалення всіх інших речовин, крім кісток, іклів чи зубів;
   або
2. замочування при перемішуванні у 4% (об'ємному) розчині каустичної соди (карбонат натрію - Na₂CO₃), що підтримується при рН 11,5 чи вище впродовж щонайменше 48 годин;
   або
3. замочування при перемішуванні в розчині мурашиної кислоти (100 кг солі [NaCl] і 12 кг мурашиної кислоти на 1000 літрів води), що підтримується нижче рН 3,0 впродовж щонайменше 48 годин; можуть бути додані речовини, що зволожують та захищають;
   або
4. у випадку сирих шкур - обробка впродовж щонайменше 28 діб сіллю (NaCl), що містить 2% каустичної соди (карбонат натрію - Na₂CO₃);
   або
5. обробка в 1% формаліном впродовж щонайменше шести діб.

Стаття 15.1.26. Процедури знешкодження ВЧСА у щетині

Для знешкодження ВЧСА у щетині для промислового використання слід застосовувати одну з наведених нижче процедур:

1. кип'ятіння не менше 30 хвилин;
2. занурення щонайменше на 24 години в 1% розчин формальдегіду.

Стаття 15.1.27. Процедури знешкодження ВЧСА у підстилці й гноєві свиней

Для знешкодження ВЧСА у підстилці й гноєві свиней слід використовувати одну з наступних процедур:

1. волого-теплову обробку впродовж щонайменше однієї години при мінімальній температурі 55°C;
2. волого-теплову обробку впродовж щонайменше 30 хвилин при мінімальній температурі 70°C.

Стаття 15.1.28. Вступ до нагляду

Статті 15.1.28. - 15.1.33. надають рекомендації щодо нагляду відносно ЧСА й доповнюють положення глав 1.4. й 1.5.. Вплив та епізоотологія ЧСА можуть відрізнятися у різних регіонах світу, так само як і заходи біозахисту у різних виробничих системах. Стратегії нагляду, що застосовуються для визначення стану безпечності відносно ЧСА, мають бути адаптовані до певного стану. Підхід, що використовується, має враховувати наявність диких чи здичавілих свиней, чи диких африканських свиневих, наявність кліщів Ornithodoros, а також наявність ЧСА у сусідніх країнах чи зонах.

Нагляд за ЧСА має здійснюватися у формі постійної програми, розробленої для встановлення того, що сприйнятливі популяції в країні, зоні чи компартменті, безпечні від зараження ВЧСА, або для виявлення занесення ВЧСА у безпечну популяцію. Слід звернути увагу на специфічні особливості епізоотології ЧСА, що включають:

• роль годівлі харчовими відходами;
• вплив різних систем утримання домашніх диких поневолених свиней;
• роль диких і здичавілих свиней та диких африканських свиневих у підтриманні й поширенні хвороби;
• наявність кліщів роду Ornithodoros і яку роль, яку вони здатні відігравати у підтриманні й поширенні хвороби;
• відсутність патогномічних грубих уражень та клінічних ознак;
• наявність переносників;
• мінливість генотипів ВЧСА.

Стаття 15.1.29. Загальні умови й методи нагляду

1. Система нагляду, відповідно до положень глави 1.4. і під відповідальністю ветеринарних органів має вирішувати наступні завдання:
   1. офіційна й постійна система виявлення та розслідування випадків ЧСА;
   2. процедура швидкого збору й транспортування зразків з підозрілих випадків до лабораторії;
   3. відповідний потенціал лабораторій для діагностики ЧСА.
   4. система реєстрації, управління й аналізу даних діагностики й нагляду.
2. Програма нагляду за ЧСА має:

1. 1. включати систему раннього сповіщення по всьому ланцюжку виробництва, збуту й перероблення для повідомлення про підозрілі випадки. Лікарі-діагности та особи, які регулярно контактують зі свинями, мають негайно повідомляти ветеринарні служби про будь-яку підозру на ЧСА. Система звітності ветеринарних органів має підтримуватися прямо чи опосередковано (наприклад, через приватних ветеринарів та параветеринарних фахівців) державними або приватними програмами інформування, орієнтованими на всі зацікавлені сторони. Персонал, відповідальний за нагляд, має мати можливість звертатися до експертів з питань діагностики, епізоотичного оцінювання й офіційного ветеринарного контролю ЧСА;
   2. проводити, за необхідності, регулярні та часті клінічні перевірки й лабораторні дослідження груп підвищеного ризику (наприклад, там, де практикується згодовування харчових відходів) чи тих, що межують з небезпечною відносно ЧСА країною чи зоною (наприклад, прикордонні території, де присутні заражені дикі чи здичавілі свині, чи дикі африканські свиневі).

