Глава 15.2. ЗАРАЖЕННЯ ВІРУСОМ ЧУМИ СВИНЕЙ КЛАСИЧНОЇ
Стаття 15.2.1. Загальні положення
Свині (Sus scrofa, як домашні, так і дикі) є єдиним природним носієм вірусу Чуми свиней класичної (ВЧСК). Для цілей цієї глави розрізняють:
-
домашні та дикі поневолені свині, що постійно утримуються в неволі чи вирощуються на вільному вигулі, що використовуються для виробництва м'яса чи інших комерційних продуктів або використання, чи для розведення; та
Для цілей Наземного кодексу Чума свиней класична (ЧСК) визначається як зараження свиней ВЧСК.
Нижче наведено визначення виникнення зараження ВЧСК:
-
штам ВЧСК (за винятком вакцинних штамів) було виділено зі зразків від свині;
АБО
-
антиген чи нуклеїнова кислота, специфічна для ВЧСК (за винятком вакцинних штамів), була ідентифікована у зразках від свині з клінічними ознаками чи патологічними ураженнями, що вказують на ЧСК, або епізоотично-пов'язані з підозрюваним чи підтвердженим випадком ЧСК, або дають підстави підозрювати попередній зв'язок чи контакт з ВЧСК.
АБО
-
антитіла, специфічні до ВЧСК, що не є наслідком вакцинації чи зараження іншими пестивірусами, були виявлені у зразках від свиней з клінічними ознаками чи патологічними ураженнями, що відповідають ЧСК, або епізоотично-пов'язані з підозрюваним чи підтвердженим випадком ЧСК, або дають підстави підозрювати попередній зв'язок чи контакт з ВЧСК.
Повідомлення про зараження диких та здичавілих свиней ВЧСК не впливає на стан безпечної країни чи зони, визнаний ВООЗт, за умови дотримання положень Статті 15.2.3. Країна-учасниця не має накладати заборону на міжнародну торгівлю товарами з домашніх та диких поневолених свиней у відповідь на такі повідомлення.
Для цілей Наземного кодексу інкубаційний період становить 14 діб.
Період заразності свиней, постнатально заражених ВЧСК, триває до трьох місяців. Свині, заражені ВЧСК пренатально, можуть не проявляти клінічних ознак при народженні та бути персистентно зараженими впродовж усього життя.
Стандарти діагностичних досліджень і вакцин описані в Посібнику наземних тварин.
Стаття 15.2.2. Безпечні товари
При наданні дозволу на імпорт чи транзит ветеринарні органи не мають вимагати будь-яких умов, пов'язаних з ЧСК, незалежно від стану ЧСК країни-експортера чи зони щодо наступних товарів:
-
м'ясо в герметично закритій тарі зі значенням F0 не менше 3;
-
желатин.
Іншими товарами зі свинини можна безпечно торгувати, якщо вони відповідають відповідним статтям цієї глави.
Стаття 15.2.3. Країна чи зона, безпечна відносно ЧСК
Країна чи зона може вважатися безпечною відносно ЧСК, якщо були дотримані відповідні положення пункту 2 Статті 1.4.6. і якщо в межах запропонованої безпечної країни чи зони впродовж принаймні останніх 12 місяців:
-
не було зафіксовано жодного випадку зараження ВЧСК домашніх та диких поневолених свиней;
-
ветеринарні органи мають поточні знання та повноваження щодо всіх стад домашніх і диких поневолених свиней в країні чи зоні;
-
ветеринарний орган має поточні відомості про поширення, середовище проживання та ознаки появи хвороби завдяки пасивному нагляду за дикими та здичавілими свинями в країні чи зоні;
-
спеціальний нагляд здійснювався відповідно до:
-
були вжиті заходи для запобігання занесенню інфекції: зокрема, імпорт чи переміщення товарів в країну, чи зону здійснювалися відповідно до цієї глави та інших відповідних глав Наземного кодексу;
-
не було проведено жодної вакцинації проти ЧСК домашніх і диких поневолених свиней, за винятком випадків, коли немає засобів, сертифікованих відповідно до положень Глави 3.9.3 Посібника наземних тварин, що дозволяють відрізняти вакцинованих та заражених свиней;
-
якщо це доцільно, то популяції домашніх та диких поневолених свиней, були відокремлені згідно з відповідними заходами біозахисту, що ефективно впроваджуються та контролюються, від популяцій диких та здичавілих свиней, виходячи з оціненої ймовірності поширення хвороби в популяціях диких та здичавілих свиней та нагляду відповідно до положень Статті 15.2.33.
Країна чи зона буде включена до списку країн чи зон, безпечних відносно ЧСК, відповідно до положень Глави 1.6.
Збереження в списку вимагає щорічного повторного підтвердження відповідності всім вищезазначеним пунктам і відповідним положенням пункту 4 Статті 1.4.6. Щорічно слід повторно подавати задокументовані докази для пунктів 1-5 зазначених вище. Про будь-які зміни епізоотичного стану чи інші важливі події слід повідомляти ВООЗт відповідно до положень Глави 1.1.
