Оригінал

ДЕРМАТИТ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ВУЗЛИКОВИЙ ЗАРАЗНИЙ

Етіологія Епізоотологія Діагностика Профілактика та контроль Література

ЕТІОЛОГІЯ

Класифікація збудника

Дерматит великої рогатої худоби заразний вузликовий (ДВРХВЗ), викликається вірусом Дерматиту великої рогатої худоби заразного вузликового (ВДВРХВЗ), з родини Поксвірусів, роду Capripoxvirus. Вірус віспи овець та віспи кіз — два інші види вірусів цього роду.

Стійкість до фізичних і хімічних впливів

ЕПІЗООТОЛОГІЯ

• Рівень захворюваності коливається від 10 до 20%, хоча в деяких місцях повідомлялося, що він сягає 45%.
• Рівень смертності від 1 до 5% вважається звичайним.

Носії

• ВДВРХВЗ є високоспецифічним і викликає захворювання лише у великої рогатої худоби (Bos indicus і B. taurus) та водяних буйволів (Bubalus bubalis). Дослідження, проведене в Ефіопії, свідчить про диференційовану сприйнятливість порід до ВДВРХВЗ: голштино-фризька та помісна худоба демонструє вищий рівень захворюваності та смертності від ВДВРХВЗ порівняно з місцевою худобою породи зебу.
• У дикій природі наявність вірусу була зареєстрована у спрингбока (Antidorcas marsupialis) та безсимптомного антилопи еланд (Taurotragus oryx) у Намібії; антилопи орикс (Oryx gazelle) у Південній Африці; аравійські антилопи орикс (Oryx leucoryx) у Саудівській Аравії; а також у гуара (Bos gaurus), материкового сероу (Capricornis sumtraensis) та бантенга (Bos javanicus) в Таїланді у 2021 році. Сприйнятливість диких та утримуваних у неволі жуйних тварин (наприклад, жуйних тварин у зоопарках) недостатньо відома, і їхня можлива роль в епізоотології ДВРХВЗ все ще досліджується.
• ВДВРХВЗ не є зоонозом, люди не хворіють на цю хворобу.
• Немає повідомлень про ДВРХВЗ в овець і кіз або про їхню епізоотологічну причетність до хвороби, хоча вони утримуються в безпосередній близькості до великої рогатої худоби.

Передача інфекції

• Вважається, що основним шляхом передачі є членистоногі переносники. Механічна передача ВДВРХВЗ, що призводить до клінічних проявів хвороби у великої рогатої худоби-реципієнта в експериментальних умовах, була доведена для комарів Aedes aegypti (та мух Stomoxys calcitrans і Haematopota spp.). Дуже ймовірно, що деякі інші комарі (наприклад, Culex mirificens і Aedes natrionus), жалкі мухи (наприклад, Biomyia fasciata), Culicoides і самиці кліщів (Riphicephalus appendiculatus і Amblyomma hebraeum) можуть відігравати певну роль у передачі вірусу в польових умовах. Значення різних членистоногих переносників, ймовірно, змінюється в різних регіонах залежно від чисельності та способу живлення переносника.
• Вважається, що безпосередній контакт з інфікованою твариною відіграє незначну роль у передачі вірусу.
• Невідомо, чи може передача відбуватися через фекалії, наприклад, через корми та воду, забруднені інфікованою слиною, але поява нещодавно виявлених рекомбінантних польових штамів свідчить про те, що ці шляхи можуть бути залучені.
• Інфіковані бугаї здатні виділяти вірус зі спермою, і було продемонстровано передачу ВДВРХВЗ через інфіковану сперму.
• Існує одне повідомлення про плацентарну передачу ВДВРХВЗ.

Джерела вірусу

• Вузлики шкіри, струпи та кірочки містять відносно велику кількість ВДВРХВЗ. Вірус здатен виділятися з цього матеріалу до 35 діб і, ймовірно, довше.
• ВДВРХВЗ можна виділити з крові, слини, виділень з очей і носа та сперми.
• ВДВРХВЗ виявляється в крові (віремія) з перервами приблизно з 7 до 21 доби після інфікування на нижчих рівнях, ніж у вузликах шкіри.
• Виділення зі спермою може бути тривалим; ВДВРХВЗ був виділений зі сперми експериментально інфікованого бика через 42 доби після щеплення.

