Глава 7.6.

РОЗДІЛ 7.6. УМЕРТВІННЯ ТВАРИН ПРИ БОРОТЬБІ З ХВОРОБАМИ

Стаття 7.6.1. Загальні принципи

Ці рекомендації ґрунтуються на припущенні про те, що було прийнято рішення умертвити тварин і стосуються потреби забезпечити їх добробут до смерті.

1. Весь персонал, залучений до умертвіння тварин, має бути навчений і компетентний. Компетентність може бути отримана шляхом формального навчання та/чи здобуття практичного досвіду.
2. Процедури умертвіння тварин мають бути адаптовані до конкретних обставин, що склалися у господарстві, і враховувати, окрім добробуту тварин, етику й вартість методу умертвіння тварин, безпеку операторів, аспекти біозахисту й довкілля, естетику та вартість методу евтаназії.
3. Після прийняття рішення про умертвіння тварин, воно має бути проведено якнайшвидше, і догляд за тваринами має підтримуватись у звичному режимі, аж до моменту загибелі.
4. Обробки й переміщення тварин слід максимально скоротити, а за потреби виконувати відповідно до наведених нижче рекомендацій.
5. Знерухомлення тварин має бути достатнім, щоб сприяти ефективності умертвіння й відповідати вимогам добробуту тварин й безпеці оператора; якщо потрібне знерухомлення, умертвіння має відбуватися з мінімальною затримкою.
6. Коли тварин умертвляють для боротьби з хворобами, використовувані методи мають призводити до негайної смерті чи негайної втрати свідомості, що має тривати до смерті; якщо втрата свідомості не відбувається миттєво, індукція втрати свідомості має бути не аверсивною чи найменш аверсивною й не має викликати у тварин тривоги, болю, страждань, яких можна було б уникнути.
7. З позиції добробуту тварин, молодих тварин слід умертвляти раніше, аніж старих; з міркувань біозахисту, спочатку слід умертвляти заражених тварин, потім тварин, що контактували з ними й нарешті інших тварин.
8. Компетентні органи мають постійно контролювати процедури умертвіння тварин, щоб переконатися, що вони є незмінно ефективними з позиції добробуту тварин, безпеки оператора й біозахисту.
9. Після завершення процедур умертвіння тварин має бути складено письмовий звіт з описом використаних методів та їх впливу на добробут тварин, безпеку оператора й біозахист.
10. Ці загальні принципи також застосовуватимуться, за потреби умертвіння тварин з іншою метою, наприклад, після стихійних лих чи для знищення певних популяцій тварин.

Стаття 7.6.2. Організаційна структура

Плани заходів за надзвичайних подій по боротьбі з хворобами мають бути створені на державному рівні й включати детальні дані про структуру управління, стратегії боротьби з хворобами й операційні процедури; Ці плани мають стосуватися питань добробуту тварин і включати стратегію забезпечення наявності достатньої кількості компетентного персоналу для умертвіння тварин. Плани місцевого рівня мають ґрунтуватися на державному плані й доповнюватися місцевою специфікою.

Плани заходів за надзвичайних подій по боротьбі з хворобами також мають розв'язувати питання добробуту тварин, що здатні виникати в результаті внаслідок контролю за переміщенням тварин.

Операційні процедури мають очолюватись офіційним ветеринаром, наділеним повноваженнями призначати персонал у групи спеціалістів і гарантувати, що вони дотримуватимуться необхідних стандартів добробуту тварин та біозахисту. Призначаючи персонал, він/вона має переконатися, що залучений персонал володіє потрібними компетенціями.

Офіційний ветеринар має відповідати за всю діяльність на одній чи кількох небезпечних ділянках, і заручитись підтримкою координаторів для планування (включаючи зв’язок), операцій і логістики для підвищення ефективності процедур.

Офіційний ветеринар має здійснювати загальне керівництво персоналом і матеріально-технічне забезпечення запланованих операцій на всіх небезпечних ділянках, щоб забезпечити послідовне дотримання рекомендацій СОЗТ щодо добробуту й стану здоров'я тварин.

Для роботи на кожній небезпечній ділянці має бути створена група спеціалістів на чолі з керівником групи, який звітуватиме офіційному ветеринару. Персонал, який входить до складу кожної групи володіти необхідними навичками для виконання всіх запланованих операцій; за певних обставин може знадобитися персонал, який виконує більше однієї функції. У кожній групі має бути ветеринар чи вона має постійний доступ до порад ветеринара.

Стаття 7.6.3. описує ключовий персонал, обов'язки й навички, необхідні для розв'язання питань добробуту тварин, пов'язаних з умертвінням тварин.

Стаття 7.6.3. Обов'язки й компетенції групи спеціалістів

1. Керівник групи
   1. Обов'язки
      1. спланувати загальні заходи на небезпечних ділянках;
      2. визначати й враховувати обмеження пов'язані з добробутом тварин, безпекою оператора й біозахистом;
      3. організувати, інструктувати й керувати групою людей, які забезпечують умертвіння відповідних тварин на місці відповідно до державних вимог і цих рекомендацій;
      4. визначити необхідну логістику;
      5. контролювати операції, щоб забезпечити дотримання вимог щодо добробуту тварин, безпеки оператора й біозахисту;
      6. інформувати керівництво про досягнутий прогрес і виявлені проблеми;
      7. по завершенні умертвіння тварин надати письмовий звіт з описом використаних методів та їх впливу на добробут тварин, безпеку оператора й біозахист.
   2. Компетенції

      1. здатність оцінювати нормальні практики утримання тварин;

      2. здатність оцінювати добробут тварин і основні аспекти, пов'язані з їх поведінкою, анатомією й фізіологією здатні впливати на процес їх умертвіння;

      3. навички управління всіма видами діяльності на небезпечних ділянках й контролю вчасного досягнення результатів;

      4. знання психологічного впливу умертвіння тварин на фермерів, учасників групи й широку громадськість;

      5. володіння технікою ефективного спілкування;

      6. здатність оцінити наслідки умертвіння тварин на довкілля.

2. Ветеринар
   1. Обов'язки
      1. визначати й контролювати застосування найбільш прийнятного методу умертвіння тварин, щоб забезпечити умертвіння тварин без болю й страждань, яких можна уникнути;
      2. визначати й виконувати додаткові вимоги до добробуту тварин, включаючи порядок умертвіння;
      3. забезпечити, щоб підтвердження смерті тварин здійснювалося компетентними особами у відповідний час після процедури умертвіння;
      4. мінімізувати ризик поширення хвороби в місцях умертвіння тварин та за їх межі шляхом контролю процедур біозахисту;
      5. постійний контроль процедур, пов'язаних з добробутом тварин та біозахистом;
      6. підготовка письмового звіту про завершення умертвіння тварин у співпраці з керівником групи, з описом використаних методів умертвіння тварин та їх впливу на добробут тварин.
   2. Компетенції
      1. здатність оцінювати добробут тварин, особливо ефективність оглушення й умертвіння, а також виправляти будь-які недоліки;
      2. здатність оцінювати ризики біозахисту.
3. Працівники з догляду за тваринами
   1. Обов'язки

      1. перевірити достатність місць;

      2. спроектувати й збудувати, за потреби, приміщення для тимчасового утримання тварин і догляду за ними;

      3. переміщення й утримання тварин;

      4. постійний контроль добробуту тварин та процедур біозахисту.

