Глава 4.13.

Глава 4.13. УТИЛІЗАЦІЯ ТРУПІВ ТВАРИН

Стаття 4.13.1. Вступ

Масове знищення трупів тварин, пов’язане зі спалахом хвороби тварин, часто привертає значну увагу громадськості та засобів масової інформації, що зобов’язує ветеринарний орган країни-учасниці не лише проводити операції з утилізації туш відповідно до науково прийнятних принципів щодо знищення патогенів, що спричиняють хворобу, не ігноруючи стурбованість громадськості та повагу до навколишнього середовища.

Рекомендації в цьому розділі мають загальний характер. Вибір однієї або кількох методик з-поміж рекомендованих має відповідати зобов’язанням, передбаченим місцевим та національним законодавством, і бути сумісним із ресурсами, наявними в країні-учасниці. Ці рекомендації також слід застосовувати у поєднанні з процедурами, описаними для умертвіння тварин в Главі 7.6.

Стратегії утилізації загиблих тварин (цілих туш тварин чи їх частин) слід готувати завчасно до будь-якої надзвичайної події. Основними проблемами, пов’язаними з утилізацією загиблих тварин, є кількість тварин, що підлягають утилізації, заходи біозахисту, необхідні для переміщення заражених тварин, людей та обладнання, що піддаються впливу джерел інфекції, екологічні ризики, а також психологічний стрес, який відчувають фермери й доглядачі тварин.

Стаття 4.13.2. Регулювання та юрисдикція

Закони, що стосуються здоров'я тварин та організації ветеринарної служби, мають надати ветеринарній службі повноваження та юридично регулювати діяльність, необхідну для ефективної та результативної утилізації трупів загиблих тварин. Тісна співпраця між ветеринарною службою та іншими відповідними державними органами має важливе значення для розробки узгодженого набору правових заходів щодо утилізації трупів загиблих тварин завчасно до будь-якої надзвичайної події. У цьому контексті слід врегулювати такі аспекти:

1. Повноваження ветеринарних служб (інспекторів, ветеринарних працівників тощо) щодо здійснення контролю та керівництва персоналом, та право входу в господарство для персоналу ветеринарної служби та осіб, які з нею працюють;

2. контроль переміщення тварин і повноваження робити винятки за певних умов біозахисту (наприклад, транспортувати туші мертвих тварин до місця їх утилізації);

3. зобов'язання фермерів і доглядачів тварин співпрацювати з ветеринарною службою;

4. можлива необхідність експропріації тварин компетентним органом;

5. визначення способу та місця утилізації, а також необхідного обладнання та засобів ветеринарними службами за погодженням з іншими залученими органами влади, у тому числі державними, національними та місцевими організаціями, компетентними у питаннях охорони здоров'я людей та навколишнього середовища.

Якщо обраний варіант утилізації трупів тварин буде застосовано поблизу кордону сусідньої країни, то слід проконсультуватися з компетентними органами цієї країни.

Стаття 4.13.3. Підготовка

Масове умертвіння та утилізацію трупів тварин у разі спалаху хвороби чи утилізацію трупів тварин у разі стихійного лиха (наприклад, повені), як правило, необхідно проводити без зволікання. Успіх чи невдача операції буде визначатися структурами, політикою та інфраструктурою, створеними заздалегідь:

1. Відносини зі сферою тваринництва
   Встановлення відносин з галузевими організаціями, такими як асоціації фермерів, а також торговими представниками, організаціями захисту тварин, служби безпеки, а також представниками засобів масової інформації та споживачів є важливим для того, щоб вони дотримувались рішень, прийнятих у питаннях здоров'я тварин.
2. Стандартні операційні процедури
   Необхідно розробити стандартні операційні процедури (включаючи задокументовані процеси прийняття рішень та навчання персоналу).

3. Фінансова підготовленість
   Підготовка фінансування полягає у створенні механізму відшкодування чи страхування та наданні доступу до екстреного фінансування та доступ до персоналу через угоди з приватними ветеринарами.

4. План інформування громадськості
   Важливо інформувати посадових осіб, причетних до спалаху хвороби, постраждалих фермерів, професійні організації, політиків та засоби масової інформації. Добре поінформований речник завжди має бути доступним і готовим відповісти на усі запитання.

5. Ресурси
   Управління ресурсами буде полягати в передбаченні необхідного персоналу, транспорту, складських приміщень, обладнання (наприклад, мобільні засоби для обробки тварин, обладнання для дезінфекції), палива, захисних і одноразових матеріалів, та інших засобів матеріально-технічного забезпечення.
   

6. Спеціальне обладнання
   Необхідно мати спеціальне обладнання, наприклад, вантажівки, трактори, екскаватори, навантажувачі.

