Глава 4.7. САНІТАРНЕ ОЗДОРОВЛЕННЯ АКВАКУЛЬТУРИ
Стаття 4.7.1. Вступ
Перерви у виробництві на підприємствах аквакультури зазвичай вважаються дуже корисними для санітарного оздоровлення чи відновлення довкілля. Як частина цієї стратегії, санітарне оздоровлення здатне перервати цикл повторного зараження, усуваючи джерела хвороби в закладі аквакультури. Таким чином, санітарне оздоровлення часто проводиться як регулярний захід боротьби з хворобами в аквакультурі, особливо перед заселенням нових популяцій водних тварин в заклад аквакультури, що раніше використовувався. З метою сприяння поліпшенню стану здоров'я водних тварин в аквакультурі служби охорони здоров’я водних тварин країни можуть заохочувати застосування санітарного оздоровлення як звичайної стратегії боротьби з багатьма хворобами. При цьому слід враховувати ймовірні позитивні наслідки санітарного оздоровлення, пропорційні економічним витратам, пов'язаним із застосуванням цього методу. Служби охорони здоров’я водних тварин також мають враховувати такі фактори, як рівень ризику для місцевих аквакультур і на рівні країни, рівень знань про важкість перебігу хвороби (хвороб), інкубаційний період і поширення збудника хвороби (збудників хвороб), соціально-економічні наслідки й користь в цілому для водних ресурсів. Якщо тривалість хвороби невідома, заклад аквакультури може залишатись під санітарним оздоровленням на період, тривалість якого буде визначено на основі оцінки ризику.
Проте в країнах, що офіційно практикують вимушений забій для боротьби з конкретною хворобою, служба охорони здоров’я водних тварин має вимагати, щоб заражені водні тварини в небезпечному закладі аквакультури, а також в усіх інших закладах аквакультури, розташованих в офіційно встановленій небезпечній зоні, були вимушено забиті з подальшим санітарним оздоровленням цих закладів аквакультури, та одночасно, за можливості.
Стаття 4.7.2. Юридичні повноваження
У тих випадках, коли санітарне оздоровлення має бути обов'язковим заходом, наприклад, при створенні чи відновленні зони безпечної відносно хвороби, країни мають створити правову базу для застосування процедур санітарного оздоровлення в закладах аквакультури. Правові положення можуть включати, зокрема:
- визначення стану здоров'я водних тварин, що потребує застосування санітарного оздоровлення закладу аквакультури чи одночасного санітарного оздоровлення кількох;
- визначення механізмів, заснованих на оцінці ризику, що дозволяють визначити конкретні заходи відносно кожної хвороби, включаючи дезінфекцію й тривалість періоду санітарного оздоровлення перед повторним заселенням сприйнятливих видів;
- після отримання дозволу компетентного органу на повторне заселення сприйнятливих видів, з визначенням періоду нагляду й діагностики для підтвердження відсутності означеної хвороби.
Стаття 4.7.3. Технічні параметри виконання обов'язкового плану санітарного оздоровлення
Санітарне оздоровлення закладу аквакультури слід розпочати відразу після:
- видалення всіх сприйнятливих видів водних тварин, сприйнятливих до цієї хвороби; і
- видалення всіх видів, здатних виступати переносниками цієї хвороби; і
- видалення за потреби, й інших видів водних тварин; і
- видалення води, в якій перебували виявлені заражені водні тварини, за можливості; і
- знищення чи дезінфекції обладнання й інших матеріалів, забруднених збудником хвороби чи в інший спосіб здатних переносити інфекцію, відповідно до стандартів, схвалених службою охорони здоров’я водних тварин.
Тривалість встановленого у законний спосіб періоду санітарного оздоровлення має ґрунтуватися на наукових доказах ймовірності того, що збудник хвороби залишається небезпечним поза його носієм (носіями) і зберігається в навколишньому водному середовищі на достатньому рівні, щоб збільшити ризик повторного зараження водних тварин закладу аквакультури. Слід враховувати масштаби спалаху хвороби, наявність альтернативних носіїв в довкіллі, характеристики виживання й заразність збудника хвороби, а також місцеві кліматичні, географічні та гідрографічні фактори. Крім того, слід врахувати рівень ризику для місцевої аквакультури та водних ресурсів в цілому. Для визначення тривалості періоду санітарного оздоровлення слід використовувати науково обґрунтований підхід до оцінки ризиків.
Стаття 4.7.4. Інструкції
Країни, що запроваджують процедуру санітарного оздоровлення, мають розробити детальний набір інструкцій з дезінфекції закладів аквакультури перед санітарним оздоровленням. Для цього слід дотримуватись положень Глави 4.4. Водного кодексу та в Главі 1.1.3. Посібника водних тварин, з урахуванням сучасних наукових знань про ефективність лікування від збудників хвороби, що розглядається.
Стаття 4.7.5. Поповнення запасів
Заселення жодного закладу аквакультури, що перебуває під обов'язковим санітарним оздоровленням, не проводиться до завершення періоду санітарного оздоровлення й отримання дозволу від компетентного органу. Перед заселенням закладу аквакультури слід подбати про те, щоб не використати аквакультуру водних тварин, що здатна поставити під загрозу мету процедури санітарного оздоровлення.
Для підвищення впевненості в ефективності процедур санітарного оздоровлення, усі заклади аквакультури, що підлягають обов'язковому санітарному оздоровленню, мають перебувати під постійним офіційним наглядом після заселення сприйнятливими видами аквакультури. Тривалість та інтенсивність нагляду має відповідати типу хвороби й місцевим умовам.
nb: вперше прийнято у 2003 році; останнє оновлення прийнято у 2016 році.