   2. Компетенції

      1. навички поводження з тваринами за надзвичайних обставин і в умовах ізольованого утримання;

      2. оцінка принципів біозахисту й ізольованого утримання.

4. Персонал з умертвіння тварин
   1. Обов'язки
      Умертвіння тварин має забезпечуватися ефективними методами оглушення й умертвіння.
   2. Компетенції
      1. наявність ліцензії на використання необхідного обладнання, у випадках, передбачених законодавством;
      2. вміння використовувати й обслуговувати необхідне обладнання;
      3. здатність використовувати методи, застосовні до відповідних видів;
      4. уміння оцінювати ефективність оглушення й умертвіння.
5. Персонал, відповідальний за утилізацією трупів тварин
   1. Обов'язки
      Трупи слід знищувати ефективно, щоб не заважати операціям умертвіння тварин.
   2. Компетенції
      Здатність використовувати й обслуговувати наявне обладнання та застосовувати методи до відповідних видів тварин.
6. Заводчик/власник/оператор
   1. Обов'язки
      1. допомагати за потреби.
   2. Компетенції
      1. специфічні знання про своїх тварин та їх середовище.

Стаття 7.6.4. Міркування при плануванні умертвіння тварин

На небезпечних ділянках необхідно буде провести численні заходи, зокрема умертвіння тварин. Керівник групи має розробити план умертвіння тварин на ділянці з урахуванням наступного:

1. мінімізація перевезення й переміщення тварин;
2. умертвіння тварин на небезпечних ділянках; однак за певних обставин може знадобитися перемістити тварин в інше місце для їх умертвіння; якщо умертвіння тварин проводиться на бійні/скотобійні, варто дотримуватися рекомендацій, наведених у Главі 7.5.;
3. вид, кількість, вік і розмір тварин, що підлягають умертвінню, а також порядок їх умертвіння;
4. способи умертвіння тварин та їх вартість;
5. розміщення, утримання, розташування тварин, а також доступність ферми;
6. наявність та ефективність обладнання, необхідного для умертвіння тварин, а також час, необхідний для умертвіння необхідної кількості тварин цими способами;
7. засоби, наявні на підприємствах, що допомагатимуть у проведенні умертвіння тварин, включаючи додаткові засоби, що можливо, необхідно буде доставити до місця умертвіння, а потім вивезти;
8. питання біозахисту й довкілля;
9. здоров'я й безпека персоналу, відповідального за умертвіння;
10. будь-які юридичні питання, що можуть бути пов'язані з цим, наприклад, чи можна використовувати ветеринарні лікарські засоби або отрути з обмеженим використанням, або чи здатна процедура вплинути на довкілля;
11. наявність поруч інших місць утримання тварин;
12. можливості для вивезення, утилізації й знищення трупів тварин.

План має мінімізувати негативний вплив умертвіння на добробут тварин, враховуючи різні етапи процедури, що будуть застосовані для умертвіння тварин (вибір місця та методів умертвіння тощо), а також заходи щодо обмеження переміщення тварин.

Компетенції й навички персоналу, відповідального за догляд за тваринами та їх умертвінням.

Під час планування умертвіння тварин важливо вибрати надійний метод, щоб забезпечити швидкий і надійний метод умертвіння всіх тварин.

Стаття 7.6.5. Таблиця, що підсумовує методи умертвіння тварин, описані в Статтях 7.6.6. - 7.6.18.

Методи умертвіння тварин представлені в такому порядку: механічні, електричні й газові, а не в порядку переваг добробуту тварин.

Стаття 7.6.6. Оглушення кулею

1. Вступ

   1. Куля - це снаряд, випущений з рушниці, гвинтівки, пістолета чи спеціально виготовленого пристрою для умертвіння тварин.

   2. Для стрільби в упор найчастіше використовується наступна вогнепальна зброя:

      1. зброя, призначена для умертвіння тварин (спеціально виготовлена/пристосована однозарядна зброя);

      2. рушниці (12, 16, 20, 28 й .410 калібрів);

      3. гвинтівки (.22 rimfire);

      4. пістолети (різних калібрів від .32 до .45).

   3. Вогнепальна зброя, що найчастіше використовується для стрільби на великі відстані є гвинтівки (.22, .243, .270 і .308).
   4. Куля, випущена здалеку, має пробити череп чи м'які тканини верхньої частини шиї (постріл, спрямований у верхню частину шиї), щоб викликати незворотний струс мозку з наступною смертю. Цей метод мають використовувати лише належним чином навчені й ліцензовані оператори.
2. Вимоги до ефективного використання
   1. Оператор має враховувати безпеку людей у секторі стрільби. Весь персонал, який бере участь у стрільбі, має носити відповідні засоби захисту зору і слуху.
   2. Оператор має переконатися, що тварина не рухається й перебуває в положенні зручному для прицілювання і влучного пострілу, а дистанція стрільби є якомога меншою (5-50 см для рушниці) і ствол не контактує з головою тварини.
   3. Оператор має використовувати патрон, калібр і тип кулі, адаптований до виду, віку й розміру тварини; в ідеальних умовах снаряд має розширюватися при ударі й розсіювати свою енергію в черепній коробці.
   4. Відстрілених тварин слід перевірити на відсутність стовбурових рефлексів головного мозку.
3. Переваги

   1. При правильному використанні стрільба кулями є швидким й ефективним способом умертвіння тварин.

   2. Вона не потребує знерухомлення тварин чи взагалі не потребує жодних обмежень, і добре навчений і компетентний оператор здатний умертвити тварину на відстані.

   3. Цей метод придатний для умертвіння збуджених тварин на відкритому просторі.

4. Недоліки

   1. Цей метод може бути небезпечними для людей та інших тварин, що знаходяться поблизу.

   2. Він може спричинити несмертельні травми.

   3. Руйнування мозкової тканини здатне ускладнити діагностику деяких хвороб.

   4. Витік біологічних рідин організму здатний становити ризик відносно біозахисту.

   5. Законодавчі вимоги можуть забороняти чи обмежувати його використання.

   6. Доступна обмежена кількість компетентного персоналу.

5. Висновок

Цей метод придатний для умертвіння великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней і коней, а також великих тварин на відкритих просторах.

Стаття 7.6.7. Оглушення проникним стрижнем

1. Вступ

Проникний стрижень вистрілюється з пістолета, що працює на стисненому повітрі чи холостому патроні. Куля відсутня.

Проникний стрижень має бути спрямований в череп, в точку, де стрижень здатний проникнути в кору і середній мозок тварини. Від удару стрижня по черепу тварина втрачає свідомість. Травма головного мозку тварини в результаті проникнення стрижня здатна призвести до її смерті, але проколювання чи знекровлення слід провести якнайшвидше, щоб забезпечити смерть тварини. Використання забійного пістолета для умертвіння різних домашніх птахів призводить до негайного руйнування черепа й мозку, що спричиняє смерть. Детальний опис використання цього методу див. у Главі 7.5.

