Водний кодекс

Посібник користувача

Вступ
1. Кодекс здоров'я водних тварин СОЗТ (далі - Водний кодекс) встановлює стандарти для покращення здоров'я водних тварин у світі. Водний кодекс також охоплює стандарти добробуту водних тварин вирощуваних на рибних фермах і використання протимікробних засобів водним тваринам. Метою цього посібника є надання компетентним органам країн-учасниць СОЗТ рекомендацій з використання положень Водного кодексу.
2. Компетентні органи мають використовувати стандарти Водного кодексу для розроблення заходів профілактики, включаючи біозахист у закладах аквакультури, системи раннього виявлення, повідомлення, контролю чи ліквідації збудників хвороб у водних тварин (амфібій, ракоподібних, риб і молюсків) та запобігання поширенню цих збудників хвороб через міжнародну торгівлю водними тваринами й продуктами із водних тварин, уникаючи невиправданих санітарних бар'єрів у міжнародній торгівлі.
3. Стандарти Водного кодексу СОЗТ ґрунтуються на найновішій науково-технічній інформації та прийняті Світовою асамблеєю делегатів Світової організації охорони здоров’я тварин. При правильному застосуванні вони захищають здоров’я водних тварин під час виробництва й міжнародної торгівлі водними тваринами й продуктами із водних тварин, а також добробут вирощуваних риб.
4. Відсутність розділів, статей чи рекомендацій відносно конкретних збудників хвороб, чи продуктів із водних тварин не перешкоджає застосуванню компетентними органами відповідних санітарних заходів за умови, що вони ґрунтуються на аналізі ризиків, проведеному відповідно до положень Водного кодексу СОЗТ.
5. В кінці кожного розділу зазначено рік, коли глава була прийнята вперше, і рік останнього перегляду.
6. Текст Водного кодексу СОЗТ доступний на вебсайті СОЗТ за адресою: www.woah.org.
Зміст Водного кодексу
1. Ключові слова й вирази, що використовуються в більш ніж одній главі Водного кодексу СОЗТ, визначені в Словнику, де загальноприйняті визначення з інших словників не вважаються адекватними. Читач має знати визначення, наведені у Словнику, під час читання та використання Водного кодексу СОЗТ. Визначені терміни виділені курсивом. В онлайн-версії Водного кодексу гіперпосилання веде до відповідного визначення.
2. Термін «(на стадії вивчення)» зустрічається в деяких рідкісних випадках, коли йдеться про статтю чи частину статті. Це означає, що ця частина тексту не була прийнята Світовою асамблеєю делегатів і, таким чином, конкретні положення не є частиною Водного кодексу СОЗТ.
3. Стандарти, викладені в главах Розділу 1, призначені для здійснення заходів з нагляду й повідомлення про збудників хвороб. Розділ включає критерії для включення хвороб водних тварин до переліку хвороб, віднесених до списку СОЗТ, процедури повідомлення до СОЗТ, а також критерії для включення до видів сприйнятливих до зараження специфічним збудником хвороби.
4. Стандарти, викладені в главах Розділу 2, призначені для того, щоб допомогти країнам-імпортерам у проведенні аналізу ризиків імпорту за відсутності стандартів СОЗТ. Країна-імпортер має також використовувати ці стандарти для обґрунтування більш суворих заходів стосовно імпорту, аніж наявні стандарти СОЗТ.
5. Стандарти, викладені в главах Розділу 3, призначені для створення, підтримання й оцінювання службами охорони здоров’я водних тварин, включаючи комунікацію. Ці стандарти покликані допомогти службам охорони здоров’я водних тварин і компетентним органам країн-учасниць СОЗТ у досягненні їхніх цілей щодо поліпшення здоров'я водних тварин і добробуту вирощуваної риби, а також у встановленні та підтриманні довіри до їхніх міжнародних сертифікатів здоров'я водних тварин.
6. Стандарти в главах Розділу 4 призначені для впровадження заходів з профілактики й контролю збудників хвороб. Заходи в цьому розділі включають біозахист у закладах аквакультури, зонування, компартментизацію, дезінфекцію, планування заходів за надзвичайної події, зариблення, обробку, утилізацію й оброблення відходів водних тварин, а також контроль збудників хвороб у кормах для водних тварин.
7. Стандарти в главах Розділу 5 розроблені для впровадження загальних санітарних заходів у міжнародній торгівлі. Вони стосуються сертифікації й заходів, що застосовуються країнами-експортерами, країнами-транзитерами й країнами-імпортерами. Ряд типових міжнародних сертифікатів здоров'я водних тварин надається для полегшення узгодженої документації для міжнародної торгівлі.
8. Стандарти в главах Розділу 6 покликані забезпечити відповідальне і розумне використання протимікробних засобів водним тваринам.
9. Стандарти в главах Розділу 7 розроблені для впровадження заходів з добробуту вирощуваної риби. Стандарти охоплюють загальні принципи забезпечення добробуту вирощеної риби, в тому числі під час транспортування, оглушення й забою для споживання людиною, а також під час вимушеного забою з метою боротьби з хворобами.
10. Стандарти в кожній з глав Розділів 8-11 покликані запобігти занесенню збудників, хвороб, віднесених до списку СОЗТ, до країни-імпортера. Кожна глава про хвороби містить перелік відомих сьогодні сприйнятливих видів. Стандарти враховують характер товару, що є предметом міжнародної торгівлі, ветеринарно-санітарний стан водних тварин країни-експортера, зони чи компартменту, а також заходи зі зниження ризику, що застосовуються до кожного товару.
  