Стаття 15.2.4. Компартмент безпечний відносно ЧСК
Створення в господарстві та двостороннє визнання компартменту безпечного відносно ЧСК, має відповідати відповідним вимогам цієї глави та принципам, викладеним в положеннях Глав 4.4. та 4.5.
Стаття 15.2.5. Країна чи зона небезпечна відносно ВЧСК
Країна чи зона вважається небезпечною відносно ВЧСК, якщо не виконуються вимоги для визнання її безпечною країною чи зоною.
Стаття 15.2.6. Запровадження зони стримування в межах країни чи зони, раніше безпечної відносно ЧСК
У разі спалахів ЧСК в країні чи зоні, раніше безпечній відносно ЧСК, у тому числі в межах зони захисту, може бути встановлена зона стримування, що включає всі епізоотично-пов'язані спалахи, відповідно до Статті 4.4.7., з метою мінімізації впливу на решту території країни чи зони.
Щоб цього досягти та щоб країна-учасниця могла повною мірою скористатися перевагами цього процесу, ветеринарний орган має якнайшвидше надати до ВООЗт задокументовані докази цього.
Програма нагляду має враховувати участь диких та здичавілих свиней та заходи, спрямовані на запобігання їх розповсюдженню.
стан безпечних територій за межами зони стримування призупиняється на період встановлення зони стримування. стан безпечних територій за межами зони стримування може бути відновлений, незалежно від положень Статті 15.2.7., після того, як ВООЗт сертифікує зону стримування.
У разі повторного виникнення ЧСК в зоні стримування, як описано в пункті 7 Статті 4.4.7., сертифікація зони стримування скасовується, а стан безпечної країни чи зони призупиняється до виконання відповідних вимог Статті 15.2.7.
Відновлення стану безпечної відносно ЧСК зони стримування має відповідати положенням Статті 15.2.7. і бути досягнуто впродовж 12 місяців після її сертифікації.
Стаття 15.2.7. Відновлення стану безпечної
Якщо спалах ЧСК стався в раніше безпечній країні чи зоні, її стан може бути відновлений, якщо нагляд відповідно до положень Статті 15.2.32. було проведено з негативними результатами та через три місяці після того, як:
-
дезінфекція останнього небезпечного господарства, за умови, що було проведено вимушений забій без вакцинації; або
-
дезінфекція останнього небезпечного господарства та забій всіх вакцинованих тварин, за умови проведення вимушеного забою з екстреною вакцинацією та забоєм вакцинованих тварин; або
-
дезінфекція останнього небезпечного господарства за умови проведення вимушеного забою з екстреною вакцинацією без забою вакцинованих тварин, за наявності засобів, сертифікованих відповідно до положень Глави 3.9.3 Посібника наземних тварин, що дозволяють розрізняти вакцинованих та заражених свиней.
стан країни чи зони, безпечної відносно ЧСК, буде відновлено лише після того, як надані докази будуть прийняті ВООЗт.
Стаття 15.2.8. Безпосереднє переміщення свиней в межах країни з небезпечної зони до безпечної зони для забою
Щоб не ставити під загрозу стан безпечної зони, свині мають залишати небезпечну зону лише в тому випадку, якщо їх транспортують механізованими транспортними засобами безпосередньо для забою на найближчу призначену бійню/скотобійню за таких умов:
-
жодна свиня не була доставлена в господарство походження, і жодна свиня в господарстві походження не мала клінічних ознак ЧСК впродовж принаймні 30 діб до переміщення на забій;
-
свині утримувалися в господарстві походження в умовах сертифікованого біозахисту щонайменше три місяці перед переміщенням на забій;
-
ЧСК не виникала в радіусі 10 кілометрів від господарства походження принаймні за три місяці до переміщення;
-
свині мають транспортуватися в умовах біозахисту під наглядом ветеринарних органів у транспортних засобах, що піддавались дезінфекції перед завантаженням, безпосередньо з господарства походження до бійні/скотобійні без контакту з іншими свинями;
-
така бійня/скотобійня перебуває під сертифікованою системою біозахисту та не схвалена для експорту свіжого м'яса з моменту прибуття свиней з небезпечної зони до моменту, коли м'ясо цих свиней не залишить приміщення, а транспортні засоби та бійня/скотобійня не піддадуться дезінфекції відразу після їх використання.
Свині мають бути піддані перед- та після забійному оглядам відповідно до положень Глави 6.2. з позитивними результатами, а м'ясо слід обробити відповідно до положень Статті 15.2.23. Свіже м'ясо цих свиней слід ідентифікувати та зберігати окремо від інших продуктів свинарства до моменту обробки.
Будь-які інші продукти, отримані від свиней, та будь-які продукти, що контактували з ними, слід вважати зараженими та обробляти відповідно до положень Статті 15.2.22. чи Статей 15.2.24. до 15.2.26., щоб знищити будь-який потенційно присутній ВЧСК.