Стаття 4.13.4. Критичні елементи

Елементи, які необхідно враховувати для планування та виконання операцій з утилізації:

1. Оперативність

   Важливе значення мають раннє виявлення нових заражень, негайне умертвіння інфікованих тварин і швидка утилізація трупів тварин з інактивацією патогену. Поширення патогену загиблими тваринами та їх середовищем необхідно якомога швидше припинити.

2. Безпека та гігієна працівників

   Утилізація туш має бути організована таким чином, щоб гарантувати захист працівників від ризиків, пов'язаних з поводженням із трупами тварин, що розкладаються. Особливу увагу слід приділити ризикам зоонозів. Працівники мають пройти відповідну підготовку та бути належним чином захищеними від інфекції (захисний одяг, рукавички, маски для обличчя, ефективні респіратори, захисні окуляри, вакцинації та ефективні противірусні препарати, а також мають проходити періодичні медичні огляди).
   

3. Інактивація патогену

   Вибрана процедура утилізації туш має гарантувати інактивацію патогену.

4. Охорона навколишнього середовища

   Різні методи утилізації загиблих тварин по-різному впливають на навколишнє середовище. Наприклад, при спалюванні багаття виділятиме дим і запахи, а газ і сморід виділятимуться із ям, та можуть забруднювати повітря, ґрунт, поверхневі та підземні води.
   

5. Наявність потужностей

   Перед будь-якою надзвичайною ситуацією слід провести оцінку придатності різних методів утилізації трупів тварин. Тимчасове зберігання трупів тварин в холодильних камерах може полегшити недолік переробних потужностей.
   

6. Достатнє фінансування

   Кошти, необхідні для адекватного фінансування обраних варіантів, необхідно буде оцінити та розблокувати якомога швидше.

7. Кадрові ресурси

   Забезпечення наявності достатньої кількості та належним чином навченого персоналу є дуже важливим, зокрема для тривалих та/або великих операцій. Це особливо важливо щодо технічного та інспекційного персоналу, якого часто не вистачає.
   

8. Соціальне сприйняття

   Сприйняття суспільства є важливим критерієм для вибору методу утилізації.

9. Прийняття фермерами

   На заходи, вжиті для запобігання поширенню хвороби, фермери реагуватимуть відповідно до обраної технології утилізації та транспортування трупів тварин до місця їх знищення. Якщо власники за знищених тварин або місця, де відбувається кремація чи захоронення, отримають належну компенсацію, заходи будуть сприйняті краще.
   

10. Обладнання

    Обладнання, що використовується для утилізації трупів тварин, здатне поширювати інфекцію в інші місця. Особливу увагу слід приділяти очищенню та дезінфекції зовнішніх поверхонь обладнання, таких як крани, контейнери та вантажівки, а також виїзду транспортних засобів з господарства. Вантажівки, що перевозять трупи тварин, мають бути водонепроникними.
    

11. Некрофаги та переносники

    При утилізації загиблих тварин слід приділяти особливу увагу запобіганню доступу некрофагів і переносників до трупів тварин, для запобігання поширенню патогенів.
    

12. Економічний вплив (коротко- та довгостроковий, включаючи відновлення)

    Використовуваний метод утилізації має істотний вплив на багато економічних аспектів.
    

Стаття 4.13.5. Практичні міркування

1. Вибір місця утилізації

   Достатня кількість грунту на поверхні для покриття ділянки, склад ґрунту, дренаж, переважаючі вітри, доступність для транспортних засобів, наявність метеорологічних даних, відстань від чутливих громадських місць та вплив на подальше використання.

2. Підрядники

   Наявність робочої сили, матеріалів, обладнання та транспортних засобів, доступних для підрядників, здатність підрядників задовольнити існуючі потреби; виняткове використання транспортних засобів чи змішане використання з іншою метою (враховуючи ризик передачі хвороби), доступ до існуючих доріг, відповідно потребам.
   

3. Матеріально-технічна підготовленість до відповідної технології

   Наявність сміттєспалювального обладнання, наявність обслуговуючого персоналу в достатній кількості, місця та наявність наметів для дезінфекції персоналу; зберігання та утилізація захисного одягу; житло для персоналу для мінімізації поширення інфекції; засоби контролю в'їзду та виїзду; електроенергія для нічних операцій; туалети, питна вода та засоби зв’язку – покриття мобільного телефону – доступні для персоналу; захист персоналу (наприклад, вакцинація); продуктивність технологічних установок; зброя та боєприпаси; холодильні камери та додаткові установки на переробних цехах і бійнях.

