Кодекс здоров'я наземних тварин

Глава 2.1.

Глава 1.2. АНАЛІЗ РИЗИКІВ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ІМПОРТОМ
Стаття 2.1.1. Вступ

Імпорт водних тварин і продуктів із водних тварин несе певний рівень ризику захворювання для країни-імпортера. Причиною цього ризику може бути одна чи кілька хвороб, чи інфекцій.

Основною метою аналізу ризиків імпорту є надання країнам-імпортерам об'єктивного та підтримуваного методу оцінювання ризику захворювання, пов'язаного з імпортом водних тварин, продуктів із водних тварин, генетичного матеріалу водних тварин, кормів для водних тварин, біологічних продуктів і патологічного матеріалу. Принципи й методи, що застосовуються, є однаковими незалежно від того, чи походять товари від водних тварин та/чи наземних тварин. Аналіз має бути прозорим. Це необхідно для того, щоб країна-експортер мала чіткі підстави для запровадження умов імпорту чи відмови від імпорту.

Прозорість також має важливе значення, оскільки дані часто є невизначеними або неповними, а за відсутності повної документації різниця між фактами й оцінювальними судженнями аналітика здатна розмиватися.

Ця глава містить рекомендації та принципи проведення прозорого, об'єктивного й виправданого аналізу ризиків у міжнародній торгівлі. Однак він не здатний надати детальну інформацію про засоби, що необхідно застосувати для проведення аналізу ризиків, оскільки метою Водного кодексу є лише окреслення властивих йому загальних аспектів. Компонентами аналізу ризиків є розпізнавання небезпеки, оцінювання ризику, управління ризиком та інформування про ризик (Малюнок 1).

Мал. 1. Чотири компоненти аналізу ризиків
AC risk

Оцінювання ризику - це етап аналізу, при спробі оцінити ризик, пов'язаний із небезпекою. Оцінювання ризику може бути якісним чи кількісним. Для багатьох хвороб, зокрема хвороб, віднесених до списку СОЗТ у Водному кодексі, що містить міжнародно визнані й поширені стандарти, і є предметом широкого консенсусу щодо можливих ризиків. У цих випадках найімовірніше, що якісної оцінки буде достатньо. Якісне оцінювання не потребує особливих навичок математичного моделювання, і тому часто використовується для рутинних рішень. Жоден метод оцінювання ризику імпорту не є універсальним, тобто придатним оцінити небезпеки різного характеру, й, залежно від обставин, один метод може бути більш прийнятним, аніж інший.

В процесі аналізу ризиків пов’язаного з імпортом водних тварин і продуктів із водних тварин, часто потрібно брати до уваги результати оцінювання служб охорони здоров’я водних тварин, зонування й компартментизації, а також системи нагляду, що запроваджені для моніторингу стану здоров'я водних тварин в країні-експортері. Всі ці аспекти описані в інших положеннях окремих Глав Водного кодексу.

Стаття 2.1.2. Розпізнавання небезпеки

Розпізнавання небезпеки полягає у виявленні збудників хвороб, що потенційно здатні зашкодити, при імпорті товару.

Небезпеки, що необхідно визначити, мають бути специфічними для видів водних тварин, що імпортуються, або з яких походять товари, що імпортуються, і, ймовірно, присутні в країні-експортері. Тому для кожної небезпеки необхідно визначити, чи існує вона вже в країні-імпортері, чи є вона хворобою, віднесеною до списку СОЗТ, й чи підлягає вона контролю, або ліквідації у цій країні, а також переконатися, що заходи, що застосовуються до імпорту, не є більш суворими для торгівлі, аніж ті, що діють у цій країні.

Розпізнавання небезпеки є етапом класифікації, що призводить до дихотомічного поділу біологічних агентів на небезпеки чи ні. Оцінювання ризику має бути завершено на етапі, коли розпізнавання небезпеки не дозволяє пов’язати небезпеку, із запланованим імпортом.

Оцінювання служб охорони здоров’я водних тварин, програм нагляду й контролю, а також систем зонування й компартментизації є важливими вхідними даними для оцінювання ймовірності наявності небезпеки в популяції водних тварин країни-експортера.

Країна-імпортер також може прийняти рішення дозволити імпорт, із застосуванням відповідних санітарних стандартів, рекомендованих положеннями Водного кодексу, усуваючи таким чином потребу в оцінюванні ризику.

