Кодекс здоров'я наземних тварин

Глава 5.6.

Глава 5.6. ЗАХОДИ З ОХОРОНИ СТАНУ ЗДОРОВ'Я ВОДНИХ ТВАРИН, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ТА ПІД ЧАС ВІДПРАВЛЕННЯ
Стаття 5.6.1.
  1. Кожна країна має дозволяти експорт зі своєї території лише тих живих водних тварин і продуктів із водних тварин, що були належним чином ідентифіковані та перевірені відповідно до процедур, викладених у Водному кодексі й Посібнику водних тварин.
  2. В окремих випадках вищезазначені водні тварини можуть бути піддані, за бажанням країни-імпортера, певним біологічним дослідженням чи протипаразитарним обробкам впродовж визначеного періоду часу перед відправлення.
  3. Нагляд за вищезазначеними водними тваринами перед відправленням з країни може проводитись в закладі аквакультури, де вони були вирощені, чи на прикордонному пункті. Якщо впродовж цього періоду нагляду співробітник компетентного органу чи посадова особа, яка засвідчує, уповноважена країною-імпортером, визнає їх клінічно здоровими й безпечними відносно хвороби, віднесеної до списку СОЗТ чи будь-якої іншої визначеної інфекційної хвороби, водні тварини будуть переміщені до місця завантаження у спеціально сконструйованих контейнерах, попередньо очищених та продезінфікованих, без затримки й контакту з іншими сприйнятливими видами водних тварин, за винятком випадків, відсутності гарантії відносно стану здоров'я водних тварин, що перевозяться.
  4. Переміщення водних тварин для розведення, вирощування чи забою здійснюється безпосередньо від закладу аквакультури походження до місця відвантаження чи до підприємства перероблення на умовах, узгоджених між країною-імпортером та країною-експортером.
Стаття 5.6.2.

Країни мають дозволяти експорт живих водних тварин, ікри й гамет до країни, зони, чи закладу аквакультури, офіційно оголошених безпечними відносно хвороб чи хвороби, віднесеної до списку СОЗТ, лише тоді, коли країна-експортер, зона, чи заклад аквакультури походження також була офіційно оголошена безпечною відносно тієї ж хвороби (хвороб). Якщо живі водні тварини походять із небезпечного закладу аквакультури чи небезпечної зони відносно будь-якої з цих хвороб, то країна-експортер не дозволяє експорту водних тварин, якщо вони зазнали зараження внаслідок безпосереднього чи опосередкованого контакту, що здатний спричинити передачу збудника хвороби (збудників хвороб), без попередньої згоди країни-імпортера.

Стаття 5.6.3.

Кожна країна, що експортує водних тварин на будь-якій стадії їх розвитку чи продукти із водних тварин, має повідомити країну призначення та, за можливості, країни-транзитери, якщо після експорту водних тварин на будь-якій стадії їх розвитку чи продукти із водних тварин у закладі аквакультури походження діагностовано хворобу, віднесену до списку СОЗТ або у водних тварин, що перебували в закладі аквакультури чи природному водному об'єкті одночасно з тваринами, що експортуються й впродовж періоду часу, що вказує на те, що експортований вантаж міг бути зараженим.

Стаття 5.6.4.

Перед відправленням водних тварин і продуктів із водних тварин співробітник компетентного органу чи посадова особа, яка засвідчує, уповноважена країною-імпортером, має надати міжнародний сертифікат здоров'я водних тварин, що відповідає зразкам, схваленим СОЗТ (як показано в Главі 5.11.), складеним мовами, узгодженими між країною-експортером та країною-імпортером, та, за можливості, з країнами-транзитерами.

Стаття 5.6.5.
  1. Перед відправленням вантажу водних тварин у міжнародний рейс компетентний орган порту, аеропорту чи району, в якому знаходиться прикордонний пункт, може, якщо це буде визнано за необхідне, провести санітарний огляд вантажу водних тварин. Час і місце огляду призначаються з урахуванням митних та інших формальностей і таким чином, щоб не перешкоджати чи невиправдано затримувати відправлення.
  2. Компетентний орган, згаданий у пункті 1 вище, вживатиме необхідних заходів для:
    1. запобігання переміщенню водних тварин з клінічними ознаками будь-якої з хвороб, віднесених до списку СОЗТ;
    2. запобігання проникненню в контейнер можливих переносників чи збудників хвороб.

nb: вперше прийнято в 1995 році; останнє оновлення прийнято у 2004 році.