Стаття 15.2.9. Рекомендації щодо імпорту з країн, зон чи компартментів безпечних відносно ЧСК
Для домашніх та диких поневолених свиней
Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що свині:
-
не проявляли клінічних ознак ЧСК у день відправлення;
-
утримувалися з моменту народження чи принаймні впродовж останніх трьох місяців в країні, зоні чи компартменті, безпечних відносно ЧСК;
-
не були вакциновані проти ЧСК і не є нащадками вакцинованих свиноматок, за винятком випадків, відсутності засобів, сертифікованих відповідно до положень Глави 3.9.3 Посібника наземних тварин, що дозволяють розрізняти вакцинованих та заражених свиней.
Стаття 15.2.10. Рекомендації щодо імпорту з країн чи зон, небезпечних щодо ВЧСК
Для домашніх та диких поневолених свиней
Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що свині:
-
не проявляли клінічних ознак ЧСК у день відвантаження;
-
і або:
-
з моменту народження чи впродовж останніх трьох місяців утримувалися в компартменті, безпечному від ЧСК; або
-
були ізольовані впродовж 28 діб перед відправкою на карантинній станції та були піддані вірусологічному й серологічному дослідженню, проведеному на зразку, відібраному щонайменше через 21 добу після надходження на карантинну станцію, з негативними результатами;
-
-
не були вакциновані проти ЧСК, а також не є потомством вакцинованих свиноматок, за винятком випадків, відсутності засобів, сертифікованих відповідно до положень Глави 3.9.3 Посібника наземних тварин, для розрізнення вакцинованих та заражених свиней.
Стаття 15.2.11. Рекомендації щодо імпорту з країн, зон чи компартментів безпечних відносно ЧСК
Для сперми домашніх та диких поневолених свиней
Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що:
-
донори-самці:
-
утримувалися з моменту народження чи впродовж щонайменше трьох місяців до збору сперми в країні, зоні чи компартменті, безпечних відносно ЧСК;
-
не проявляли клінічних ознак ЧСК у день збору;
-
-
сперма була зібрана, оброблена та зберігалася відповідно до положень Глав 4.6. та 4.7.
Стаття 15.2.12. Рекомендації щодо імпорту з країн чи зон, небезпечних щодо ВЧСК
Для сперми домашніх та диких поневолених свиней
Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що:
-
донори-самці:
-
утримувалися щонайменше три місяці до збору сперми в господарстві, під наглядом, відповідно до положень Статей 15.2.28. до 15.2.33., що довело, продовж цього періоду відсутність випадків ЧСК;
-
відсутність прояву клінічних ознак ЧСК у день збору сперми;
-
відповідали одній із наступних умов:
-
були піддані вірусологічному дослідженню зразки крові, взяті в день відбору, з негативним результатом; або
-
не були вакциновані проти ЧСК та пройшли серологічне дослідження зразків, відібраних щонайменше через 21 день після збору, із негативним результатом; або
-
були вакциновані проти ЧСК та пройшли серологічне дослідження зразків, відібраних щонайменше через 21 день після збору, і показали, що будь-які антитіла були вакцинного походження;
-
-
-
сперма була зібрана, оброблена та зберігалася відповідно до положень Глав 4.6. та 4.7.
Стаття 15.2.13. Рекомендації щодо імпорту з країн, зон чи компартментів безпечних відносно ЧСК
Для ембріонів домашніх свиней, отриманих in vivo
Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що:
-
донори-самки:
-
утримувалися з моменту народження чи впродовж щонайменше трьох місяців до збору ембріонів в країні, зоні чи компартменті, безпечних відносно ЧСК;
-
не проявляли клінічних ознак ЧСК у день збору ембріонів;
-
-
сперма, використана для запліднення донорів, відповідала положенням Статті 15.2.11. чи Статті 15.2.12. відповідно;
-
ембріони були зібрані, оброблені та збережені відповідно до положень Глав 4.8. та 4.10.
Стаття 15.2.14. Рекомендації щодо імпорту з країн чи зон, небезпечних щодо ВЧСК
Для ембріонів домашніх свиней, отриманих in vivo
Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що:
-
донори-самки:
-
утримувалися щонайменше три місяці до збору ембріонів в господарстві, де здійснюється нагляд, відповідно до положень Статей 15.2.28. до 15.2.33., що доводить, що впродовж цього періоду не було жодного випадку ЧСК;
-
не проявляли клінічних ознак ЧСК у день збору ембріонів;
-
відповідали одній з наступних умов:
-
зразки крові, взяті в день збору, були піддані вірусологічному дослідженню з негативним результатом; або
-
не були вакциновані проти ЧСК та пройшли серологічне дослідження зразків, відібраних щонайменше через 21 день після збору, із негативним результатом; або
-
були вакциновані проти ЧСК та пройшли серологічне дослідження зразків, відібраних щонайменше через 21 день після збору, і показали, що будь-які антитіла були вакцинного походження;
-
-
-
сперма, використана для запліднення донорів, відповідала положенням Статті 15.2.11. чи Статті 15.2.12. відповідно;
-
ембріони збирали, обробляли та зберігали відповідно до положень Глав 4.8. та 4.10.
