Кодекс здоров'я наземних тварин

Глава 7.3.

Глава 7.3. АСПЕКТИ ДОБРОБУТУ, ПРИ ОГЛУШЕННІ Й ЗАБОЇ РИБИ, ВИРОЩУВАНОЇ ДЛЯ СПОЖИВАННЯ ЛЮДИНОЮ
Стаття 7.3.1 Сфера застосування

Ці рекомендації дійсні лише в контексті оглушення й умертвіння вирощуваних видів риби, призначеної для споживання людиною.

Ці рекомендації стосуються потреби забезпечення добробуту вирощуваної риби, призначеної для споживання людиною, під час операцій, що передують оглушенню й забою, включаючи транспортування та утримання безпосередньо перед оглушенням.

Ця глава описує загальні принципи, що застосовуються для забезпечення добробуту риби, призначеної для споживання людиною, що має бути оглушена й забита з цією метою, вона також стосується риби, вирощуваної на фермах, й забитої з метою боротьби з хворобами. Інші заходи, що стосуються вимушеного забою вирощуваної риби для боротьби з хворобами, розглядаються в Главі 7.4.

Як правило, рибу, вирощену на фермах, слід оглушити перед умертвінням, і метод оглушення має викликати негайну та необоротну втрату свідомості. Якщо оглушення не є незворотним, рибу слід забити до того, як вона прийде до тями.

Стаття 7.3.2 Персонал

Особи, відповідальні за обробку, оглушення й забій риби, відіграють важливу роль у забезпеченні її добробуту. Персонал, який обробляє рибу при оглушенні й забої, має бути досвідченим і компетентним у поводженні з рибою, розуміти моделі її поведінки та основні принципи, необхідні для виконання своїх обов’язків Деякі методи оглушення й забою можуть становити певний ризик для персоналу, тому його навчання має охоплювати наслідки будь-яких методів, що використовуються, для здоров’я й безпеки.

Стаття 7.3.3. Транспорт

Якщо рибу необхідно перевозити до місця оглушення й забою, це слід робити відповідно до рекомендацій СОЗТ щодо добробуту вирощеної риби при переміщенні (див. Глава 7.2.).