2. Вимоги до ефективного використання
   1. Для патронів і пневматичних пістолетів швидкість і довжина стрижня залежать від виду і виду тварини відповідно до рекомендацій виробника.
   2. Пістолети з невилученим стрижнем слід часто чистити й підтримувати в належному робочому стані.
   3. Щоб уникнути перегріву, може знадобитися більше одного пістолета, а також має бути доступним запасний пістолет на випадок неефективного пострілу.
   4. Тварини мають бути знерухомлені, принаймні у вольєрі для патронної зброї та в захисному коридорі для пневматичної зброї.
   5. Оператор стежить за тим, щоб голова тварини була в межах досяжності.
   6. Оператор стріляє так, щоб стрижень утворював прямий кут до черепа, розташовуючи пістолет в оптимальному положенні.
   7. Щоб гарантувати смерть тварини, слід якнайшвидше після оглушення здійснити проколювання чи знекровлення.
   8. Після оглушення тварини мають перебувати під постійним наглядом до смерті, щоб переконатися у відсутності стовбурових рефлексів головного мозку.
3. Переваги
   1. Мобільність обладнання з патронним приводом зменшує потребу в переміщенні тварин.
   2. Метод викликає негайне настання тривалого періоду втрати свідомості.
4. Недоліки
   1. Погане технічне обслуговування пістолета і його несправності, помилки при стрільбі, неточне положення й орієнтація здатні негативно впливати на добробут тварин.
   2. Конвульсії після оглушення можуть викликати поштовхи та бути небезпечними.
   3. Метод важко застосовувати збудженим тваринам.
   4. Багаторазове використання пістолета, що працює від патронів, здатне призвести до його перегріву.
   5. Витік біологічних рідин здатний становити ризик відносно біозахисту.
   6. Руйнування мозкової тканини здатне ускладнити діагностику деяких хвороб.
5. Висновки

Цей метод придатний для умертвіння домашніх птахів, а також великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней і коней (крім новонароджених), коли з'являється виразка чи кровотеча.

Стаття 7.6.8. Оглушення ударним стрижнем

1. Вступ

Ударний стрижень вистрілюється з пістолета, що працює на стисненому повітрі чи холостому патроні. Куля відсутня.

Ударний стрижень слід приставити до передньої частини черепа, щоб завдати перкусійного удару, що спричиняє втрату свідомості у великої рогатої худоби (лише у дорослих), овець, кіз і свиней, а також смерть у домашніх птахів та новонароджених овець, кіз і свиней. Знекровлення слід проводити якомога швидше після удару, щоб забезпечити смерть тварини.

2. Вимоги до ефективного використання
   1. Для пневматичних і патронних пістолетів швидкість ударного стрижня має відповідати виду і типу тварини відповідно до рекомендацій виробника.
   2. Пістолети з ударними стрижнями слід часто чистити й підтримувати в належному робочому стані.
   3. Щоб уникнути перегріву, може знадобитися більше одного пістолета, а також має бути доступним запасний пістолет на випадок неефективного пострілу.
   4. Тварини мають бути знерухомлені; принаймні ссавці мають бути розміщені всередині корпусу для патронних пістолетів і в коридорі для знерухомлення під пневматичний пістолет; птахів знерухомлюють конусами, гачками чи клітками, або вручну.
   5. Оператор стежить за тим, щоб голова тварини була в межах досяжності.
   6. Оператор стріляє ударним стрижнем так, щоб він утворював прямий кут до черепа, розташовуючи пістолет в оптимальному положенні.
   7. Новонароджених ссавців слід якнайшвидше знекровити після оглушення тварини, щоб гарантувати смерть.
   8. Після оглушення тварини мають перебувати під постійним наглядом до моменту смерті, щоб переконатися у відсутності стовбурових рефлексів головного мозку.
3. Переваги

   1. Цей метод викликає миттєву втрату свідомості й смерть у птахів і новонароджених.

   2. Мобільність обладнання зменшує потребу переміщення тварин.

4. Недоліки
   1. Оскільки свідомість новонароджених ссавців швидко відновлюється, після оглушення їх слід якомога швидше знекровлювати.
   2. Цей метод потребує вилучення курей-несучок із кліток, утримуючи решту.
   3. Погане технічне обслуговування пістолета і його несправності, помилки при стрільбі, неточне положення й орієнтація здатні негативно впливати на добробут тварин.
   4. Конвульсії після оглушення можуть викликати поштовхи та бути небезпечними.
   5. Метод важко застосовувати збудженим тваринам; заспокійливі засоби таким тваринам мають бути введені заздалегідь до процедури умертвіння.
   6. Багаторазове використання пістолета, що працює від патронів, здатне призвести до його перегріву.
   7. Кровотеча здатна становити ризик відносно біозахисту.
5. Висновки

Цей метод придатний для умертвіння домашніх птахів, а також новонароджених овець, кіз і свиней максимальною вагою до 10 кг.

Стаття 7.6.9. Оглушення механічним подрібненням

1. Вступ

Механічне подрібнення за допомогою механічного пристрою з обертовими лезами чи виступами розчавлює та спричиняє негайну фрагментацію і смерть добових домашніх птахів та яєць з ембріонами.

2. Вимоги
   1. Для механічного подрібнення потрібен спеціальний апарат, який необхідно підтримувати у відмінному робочому стані.
   2. Швидкість надходження птахів не має спричиняти їх застрягання чи відскакування від лез або не задихнулися, перш ніж будуть подрібнені.
3. Переваги
   1. Процедура призводить до миттєвої смерті.
   2. Швидка загибель великої кількості тварин.
4. Недоліки
   1. Потрібен спеціальний прилад.
   2. Механічно подрібнені тканини здатні становити ризики для біозахисту чи здоров'я людей.
   3. Очищення приладу може бути джерелом небезпеки.
5. Висновок

Цей метод придатний для умертвіння добових домашніх птахів та яєць з ембріонами.

Стаття 7.6.10. Оглушення електричним струмом - двоетапне застосування

1. Вступ

Двоетапне застосування електричного струму включає спочатку подачу струму до голови тварини за допомогою щипців типу ножиць, потім відразу до грудної клітки, по обидва боки від серця.

Застосування достатнього електричного струму до голови тварини спричинить «тонічну/клонічну» епілепсію й втрату свідомості. Після втрати свідомості тварина, друга стадія викликає фібриляцію шлуночків (зупинку серця), що призводить до смерті. Другий етап (застосування струму низької частоти до грудної клітини) проводитиметься лише з непритомними тваринами, щоб запобігти неприйнятного рівня болю.