Стаття 15.2.15. Рекомендації щодо імпорту з країн, зон чи компартментів безпечних відносно ЧСК
Для свіжого м'яса домашніх та диких поневолених свиней
Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що вся партія свіжого м'яса походить від свиней, що:
-
утримувалися в країні, зоні чи компартменті, безпечних відносно ЧСК, або були імпортовані відповідно до положень Статті 15.2.9. чи Статті 15.2.10.;
-
були забиті на сертифікованій бійні/скотобійні, де були піддані перед- та після забійному оглядам відповідно до положень Глави 6.2. зі сприятливими результатами.
Стаття 15.2.16. Рекомендації щодо імпорту з країн чи зон, небезпечних відносно ВЧСК, де існує програма офіційного контролю
Для свіжого м'яса домашніх свиней та диких поневолених свиней
Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що:
-
свині, з яких отримано м'ясо, відповідали положенням Статті 15.2.10.;
-
свині транспортувалися під наглядом ветеринарного органу в транспортному засобі, що піддавався дезінфекції перед завантаженням свиней;
-
свині були перевезені безпосередньо на сертифіковану бійню/скотобійню без контакту ні під час транспортування, ні на бійні/скотобійні з іншими свинями, що не відповідали положенням Статті 15.2.10.;
-
свині були забиті на бійні/скотобійні:
-
що сертифікована для експорту ветеринарним органом;
-
у них не було виявлено жодного випадку ЧСК впродовж періоду між останньою дезінфекцією, проведеною перед забоєм, і відправленням вантажу на експорт з бійні/скотобійні;
-
-
свині були піддані перед- та після забійному оглядам відповідно до положень Глави 6.2. зі сприятливими результатами;
-
після забою були вжиті відповідні запобіжні заходи для уникнення перехресного забруднення свіжого м'яса будь-яким джерелом ВЧСК.
Стаття 15.2.17. Рекомендації щодо імпорту м'ясних продуктів зі свиней
Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що м'ясна продукція:
-
була виготовлена:
-
виключно зі свіжого м'яса, що відповідає положенням Статті 15.2.15. чи Статті 15.2.16.;
-
на переробному підприємстві, що на момент перероблення:
-
було сертифіковано для експорту ветеринарним органом;
-
переробляє лише м'ясо свиней, що відповідає положенням Статті 15.2.15. чи Статті 15.2.16.;
-
-
ЧИ
-
була оброблена відповідно до одного з процесів, зазначених в положеннях Статті 15.2.23., на потужностях, сертифікованих ветеринарним органом для цілей експорту, і що після обробки були вжиті відповідні запобіжні заходи для уникнення перехресного забруднення продукту будь-яким джерелом ВЧСК.
Стаття 15.2.18. Рекомендації щодо імпорту щетини
Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що походження щетини:
-
походять від домашніх чи диких поневолених свиней в країні, зоні чи компартменті, безпечних відносно ЧСК, і були оброблені на потужностях, сертифікованих ветеринарним органом для цілей експорту; або
-
були оброблені відповідно до одного з процесів, зазначених в положеннях Статті 15.2.25. на потужностях, сертифікованих ветеринарним органом для цілей експорту, і що після обробки були вжиті відповідні запобіжні заходи для уникнення перехресного забруднення продукту будь-яким джерелом ВЧСК.
Стаття 15.2.19. Рекомендації щодо імпорту підстилки та гною свиней
Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що підстилка чи гній:
-
походять від домашніх чи диких поневолених свиней з країни, зони чи компартменту, безпечних відносно ЧСК, і були оброблені на потужностях, сертифікованих ветеринарним органом для цілей експорту; або
-
були оброблені відповідно до однієї з процедур, зазначених в положеннях Статті 15.2.26. на потужностях, сертифікованих ветеринарним органом для цілей експорту, і що після обробки були вжиті відповідні запобіжні заходи для уникнення перехресного забруднення продукту будь-яким джерелом ВЧСК.
Стаття 15.2.20. Рекомендації щодо імпорту шкур і трофеїв зі свиней
Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що шкури чи трофеї:
-
походять від домашніх чи диких поневолених свиней з країни, зони чи компартменту, безпечних відносно ЧСК, і були оброблені на потужностях, сертифікованих ветеринарним органом для цілей експорту; або
-
були оброблені відповідно до однієї з процедур, зазначених в положеннях Статті 15.2.27. на потужностях, сертифікованих ветеринарним органом для цілей експорту, і що після обробки були вжиті відповідні запобіжні заходи для уникнення перехресного забруднення продукту будь-яким джерелом ВЧСК.
Стаття 15.2.21. Рекомендації щодо імпорту інших товарів свинарства
Ветеринарні органи мають вимагати пред'явлення міжнародного ветеринарного сертифіката, який підтверджує, що товари:
-
походять від домашніх чи диких поневолених свиней з країни, зони чи компартменту, безпечних відносно ЧСК, і були оброблені на потужностях, сертифікованих ветеринарним органом для цілей експорту; або
-
були оброблені у спосіб, який доводить інактивацію ВЧСК на потужностях, сертифікованих ветеринарним органом для цілей експорту, і що після обробки були вжиті відповідні запобіжні заходи для уникнення перехресного забруднення продукту будь-яким джерелом ВЧСК.