Стаття 2.1.3. Принципи оцінювання ризику
  1. Оцінювання ризику має бути гнучким, щоб адаптуватися до складності конкретних ситуацій. Універсального методу не існує. Оцінювання ризику має враховувати різноманітність товарів з водних тварин, численні небезпеки, пов'язані з імпортом, а також специфіку кожної хвороби, системи виявлення й нагляду, сценарії впливу, а також типи й кількість даних та інформації для обробки.
  2. Дійсними є як якісні, так і кількісні методи оцінювання ризику.
  3. Оцінювання ризику має базуватися на найновішій доступній науковій інформації. Його належним чином слід задокументувати та підкріпити посиланнями на наукові публікації й інші джерела, у тому числі висновки експертів.
  4. Необхідно заохочувати послідовність методів оцінювання ризику, а прозорість є важливою для гарантування чесного й раціонального характеру аналізу, узгодженості рішень, що випливають з нього, і легкості розуміння для всіх зацікавлених сторін.
  5. Оцінювання ризику має відображати невизначеності та зроблені припущення, а також їхній вплив на кінцевий результат.
  6. Ризик зростає зі збільшенням обсягів імпортованих товарів.
  7. Оцінювання ризику підлягає оновленню, за появи додаткової інформації.
Стаття 2.1.4. Етапи оцінювання ризику
  1. Оцінювання занесення

Оцінювання ризику занесення складається з опису біологічного (их) механізму (ів), необхідного (их) для того, щоб діяльність з імпорту стала причиною занесення збудника хвороби у дане середовище, й оцінки у якісній (словами) чи кількісній (з числовими значеннями), ймовірності того, що процес відбудеться повністю. Оцінювання ризику занесення описує ймовірність занесення кожного з факторів небезпеки (збудника хвороби) у кожній ситуації залежно від кількості й часу, а також змін, що, можливо, викликані різними діями, подіями чи заходами. Початкові параметри, що можуть бути корисними для оцінювання ризику занесення, включають наступне:

    1. біологічні фактори
    1. фактори, пов'язані з країною
    1. фактори, пов'язані з товарами
Якщо оцінювання ризику занесення збудника хвороби не виявило значного ризику, то на цьому етапі оцінювання ризику можна завершити.
  1. Оцінювання впливу
Оцінювання впливу складається з опису біологічного шляху (шляхів), необхідного для впливу на водних тварин і людей в країні-імпортері факторів небезпеки (в цьому випадку збудника хвороби) від даного джерела ризику, й оцінки ймовірності такого впливу якісно (на словах) чи кількісно (у вигляді числової оцінки). Ймовірність впливу розпізнаних факторів небезпеки оцінюється для визначених умов впливу з урахуванням кількості, часу, частоти, тривалості впливу, шляхів впливу, а також чисельності, видової приналежності та інших характеристик популяцій водних тварин і людей, що піддаються впливу. Прикладами вхідних даних, що можуть бути корисними для оцінки впливу, включають:
    1. біологічні фактори
      • властивості збудника хвороби (наприклад, вірулентність, патогенність і параметри виживання);
      • генотип носія.
    1. фактори, пов'язані з країною
      • наявність потенційних переносників чи проміжних носіїв;
      • характеристики популяції водних тварин (наприклад, наявність сприйнятливих видів водних тварин, їх поширення);
      • демографічні фактори, характерні для людей і наземних тварин (наприклад, наявність падальщиків, чи птахів, що харчуються рибою);
      • звичаї та культурні традиції;
      • географічні й екологічні параметри (наприклад, гідрографічні дані, коливання температур, повені).
    1. фактори, пов'язані з товарами
Якщо оцінка впливу не виявила значного ризику, то на цьому етапі оцінювання ризику можна завершити.
  1. Оцінювання наслідків
Оцінювання наслідків полягає в описі взаємозв'язку між визначеним впливом біологічного агента і наслідками цього впливу. Має існувати причинно-наслідковий зв’язок, згідно з яким вплив викликає несприятливі наслідки для здоров’я й довкілля, що, своєю чергою, здатні мати соціально-економічний вплив. Оцінювання наслідків описує потенційні наслідки певного впливу та оцінює ймовірність їх виникнення. Ця оцінка може бути як якісною (у текстовій формі), так і кількісною (у формі числової оцінки). Серед наслідків варто відзначити:
    1. безпосередні наслідки
    1. опосередковані наслідки
      • витрати на нагляд і контроль
      • витрати на відшкодування;
      • потенційні торгівельні втрати;
      • несприятливі й, можливо, незворотні наслідки для довкілля.
  1. Оцінювання ризику
Оцінювання ризику полягає в об’єднанні результатів початкової оцінки, оцінки впливу та оцінки наслідків для отримання загальних показників ризику, пов'язаних із небезпеками, визначеними на початковому етапі. Таким чином, оцінка ризику враховує весь шлях ризику від виявлення небезпеки до небажаних наслідків.
Кінцеві результати кількісної оцінки ризику можуть включати:
      • оцінювання популяцій водних тварин та/чи оцінювання кількості закладів аквакультури або людей, які можуть зазнати впливу на стан здоров'я різного ступеня важкості, з плином часу;
      • розподіли ймовірностей, довірчі інтервали та інші засоби вираження невизначеностей в цих типах оцінок;
      • представлення дисперсії всіх вхідних параметрів моделі;
      • аналіз чутливості для ранжування вхідних параметрів на основі їх внеску в дисперсію результатів оцінки ризику;
      • аналіз залежності та кореляції вхідних параметрів моделі.
Стаття 2.1.5. Принципи управління ризиками
  1. Управління ризиком - це процес прийняття рішень та впровадження заходів, спрямованих на усунення ризику, виявлених під час оцінки ризику, з одночасною гарантією мінімального негативного впливу на сферу торгівлі. Мета полягає в тому, щоб досягти балансу між готовністю країни мінімізувати ймовірність або частоту занесення хвороби, а також її наслідки, і її бажанням імпортувати товари й виконувати свої зобов'язання за міжнародними торговими угодами.
  2. Міжнародні стандарти СОЗТ є рекомендованими санітарними заходами для управління ризиком. Застосування цих санітарних заходів має відповідати намірам стандартів.
Стаття 2.1.6. Компоненти управління ризиками
  1. Оцінювання ризику - процес порівняння рівня ризику, оціненого в ході оцінки ризику, зі зниженням ризику, очікуваним від запропонованих заходів з управління ризиком.
  2. Оцінювання варіантів - процес визначення та, після оцінки їх ефективності, та застосовності, вибору заходів, спрямованих на зниження ризику, пов'язаного з імпортом. Ефективність варіанту вимірюється ступенем, до якого вибір цього варіанту зменшує ймовірність або величину негативних наслідків для здоров’я та економіки. Оцінювання ефективності обраних варіантів є ітеративним процесом, що передбачає їх включення в оцінки ризику, а потім порівняння отриманого у такий спосіб рівня ризику з тим, що вважається прийнятним. Оцінювання застосовності зазвичай зосереджується на технічних, операційних та економічних факторах, що обумовлюють впровадження варіантів управління ризиком.
  3. Впровадження - процес виконання рішення з управління ризиком та забезпечення виконання заходів з управління ризиком.
  4. Моніторинг і перегляд - безперервний процес, за допомогою якого заходи з управління ризиком постійно перевіряються, щоб переконатися, що вони досягають запланованих результатів.
Стаття 2.1.7. Принципи інформування про ризики
  1. Інформування про ризик - це процес збору інформації та думок від потенційно постраждалих або зацікавлених сторін про небезпеки й ризики під час аналізу ризиків, а також передача результатів оцінки ризику і пропозиція заходів з управління ризиком особам, які приймають рішення, і зацікавленим сторонам в країнах-імпортерах та країнах-експортерах. Це багатовимірний і циклічний процес, що в ідеалі має починатися на початку процесу аналізу ризиків і тривати впродовж усього процесу.
  2. Щоразу, коли проводиться аналіз ризиків, необхідно визначити стратегію інформування про ризик.
  3. Інформування про ризик має бути відкритим, інтерактивним, повторюваним і прозорим обміном інформацією, що може тривати й після прийняття рішення про імпорт.
  4. Основними учасниками процесу інформування про ризик є органи влади країни-експортера та інші зацікавлені сторони, такі як місцеві заклади аквакультури, рибалки-любителі та рибалки-промисловики, асоціації з охорони дикої фауни, асоціації споживачів, а також вітчизняні й іноземні промислові групи.
  5. Припущення та невизначеність моделі й початкових параметрів, а також результати оцінки ризику, мають бути частиною інформування про ризик.
  6. Отримання авторитетної поради також є важливою частиною інформування про ризик, з метою отримання критичних наукових гіпотез та переконатися, що наукові дані, інформація, методи та припущення є найкращими.

nb: вперше прийнято в 1995 році; останнє оновлення прийнято у 2016 році.