2. Вимоги до ефективного використання
   1. Пристрій керування оглушенням тварини має генерувати струм низької частоти (синусоїда змінного струму 50 Гц) і мінімальну напругу, зазначені в наступній таблиці:

2. Оператори мають носити відповідний захисний одяг (включаючи рукавички й гумові чоботи).
3. Тварини мають бути знерухомлені, принаймні у вольєрі, поблизу електричної розетки.
4. Потрібні два оператори: перший для накладання електродів, а другий для маніпулювання положенням тварини та виконання другого застосування.
5. Електричний струм для оглушення слід застосувати за допомогою щипців типу ножиць у положенні, що охоплює мозок, впродовж щонайменше 3 секунд; одразу після накладання до голови електроди слід перевести в положення, що охоплює серце, і прикласти електроди на щонайменше 3 секунди.
6. Електроди слід регулярно чистити після використання для забезпечення оптимального контакту з електричним струмом.
7. Після оглушення тварини мають перебувати під постійним наглядом до смерті, щоб переконатися у відсутності стовбурових рефлексів головного мозку.
8. Електроди мають бути міцно прикладені впродовж передбачуваного періоду часу, і не скидати тиск до завершення оглушення.
3. Переваги
   1. Застосування другого етапу мінімізує конвульсії після оглушення, і тому цей метод особливо ефективний для умертвіння свиней.
   2. Неінвазивні методи мінімізують ризик відносно біозахисту.
4. Недоліки
   1. Метод потребує надійного джерела електроенергії.
   2. Електроди слід накладати й утримувати в правильному положенні, щоб ефективно оглушити й умертвити тварину.
   3. Більшість пристроїв керування оглушенням використовують аналізатор опору низької напруги як електронний перемикач для подачі високої напруги; у нестрижених овець контактний імпеданс може бути занадто високим, щоб увімкнути необхідну високу напругу (особливо під час етапу 2).
   4. Процедура може бути фізично складною й призводити до втоми оператора й неправильного розташування електродів.
5. Висновок

Цей метод придатний для умертвіння телят, овець і кіз, і особливо свиней (старше тижневого віку).

Стаття 7.6.11. Оглушення електричним струмом - одноразове застосування

1. Метод 1

Метод 1 передбачає одночасне застосування достатнього електричного струму до голови й спини для одночасного досягнення оглушення тварини та фібриляції серця. За умови, що відповідний струм охоплює і мозок, і серце, тварина не здатна повернутись до свідомості.

1. Вимоги до ефективного використання
   1. Пристрій керування оглушенням тварини має генерувати струм низької частоти (30-60 Гц) з мінімальною середньоквадратичною (ефективною) напругою 250 В під навантаженням.
   2. Оператори мають носити відповідний захисний одяг (включаючи рукавички й гумові чоботи).
   3. Тварини мають бути індивідуально знерухомлені механічними засобами поблизу електричної розетки, оскільки підтримання фізичного контакту з електродами є важливим для ефективності оглушення тварини.
   4. Задній електрод слід прикласти до спини, над чи позаду серця, а передній електрод у позиції, що знаходиться попереду очей, і подають струм впродовж щонайменше 3 секунд.
   5. Електроди слід регулярно чистити перед використанням на іншій тварині та після кожного використання, щоб підтримувати оптимальний контакт з електричним струмом.
   6. Для покращення контакту з електричним струмом овець може знадобитися вода чи фізіологічний розчин.
   7. Ефективне оглушення й умертвіння має бути підтверджено відсутністю стовбурових рефлексів головного мозку.
2. Переваги
   1. Метод 1 спричиняє одночасне оглушення й умертвіння.
   2. Він мінімізує конвульсії після оглушення і тому особливо ефективний для умертвіння свиней.
   3. Для його застосування потрібен лише один оператор.
   4. Це неінвазивна техніка з мінімальними ризиками відносно біозахисту.
3. Недоліки
   1. Метод 1 потребує індивідуального механічного знерухомлення тварини.
   2. Для ефективного оглушення й умертвлення тварини електроди слід накладати й утримувати в правильному положенні.
   3. Метод 1 потребує надійного джерела електроенергії.
4. Висновок

Цей метод 1 придатний для умертвіння телят, овець, кіз і свиней (старше тижневого віку).

2. Метод 2

Метод 2 включає оглушення й умертвіння шляхом пропускання перевернутих і знерухомлених домашніх птахів через електрифікований пристрій для оглушення з водяною банею. Контакт з електричним струмом встановлюється між «живою» водою й заземленою дужкою, і, коли подається достатній струм, домашні птахи будуть одночасно оглушені й умертвлені.

1. Вимоги до ефективного використання
   1. Потрібен пересувний пристрій оглушення з водяною банею й коротка петля технологічної лінії.
   2. Струм низької частоти (50-60 Гц), що подається впродовж щонайменше 3 секунд, необхідний для того, щоб оглушати й умертвляти птахів.
   3. Домашніх птахів потрібно вручну вилучити з клітки, пташника чи загону, потім перевернути й затримати на конвеєрній стрічці, що пропускає їх через пристрій оглушення з водяною банею з повністю зануреною головою.
   4. Мінімальна інтенсивність, необхідна для оглушення й умертвіння сухих птахів, становить:
      • Перепели - 100 мА/птах
      • Кури - 160 мА/птах
      • Качки й гуси - 200 мА/птах
      • Індики - 250 мА/птах.

Для мокрих птахів потрібна більша інтенсивність струму.

5. Ефективне оглушення й умертвіння має бути підтверджено відсутністю стовбурових рефлексів головного мозку.
2. Переваги
   1. Метод 2 спричиняє одночасне оглушення й умертвіння.
   2. Це дозволяє надійно й ефективно умертвити велику кількість птахів.
   3. Ця неінвазивна методика мінімізує ризик відносно біозахисту.
3. Недоліки
   1. Метод 2 потребує надійного джерела електроенергії.
   2. Потребує транспортування, перевертання і знерухомлення птахів.
4. Висновок

Цей метод 2 придатний для умертвіння великої кількості домашніх птахів.

3. Метод 3

Метод 3 полягає в одноразовому застосуванні достатнього електричного струму до голови птахів в положенні навколо мозку, щоб викликати втрату свідомості; за яким слідує метод умертвіння (див. Статтю 7.6.17.).

1. Вимоги до ефективного використання
   1. Пристрій керування оглушенням має генерувати достатній струм (понад 600 мА на качку і понад 300 мА на птаха) для оглушення.
   2. Оператори мають носити відповідний захисний одяг (включаючи гумові рукавички й чоботи).
   3. Птахів слід знерухомити, принаймні вручну, поблизу джерела електричної енергії.
   4. Електроди слід регулярно чистити після кожного використання, щоб забезпечувати оптимальний електричний контакт.
   5. Ефективне оглушення й умертвіння має бути підтверджено відсутністю стовбурових рефлексів головного мозку.
2. Переваги

Це неінвазивна методика (у поєднанні з вивихом шийного відділу хребта) мінімізує ризик відносно біозахисту.

3. Недоліки
   1. Метод 3 потребує надійного електропостачання й не підходить для масштабних операцій.
   2. Електроди слід накладати й утримувати в правильному положенні, щоб забезпечити ефективне оглушення.
   3. Птахів слід знерухомлювати індивідуально.
   4. За ним має слідувати метод умертвіння.
4. Висновок

Цей метод 3 придатний для умертвіння невеликої кількості птахів.