Стаття 15.2.22. Процедури для знезараження ВЧСК у пійлі
Для знезараження ВЧСК у пійлі слід використовувати одну з наступних процедур:
-
пійло витримується при температурі не менше 90°C впродовж не менше 60 хвилин при безперервному перемішуванні; або
-
пійло витримується в умовах насиченої пари при температурі не менше 121°C впродовж щонайменше 10 хвилин при абсолютному тиску 2 бар; або
-
пійло піддається еквівалентній обробці, яка, як було доведено, інактивує ВЧСК.
Стаття 15.2.23. Процедури знезараження ВЧСК у м'ясі
Для знезараження ВЧСК у м'ясі слід використовувати одну з наступних процедур:
-
Термічне оброблення
М'ясо слід піддавати:
-
Природна ферментація та дозрівання
М'ясо має бути піддане обробці, що складається з природної ферментації та дозрівання, в результаті чого воно набуває наступних характеристик:
-
значення aw не більше 0,93; або
-
значення pH не більше 6,0.
-
-
В'ялене м'ясо свиней
М'ясо необхідно солити й сушити мінімум пів року.
Стаття 15.2.24. Процедури знезараження ВЧСК у кишковій сировині свиней
Для знезараження ВЧСК у кишковій сировині свиней слід застосовувати наступну процедуру: обробка впродовж щонайменше 30 днів: фосфатною сіллю, що містить 86,5% NaCl, 10,7% Na2HPO4 і 2,8% Na3PO4 (вага/вага/вага), або сухою, або у вигляді насиченого розсолу (aw<0,80), і при температурі 20°C або вище.
Стаття 15.2.25. Процедури знезараження ВЧСК у щетині
Для знезараження ВЧСК у щетині для промислового використання її слід кип'ятити не менше 30 хвилин.
Стаття 15.2.26. Процедури знезараження ВЧСК у підстилці та гноєві свиней
Для знезараження ВЧСК у підстилці та гноєві свиней слід застосовувати одну з наступних процедур:
-
волога теплова обробка впродовж не менше однієї години при мінімальній температурі 55°C, яка має бути досягнута в усьому продукті;
-
волога теплова обробка впродовж не менше 30 хвилин при мінімальній температурі 70°C, яка має бути досягнута в усьому продукті;
-
будь-яка еквівалентна обробка, яка, як було доведено, інактивує ВЧСК.
Стаття 15.2.27. Процедури знезараження ВЧСК в шкурах і трофеях
Для знезараження ВЧСК в шкурах і трофеях слід використовувати одну з наступних процедур:
-
кип'ятіння у воді впродовж відповідного часу, щоб гарантувати видалення всіх речовин, окрім кісток, іклів та зубів;
-
гамма-опромінення в дозі не менше 20 кілоГрей при кімнатній температурі (20°C і вище);
-
замочування при перемішуванні у 4% (мас./об.) розчині пральної соди (карбонату натрію [Na2CO3]), що підтримується при рН 11,5 чи вище, впродовж щонайменше 48 годин;
-
замочування при перемішуванні в розчині мурашиної кислоти (100 кг солі [NaCl] і 12 кг мурашиної кислоти на 1000 літрів води), рівень pH якого підтримується нижче 3,0 впродовж щонайменше 48 годин, до розчину можна додавати зволожувачі та засоби для обробки;
-
у випадку сирих шкур — засолювання впродовж щонайменше 28 діб морською сіллю, що містить 2% пральної соди (карбонат натрію [Na2CO3]).
Стаття 15.2.28. Вступ до нагляду
Статті 15.2.28. до 15.2.33. визначають принципи та надають рекомендації щодо епізоотичного нагляду за ЧСК, доповнюючи Главу 1.4., що застосовуються до країн-учасниць, що прагнуть отримати визнання ВООЗт щодо стану безпечної. Це може стосуватися всієї країни чи певної зони. Рекомендації також надаються для країн-учасниць, що прагнуть відновити стан безпечної для всієї країни чи зони після спалаху та підтримання стану безпечної.
Вплив та епізоотія ЧСК можуть відрізнятися в різних регіонах світу. Стратегії епізоотичного нагляду, що застосовуються для доведення безпечної відносно ЧСК на прийнятному рівні достовірності, мають бути адаптовані до місцевої ситуації. Наприклад, підхід має бути адаптований для того, щоб довести відсутність ЧСК в країні чи зоні, де дикі та здичавілі свині є потенційним резервуаром зараження, або там, де в сусідніх країнах присутня ЧСК. Цей метод має дозволяти вивчення епізоотії ЧСК у відповідному регіоні та враховувати конкретні фактори ризику, що зустрічаються і надавати науково обґрунтовані підтверджуючі дані. Таким чином, в країн-учасниць є широкі можливості для надання аргументованих доказів того, що відсутність зараження ВЧСК гарантується на прийнятному рівні достовірності.