Стаття 7.3.4. Проектування приміщень для утримання
  1. Проект і конструкція приміщень для утримання мають бути специфічними для розміщення певного виду чи групи видів риб.
  2. Приміщення для утримання мають бути такого розміру, щоб дозволити утримувати певну кількість риби для перероблення за певний проміжок часу, щоб не ставити під загрозу добробут риби.
  3. Операції слід проводити з мінімальним травмуванням і стресом для риби.
  4. Наступні рекомендації можуть допомогти в досягненні цього:
    1. сітки й басейни мають бути розроблені й підтримуватися таким чином, щоб запобігти ризику травмування;
    2. якість води має відповідати виду риби й щільності зариблення;
    3. обладнання для переміщення риби, включаючи помпи й труби, має бути сконструйовано й обслуговуватися таким чином, щоб запобігти ризику травмування.
Стаття 7.3.5. Розвантаження, перевантаження й завантаження
  1. Етапи розвантаження, перевантаження й завантаження мають відбуватися в умовах, що мінімізують ризик травмування й стресу для риби.
  2. Слід врахувати такі моменти:
    1. Якість води (наприклад, температура, рівні кисню і CO2, рН і солоність) слід перевірити після прибуття риби перед вивантаженням; і за потреби вживаються відповідні коригувальні заходи.
    2. Поранену чи рибу, що помирає слід по можливості відокремити й вимушено забити.
    3. Періоди скупчення риби, що виникають, мають бути якомога коротшими й рідшими, щоб уникнути виникнення стресових станів.
    4. Слід звести до мінімуму маніпуляції з рибою під час переміщення, і бажано не виймати рибу з води. Якщо рибу необхідно витягти з води, цей період має бути якомога коротшим.
    5. Там, де це можливо, й коли це можливо, рибу слід направляти, не торкаючись рук, до пристрою для оглушення, для зменшити стресу у неї.
    6. Проектування, виробництво й експлуатація обладнання, що використовується для обробки риби, наприклад сітки й великі висадкові сітки, помпові та посадкові пристрої, мають мінімізувати ризик фізичних травм (наприклад, висота закачування, тиск і швидкість є важливими факторами, що слід враховувати).
    7. Рибу не слід голодувати (позбавляти корму) перед забоєм довше, ніж це необхідно, наприклад, щоб очистити кишківник чи зменшити небажані органолептичні властивості.
    8. Має бути план заходів за надзвичайної події й мінімізації стресу під час розвантаження, перевантаження й завантаження риби.
Стаття 7.3.6. Методи оглушення й забою
  1. Загальні міркування
    1. При виборі методу слід враховувати специфічну про вид інформацію, якщо така є.
    1. Все обладнання для переміщення, оглушення й забою має обслуговуватися та експлуатуватися належним чином; його слід регулярно перевіряти, щоб переконатися в належній продуктивності.
    2. Ефективність оглушення має підтверджуватися відсутністю свідомості.
    3. Необхідно мати резервну систему оглушення. Будь-яка риба, яку неправильно оглушили чи яка приходить до тями перед смертю, має бути якомога швидше оглушена повторно.
    4. Оглушення не слід проводити, якщо існує ймовірність того, що забій буде відкладено настільки, що риба повністю чи частково прийде до тями.
    5. Хоча може бути важко розпізнати стан непритомності, ознаками успішного оглушення є:
      1. втрата рухів тіла і дихання (втрата активності очей);
      2. втрата зорових викликаних реакцій (ЗВР);
      1. втрата вестибулоокулярного рефлексу (ВОР, тобто нездатність стабілізувати погляд під час рухів голови).
  2. Методи механічного оглушення й забою
    1. Перкуторне (ударне) оглушення досягається ударом достатньої сили по голові, що наноситься вище або безпосередньо поруч з мозком з метою його пошкодження. Механічне оглушення може бути досягнуте як вручну, так і за допомогою спеціально пристосованого для цього обладнання.
    2. Можна безповоротно пошкодити мозок риби, проколовши його шипом чи пробійником.
    3. Стрільба з використанням куль може використовуватися для забою великої риби (наприклад, тунця). Рибу можна або загнати в сітку, а потім забити пострілом у голову з поверхні, або окрема риба може бути забита пострілом у голову з-під води (так звана стрільба з лупара).
    4. Втрата свідомості після механічного оглушення, як правило, є незворотною, якщо її застосувати правильно. У випадках, коли втрата свідомості є тимчасова, рибу слід забити до відновлення свідомості.
  3. Методи оглушення й забою електричним струмом
    1. Оглушення електричним струмом передбачає застосування електричного струму достатньої сили й тривалості, а також відповідної частоти, щоб викликати негайну втрату свідомості й чутливості у риби. Провідність прісної й солонуватої води відрізняється, тому важливо встановити параметри електричного струму, щоб забезпечити належне оглушення на місці оглушення.
    2. Конструкція й використання обладнання для ураження електричним струмом залежить від виду риби й середовища їх існування.
    3. Втрата свідомості після електричного оглушення може бути зворотною. У таких випадках рибу слід забити до того, як свідомість відновиться.
    4. Риба має утримувати під поверхнею води, а електричний струм має розподілятися рівномірно по в резервуарі чи камері для оглушення.
    5. Якщо риба не повністю занурена у воду, слід подбати про те, щоб вона потрапила в пристрій для ураження електричним струмом спочатку головою, щоб забезпечити швидке й ефективне оглушення.
  4. Інші способи забою

Відомі такі методи забою риби: охолодження льодом у резервуарі з водою, вуглекислим газом (CO2) у воді; охолодження льодом і CO2 у воді; сольові чи аміачні ванни; асфіксія шляхом вилучення з води; знекровлення без оглушення. Однак було доведено, що вони призводять до погіршення добробуту риби. Тому ці методи не слід застосовувати, за можливості використання методів, описаних в пунктах 2 і 3 цієї статті, відповідно до виду риби.

Стаття 7.3.7. Зведена таблиця деяких методів оглушення/забою риби й відповідних проблем їх добробуту

Можна використовувати поєднання методів, описаних у таблиці нижче.