Стаття 7.6.12. Оглушення сумішшю CO₂/повітря

1. Вступ

Умертвіння в контрольованій атмосфері здійснюється шляхом впливу на тварин попередньо визначеної газової суміші, або шляхом розміщення тварин у контейнері чи апараті, наповненому газом (метод 1), або шляхом розміщення транспортних модулів чи кліток з птахами, у замкнутий газовий блок (ЗГБ) і наповнення його газовою сумішшю (метод 2), або шляхом наповнення газом пташника (метод 3). Метод 3 слід використовувати, де це можливо, оскільки він усуває проблеми з добробутом тварин, пов'язані з необхідністю вручну видаляти живих домашніх птахів. Хоча метод 2 потребує поводження з птахами й розміщення їх в ящиках, він є більш сприятливим для добробуту птахів порівняно з методом 1, оскільки знижує ризики смерті від удушення чи задухи.

Вдихання вуглекислого газу (CO₂) викликає респіраторний і метаболічний ацидоз, і отже, знижує рН спинномозкової рідини (ліквору) і нейронів, що спричиняє втрату свідомості, а після тривалого впливу призводить до смерті. Вплив вуглекислого газу не викликає негайної втрати свідомості, тому, з позиції добробуту тварин, буде важливо взяти до уваги відразливий характер різних газових сумішей, що містять високі концентрації CO₂, і викликають респіраторні страждання, що виникають під час фази індукції.

2. Метод 1

Тварин поміщають у контейнер чи апарат наповнений газом.

1. Вимоги до ефективного умертвіння в контейнері чи пристрої
   1. Контейнери чи пристрої мають забезпечувати підтримку необхідної концентрації газу й точне її вимірювання.
   2. Коли тварина чи невелика група тварин піддається впливу газу в контейнері чи апараті, обладнання, що використовується, має бути сконструйоване, виготовлене й обслуговуватися таким чином, щоб уникнути їх травмування та забезпечити можливість спостереження за ними.
   3. Тваринам також можна вводити низькі концентрації газу (оскільки вони не викликають в них відрази), а потім концентрацію газу збільшити й утримувати в ній до підтвердження смерті.
   4. Оператори мають забезпечити, щоб кожна група тварин залишалась в контейнері чи апараті достатньо довго для настання смерті перед введенням наступної групи.
   5. Важливо не поміщати занадто багато тварин в контейнер чи апарат одночасно і вжити заходів, щоб вони там не задихнулися, залазячи одна на одну.
2. Переваги
   1. CO₂ легкодоступний.
   2. Прості способи його застосування.
   3. Легко розрахувати необхідний обсяг газу.
   4. Оскільки агрегати працюють на відкритому повітрі, газ швидко розсіюється в кінці кожного циклу, після відкриття дверцят, що не загрожує здоров'ю і безпеці оператора.
   5. У системі використовуються кваліфіковані бригади з вилову домашніх птахів й типове промислове обладнання.
   6. Металеві контейнери легко миються й дезінфікуються.
3. Недоліки
   1. Потрібно мати правильно сконструйований контейнер чи апарат.
   2. Агресивність високих концентрацій CO₂.
   3. Втрата свідомості не миттєва.
   4. Ризик задухи, якщо тварин забагато.
   5. Важко перевірити смерть тварин в контейнері чи апараті.
4. Висновок

Цей метод 1 придатний для умертвіння домашніх птахів, а також новонароджених овець, кіз і свиней.

3. Метод 2

При цьому методі клітки чи модулі з птахами завантажуються в ЗГБ, у який подається газ. ЗГБ зазвичай складається з герметичної камери, призначеної для розміщення кліток для транспортування птахів чи одного модуля з домашніми птахами. Камера газового блоку обладнана газопроводами й дифузорами з глушниками, що через систему колекторів і газових регуляторів з'єднана з газовим балоном. У верхній частині камера газового блоку має отвір для виходу витісненого під час заповнення камери газом повітря.

Послідовність використання ЗГБ включає, серед іншого, наступні етапи: (a) розмістити ЗГБ на рівному, твердому й відкритому майданчику; (b) під'єднати газовий балон до ЗГБ; (c) завантажити птахів до ЗГБ; (d) закрити й закріпити дверцята; (e) подати газ до досягнення концентрації 45% за об'ємом вуглекислого газу у верхній частині ЗГБ; (f) дочекатися часу, необхідного для того, щоб птахи втратили свідомість і загинули; (g) відкрити дверцята й дозволити газу розсіятися в повітрі; (h) зняти модуль (i) перевірити кожну клітку на предмет наявності живих птахів (j) умертвити тих, що вижили; і (k) знищити туші належним чином.

1. Вимоги до ефективного використання ЗГБ
   1. Домашніх птахів слід відловлювати обережно й поміщати в клітки чи модулі відповідного розміру і з відповідною щільністю завантаження, щоб усі птахи могли сісти.
   2. Клітку чи модуль з птахами слід помістити всередину контейнера і закрити дверцята лише тоді, коли оператор буде готовий подати газ.
   3. Переконайтеся, що дверцята контейнера зачинені, і подавайте газ, поки у верхній частині ящиків не буде досягнуто мінімальної концентрації 45% вуглекислого газу.
   4. Слід використовувати відповідний газовий лічильник для моніторингу та підтримки бажаної концентрації вуглекислого газу, доки не буде підтверджено смерть птахів.
   5. Потрібно дати достатній час витримки, щоб усі птахи загинули до того, як дверцята відчиняться. За відсутності оглядового вікна, що дозволяє безпосередньо спостерігати за птахами під час умертвіння, визначення втрати свідомості й неминучої смерті може ґрунтуватися на припиненні криків та звуках ударів крилами, які можна почути, стоячи близько до ЗГБ. Після цього клітки чи модулі можна вийняти з ЗГБ і залишити на відкритому повітрі.
   6. Необхідно перевірити всі клітки й модулі, щоб переконатися, що всі птахи мертві. Розширені зіниці й відсутність дихання однозначно свідчать про смерть.
   7. Усіх птахів, що вижили, слід умертвити.
   8. Качки й гуси стійкі до впливу вуглекислого газу і тому потребують мінімум 80% концентрації CO₂ і більш тривалий вплив, для умертвіння.
2. Переваги
   1. Газ вводиться швидко і тихо, що менше хвилює та турбує домашніх птахів.
   2. Поступове збільшення концентрації CO₂ мінімізує агресивний характер цього методу при викликанні втрати свідомості.
   3. Використання ящиків чи модулів для переміщення домашніх птахів зводить до мінімуму транспортування. Виловлювання домашніх птахів у пташнику мають робити навчені, досвідчені бригади відловлювачів під час депопуляції пташника.
   4. Модулі механічно завантажуються в ЗГБ, і смертоносна газова суміш швидко вводиться в камеру відразу після герметизації.
   5. CO₂ легкодоступний.
   6. Птахи піддаються впливу газу більш рівномірно, і вони не душать один одного порівняно зі методом 1.
   7. Обсяг необхідного газу можна легко розрахувати.
   8. Оскільки агрегати експлуатуються на відкритому повітрі, газ швидко розсіюється в кінці кожного циклу при відкритті дверцят, що не загрожує здоров'ю і безпеці оператора.
   9. Система використовує кваліфіковані групи ловців й обладнання щоденного промислового використання.
   10. Металеві контейнери легко миються й дезінфікуються.
3. Недоліки
   1. Потреба у кваліфікованих операторах, підготовлених ловцях, транспортних модулях і вилкових навантажувачах. Однак це обладнання та відповідні ділянки з твердим покриттям легко знайти.
   2. Основним фактором, що обмежує є швидкість вилову домашніх птахів.
   3. За відсутності вікна для безпосереднього спостереження за птахами під час умертвіння важко візуально підтвердити смерть птахів, коли вони ще перебувають у контейнері. Однак, за припиненням криків та звуків судом, що супроводжуються ударами крил можна визначити неминучість смерті.
4. Висновок
   1. Метод 2 підходить для широкого спектра домашніх птахів за умови наявності доступу до засобів для транспортування/суден для перевезення контейнерів й обладнання.
   2. Птахів слід помістити в контейнер чи апарат, який потім герметично закривають і якомога швидше заповнюють необхідною концентрацією газу, тобто понад 40% CO₂. Птахів утримують в такій атмосфері до підтвердження смерті.
   3. Метод 2 підходить для домашніх птахів й новонароджених овець, кіз і свиней. Однак CO₂, ймовірно, спричинить період страждання у тварин період, перш ніж вони втратять свідомість.
4. Метод 3

