Глава 4.5.

Стаття 4.5.1. Вступ і завдання

Рекомендації в цій главі надають структуровану основу для застосування і визнання компартментів в країнах чи зонах, на основі Глави 4.4. з метою сприяння торгівлі тваринами й продуктами тваринного походження, а також як інструмент для боротьби з хворобами.

Встановлення та підтримання стану безпечної відносно хвороби країни має бути кінцевою метою для країн-учасниць. Однак встановлення та підтримання стану безпечної відносно хвороби країни може бути складним завданням, особливо у випадку хвороб, що здатні легко перетинати міжнародні кордони. Для багатьох хвороб країни-учасниці традиційно застосовують концепцію зонування, для створення та підтримання субпопуляцій тварин з різним зоосанітарним станом в межах державних кордонів.

Суттєва відмінність між зонуванням та компартментизацією полягає у тому, що визнання зон ґрунтується на географічних кордонах, тоді як визнання компартментів базується на методах управління та біозахисту. Однак просторові підходи й належні методи управління відіграють певну роль у застосуванні обох концепцій.

Компартментизація не є новою концепцією для ветеринарних служб; вона, фактично, вже давно застосовується в багатьох програмах боротьби з хворобами, що базуються на концепції безпечних відносно хвороб стад чи отар.

Фундаментальною вимогою до компартментизації є впровадження та документування заходів з управління та біозахисту для створення функціонального розподілу субпопуляцій.

Наприклад, тваринницьке підприємство у зараженій країні чи зоні може мати заходи біозахисту та методи управління, що призводять до незначного ризику від хвороб чи патогенів. Концепція компартменту розширює застосування «межі ризику» за межі географічних обмежень та враховує всі епізоотологічні фактори, що можуть допомогти створити ефективний поділ між субпопуляціями на основі конкретної хвороби.

В країнах чи зонах, безпечних відносно хвороби, бажано, щоб компартменти були визначені до виникнення спалаху хвороби. У разі спалаху чи в небезпечних країнах або зонах, компартментизація може бути використана для спрощення торгівлі.

З метою міжнародної торгівлі компартменти мають перебувати під відповідальністю ветеринарних органів країни. Для цілей цієї глави важливою передумовою є дотримання країнами-учасницями Глави 1.1. і 3.2..

Стаття 4.5.2. Принципи визначення компартменту

Компартмент може бути встановлений щодо конкретної хвороби чи хвороб. Компартмент має бути чітко визначений, із зазначенням розташування всіх його компонентів, включаючи господарства, а також пов'язані функціональні одиниці (такі як комбікормові заводи, бійні/скотобійні, переробні підприємства тощо), їх взаємозв'язки та їхній внесок в епізоотологічний розподіл тварин в компартменті та субпопуляції за станом здоров'я. Визначення компартменту може залежати від епізоотологічних факторів, характерних для конкретної хвороби, систем вирощування тварин, заходів біозахисту, інфраструктурних факторів та нагляду.

Стаття 4.5.3. Відокремлення компартменту від потенційних джерел інфекції

Керівництво компартменту має надати ветеринарним органам документальні підтвердження наступного:

1. Фізичні чи просторові фактори, що впливають на стан біозахисту в компартменті

   У той час як компартмент в першу чергу базується на заходах управління та біозахисту, необхідно враховувати географічні фактори, щоб переконатися, що функціональні межі забезпечує належну ізоляцію компартменту від сусідніх популяцій тварин з іншим станом здоров'я. Наступні фактори, що в поєднанні із заходами біозахисту, у деяких випадках, здатні змінити ступінь впевненості, досягнутий завдяки загальним заходам біозахисту та нагляду:

   1. стан захворюваності на прилеглих районах і територіях, епізоотологічно-пов'язаних з компартментом;

   2. місцеперебування, стан захворюваності та біозахисту найближчих епізоотичних одиниць чи інших епізоотологічно-значущих приміщень. Слід враховувати відстань і фізичне відмежування від:

      1. стад чи отар з іншим станом здоров'я в безпосередній близькості від компартменту, включаючи диких тварин та їхні міграційні шляхи;

      2. бійні/скотобійні, переробні підприємства чи комбікормові заводи;

      3. ринки, ярмарки, сільськогосподарські виставки, спортивні заходи, зоопарки, цирки та інші місця концентрації тварин.