  Ці стандарти припускають, що збудник хвороби або відсутній в країні-імпортері, або є об'єктом програми контролю або ліквідації збудника хвороби. Розділи 8-11 стосуються відповідно земноводних, ракоподібних, риб і молюсків.
Конкретні запитання
1. Повідомлення
  
  Глава 1.1. описує зобов'язання країн-учасниць СОЗТ відповідно до положень Органічного статуту Світової організації охорони здоров’я тварин (СОЗТ), з історичним акронімом Міжнародне епізоотичне бюро (МЕБ). Хвороби, віднесені до списку СОЗТ, як зазначено в Главі 1.1., підлягають обов'язковому повідомленню до СОЗТ. Країнам-учасницям СОЗТ рекомендується також надавати інформацію до СОЗТ про інші події у сфері здоров'я водних тварин, що мають епізоотичне значення, в тому числі про появу несподіваних хвороб.
  
  Розділ 1.2. описує критерії включення хвороб, віднесених до списку СОЗТ.
  
  Розділ 1.3. визначає хвороби, віднесені до списку СОЗТ. Хвороби розділені на чотири розділи, відповідно хвороби амфібій, ракоподібних, риб та молюсків.
2. Діагностичні дослідження
  
  Методи діагностики перелічених захворювань наведені в Посібнику з діагностики водних тварин (далі - Посібник водних тварин). Експерти, відповідальні за лабораторні дослідження, мають бути повністю ознайомлені з методами, наведеними в Посібнику водних тварин.
3. Безпечність відносно хвороби
  
  Стаття 1.4.6. містить загальні принципи оголошення країни, зони чи компартменту безпечними відносно зараження збудника хвороби. Ця стаття застосовується, якщо немає розділу, присвяченого конкретній хворобі.
4. Диференціація збудника хвороби
  
  Деякі збудники хвороб мають один чи кілька варіантів. Існування високозаразних варіантів збудників хвороб і необхідність їх диференціації від менш заразних варіантів визнаних у Водному кодексі СОЗТ. Коли збудники хвороб мають стабільні штами, проявляють характеристики, що можуть бути використані з діагностичною метою, і демонструють різні рівні заразності, мають застосовуватися різні стандарти, що забезпечують захист, пропорційний ризику, який становлять різні штами. Зараження вірусом Анемії лосося інфекційної є першим захворюванням, для якого передбачені варіанти управління ризиком на основі диференціації штамів.
5. Визначення сприйнятливості видів до хвороб, віднесених до списку СОЗТ
  
  Глава 1.5. містить критерії для визначення того, які види перераховані як сприйнятливі до кожної хвороби в Статті X.X.2. кожного розділу Водного кодексу СОЗТ, присвяченого конкретній хворобі. Це важливо в контексті аквакультури, враховуючи велику кількість наявних і нових видів аквакультури.
  
  Ця робота триває, і список чутливих видів у деяких розділах ще не оцінено відповідно до критеріїв, наведених в положеннях Глави 1.5.
6. Вимоги до міжнародної торгівлі
  
  Заходи здоров'я водних тварин, пов'язані з міжнародною торгівлею, мають ґрунтуватися на стандартах СОЗТ. Країна-учасниця може дозволити імпорт водних тварин чи продуктів із водних тварин на свою територію за умов, відмінних від рекомендованих положеннями Водного кодексу СОЗТ. Для наукового обґрунтування більш суворих заходів країна-імпортер має провести аналіз ризиків відповідно до стандартів СОЗТ, як описано в положеннях Глави 2.1. Учасникам Світової організації торгівлі слід звернутися до Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів (Угода про СФЗ).
  
  Положення Глав 5.1-5.3 описують зобов'язання й етичну відповідальність країн-імпортерів та країн-експортерів у міжнародній торгівлі. Компетентні органи й усі ветеринари та посадові особи, які засвідчують і беруть безпосередню участь у міжнародній торгівлі, мають бути ознайомлені з положеннями цих Глав. Положення Глави 5.3. описує також неформальну процедуру СОЗТ для посередництва у суперечках.
  