Газ вводиться в пташник.

1. Вимоги до ефективного використання в пташнику

   1. Перед наповнення CO₂ пташник має бути належним чином герметизований, щоб контролювати концентрацію газу. Інтервал між герметизацією і подачею газу має бути мінімальним, щоб уникнути перегріву.

      Системи примусової вентиляції, за їх наявності, слід вимикати лише безпосередньо перед подачею газу.

      Можливо, доведеться перекрити основне водопостачання пташника і злити воду, щоб уникнути замерзання і розриву водопровідних труб.

      Годівниці й поїлки слід підійняти, щоб уникнути перешкод для входу газу і запобігти травмуванню птахів.

   2. Труби для подачі газу чи дифузори мають бути розміщені таким чином, щоб птахи не потрапляли під прямий вплив дуже холодного газу, що подається під високим тиском. Можливо, буде необхідно виключити доступ птахів до зони перед трубами на відстані близько 20 метрів, перегородивши пташник сітками, дротяною сіткою або подібним перфорованим матеріалом.
   3. Пташник слід поступово заповнювати CO₂ так, щоб усі птахи перебували в атмосфері з концентрацією >40%, поки не загинуть; щоб запобігти замерзанню, може знадобитися розпилення.
   4. Слід використовувати прилади для точного вимірювання концентрації газу на максимальній висоті розміщення птахів.
2. Переваги
   1. Застосування газу на місці позбавляє потреби вручну видаляти із пташника живих птахів.
   2. CO₂ легкодоступний.
   3. Поступове збільшення концентрації CO₂ мінімізує агресивний характер цього методу при викликанні втрати свідомості.
3. Недоліки
   1. Важко визначити об'єм газу, необхідний для досягнення достатньої концентрації CO₂ в деяких пташниках.
   2. Важко підтвердити смерть птахів під час перебування їх у пташнику.
   3. Надзвичайно низька температура рідкого CO₂, що надходить у пташник, і утворення твердого CO₂ (сухого льоду) може суперечити принципам добробуту тварин.

4. Висновок

Цей метод 3 придатний для умертвіння домашніх птахів у закритих приміщеннях. Цей метод може бути адаптований для умертвіння свиней. Однак CO₂, ймовірно, спричинить страждання у птахів перш ніж вони втратять свідомість.

Стаття 7.6.13. Оглушення азотом чи інертним газом у суміші з CO₂

1. Вступ

CO₂ можна змішувати в різних пропорціях з азотом чи інертним газом (наприклад, аргоном), і вдихання таких сумішей призводить до гіпоксії через гіперкапнію й смерті, коли концентрація кисню в об’ємі становить ≤2%, або ≤5% для курчат. Різні суміші CO₂ з азотом чи інертним газом можуть застосовуватися для умертвіння птахів, використовуючи методи 1 і 2, описані в Статті 7.6.12. Газування всього пташника сумішами CO₂ з азотом чи інертним газом не перевірялось, оскільки важко змішувати гази у великих кількостях. Однак ці суміші не викликають миттєвої втрати свідомості, тому, з позиції добробуту тварин, варто враховувати агресивність сумішей газів, що містять високі концентрації CO₂, і викликають респіраторні страждання, що виникають під час індукційної фази.

Свині й домашні птахи не проявляють сильної відрази до низьких концентрацій CO₂, що дозволяє використовувати суміш азоту чи аргону з вмістом ≤30% CO₂ за об'ємом і ≤2% O₂ за об'ємом для умертвіння домашніх птахів й новонароджених овець, кіз і свиней.

2. Метод 1

Тварин поміщають у контейнер чи апарат наповнений газом.

1. Вимоги до ефективного використання
   1. Контейнери чи апарати мають забезпечувати підтримку необхідних концентрацій газу, а також точне вимірювання концентрацій O₂ і CO₂ при умертвінні.
   2. Коли тварини піддаються впливу газів індивідуально чи невеликими групами в контейнері чи апараті, обладнання, що використовується, має бути спроектоване, сконструйоване й експлуатуватися таким чином, щоб запобігти травмуванню тварин і забезпечити можливість спостереження за ними.
   3. Тварин слід помістити в контейнер чи апарат після того, як він заповнений газом необхідної концентрації (з вмістом ≤2% O₂), і утримувати в цій атмосфері до констатації смерті.
   4. Оператори мають забезпечити, щоб кожна партія тварин залишалась в контейнері чи апараті достатній для настання смерті час перед поміщенням наступної групи.
   5. Важливо не поміщати занадто багато тварин в контейнер чи апарат одночасно і вжити заходів, щоб вони не задихнулися, залазячи одна на одну.
2. Переваги

Низькі концентрації CO₂ викликають незначну відразу, а в поєднанні з азотом чи інертним газом призводять до швидкої втрати свідомості.

3. Недоліки
   1. Потрібен правильно сконструйований контейнер чи апарат.
   2. Важко підтвердити смерть, коли тварини перебувають у контейнері чи апараті.
   3. Втрата свідомості не миттєва.
   4. Значна тривалість експозиції, необхідна для умертвіння.
4. Висновок

Цей метод придатний для умертвіння домашніх птахів, новонароджених овець, кіз і свиней.

3. Метод 2

При цьому методі клітки чи модулі з птахами завантажуються в ЗГБ, у який подається газ. ЗГБ зазвичай складається з герметичної камери, призначеної для розміщення кліток для транспортування птахів чи одного модуля з домашніми птахами. Камера газового блоку обладнана газопроводами й дифузорами з глушниками, що через систему колекторів і газових регуляторів з'єднана з газовим балоном. У верхній частині камера газового блоку має отвір для виходу витісненого під час заповнення камери газом повітря.