Поширення

ДВРХВЗ є ензоотичною хворобою у більшості африканських країн. З 2012 року він швидко поширився на Близькому Сході, в Південно-Східній Європі та Західній і Центральній Азії. З 2019 року учасники повідомили про кілька спалахів ДВРХВЗ в Азії, а нещодавно і в Південно-Східній Азії.

Щоб отримати більш свіжу детальну інформацію про поширеність цієї хвороби у світі, див. інтерфейс Світової інформаційної системи здоров'я тварин СОЗТ (ВІСЗТ) [https://wahis.woah.org/#/home].

ДІАГНОСТИКА

В експериментальних умовах після інокуляції вірусу інкубаційний період становить від 4 до 14 діб. Для Наземного посібника інкубаційний період становить 28 діб.

Клінічна діагностика

ДВРХВЗ не викликає хронічного перебігу. Він не має латентного періоду, і рецидивів захворювання не відбувається.

Перебіг ДВРХВЗ варіює від прихованого до важкого захворювання.

• Лихоманка, що може перевищувати 41°C.
• Помітне зниження надоїв у лактуючих корів.
• Депресія, анорексія та виснаження.
• Риніт, кон'юнктивіт і надмірне слиновиділення.
• Збільшення поверхневих лімфатичних вузлів.
• Вузлики на шкірі діаметром 2-5 см у діаметрі з’являються, особливо на голові, шиї, кінцівках, вимені, геніталіях і промежині впродовж 48 годин після початку гарячкової реакції. Ці вузлики обмежені, тверді, круглі та підняті, вони охоплюють шкіру, підшкірну клітковину, а іноді навіть м'язи, що лежать під ними.
• Великі вузлики можуть некротизуватися, а згодом фіброзуватися і зберігатися впродовж кількох місяців («пробки»); рубці можуть залишатися на невизначений термін. Невеликі вузлики можуть спонтанно розсмоктатися без наслідків.
• Може виникнути міаз вузликів.
• На слизових оболонках ротової порожнини та травного каналу, а також у трахеї та легенях можуть розвиватися віспяні ураження, ерозії та виразки.
• Кінцівки та інші ділянки очеревини, такі як роговий покрив, підгрудок, мошонка та вульва, можуть бути набряклими, що призводить до того, що тварина неохоче рухається.
• Бики можуть стати постійно чи тимчасово безплідними.
• Тільні корови можуть абортувати й перебувати в анеструсі впродовж кількох місяців.
• Одужання після важкої інфекції відбувається повільно внаслідок виснаження, вторинної пневмонії, маститів і некротичних вузликів на шкірі, що піддаються нападу мух і линяють, залишаючи глибокі дірки в шкурі.

Наразі немає жодних доказів того, що вірулентність різних штамів ВДВРХВЗ може бути різною.

Диференційна діагностика

Важка форма ДВРХВЗ дуже характерна, але легкий перебіг можна сплутати з наведеними нижче:

• Мамміліт великої рогатої худоби герпесний (герпесвірус 2 великої рогатої худоби) (іноді відомий як псевдодерматит).
• Стоматит великої рогатої худоби папульозний (Parapoxvirus).
• Псевдовіспа корів (Parapoxvirus).
• Вірус вісповакцини та вірус віспи корів (Orthopoxviruses) - рідкісні та не генералізовані інфекції.
• Дерматофітія.
• Демодекоз.
• Укуси комах та кліщів.
• Бешиха.
• Чума великої рогатої худоби.
• Укуси овода бичачого.
• Фотосенсибілізація.
• Кропив'янка.
• Туберкульоз шкіри.
• Онхоцеркоз.