4. Процедури та правила утилізації інших потенційно забруднених продуктів

   Продукти тваринного походження, такі як підстилка, гній, шерсть, яйця та молоко, корми для тварин; продукти не тваринного походження, наприклад захисний одяг.
   

5. Дика фауна

   Необхідно мінімізувати ризики, пов’язані з дикою фауною, у тому числі шляхом їх відлякування чи утримання якомога далі від місця утилізації.

Стаття 4.13.6. Рекомендовані методи утилізації загиблих тварин

Вибір методу має здійснюватися відповідно до умов, необхідної потужності та швидкості проведення, враховуючи умови, необхідні для інактивації патогену.

Деякі з наведених нижче методів можуть потребувати попередньої обробки на фермі перед транспортуванням трупів тварин на підприємства для їх перероблення чи спалювання. Попередня обробка може полягати в подрібненні трупів тварин, для подальшого їх транспортувати в герметичних контейнерах або їх підготовці до процесу ферментації, компостування чи заморожування.

1. Промислове перероблення м'ясних відходів

   Це закрита система для механічної та термічної обробки тканин тварин, що призводить до отримання стабільних стерилізованих продуктів, наприклад тваринного жиру та висушеного тваринного білка. Технологія передбачає установки в спеціально відведених приміщеннях. Вона забезпечує ефективну інактивацію всіх патогенів, за винятком пріонів, інфекційність яких, однак, знижується. Наявність потужності слід визначити заздалегідь.
   

2. Спалювання на спеціалізованих підприємствах

   На таких об’єктах трупи тварин чи їх частини можуть бути повністю спалені та перетворені на попіл, часто у поєднанні з іншими речовинами (наприклад, побутовими відходами міського сміттєзвалища чи небезпечними відходами лікарень). Цей метод дозволяє ефективно знищити всіх патогенів, включаючи спороутворюючих. Спалювання в стаціонарних установках здійснюється в умовах абсолютної ізоляції та має певні переваги з екологічної точки зору, оскільки димарі можуть бути забезпечені форсажними камерами для повного згоряння газів гідроксиду вуглецю та частинок, що виділяються у камері згоряння.
   

3. Трансформація та спалювання

   Ці дві процедури можна комбінувати для додаткової безпеки та виробництва вторинного палива для використання в печах на установках, що використовуються для інших цілей, таких як цементні заводи та електростанції.
   

4. Спалювання з піддуванням

   При цьому використовується механізм, оснащений вентилятором, який проганяє повітря через трубку і створює турбулентність, що прискорює спалювання у шість разів швидше, ніж на відкритому повітрі. Необхідне обладнання може бути мобільним, а оскільки його можна використовувати на місці, нема потреби перевозити трупи тварин. За допомогою цієї процедури також досягається повна інактивація патогену.
   

5. Спалювання на багатті

   Це система спалювання трупів тварин на відкритому повітрі є досить відомою процедурою, яку можна проводити на місці, без необхідності транспортування трупів і матеріалу тварин. Однак це досить тривала процедура, і не дає можливості перевірити інактивацію патогену, здатного до поширення внаслідок рознесення часток від неповного згоряння. Крім того, оскільки це відкрита і видима процедура, то вона може негативно сприйматись населенням.
   

6. Компостування

   Компостування - це природний біологічний процес розкладання, що відбувається в присутності кисню. На першій фазі температура компостної купи підвищується, органічні речовини розпадаються на відносно дрібні складові, м’які тканини розкладаються, кістки частково розм’якшуються. На другій фазі решта матеріалів, переважно кістки, повністю розпадаються до темно-коричневого чи чорного гумусу, що містить переважно непатогенні бактерії та поживні речовини для рослин. Однак деякі віруси та спороутворюючі бактерії, такі як Bacillus anthracis, та інші патогени, такі як Mycobacterium tuberculosis, можуть вижити.
   

7. Захоронення

   При цьому методі не розтяті трупи тварин закопують і засипають землею. Захоронення - це відома процедура, що може проводитися на місці, але вона не завжди інактивує всіх патогенів. У деяких випадках трупи тварин можуть бути утилізовані шляхом масового захоронення в курганах, при якому вони покриваються шаром ґрунту над землею.
   

8. Виробництво біогазу

   Це закрита система анаеробної ферментації, що потребує попередньої механічної та термічної обробки вхідного матеріалу (наприклад, рідини з переробних підприємств чи боєнь) для утилізації трупів тварин чи їх частин. Цей процес не здатен інактивувати всіх патогенів.
   