Нагляд за ЧСК має здійснюватися у формі безперервної програми, спрямованої на встановлення того, що сприйнятливі популяції в країні, зоні чи компартменті є безпечними відносно зараження ВЧСК, або на виявлення зараження ВЧСК в популяціях, що вже визначені як безпечні. Слід враховувати специфічні характеристики епізоотії ЧСК, що включають:
-
роль згодовування помиїв, вплив різних виробничих систем виробництва та роль диких і здичавілих свиней у поширенні хвороби;
-
роль сперми в передачі вірусу;
-
відсутність патогномонічних грубих уражень та клінічних ознак;
-
частоту клінічно непомітних інфекцій;
-
виникнення постійних і хронічних інфекцій;
-
мінливість генотипу, антигенів та вірулентності різних штамів ВЧСК.
Стаття 15.2.29. Загальні вимоги та методи нагляду
-
Система нагляду відповідно до Глави 1.4. і під відповідальністю ветеринарних органів має враховувати наступні аспекти:
-
має існувати офіційна та діюча постійно система виявлення та розслідування спалахів хвороб чи заражень ВЧСК;
-
має існувати процедура для швидкого збору та транспортування зразків при підозрілих випадках до лабораторії;
-
можливість проведення відповідних досліджень в лабораторії для діагностики ЧСК;
-
має існувати система реєстрації, управління та аналізу даних діагностики та епізоотичного нагляду.
-
-
Програма епізоотичного нагляду за ЧСК має:
-
включати система раннього сповіщення по всьому ланцюгу виробництва, збуту та перероблення для повідомлення про підозрілі випадки. Діагности та особи, які регулярно контактують зі свинями, мають негайно повідомляти ветеринарні органи про будь-яку підозру на ЧСК. Система звітності ветеринарних органів має підтримуватися прямо чи опосередковано (наприклад, через приватних ветеринарів чи параветеринарних фахівців) через програми повідомлення. Враховуючи, що багато штамів ВЧСК не викликають патогномонічних грубих уражень чи прояву клінічних ознак, випадки, в яких не можна виключити ЧСК, слід негайно розслідувати. Інші важливі хвороби, такі як Чума свиней африканська, також слід враховувати при будь-якій диференційній діагностиці.
В рамках плану заходів за надзвичайного стану персонал, відповідальний за епізоотичний нагляд, має мати можливість звернутися по допомогу до команди, яка має досвід діагностики ЧСК, епізоотичної оцінки та боротьби із нею;
-
проводити, у відповідних випадках, регулярні й часті клінічні огляди та лабораторні дослідження груп підвищеного ризику (наприклад, там, де практикується годівля помиями) або тих, що межують з сусідньою країною чи зоною, зараженою ВЧСК (наприклад, прикордонні території, де присутні заражені дикі та здичавілі свині).
Ефективна система епізоотичного нагляду періодично виявлятиме підозрілі випадки, що потребують подальшого нагляду й дослідження для підтвердження чи виключення зараження ВЧСК. Частота виявлення таких підозрілих випадків буде відрізнятися залежно від епізоотичного стану і тому не може бути достовірно спрогнозована. Відповідно, в заявах на визнання стану безпечної мають, як наслідок, надаватись деталі відповідно до положень Глави 1.9. про виникнення підозрілих випадків і про те, як вони розслідувалися та розглядалися.
Країни-учасниці мають переглядати свої стратегії епізоотичного нагляду щоразу, коли виявляється зростання ймовірності занесення ВЧСК. Такі зміни включають, але не обмежуються:
-
Стаття 15.2.30. Стратегії нагляду
-
Вступ
Популяція, охоплена наглядом спрямованим на виявлення хвороб та інфекцій, має включати популяції домашніх і диких поневолених свиней, а також популяції диких та здичавілих свиней в межах країни чи зони, що будуть визнані безпечними відносно ЧСК.
Стратегія, що застосовується для оцінки поширеності або доведення відсутності зараження ВЧСК, може ґрунтуватися на клінічних обстеженнях або рандомізованому чи цільовому відборі зразків з прийнятним рівнем статистичної достовірності. Якщо можна визначити підвищену ймовірність зараження в певних місцевостях або субпопуляціях, цільовий відбір зразків може бути доцільною стратегією. Це може включати:
-
роль згодовування помиїв на фермах;
-
роль свиней вирощених на відкритому повітрі;
-
специфічні субпопуляції диких та здичавілих свиней з високим рівнем ризику та їх контакти.
Фактори ризику можуть включати, серед іншого, часовий та просторовий розподіл минулих спалахів, переміщення свиней і показники популяцій, а також типи систем виробництва.
Серологія в не вакцинованих популяціях часто є найефективнішою та дієвою методологією епізоотичного нагляду з огляду на вартість, тривалість рівня антитіл та наявність клінічно непомітного зараження. За певних обставин, наприклад, для диференційної діагностики інших хвороб, клінічний та вірусологічний нагляд також може мати цінність.
Обрана стратегія епізоотичного нагляду має бути обґрунтована як адекватна для виявлення наявності зараження ВЧСК, відповідно до положень Глави 1.4. та епізоотичного стану. Накопичені результати опитування в поєднанні з результатами рутинного епізоотичного нагляду з часом підвищать рівень довіри до стратегії епізоотичного нагляду.