2. Інфраструктурні чинники

   Структурні аспекти господарств в компартменті сприяють підвищенню ефективності його біозахисту. Слід звернути увагу на:

   1. огорожу чи інші ефективні засоби фізичного розмежування;

   2. приміщення для входу людей, включаючи контроль доступу, місця для переодягання та душові;

   3. доступ до транспортних засобів, включаючи процедури миття та дезінфекції;

   4. завантажувально/розвантажувальні майданчики;

   5. приміщення для ізоляції завезених тварин;

   6. приміщення для ввезення матеріалів та обладнання;

   7. інфраструктура для зберігання кормів та ветеринарних лікарських засобів;

   8. утилізація трупів, гною та відходів;

   9. водопостачання;

   10. заходи для запобігання впливу живих механічних чи біологічних переносників, таких як комахи, гризуни та дикі тварини;

   11. вентиляція;

   12. постачання чи джерела кормів.

   Детальніші рекомендації для окремих господарств можна знайти в розділах 4 та 6.

3. План біологічного захисту

   Цілісність компартменту залежить від ефективної системи біозахисту. Керівництво компартменту має розробити, впровадити та контролювати комплексний план біологічного захисту.

   План біологічного захисту має детально описувати:

   1. потенційні шляхи проникнення та поширення в компартменті агентів, для яких було визначено компартмент, включаючи переміщення тварин, гризунів, фауну, аерозолі, членистоногих, транспортні засоби, людей, біологічні продукти, обладнання, фоміти, корми, водні шляхи, дренажі чи інші засоби. Слід також звернути увагу на здатність агента виживати в навколишньому середовищі;

   2. критичні контрольні точки для кожного шляху;

   3. заходи щодо зменшення впливу для кожної критичної контрольної точки;

   4. стандартні операційні процедури, включаючи:

      1. впровадження, підтримання, моніторинг заходів,

      2. застосування коригувальних дій,

      3. верифікація процесу,

      4. облік;

   5. план заходів на випадок надзвичайної події, що стосується будь-яких потенційних майбутніх змін у факторах ризику;

   6. процедури звітування перед ветеринарними органами;

   7. програма навчання та підготовки працівників для забезпечення того, щоб усі залучені особи були обізнані та поінформовані про принципи та заходи біозахисту;

   8. дієва програма нагляду.

   У будь-якому випадку, необхідно надати достатні докази для оцінки ефективності плану біологічного захисту відповідно до рівня ризику для кожного ідентифікованого шляху. Ці докази мають бути структуровані відповідно до принципів аналізу небезпек і критичних контрольних точок (HACCP). Ризик для біозахисту всіх операцій в компартменті слід регулярно переоцінювати та документувати принаймні раз на рік. На основі результатів оцінки слід вжити конкретних і задокументованих заходів для зменшення ймовірності занесення патогенів в компартмент.

4. Система простежуваності тварин

   Передумовою для оцінки цілісності компартменту є наявність належної системи простежуваності тварин. Усі тварини в компартменті мають бути індивідуально ідентифіковані та зареєстровані таким чином, щоб можна було задокументувати та перевірити їхню історію життя та переміщення. У випадках, коли індивідуальна ідентифікація неможлива, як-от бройлери та добові курчата, ветеринарні органи мають забезпечити достатню гарантію простежуваності тварин.

   Всі переміщення тварин у компартмент і з нього слід реєструвати на рівні компартменту та, за потреби, на основі оцінки ризиків, сертифікованої ветеринарним органом. Переміщення всередині компартменту не потребують сертифікації, але їх слід реєструвати на рівні компартменту.

Стаття 4.5.4. Документація

Документація має надавати чіткі докази того, що заходи біозахисту, нагляду, простежуваності тварин й управління, визначені для компартменту, застосовуються ефективно та послідовно. Окрім інформації про переміщення тварин, необхідна документація має включати записи про обіг стада чи отари, джерела кормів, лабораторні дослідження, записи про народження та смерть, журнал відвідувачів, історію хвороб, записи про ветеринарні лікарські засоби й вакцинації, план біологічної захисту, навчальну документацію та будь-які інші критерії, необхідні для оцінки виключення хвороби.

Історичний стан компартменту щодо хвороб, для яких його визначено, має бути задокументований і демонструвати відповідність вимогам щодо відсутності хвороби, викладеним у відповідній главі Наземного кодексу.

Крім того, компартмент, що претендує на визнання, має подати до ветеринарного органу базовий звіт про стан здоров'я тварин із зазначенням наявності чи відсутності хвороб списку СОЗТ для видів тварин, що представляють інтерес для компартменту, відповідно до Глави 1.3. Цей звіт слід регулярно оновлювати для відображення поточного стану зі здоров'ям тварин в компартменті.

Для інтерпретації даних спеціального нагляду мають бути доступними записи про вакцинації із зазначенням типів вакцин та частоти їх введення.

Період часу, впродовж якого слід зберігати всі записи, може змінюватися відповідно до виду і хвороб, для яких було визначено компартмент.

