Глава 7.1.

Стаття 7.1.1. Загальні міркування

Добробут тварин означає фізичний і психічний стан здоров'я тварини пов'язаний з умовами її проживання й загибелі.

Хороший добробут тварина відчуває якщо вона здорова, їй комфортно, сита, перебуває в безпеці, не страждає від неприємних станів, таких як біль, страх і страждання, та здатна проявляти видовуповедінку, відповідну для її фізичного і психічного стану.

Належний добробут тварин потребує профілактики хвороб і належного ветеринарного обслуговування, утримання, догляду та годівлі, сприятливого та безпечного середовища, гуманного поводження та гуманного забою або умертвіння. У той час як добробут тварин стосується стану тварини, ставлення до неї охоплюється іншими термінами, такими як догляд за тваринами, утримання тварин і гуманне поводження з ними.

Стаття 7.1.2. Керівні принципи добробуту тварин

1. Існує критичний взаємозв'язок між станом здоров'я тварин та добробутом тварин.

2. Міжнародно визнані «п’ять свобод» (свобода від голоду, спраги та недоїдання; свобода від страху та страждань; свобода від фізичного та теплового дискомфорту; свобода від болю, травм та хвороб; свобода проявляти характерні моделі поведінки) є цінним орієнтиром у забезпеченні добробуту тварин.

3. Що міжнародно визнані «три З» (зменшення чисельності тварин, зростання якості експериментальних методів і заміна тварин методами, що не передбачають використання тварин) є цінним вказівками щодовикористання тварин у науці.

4. Наукова оцінка добробуту тварин включає різноманітні елементи, що потребують спільного розгляду, і що вибір та зважування цих елементів часто передбачає ціннісні припущення, що мають бути зроблені якомога чіткіше.

5. Використання тварин в сільському господарстві, освіті та дослідженнях, а також для спілкування, відпочинку та розваг робить значний внесок у добробут людей.

6. Що використання тварин несе за собою етичну відповідальність за забезпечення добробуту тварин у максимально можливій мірі.

7. Покращення добробуту тварин в сільському господарстві часто здатне підвищити їх продуктивність і захисту харчових продуктів, а отже, призвести до економічних вигод.

8. Основою для порівняння стандартів і рекомендацій щодо добробуту тваринмають бути еквівалентні результати, засновані на критеріях ефективності, а не ідентичні системи, засновані на критеріях дизайну.

Стаття 7.1.3. Наукове обґрунтування рекомендацій

1. Добробут — це широкий термін, що містить багато елементів, якісприяють якості життя тварини, у тому числі й ті, що згадуються в означених вище «п’яти свободах».
2. За останні роки наукова оцінка добробуту тваринстрімко прогресувала і є основою цих рекомендацій.
3. Деякі показники добробуту тваринвключають оцінку ступеня порушення функціонування, пов'язаного з травмами, хворобами та недоїданням. Інші показники надають інформацію про потреби тварин та афективні стани, такі як голод, біль і страх, часто шляхом вимірювання сили уподобань, мотивації тавідрази тварин. Треті оцінюють фізіологічні, поведінкові та імунологічні зміни або ефекти, що проявляють тварини у відповідь на різні виклики.
4. Такі заходи можуть привести до критеріїв та показників, які допомагають оцінити, як різні методи управління тваринами, так і вплив на добробут тварин.

Стаття 7.1.4. Керівні принципи використання заходів для оцінки добробуту тварин

1. Для того, щоб стандарти добробуту тварин СОЗТ були застосовні в усьому світі, вони мають підкреслювати сприятливі результати для тварин, хоча за деяких обставин може бути необхідним рекомендувати конкретні умови утримання та управління тваринами. Результати, як правило, вимірюються шляхом оцінки ступеня, в якому тварини відчувають «п’ять свобод», описаних у Статті 7.1.2.
2. Для кожного принципу, перерахованого в Статті 7.1.5., в стандарт слід включити найбільш релевантні критерії (чи показники), які в ідеалі охоплюють заходи, що проводяться на тваринах. Будь-який захід щодо використання тварин може бути пов'язаний з більш ніж одним принципом.
3. Рекомендації, за можливості, мають визначати чіткі цільові показники чи порогові значення, що мають бути досягнуті для заходів, що стосуються тварин. Такі цільові значення мають базуватися на відповідних наукових даних та досвіді експертів.
4. На додаток до заходів, що стосуються тварин, можуть використовуватися заходи, що стосуються ресурсів, і заходи, що стосуються управління, що мають визначатися на основі наукових даних та експертного досвіду, які показують, що результат добробуту тварин чітко пов'язаний з ресурсом або процедурою управління.
5. Користувачі стандарту мають вибрати найбільш відповідні заходи щодо тварин для своєї системи ведення господарства чи середовищаз перерахованих в стандарті. Результати можуть вимірюватись шляхом оцінки окремих тварин чи груп тварин, або їх репрезентативної вибірки, використовуючи дані від підприємств, транспорту чи боєнь/скотобоєнь. Компетентні органи мають збирати всі дані, необхідні користувачам для встановлення цільових і порогових значень.
6. Незалежно від того, на чому ґрунтується показник, якщо результати є незадовільними, користувачі мають розглянути, які зміни в ресурсах чи управлінні необхідні для покращення результатів.

Стаття 7.1.5. Загальні принципи добробуту тварин в системах тваринництва

1. Генетичний відбір завжди має враховувати стан здоров'я тварини та добробут тварин.

2. Тварини, обрані для введення в нове стадо, мають бути адаптовані до місцевого клімату та здатні адаптуватися до місцевих хвороб, паразитів і годівлі.

3. Фізичне середовище, включаючи субстрат (поверхня для вигулу, поверхня для відпочинку тощо), має відповідати виду тварин, щоб мінімізувати ризик травмування та передачі хвороб чи паразитів тваринам.

4. Фізичне середовище має забезпечувати комфортний відпочинок, безпечне та зручне пересування, у тому числі нормальну зміну пози, а також можливість здійснювати види природної поведінки, до яких тварини мотивовані.

5. Формуванням груп тварин має бути організоване таким чином, щоб забезпечити позитивну соціальну поведінку та мінімізувати травми, страждання та хронічний страх.

6. Для тварин, що утримуються в приміщенні, якість повітря, температура і вологість мають підтримувати хороший стан здоров'я тварини й не бути несприятливими. За екстремальних умов не слід перешкоджати тваринам використовувати їхні природні методи терморегуляції.

7. Тваринам необхідно забезпечити доступ до достатньої кількості корму й води, що відповідає віку й потребам тварини, для підтримання нормального стану здоров'я тварини й продуктивності, та запобігання тривалому голоду, спразі, недоїданню чи зневодненню.

8. Слід запобігати та контролювати, наскільки це можливо, інфекційні та паразитарні хвороби тварин за допомогою належних практик управління. Тварин з серйозними проблемами здоров'я слід ізолювати та негайно лікувати або гуманно умертвляти, якщо лікування неможливе чи одужання малоймовірне.

9. За неможливості уникнення болючих процедур, біль слід усунути настільки, наскільки це дозволяють доступніметоди.

10. Поводження з тваринами має сприяти формуванню позитивних стосунків між людьми та тваринами й не має викликатитравм, паніки, тривалого страху чи стресу, якого можна було б уникнути.

11. Власники й доглядачі тварин зобов'язані мати достатні навички та знання, щоб гарантувати, що з тваринами поводяться відповідно до цих принципів.

NB: вперше прийнято у 2004 році; останнє оновлення прийнято у 2019 році.