  Розділи Водного кодексу СОЗТ, присвячені конкретним хворобам, містять Статті, в яких перераховані продукти із водних тварин, що вважаються безпечними для міжнародної торгівлі без застосування санітарних заходів щодо конкретних хвороб, незалежно від стану країни-експортера чи зони щодо відповідного збудника хвороби. За наявності такого переліку країни-імпортери не мають вимагати виконання будь-яких умов, пов'язаних з відповідним збудником хвороби, щодо продуктів із водних тварин, включених до переліку.
7. Безпечність продуктів із водних тварин для міжнародної торгівлі
  
  Положення Глави 5.4. описують критерії, що використовуються для оцінювання безпечності продуктів із водних тварин. Продукти із водних тварин, що були оцінені та визнані такими, що відповідають цим критеріям, перераховані у кожній із Глав, присвячених конкретній хворобі. Стаття 5.4.1. описує критерії оцінювання безпечності продуктів із водних тварин для будь-яких цілей. Стаття 5.4.2. описує критерії оцінювання безпечності продуктів із водних тварин для цілей роздрібної торгівлі продуктами із водних тварин придатними для споживання людиною.
  
  Положення Статті X.X.3. перераховує продукти із водних тварин, які можуть бути імпортовані з будь-якою метою, незалежно від стану країни-експортера, зони чи компартменту по відповідній хворобі. Включення продукту із водних тварин до положень Статті X.X.3. ґрунтується на доказах, що демонструють відсутність збудника хвороби в цьому продукті чи знезараження збудника хвороби фізичними, хімічними чи біологічними засобами.
  
  У положеннях Статей X.X.14. та 10.4.16. перераховані продукти із водних тварин, що можуть бути імпортовані для роздрібної торгівлі й придатні для споживання людиною, незалежно від стану країни-експортера, зони чи компартменту по відповідній хворобі. Оцінювання включення продуктів із водних тварин до цих статей ґрунтується на формі й вигляді товару й продукту із водних тварин, очікуваному обсязі відходів водних тварин, що утворюються у споживача, та ймовірній наявності життєздатного збудника хвороби у відходах водних тварин.
8. Міжнародні сертифікати здоров'я водних тварин
  
  Міжнародний сертифікат здоров'я водних тварин - це офіційний документ, що видається компетентним органам країни-експортера відповідно до положень Глав 5.1. та 5.2. У ньому перераховані ветеринарно-санітарні вимоги до товару, що експортується. Якість служб охорони здоров’я водних тварин країни-експортера має важливе значення для надання гарантій торгівельним партнерам відносно безпечності експортованих продуктів із водних тварин. Це включає етичний підхід відповідного компетентного органу до надання міжнародного сертифіката здоров'я водних тварин й історії виконання ветеринарним органом своїх зобов'язань відносно повідомлень до СОЗТ.
  
  Міжнародні сертифікати здоров'я водних тварин лежать в основі міжнародної торгівлі та надають країні-імпортеру гарантії відносно стану здоров'я водних тварин та продуктів із водних тварин, що імпортуються. Заходи, що пропонуються, мають враховувати стан здоров'я водних тварин, як в країні-експортері, так і в країнах-імпортерах і ґрунтуватися на стандартах, передбачених положеннями Водного кодексу СОЗТ.
  
  При складанні міжнародних сертифікатів здоров'я водних тварин необхідно виконати наступні кроки:
  1. визначити хвороби, від яких країна-імпортер має право вимагати гарантії безпечності, зважаючи на стан здоров'я водних тварин на власній території. Країни-імпортери не мають запроваджувати заходи відносно хвороб, що трапляються на їхній території, але не підпадають під офіційні програми контролю;
  2. відносно продуктів із водних тварин здатних передавати ці хвороби при міжнародній торгівлі, й країна-імпортер має застосовувати відповідні Статті із Глав, присвячених конкретним хворобам. Застосування Статей має бути адаптоване до епізоотичного стану країни, зони чи компартменту походження. Такий стан має бути встановлений згідно з положеннями Статті 1.4.6., за винятком випадків, коли Статті відповідної Глави про хвороби визначають інше;
  3. при підготовці міжнародних сертифікатів здоров'я водних тварин країна-імпортер має намагатися використовувати терміни й вирази відповідно до визначень, наведених у Словнику. Міжнародні сертифікати здоров'я водних тварин мають бути максимально простими й чітко сформульованими, щоб уникнути неправильного розуміння вимог країни-імпортера;
  4. Положення Глави 5.10. надає країнам-учасницям додаткові рекомендації щодо зразків міжнародних сертифікатів здоров'я водних тварин, що слід використовувати як основу.
9. Інструкції для імпортерів й експортерів
  
  Рекомендується, щоб компетентні органи підготували «інструкції», що допоможуть імпортерам та експортерам зрозуміти торгівельні вимоги. Ці інструкції мають визначати й пояснювати умови торгівлі, включаючи заходи, що мають застосовуватися до й після експорту, під час транспортування й розвантаження, а також відповідні юридичні зобов'язання й операційні процедури. Інструкції мають містити рекомендації відносно всіх деталей, що мають бути включені в міжнародний сертифікат здоров'я водних тварин, що супроводжує вантаж до місця призначення. Експортерам також слід нагадати про правила Міжнародної асоціації повітряного транспорту, що регулюють повітряні переміщення водних тварин і продуктів із водних тварин.

nb: вперше прийнято в 1995 році; останнє оновлення прийнято у 2024 році.