Послідовність використання ЗГБ включає, серед іншого, наступні етапи: (a) розмістити ЗГБ на рівному, твердому й відкритому майданчику; (b) під'єднати газовий балон до ЗГБ; (c) завантажити птахів до ЗГБ; (d) закрити й закріпити дверцята; (e) подати газ до досягнення концентрації 45% за об'ємом вуглекислого газу у верхній частині ЗГБ; (f) дочекатися часу, необхідного для того, щоб птахи втратили свідомість і загинули; (g) відкрити дверцята й дозволити газу розсіятися в повітрі; (h) зняти модуль (i) перевірити кожну клітку на предмет наявності живих птахів (j) умертвити тих, що вижили; і (k) знищити туші належним чином.

1. Вимоги до ефективного використання ЗГБ
   1. Домашніх птахів слід відловлювати обережно й поміщати в клітки чи модулі відповідного розміру і з відповідною щільністю завантаження, щоб усі птахи могли сісти.
   2. Клітку чи модуль з птахами слід помістити всередину контейнера і закрити дверцята лише тоді, коли оператор буде готовий подати суміш газів.
   3. Переконайтеся, що дверцята контейнера зачинені, і вводьте газову суміш до тих пір, поки залишковий вміст кисню у верхній частині ящиків не досягне ≤2%.
   4. Слід використовувати відповідний газовий лічильник для моніторингу та підтримки бажаної концентрації кисню ≤2% і підтримувати її до підтвердження загибелі птахів.
   5. Дверцята слід відкривати лише після достатнього часу витримки, щоб забезпечити смерть тварин. За відсутності оглядового вікна, що дозволяє безпосередньо спостерігати за птахами під час умертвіння, припинення криків та звуків ударів крил, що можна спостерігати, стоячи поблизу контейнера, можна використовувати як ознаку моменту смерті тварин. Вийміть ящики чи модулі з контейнера для провітрювання.
   6. Кожен ящик чи модуль слід оглянути й переконатися, що птахи мертві. Розширені зіниці й відсутність дихальних рухів свідчать про смерть.
   7. Усіх, тварин що вижили, слід умертвити.
   8. Качки й гуси, очевидно, не проявляють стійкості до впливу суміші 20% вуглекислого газу і 80% азоту чи аргону.
2. Переваги
   1. Газова суміш вводиться швидко й безшумно, що менше хвилює й турбує домашніх птахів.
   2. Використання ящиків чи модулів для переміщення домашніх птахів зводить до мінімуму транспортування. Виловлювання домашніх птахів у пташнику мають робити навчені, досвідчені бригади відловлювачів під час депопуляції пташника.
   3. Модулі механічно завантажуються в ЗГБ, і смертоносна газова суміш швидко вводиться в камеру відразу після герметизації.
   4. Суміші, що містять до 20% вуглекислого газу в аргоні, легко доступні у вигляді балонів для зварювального газу.
   5. Домашні птахи піддаються впливу газу більш рівномірно, і вони не душать один одного порівняно із методом 1.
   6. Два ЗГБ здатні працювати в тандемі, збільшуючи продуктивність до 4000 курчат на годину.
   7. Легко розрахувати необхідний обсяг газу.
   8. Оскільки ЗГБ експлуатуються на відкритому повітрі, газ швидко розсіюється в кінці кожного циклу після відкриття дверцят, що не загрожує здоров'ю і безпеці оператора.
   9. Система використовує кваліфіковані групи ловців й обладнання щоденного промислового використання.
   10. Металеві контейнери легко миються й дезінфікуються.
3. Недоліки
   1. Потреба у кваліфікованих операторах, підготовлених ловцях, транспортних модулях і вилкових навантажувачах. Однак це обладнання та відповідні ділянки з твердим покриттям легко знайти.
   2. Основним фактором, що обмежує є швидкість вилову домашніх птахів.
   3. За відсутності вікна для безпосереднього спостереження за птахами під час умертвіння важко візуально підтвердити смерть птахів, коли вони ще перебувають у контейнері. Однак, за припиненням криків та звуків судом, що супроводжуються ударами крил можна визначити неминучість смерті.
   4. ЗГБ можна використовувати для умертвіння домашніх птахів на малих і середніх фермах, наприклад, до 25 тисяч птахів на одній фермі.
4. Висновки
   1. Цей метод 2 придатний для умертвіння домашніх птахів, новонароджених овець, кіз і свиней.
   2. Цей метод 2 придатний для умертвіння домашніх птахів в широкому діапазоні систем птахівництва за умови, що вони мають доступ до засобів для транспортування/суден для перевезення контейнерів й обладнання.
   3. Тварин слід помістити в контейнер чи апарат, що потім герметично закривають і якомога швидше заповнюють сумішшю газів. Слід досягти й підтримувати залишкову концентрацію кисню менше аніж 2%, і птахів слід утримувати в такій атмосфері до констатації смерті.

Стаття 7.6.14. Оглушення азотом чи інертними газами

1. Вступ

Цей метод передбачає наповнення контейнера чи апарату з тваринами азотом чи інертним газом, наприклад, аргоном. Створена контрольована атмосфера призводить до втрати свідомості й смерті від гіпоксії.

Дослідження показали, що гіпоксія не загрожує свиням і домашнім птахам й не викликає жодних ознак респіраторних страждань до втрати свідомості.

2. Вимоги до ефективного використання
   1. Контейнери чи апарати мають дозволяти точно вимірювати й підтримувати необхідні концентрації газу O₂.
   2. Коли тварини піддаються впливу газів індивідуально або невеликими групами в контейнері чи апараті, обладнання, що використовується, має бути спроектоване, сконструйоване й експлуатуватися таким чином, щоб уникнути травмування тварин і забезпечити можливість спостереження за ними.
   3. Тварин слід поміщати в контейнер чи апарат після того, як він буде заповнений газом необхідної концентрації (з вмістом ≤2% O₂), і утримувати в цій атмосфері до констатації смерті.
   4. Оператори мають забезпечити, щоб кожна партія тварин залишалась в контейнері чи апараті достатній для настання смерті час перед поміщенням наступної групи.
   5. Важливо не поміщати занадто багато тварин в контейнер чи апарат одночасно і вжити заходів, щоб вони не задихнулися, залазячи одна на одну.
3. Переваги

Тварини не сприймають азот чи інертні гази, а індукція гіпоксії цим методом не викликає в них відрази.

4. Недоліки
   1. Потрібен правильно спроектований контейнер чи апарат.
   2. Важко перевірити смерть тварини в контейнері чи апараті.
   3. Не миттєва втрата свідомості.
   4. Значна тривалість експозиції, необхідна для умертвіння.
5. Висновок

Цей метод придатний для умертвіння домашніх птахів, новонароджених овець, кіз і свиней.

Стаття 7.6.15. Оглушення смертельною ін'єкцією

1. Вступ

Смертельна ін'єкція з використанням високих доз знеболювальних і заспокійливих засобів викликає пригнічення ЦНС, втрату свідомості й смерть. На практиці зазвичай використовують барбітурати в поєднанні з іншими засобами.