При застосуванні рандомізованої вибірки як на рівні всієї популяції, так і в межах цільових популяцій, стратегія формування вибірки має враховувати епізоотично-обґрунтовані розрахункові показники поширеності для вибраних популяцій. Розмір вибірки, відібраної для дослідження, має бути достатньо великим, щоб виявити зараження, якщо вона поширюється із заздалегідь визначеною мінімальною частотою. Вибір розрахункової поширеності та рівня довірчої вірогідності має бути обґрунтований на основі з цілей епізоотичного нагляду та епізоотичного стану, відповідно до положень Глави 1.4. Вибір розрахункової поширеності, зокрема, має ґрунтуватися на переважаючому чи історичному епізоотичному стані.
Незалежно від обраного підходу, чутливість та специфічність діагностичних досліджень мають бути враховані при структурі опитування, визначенні розміру вибірки та інтерпретації отриманих результатів.
Конструкція системи епізоотичного нагляду має передбачати появу хибнопозитивних реакцій. Це особливо стосується серологічної діагностики зараження ВЧСК через відому перехресну реактивність з пестивірусами жуйних, серед інших факторів, зазначених в пункті 4. Має існувати ефективна процедура відстеження позитивних результатів для визначення з високим рівнем достовірності, незалежно від того, чи є вони ознаками зараження ВЧСК. Це має включати підтверджуючі та диференційні дослідження пестивірусів, а також подальші дослідження щодо початкової одиниці відбору, а також тварин, що можуть бути епізоотично-пов'язані.
-
-
Клінічний нагляд
Клінічний нагляд продовжує залишатися наріжним каменем виявлення зараження ВЧСК. Однак через низьку вірулентність деяких штамів ВЧСК та поширення таких хвороб, як Чума свиней африканська, а також пов'язаних з зараженням Цирковірозом 2 свиней, клінічний нагляд має доповнюватися, за необхідності, серологічним та вірусологічним наглядом.
Клінічні ознаки та результати патологоанатомічного дослідження корисні для раннього виявлення; зокрема, будь-які ситуації, в яких клінічні ознаки чи ураження, що вказують на зараження ВЧСК, супроводжуються високим рівнем захворюваності чи смертності, мають бути негайно досліджені. При зараженні ВЧСК, спричинених низьковірулентними штамами, висока смертність може спостерігатися лише у молодих тварин, тоді як у дорослих клінічні ознаки можуть не проявлятися.
Дикі та здичавілі свині рідко надають можливість для клінічного нагляду, але вони мають бути частиною будь-якої схеми нагляду і, в ідеалі, мають контролюватися на віруси, а також антитіла.
-
Вірусологічний нагляд
Вірусологічний нагляд необхідно проводити:
-
для моніторингу груп ризику;
-
дослідження клінічно підозрілих випадків;
-
контролю позитивних результатів серологічного дослідження;
-
дослідження підвищеної смертності.
Молекулярні методи виявлення можна застосовувати для широкомасштабного скринінгу на наявність вірусу. Якщо вони спрямовані на групи високого ризику, вони дають можливість раннього виявлення, що може значно зменшити подальше поширення хвороби. Розуміння епізоотичних шляхів поширення ЧСК може бути значно покращене за допомогою молекулярного аналізу вірусів в ензоотичних районах та вірусів, що стали причиною спалахів на територіях, раніше безпечних відносно ЧСК. Тому ізоляти ВЧСК слід надсилати до референтної лабораторії ВООЗт для їх подальшої характеристики.
-
-
Серологічний нагляд
Серологічний нагляд спрямований на виявлення антитіл проти ВЧСК. Позитивні результати дослідження на наявність антитіл проти ВЧСК можуть мати п'ять можливих причин:
-
вакцинація проти ЧСК;
-
материнські антитіла;
-
перехресні реакції з іншими Пестивірусами;
-
неспецифічні реакції.
Зараження свиней іншими Пестивірусами може ускладнити стратегію нагляду, засновану на серології. Антитіла проти вірусів Діареї вірусної великої рогатої худоби (ВДВРХВ) та вірусу Хвороби свиней прикордонної (ХСП) можуть давати позитивні результати в серологічних дослідженнях на ЧСК завдяки спільним антигенам. Такі зразки потребують диференційних досліджень для підтвердження їх ідентичності. Одним зі шляхів зараження свиней Пестивірусами жуйних є використання вакцин, контамінованих ВДВРХВ.
Зараження ВЧСК може призвести до появи постійно заражених, серонегативних молодих тварин, що постійно виділяють вірус. Зараження ВЧСК також може призвести до хронічно заражених свиней, що можуть мати невизначуваний чи коливаючий рівень антитіл. Попри те, що серологічні методи не виявляють цих тварин, такі тварини, ймовірно, становлять меншість у стаді, не сплутають діагноз, заснований на серології в рамках дослідження стада.