Вся відповідна інформація має бути прозоро записана та бути легкодоступною для перевірки ветеринарними органами.

Стаття 4.5.5. Нагляд за патогеном чи хворобою

Система нагляду має відповідати Главі 1.4. та спеціальним рекомендаціям щодо нагляду за хворобами, для яких було визначено компартмент, якщо такі існують.

Якщо існує підвищений ризик впливу патогену, для якого було визначено компартмент, чутливість внутрішньої та зовнішньої системи нагляду має бути переглянута та, за необхідності, підвищена. Водночас за необхідності, варто переоцінити та посилити наявні заходи біозахисту.

1. Внутрішній нагляд

   Нагляд має включати збір та аналіз даних про хвороби чи інфекції, щоб ветеринарні органи могли засвідчити, що субпопуляція тварин, що утримуються в усіх господарствах, відповідає визначеному стану цього компартменту. Система нагляду, здатна забезпечити раннє виявлення у разі проникнення патогену в субпопуляцію, має важливе значення. Залежно від хвороб, для яких було визначено компартмент, можуть застосовуватися різні стратегії нагляду для досягнення бажаної впевненості у відсутності хвороб.

2. Зовнішній нагляд

   Заходи біозахисту, що застосовуються в компартменті, мають відповідати рівню впливу компартменту. Зовнішній нагляд допоможе виявити значну зміну рівня впливу для визначених шляхів занесення хвороби в компартмент.

   Для досягнення цілей, описаних вище, необхідне відповідне поєднання активного і пасивного нагляду. Виходячи з рекомендацій Глави 1.4., цільовий нагляд, заснований на факторах оцінки ризиків, може бути найбільш ефективним підходом до нагляду. Цільовий нагляд має, зокрема, охоплювати епізоотичні одиниці, розташовані в безпосередній близькості від компартменту, або ті, що мають з ним потенційний епізоотологічний зв'язок.

Стаття 4.5.6. Спроможність діагностики та процедури

Для дослідження зразків мають бути доступні офіційно призначені лабораторії, що відповідають стандартам СОЗТ щодо забезпечення якості, як визначено в Главі 1.1.5. Посібника з діагностики та вакцинопрофілактики для наземних тварин. Всі лабораторні дослідження і процедури мають відповідати рекомендаціям лабораторії щодо конкретної хвороби. Кожна лабораторія, що проводить дослідження, має мати систематичні процедури для швидкого сповіщення ветеринарних органів про результати досліджень хвороб. За необхідності, результати мають бути підтверджені референтною лабораторією СОЗТ.

Стаття 4.5.7. Екстрене реагування й сповіщення

Раннє виявлення, діагностика та повідомлення про хвороби мають вирішальне значення для мінімізації наслідків спалахів.

В разі підозри на виникнення хвороби, щодо якої було визначено компартмент, стан безпечного компартменту має бути негайно призупинено. У разі підтвердження, стан компартменту має бути негайно скасований, а країни-імпортери мають бути повідомлені відповідно до положень Статті 5.3.7.

У разі виникнення будь-якої інфекційної хвороби, відсутньої у базовому звіті про здоров'я тварин в компартменті, зазначеному у Статті 4.5.4., керівництво компартменту має повідомити ветеринарні органи та розпочати перевірку, щоб визначити, чи трапилося порушення заходів біозахисту. Якщо виявлено значне порушення біозахисту, навіть за відсутності спалаху, експортну сертифікацію як безпечного компартменту слід призупинити. стан безпечного компартменту від хвороби, можна відновити лише після того, як компартмент вживе необхідних заходів для відновлення початкового рівня біозахисту, а ветеринарні органи повторно затвердять стан компартменту.

У випадку, якщо компартмент піддається ризику через зміни в навколишній території, у ситуації з хворобою, для якої було визначено компартмент, ветеринарні органи мають негайно переоцінити стан компартменту та розглянути можливість будь-яких додаткових заходів біозахисту, щоб забезпечити підтримку цілісності компартменту.

Стаття 4.5.8. Нагляд і контроль за компартментом

Повноваження, організація та інфраструктура ветеринарних служб, включаючи лабораторії, мають бути чітко задокументовані відповідно до Глави 3.3., щоб забезпечити впевненість у цілісності компартменту.

Ветеринарні органи наділені остаточними повноваженнями щодо надання, призупинення та анулювання стану компартменту. Ветеринарні органи мають постійно наглядати за дотриманням усіх вимог, важливих для підтримання стану компартменту, описаних у цій главі, та гарантувати, що вся інформація є легкодоступною для країн-імпортерів. Країна-імпортер має бути повідомлена про будь-які значні зміни.

NB: вперше прийнято у 2008 році; останнє оновлення прийнято у 2012 році.