2. Вимоги до ефективного використання
   1. Слід застосовувати дози та шляхи введення, що спричиняють швидку втрату свідомості й подальшу смерть.
   2. Для деяких тварин може знадобитися попередня седація.
   3. Кращим є внутрішньовенне введення, але можливе і внутрішньоочеревинне чи внутрішньом'язове введення, особливо якщо засіб не викликає подразнення.
   4. Тварин слід знерухомити, щоб ефективно ввести засіб.
   5. За тваринами слід наглядати, щоб переконатися у відсутності стовбурових рефлексів головного мозку.
   6. Персонал, який виконує цей метод, має бути навченим і добре знати техніку анестезії.
3. Переваги
   1. Цей метод можна використовувати для всіх видів тварин.
   2. Це метод, дозволяє повільно викликати смерть тварини.
4. Недоліки
   1. Перед ін'єкцією може знадобитися знерухомити чи заспокоїти тварину.
   2. Деякі поєднання типів засобів та шляхів введення можуть бути болючими і їх слід застосовувати лише тваринам, що втратили свідомість.
   3. Законодавчі обмеження та необхідні навички й підготовка можуть обмежити застосування цього методу ветеринарами.
   4. Туші заражених тварин здатні становити небезпеку для інших тварин чи домашніх птахів.
5. Висновок

Цей метод придатний для умертвіння невеликої кількості великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней, коней і домашніх птахів.

Стаття 7.6.16. Оглушення додаванням знеболювальних засобів до корму чи води

1. Вступ

Для умертвіння домашніх птахів в пташниках до кормів чи води можна додати засіб для знеболення. Домашніх птахів, що перебувають лише під наркозом, необхідно умертвляти іншим методом, наприклад, шляхом вивиху шийного відділу хребта.

2. Вимоги до ефективного використання
   1. Домашні птахи мають швидко проковтнути достатню кількість анестетика, щоб реакція була ефективною.
   2. Достатньому споживанню корму сприятиме голодування домашніх птахів чи обмеження споживання води перед процедурою.
   3. Ця фаза має супроводжуватися умертвіння домашніх птахів, якщо їх не лише анестезують (див. Статтю 7.6.17.).
3. Переваги
   1. Жодних маніпуляцій не потрібно до завершення анестезії.
   2. Цей метод має потенційну перевагу умертвіння великої кількості домашніх птахів з позиції біозахисту.
4. Недоліки
   1. Інші тварини можуть випадково отримати доступ до корму чи води з анестетиком, якщо їх згодовують чи випоюють у відкритому середовищі.
   2. Дозу споживання не можливо регулювати, і результати складно контролювати.
   3. Тварини можуть відмовлятися від корму чи води з анестетиком внаслідок хвороби чи неприємного смаку.
   4. Наступним етапом цього методу є умертвіння домашніх птахів.
   5. Важливо бути особливо уважним при приготуванні корму чи води з анестетиком, а також при утилізації не з'їденого обробленого корму/води й заражених трупів тварин.
5. Висновок

Цей метод придатний для оглушення великої кількості домашніх птахів в пташниках. Однак, після оглушення домашніх птахів анестетиком їх слід умертвити безпечним методом.

Стаття 7.6.17. Оглушення шляхом вивиху шийного відділу хребта й обезголовлення

1. Вивих шийного відділу хребта (вручну й механічно)
   1. Вступ
      Непритомних домашніх птахів можна умертвляти шляхом вивиху шийного відділу хребта вручну чи механічно (розтягування шиї). Цей метод призводить до смерті від церебральної аноксії через припинення дихання та/чи кровопостачання мозку.

Якщо кількість домашніх птахів, що потребують умертвіння, невелика, а інші методи умертвіння недоступні, домашніх птахів при свідомості, вагою менше аніж 3 кілограмів, можна умертвити шляхом вивиху шийного відділу хребта таким чином, щоб кровоносні судини шиї були перерізані й смерть настала миттєво.

2. Вимоги до ефективного використання
   1. Умертвіння шляхом розтягуванням шиї вручну чи механічним способом, щоб перерізати спинний мозок, що призведе до значного пошкодження спинного мозку.
   2. Постійний процес потребує зусиль і майстерності, тому оператори мають регулярно відпочивати, щоб забезпечити незмінно надійні результати.
   3. Слід постійно спостерігати за птахами аж до смерті, щоб переконатися у відсутності стовбурових рефлексів головного мозку.
3. Переваги
   1. Це неінвазивний метод умертвіння.
   2. Його можна виконувати вручну для умертвіння дрібних домашніх птахів.
4. Недоліки
   1. Спосіб втомлює оператора.
   2. Важче застосовувати для умертвіння великих домашніх птахів.
   3. Для ефективного умертвіння домашніх птахів потрібен навчений персонал.
   4. Це створює ризик для здоров’я й безпеки людей при умертвінні домашніх птахів.
   5. Процедура умертвіння є додатковим стресом для домашніх птахів.
2. Обезголовлення
   1. Вступ
      Обезголовлення за допомогою гільйотини чи ножа призводить до смерті від ішемії головного мозку.
   2. Вимоги до ефективного використання
      Необхідне обладнання слід утримувати в належному робочому стані.
   3. Переваги
      Методика ефективна і не потребує контролю.
   4. Недоліки
      1. Біологічні рідини забруднюють робочу поверхню, що підвищує ризик біозахисту.
      2. Ця техніка болюча, якщо домашні птахи не втрачають свідомість відразу.

Стаття 7.6.18. Оглушення проколюванням й знекровленням

1. Проколювання
   1. Вступ
      Проколювання - це метод умертвіння тварин, попередньо оглушених проникним болтом, що не призводить до негайної смерті. Цей метод передбачає фізичне руйнування головного мозку та верхніх відділів спинного мозку шляхом введення стрижня чи тростини в отвір залишений проникним болтом.
   2. Вимоги до ефективного використання
      1. Потрібен стрижень чи тростина для проколювання.
      2. Потрібен доступ до голови тварини й мозку через череп.
      3. За тваринами слід постійно наглядати аж до смерті, щоб переконатися у відсутності стовбурових рефлексів головного мозку.
   3. Переваги
      Ця ефективна методика призводить до негайної смерті тварини.
   4. Недоліки
      1. Проколювання може бути тривалим чи неефективним через судоми тварини.
      2. Біологічні рідини забруднюють робочу поверхню, що підвищує ризик біозахисту.
2. Кровопускання
   
   1. Вступ
      Кровопускання - це метод умертвіння тварин шляхом перерізання великих кровоносних судин на шиї чи грудях тварини, що призводить до швидкого падіння артеріального тиску, ішемії головного мозку й смерті.
   2. Вимоги до ефективного використання
      1. Потрібен гострий ніж.
      2. Потрібен доступ до шиї чи грудної клітки тварини.
      3. За тваринами слід постійно наглядати аж до смерті, щоб переконатися у відсутності стовбурових рефлексів головного мозку.
   3. Переваги
      Цей метод ефективний для того, щоб викликати смерть тварини після її оглушення, не допускаючи накопичення.
   4. Недоліки
      1. Судоми затримують кровопускання чи роблять його неефективним.
      2. Біологічні рідини забруднюють робочу поверхню, що підвищує ризик біозахисту.

nb: вперше прийнято у 2005 році; останнє оновлення прийнято у 2016 році.