Можна використовувати для нагляду дослідження сироваток при ЧСК, зібраних для інших цілей. Однак при цьому мають залишатись непорушними принципи структури досліджень та статистичної достовірності.
В країнах чи зонах, де вакцинація була нещодавно припинена, цілеспрямований серологічний нагляд за молодими не вакцинованими тваринами може вказувати на наявність маркерних вакцин та супутніх досліджень DIVA, що відповідають вимогам Посібника наземних тварин, і дозволяють відрізнити вакцинні антитіла від антитіл, викликаних природним зараженням. Результати серологічного нагляду з використанням методів DIVA можна інтерпретувати на рівні тварин чи стад.
Стаття 15.2.31. Додатковий епізоотичний нагляд для країн-учасниць, що подають заявку до ВООЗт на визнання стану безпечної
Стратегія та структура програми епізоотичного нагляду залежатимуть від переважаючого епізоотичного стану країни чи зони та їх оточення і мають плануватися та впроваджуватися відповідно до умов визнання стану, описаних в положеннях Статті 15.2.3., а також методів, описаних в інших статтях цієї глави. Мета полягає у тому, щоб довести відсутність зараження ВЧСК у домашніх і диких поневолених свиней, впродовж останніх 12 місяців, а також оцінити стан зараження у популяціях диких та здичавілих свиней, як описано в положеннях Статті 15.2.33.
Стаття 15.2.32. Додатковий епізоотичний нагляд для відновлення стану безпечної
На додаток до загальних умов, описаних у цій главі, країна-учасниця, що прагне відновити стан безпечної країни чи зони, включаючи й зону стримування, має надати докази проведення програми активного епізоотичного нагляду, щоб довести відсутність зараження ВЧСК.
До популяцій, на які поширюється ця програма епізоотичного нагляду слід віднести:
-
господарства, розташовані поблизу спалахів хвороби;
-
господарства, епізоотично-пов'язані зі спалахами;
-
тварин, переміщених із небезпечних господарств чи використаних для повторного комплектування;
-
будь-які господарства, де проводилось суміжне вибракування;
-
популяції диких та здичавілих свиней в районах спалахів.
Популяції домашніх і диких поневолених свиней, мають піддаватися регулярним клінічним, патологоанатомічним, вірусологічним і серологічним дослідженням, що плануються та проводяться відповідно до загальних умов і методів, описаних у цій главі. Необхідно зібрати епізоотичні докази стану зараження диких та здичавілих свиней. Щоб відновити стан безпечної, підхід до нагляду має забезпечувати принаймні такий же рівень довіри, як і початкова заява на визнання безпечної.
Стаття 15.2.33. Нагляд за ВЧСК у диких та здичавілих свиней
-
Метою програми епізоотичного нагляду є або доведення відсутності зараження ВЧСК диких та здичавілих свиней, або, якщо відомо, що вона наявна, оцінка поширення та поширеність зараження. Хоча застосовуються ті самі принципи, нагляд за дикими та здичавілими свинями створює додаткові виклики, зокрема:
-
визначення розподілу, розміру та шляхів переміщення популяцій диких та здичавілих свиней;
-
актуальність та практичність оцінки можливого зараження ВЧСК популяцій;
-
визначення доцільності встановлення зони з урахуванням ступеня взаємодії з домашніми та дикими поневоленими свинями в межах пропонованої зони.
Необхідно оцінити географічний розподіл і розрахунковий розмір популяцій диких та здичавілих свиней, як передумову для розробки системи моніторингу. Джерела інформації для створення системи моніторингу можуть включати урядові та неурядові організації, що займаються захистом дикої фауни, наприклад, мисливські товариства.
-
-
Для реалізації програми нагляду необхідно визначити межі території, на якій мешкають дикі та здичавілі свині. Субпопуляції диких та здичавілих свиней можуть бути відокремлені одна від одної природними чи штучними бар'єрами.
-
Програма нагляду має включати серологічні та вірусологічні дослідження, включаючи впольованих чи трупи свиней, загиблих на дорогах, а також свиней, що проявляють ненормальну поведінку чи мають серйозні ураження під час перев’язування.
-
Можуть бути ситуації, коли більш цілеспрямована програма епізоотичного нагляду може забезпечити додаткову впевненість. Критерії для визначення територій високого ризику для цільового нагляду включають:
-
ділянки, де в минулому була зафіксована ЧСК;
-
субрегіони з великою популяцією диких та здичавілих свиней;
-
регіони, що межують з країнами чи зонами зараженими ВЧСК;
-
взаємодія між популяціями диких та здичавілих свиней, а також домашніх і диких поневолених свиней;
-
території з фермами, де свині утримуються на вільному вигулі та вуличним утриманням свиней;
-
господарства, що згодовують відходи;
-
території з високим рівнем мисливської активності, де може відбуватися розосередження тварин, підгодовування, а також неналежна утилізація відходів;
-
інші зони ризику, визначені ветеринарними органами, такі як порти, аеропорти, сміттєзвалища, місця для пікніків та кемпінгів.
-
NB: Вперше прийнята у 1968 році; останнє оновлення прийнято у 2021 році.