Стаття 15.1.30. Стратегії нагляду

1. Вступ

Популяція, охоплена наглядом, спрямованим на виявлення хвороб та інфекцій, має включати домашніх, диких та здичавілих свиней — в межах країни чи зони. Нагляд має складатися з випадкових і невипадкових підходів з використанням клінічних, вірусологічних і серологічних методів, що відповідають стану країни чи зони. відносно інфекції,

Стратегія, що застосовується для встановлення поширеності чи відсутності зараження ВЧСА, може ґрунтуватися на рандомізованому чи не рандомізованому клінічному дослідженні або відборі зразків з прийнятним рівнем статистичної вірогідності. Якщо можна визначити підвищену ймовірність зараження в певних місцевостях чи субпопуляціях, доцільною стратегією може бути цілеспрямований відбір зразків. Це може включати:

1. 1. конкретні популяції диких та здичавілих свиней з високим рівнем ризику та їхня близькість;
   2. ферми, в яких корми включають харчові відходи;
   3. свині вирощуються на відкритому повітрі.

Фактори ризику можуть включати, наприклад, часовий і просторовий розподіл минулих спалахів, а також переміщення свиней і показники популяцій свиней.

Країни-учасниці мають переглядати свої стратегії нагляду щоразу, коли виникає зростання ризику занесення ВЧСА. Такі зміни включають, але не обмежуються ними:

• поява або збільшення поширеності ЧСА в країнах чи зонах, з яких імпортуються живі свині чи продукція;
• збільшення поширеності ЧСА серед диких та здичавілих свиней у країні чи зоні;
• збільшення поширеності ЧСА у сусідніх країнах чи зонах;
• збільшення занесення або контактів з зараженими дикими та здичавілими популяціями свиней із сусідніх країн чи зон;
• докази причетності кліщів до епізоотології ЧСА, продемонстровані наглядом, здійсненим відповідно до положень глави 1.5..

2. Клінічний нагляд

Клінічний нагляд є найефективнішим інструментом виявлення ЧСА за явності клінічних ознак та патологій, пов'язаних з зараженням ВЧСА. Однак через клінічну схожість з іншими хворобами, такими як Чума свиней класична, Синдром свиней респіраторно-репродуктивний та Бешиха, а також хворобами, асоційованими з Інфекцією свиней цирковірусом 2, клінічний нагляд має доповнюватися, за необхідності, серологічним й вірусологічним наглядом.

Клінічні ознаки й патологічні зміни корисні для раннього виявлення; зокрема, будь-які випадки, коли клінічні ознаки чи ураження, що вказують на ЧСА, супроводжуються високою смертністю, слід негайно розслідувати.

Дикі та здичавілі свині рідко дають можливість для клінічного нагляду. Попри складність клінічного огляду диких тварин і диких поневолених свиней, ці заходи слід обов'язково включати в програми нагляду, але вони мають бути частиною будь-якої схеми нагляду й, в ідеалі, мають контролюватися на наявність вірусу, а також антитіл до нього.

3. Вірусологічний нагляд

Вірусологічний нагляд важливий для раннього виявлення, диференціальної діагностики та систематичного відбору зразків серед цільових популяцій свиней. Його необхідно проводити:

1. 1. для розслідування клінічно підозрілих випадків;
   2. для моніторингу ризикових популяцій свиней;
   3. для відстеження позитивних серологічних результатів;
   4. для відстеження підвищеної смертності, за наявності ЧСА;
   5. для підтвердження ліквідації ЧСА після вимушеного забою.

Молекулярні методи виявлення можуть бути застосовані для широкомасштабного скринінгу на наявність вірусу. Якщо вони спрямовані на групи високого ризику, вони дають можливість раннього виявлення, що може значно зменшити подальше поширення ЧСА. Епізоотологічне розуміння шляхів поширення ВЧСА може бути значно покращене за допомогою молекулярного аналізу вірусів в ензоотичних зонах та вірусів, причетних до спалахів на територіях, раніше безпечних відносно ЧСА. Тому ізоляти ВЧСА слід надсилати до довідкової (референс) лабораторії СОЗТ для подальшої деталізації.

4. Серологічний нагляд

Серологія є ефективним та дієвим інструментом нагляду. Серологічний нагляд спрямований на виявлення антитіл проти ВЧСА. Позитивні результати досліджень на антитіла до ВЧСА можуть вказувати на поточні чи минулі спалахи, оскільки деякі тварини можуть одужувати й залишатися серопозитивними впродовж значного періоду часу, можливо, все життя. До них можуть належати тварини-носії. Однак серологія ЧСА не підходить для раннього виявлення.