Лабораторна діагностика

Зразки

Визначення збудника

• Звичайна полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) є найдешевшим і найшвидшим методом виявлення ВДВРХВЗ. Вузлики на шкурі та струпи, слина, виділення з носа та кров є придатними зразками для ПЛР-діагностики ВДВРХВЗ.
• Для виявлення капріпоксвірусу доступні методи ПЛР у реальному часі; видоспецифічні методи ПЛР доступні для диференціації між ВДВРХВЗ, вірусом віспи овець і вірусом віспи кіз, а також опубліковані методи ПЛР DIVA для диференціації гомологічного вакцинного вірусу від вірулентного польового штаму.
• Ізоляція вірусу має перевагу в тому, що демонструє наявність живого вірусу в зразку.
• Імуногістохімія може бути використана для ідентифікації наявності вірусу на рівні роду.
• Електронна мікроскопія може бути використана для ідентифікації класичного віріона поксвірусу, але не може диференціювати на рівні роду та виду.
• Секвенування (часткове чи повногеномне) надає найбільше інформації, пов'язаної з групуванням кластерів (класичні польові, вакциноподібні чи, останнім часом, польові рекомбінантні штами).

Серологічна діагностика

Три віруси з роду Capripoxvirus (вірус Віспи овець, вірус Віспи кіз та ВДВРХВЗ) неможливо розрізнити за допомогою серологічного дослідження.

• Вірус нейтралізація: наразі є золотим стандартом для виявлення антитіл, вироблених проти капріпоксвірусів.
• Вестерн-блот: високочутливий і специфічний, але дорогий і складний у виконанні.
• Імуноферментний аналіз на антитіла до капріпоксвірусу: зараз розробляються і випускаються на ринок нові комерційні набори для виявлення антитіл до капріпоксвірусу.

Для виявлення антитіл до ВДВРХВЗ також було розроблено вірусоспецифічний імунопероксидазний моношаровий аналіз (IPMA), але він ще не затверджений як стандарт Комісією з біологічних стандартів СОЗТ.

Для отримання більш детальної інформації щодо методології лабораторної діагностики, зверніться, будь ласка, до Глави 3.4.12 «Дерматит заразний вузликовий» останнього видання Посібник з діагностики та вакцинопрофілактики для наземних тварин СОЗТ заголовком «В. Методи діагностики».

ПРОФІЛАКТИКА ТА КОНТРОЛЬ

Досвід нещодавньої епізоотії ДВРХВЗ в Європі та Західній Азії показав, що успішний контроль та ліквідація ДВРХВЗ залежить від раннього виявлення індексного випадку з подальшим проведенням швидкої та широкомасштабної кампанії з вакцинації. Малоймовірно, що повне (забій всієї клінічно ураженої великої рогатої худоби та неуражених тварин стада) та часткове знищення (забій лише клінічно ураженої великої рогатої худоби), за відсутності вакцинації, здатне ліквідувати ДВРХВЗ.

У безпечних країнах чи зонах також важливо підготувати певні плани профілактичної чи екстреної вакцинації.

Санітарна профілактика

• Безпечні країни
  • Обмеження на імпорт домашньої великої рогатої худоби та водяних буйволів, а також окремих продуктів від цих тварин відповідно до рекомендацій, викладених у Главі про ДВРХВЗ Кодексу здоров’я наземних тварин СОЗТ.
  • Заходи нагляду для виявлення ДВРХВЗ рекомендуються на відстані щонайменше 20 кілометрів від зараженої країни чи зони, відповідно до рекомендацій, викладених у Главі про ДВРХВЗ Кодексу здоров’я наземних тварин СОЗТ.
• Небезпечні країни
  • Контроль ДВРХВЗ залежить від обмеження переміщення великої рогатої худоби в інфікованих регіонах, видалення клінічно хворих тварин та вакцинації. Обмеження переміщення і видалення хворих тварин самі по собі без вакцинації, як правило, не ефективні.
  • При ДВРХВЗ рекомендується належна утилізація загиблих тварин (наприклад, спалювання), а також очищення і дезінфекція приміщень та інвентарю.
  • Наразі немає жодних доказів ефективності боротьби з переносниками у запобіганні хворобі.
  • Рекомендації щодо відновлення стану країни чи зони, безпечної відносно ДВРХВЗ, включаючи рекомендації щодо нагляду та періодів очікування, див. у Кодексі здоров’я наземних тварин СОЗТ щодо відновлення стану країни чи зони, безпечної відносно ДВРХВЗ.