Метод оглушення/забою
Специфічний
метод
Основні проблеми/вимоги відносно добробуту риб
Переваги
Недоліки
Механічний Перкуторне (ударне) оглушення Удар має бути достатньої сили й наноситися над чи поруч з головним мозком, щоб викликати негайну втрату свідомості. Рибу слід швидко витягти з води, утримувати й завдавати ударів по голові, вручну кийком чи за допомогою спеціально пристосованого для цього обладнання. Ефективність оглушення риби слід перевірити, а за потреби й повторно оглушити. Метод можна використовувати для оглушення/забою. Негайна втрата свідомості. Придатний для риб середнього й великого розміру. Неконтрольовані рухи риби здатні ускладнити ручне керування обладнанням. Якщо удар занадто слабкий, оглушення може не вдатися та спричинити травму. Оглушення ручним ударом можна використовувати лише для забою обмеженої кількості риб подібного розміру.
Оглушення через ураження мозку шипом чи пробійником Шип має бути націлений на череп так, щоб проникнути в мозок риби, а його удар міг викликати негайну втрату свідомості. Рибу слід швидко витягнути з води, утримати й негайно встромити шип у мозок. Метод можна використовувати для оглушення/забою. Негайна втрата свідомості. Підходить для риби середнього й великого розміру. Для дрібного тунця шипування під водою дозволяє уникнути контакту риби з повітрям. Наявність м’якої плями (на рівні шишкоподібної залози) між двома очима тунця полегшує проникнення шипа у мозок цього виду. Неправильне розташування наконечника здатне травмувати. Цей спосіб важко використовувати, коли риба збуджена. Застосовується лише для забою обмеженої кількості риби.
Оглушення через ураження мозку кулею Постріл має бути спрямований чітко у мозок. Риба має бути знаходитися у відповідному положенні, а дистанція пострілу має бути якомога коротшою. Метод можна використовувати для оглушення/забою. Негайна втрата свідомості. Підходить для риби великих розмірів (наприклад, великого тунця). Дистанція стрільби; калібр має бути адаптований. Надмірне скупчення людей і шум зброї можуть викликати стресову реакцію. Забруднення робочої зони внаслідок виділення біологічних рідин може становити ризик для біозахисту. Може бути небезпечним для операторів.
Електричний Оглушення через ураження електричним струмом Цей метод полягає в застосуванні електричного струму достатньої сили, частоти й тривалості, щоб викликати миттєву втрату свідомості у риби. Це метод оглушення / забою. Обладнання має бути розроблено для цієї мети та належним чином обслуговуватися. Негайна втрата свідомості. Підходить для риб малого та середнього розміру. Підходить для великої кількості риби, при цьому рибу не потрібно витягувати з води. Цей метод важко стандартизувати для всіх видів. Оптимальні параметри контролю для певних видів невідомі. Цей метод може бути небезпечним для операторів.
Оглушення через ураження електричним струмом неповністю занурених тварин (електрооглушення) Риба має надійти головою вперед, щоб сприяти, в першу чергу, ураженню мозку електричним струмом. Цей метод полягає в застосуванні електричного струму достатньої сили, частоти й тривалості, щоб викликати негайну втрату свідомості у риби. Обладнання має бути розроблено для цієї мети та належним чином обслуговуватися. Дозволяє візуально контролювати завершення оглушення та надає можливість оглушення риби повторно й окремо. Неправильне розташування риби здатне призвести до часткового оглушення. Оптимальні параметри контролю для деяких видів риб невідомі. Цей метод не підходить для партій риби неоднорідного розміру.

[Примітка: терміни мала, середня й велика риба слід тлумачити відносно відповідного виду.].

Стаття 7.3.8. Приклади методів оглушення/забою груп риб

Нижче наведено прийнятні методи вимушеного забою, що використовуються залежно від виду риби:

  1. перкуторне (ударне) оглушення: короп, лососеві;
  2. оглушення через ураження мозку шипом чи пробійником: тунець;
  3. оглушення через ураження мозку кулею: тунець;
  4. оглушення через ураження електричним струмом: короп, вугор, лососеві.

nb: вперше прийнято у 2010 році; останнє оновлення прийнято у 2012 році.