Для нагляду за ЧСА можна використовувати сироватки, зібрані для інших досліджень. Однак при цьому не слід порушувати принципи побудови дослідження й вимоги до статистичної вірогідності.

Стаття 15.1.31. Нагляд для відновлення безпечного стану

На додаток до загальних умов, описаних у статтях 15.1.4. і 15.1.7., країна-учасниця СОЗТ, що прагне відновити стан безпечної для всієї країни чи зони, в тому числі для зони стримування, має надати докази проведення програми офіційного контролю, щоб продемонструвати відсутність ознак зараження ВЧСА.

Популяції домашніх і диких поневолених свиней, що утримуються в неволі, мають регулярно проходити клінічні й патологоанатомічні, а також вірусологічні та серологічні дослідження, сплановані й проведені відповідно до загальних умов і методів, описаних у цій главі.

Програма нагляду має включати:

1. господарства, розташовані поблизу спалахів;
2. господарства, епізоотично-пов'язані зі спалахами;
3. тварини, переміщені з небезпечних територій чи використані як сторожові, чи для відновлення популяції свиней у постраждалих господарствах;
4. всі господарства, в яких проводився вимушений забій;
5. популяції диких і здичавілих свиней у зоні спалахів.

Стаття 15.1.32. Нагляд за ВЧСА у диких і здичавілих свиней та диких африканських свиневих

1. Метою програми нагляду є або доведення відсутності зараження ВЧСА диких і здичавілих свиней, або, якщо відомо, що вона присутня, оцінити географічне поширення інфекції.
   Нагляд за дикими й здичавілими свинями створює додаткові труднощі, в тому числі:
   1. визначення поширення, чисельності й шляхів пересування диких і здичавілих популяцій свиней;
   2. актуальність та практичність оцінки можливої наявності зараження ВЧСА популяцій свиней;
   3. визначення доцільності створення зони з урахуванням ступеня взаємодії з домашніми й дикими поневоленими свинями, в межах запропонованої зони.
      
      Географічний розподіл і приблизний розмір диких і здичавілих популяцій свиней слід оцінити як передумову для розробки системи моніторингу популяцій свиней відповідно до положень глави 1.4..
2. Для реалізації програми нагляду необхідно визначити межі території, на якій мешкають дикі та здичавілі свині. Субпопуляції диких і здичавілих свиней можуть бути відокремлені одна від одної природними чи штучними бар'єрами.
3. Програма нагляду має охоплювати тварин, знайдених мертвими, загиблих на дорогах, тварин з аномальною поведінкою та впольованих тварин, а також включати інформаційні кампанії, спрямовані на мисливців і фермерів.
4. Можуть бути ситуації, коли більш цілеспрямована програма нагляду здатна забезпечити додаткову впевненість. Критерії для визначення територій високого ризику для цільового нагляду включають:
   1. райони, де в минулому реєструвалась ЧСА;
   2. субрегіони із підвищеною щільністю диких і здичавілих популяцій свиней, чи диких африканських свиневих;
   3. прикордонні регіони з небезпечними відносно ЧСА, країнами чи зонами;
   4. взаємодія між популяціями диких і здичавілих свиней - і популяціями домашніх і диких поневолених свиней;
   5. райони з фермами, де утримують свиней на вільному вигулі та на відкритому повітрі;
   6. території з високим рівнем мисливської активності, де може відбуватися розосередження й годівля тварин, а також неналежна утилізація відходів;
   7. інші зони ризику, визначені ветеринарним органом, такі як порти, аеропорти, сміттєзвалища, місця для пікніків і кемпінгів.

Стаття 15.1.33. Нагляд за членистоногими переносниками

Метою нагляду за переносниками є визначення типу й поширення кліщів роду Ornithodoros. Будь-який вид Ornithodoros слід розглядати як потенційного переносника чи резервуар ВЧСА. Передача вірусу зазвичай відбувається трансстадіально. Трансоваріальна передача спостерігалася лише у кліщів комплексу Ornithodoros moubata.

Ветеринарний орган має володіти інформацією про наявність, поширення та ідентифікацію виду Ornithodoros, беручи до уваги кліматичні зміни чи зміни в середовищі їх існування, що здатні вплинути на розповсюдження.

Якщо нагляд за переносниками вважається необхідним, план відбору зразків відповідно до положень глави 1.5. має враховувати біологію та екологію наявних видів і, зокрема, улюблені місця проживання цих видів у норах і спорудах, пов'язаних зі свинарством. План також має враховувати розподіл і щільність поголів’я свиней у країні чи зоні.

Методи відбору зразків включають вилов комах пастками та усипляння вуглекислим газом (CO₂) з подальшим маркуванням та вакуумування нір чи споруд.

nb: вперше прийнято в 1968 році; останнє оновлення прийнято у 2024 році.