9. Лужний гідроліз

   Цей метод полягає у використанні гідроксиду натрію чи калію для каталізації гідролізу біологічного матеріалу та перетворення його в стерильний водний розчин, що складається з невеликих пептидів, амінокислот, цукрів і мила. Для прискорення процесу застосовують тепло (150 °C). Єдиними твердими побічними продуктами є мінеральні складові кісток і зубів. Ці залишки (2% від початкової маси трупа тварини) стерильні й легко подрібнюються в порошок. Температурні та лужні умови процесу руйнують білкову оболонку вірусів і пептидні зв’язки пріонів. Ліпіди та нуклеїнові кислоти руйнуються. Процес здійснюється в ізольованій ємкості з нержавіючої сталі, під тиском із пару.
   

10. Біопереробний завод

    Біорафінування – це процес термічного гідролізу під тиском і високій температурі, що здійснюється в герметичній камері під тиском. Залишки впродовж 40 хвилин піддають впливу насиченої пари під тиском мінімум 10 барів, при температурі 180 °C і безперервному перемішуванні за допомогою механічного змішувача. Тривалість всього процесу, від завантаження до розвантаження камери, займає приблизно 120 хвилин. Інактивує всі мікробіологічні агенти та знищує інфекційність нетрадиційних трансмісивних патогенів губчастої енцефалопатії великої рогатої худоби.
    

11. Утилізація трупів водних тварин

    Міжнародні конвенції визначають умови, за яких має здійснюватися скидання в море трупів та рештків водних тварин.
    

Стаття 4.13.7. Рекомендації щодо прийняття рішень щодо утилізації загиблих тварин

Утилізація великої кількості загиблих тварин дорого коштує. Крім того, як постійні, так і змінні витрати будуть різними залежно від обраного методу утилізації. Кожен із використаних методів призведе до непрямих витрат на навколишнє середовище, місцеву економіку, виробників і тваринництво. На додаток до міркувань біозахисту, особи, які приймають рішення, мають розуміти економічний, соціальний, екологічний та етичний вплив різних методів утилізації.

Неможливо встановити ієрархію між різними методами утилізації трупів, враховуючи всі важливі аспекти, поставлені на карту, які важливо враховувати, відобразити та впорядкувати, а відповідальні особи, іноді змушені розглядати найменш бажані засоби. Тому дуже важливо добре розуміти всі технології та збалансувати наукові, економічні та соціальні аспекти утилізації трупів тварин. Своєчасне умертвіння, для підтримання безпеки та запобігання подальшому поширенню хвороби є одним із найважливіших критеріїв з точки зору боротьби з хворобами.

Нижче наведено приклад процесу прийняття рішення, що складається із порівняння різних варіантів утилізації трупів тварин з факторами, що вважаються важливими для кожного конкретного випадку:

1. Крок 1 – визначте фактори, які слід враховувати, включаючи усі важливі елементи та залиште місце для змін, пов’язаних із ситуаціями на місцях. Приклади можливих факторів включають безпеку оператора, занепокоєння спільноти, міжнародне визнання, доступність транспорту, галузеві стандарти, прибутковість та швидкість вирішення. Ці фактори можна змінити, як показано в наступному прикладі, аби найкраще відповідати ситуації, що стосується цієї події.
   

2. Крок 2 – оцініть відносну важливість факторів шляхом зважування кожного з них відповідно до важливості, яка їм притаманна у даній ситуації. Сума всіх коефіцієнтів, незалежно від кількості факторів, має становити 100.
   

3. Крок 3 – визначте та перерахуйте усі можливі варіанти утилізації трупів тварин. Кількісно оцініть кожен варіант відносно кожного із факторів, призначивши йому корисне значення від 1 до 10. Це число призначається відповідно до ступеня адекватності варіанту ідеальному результату, на основі його придатності для кожного фактора (приклад: 1 = найгірший із можливих і 10 = найкращий із можливих варіант).
   

4. Крок 4 – для кожного фактора та кожного варіанту утилізації помножте ваговий коефіцієнт (F) на клас корисності (U), і буде отримано збалансоване значення (V) (тобто V = F x U).
   

5. Крок 5 – додаючи збалансоване значення до суми, що приписується кожному варіанту виключення, можна порівняти придатність варіантів утилізації шляхом числового ранжирування сум збалансованих значень кожного варіанту утилізації. Найбільша сума свідчить про те, що варіант утилізації є найкращим збалансованим вибором утилізації.
   

Приклад використання цієї процедури наведено в Таблиці 1. У цьому прикладі промислове перероблення м'ясних відходів отримує найвищу оцінку і вважатиметься найбільш збалансованим варіантом і найбільш прийнятним з урахуванням розглянутих факторів.

Nb: вперше прийнято у 2006 році; останнє оновлення, прийняте у 2010 році.