Ветеринарна профілактика

• Живий атенуйований вакцинний штам ВДВРХВЗ, наприклад, штам ДВРХВЗ «Neethling».
• Живий атенуйований вакцинний штам вірусу віспи овець та кіз проти ВДВРХВЗ, якщо він використовується у вищій дозі, ніж для профілактики віспи овець та кіз.
• Побічні ефекти вакцини, такі як місцева реакція в місці введення чи невеликі генералізовані вузлики на шкірі, а також підвищення температури й зниження надоїв, можуть спостерігатися після вакцинації гомологічною вакциною, рідше — після вакцинації вакциною проти віспи овець.
• Наразі рекомбінантні вакцини проти віспи овець нового покоління не є комерційно доступними.

Для отримання більш детальної інформації щодо вакцин, зверніться, будь ласка, до Глави 3.4.12 «Дерматит заразний вузликовий» останнього видання Посібник з діагностики та вакцинопрофілактики для наземних тварин СОЗТ під заголовком «Вимоги до вакцин».

Для отримання більш детальної інформації щодо безпечної міжнародної торгівлі наземними тваринами та продукцією з них, зверніться до останнього видання Кодексу здоров’я наземних тварин.

ДОВІДКОВА ТА ІНША ІНФОРМАЦІЯ

• Alkhamis M.A. & VanderWaal K. (2016). - Spatial and Temporal Epidemiology of Lumpy Skin Disease in the Middle East, 2012–2015. Front. Vet. Sci., 3, 19.
• Brown C. & Torres A., Eds. (2008). - USAHA Foreign Animal Diseases, Seventh Edition. Committee of Foreign and Emerging Diseases of the US Animal Health Association. Boca Publications Group, Inc., Boca Raton, Florida, USA.
• Coetzer J.A.W. & Tustin R.C., Eds. (2004). - Infectious Diseases of Livestock, 2nd Edition. Oxford University Press, Oxford, UK.
• European Food Safety Authority (EFSA) (2015). - Scientific Opinion on Lumpy Skin Disease. EFSA Panel on Animal Health and Welfare. EFSA J., 13, 3986
• Tuppurainen E.S.M., Venter E.H., Shisler J.L., Gari G., Mekonnen G.A., Juleff N., Lyons N.A., De Clercq K., Upton C., Bowden T.R., Babiuk S. & Babiuk L.A. (2015). - Review: Capripoxvirus Diseases: Current Status and Opportunities for Control. Transboundary Emerg. Dis., 64, 729–745.
• Fauquet C., Mayo M.A., Maniloff J., Desselberger U. & Ball L.A. (2005). - Virus Taxonomy: VIII Report of the International Committee on Taxonomy of Viruses. Elsevier Academic Press, San Diego, California, USA and London, UK. Gari G., Bonnet P., Roger F. & Waret-Szkuta A. (2011). - Epidemiological aspects and financial impact of lumpy skin disease in Ethiopia. Prev. Vet. Med., 102, 274–283.
• Gibbs P. (2013). - Merck Veterinary Website http://www.merckvetmanual.com/integumentarysystem/pox-diseases/lumpy-skin-disease (accessed in July 2017)
• Haegeman A., De Leeuw I., Mostin L., Van Campe W., Aerts L., Vastag M., De Clercq K. (2020). – An immunoperoxidase monolayer assay (IMPA) for the detection of lumpy skin disease antibodies. J Virol Methods. 277: 113800.
• Spickler A.R. & Roth J.A. Iowa (2008). State University, College of Veterinary Medicine - http://www.cfsph.iastate.edu/DiseaseInfo/factsheets.htm
• World Organisation for Animal Health (WOAH) (2021) - Terrestrial Animal Health Code. WOAH, Paris. https://www.woah.org/en/what-we-do/standards/codes-and-manuals/terrestrial-code-online-access
• World Organisation for Animal Health (WOAH) (2021) - Manual of Diagnostic Tests and Vaccines for Terrestrial Animals. WOAH, Paris. https://www.woah.org/en/what-we-do/standards/codes-andmanuals/terrestrial-manual-online-access/

*
* *