Глава 5.9.

Глава 5.9. КАРАНТИННІ ЗАХОДИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ВІДНОСНО НЕ ЛЮДИНОПОДІБНИХ ПРИМАТІВ

Стаття 5.9.1. Загальні принципи

У цій главі визначено стандарти, яких слід дотримуватися у випадку імпорту не людиноподібних приматів, безпосередньо з країни в межах природного ареалу відповідного виду тварин, і де можуть бути надані лише обмежені гарантії стану здоров'я тварин, чи у випадках, коли застосовується останній абзац положень Статті 6.12.2.

Програми карантину призначені як для полегшення виявлення інфекційних хвороб, так і для точної оцінки загального стану здоров'я тварин окремих тварин чи груп, що потрапляють до нової популяції. З міркувань здоров'я людей і стані безпечності відносно зараження усіх тварин, що прибувають, вважається в кращому випадку невизначеним. Не людиноподібні примати здатні бути носіями інфекцій, що викликають лише легкі захворювання для свого виду, але можуть бути досить заразними для інших видів не людиноподібних приматів, що проживають в неволі чи в популяціях диких приматів, або для людей.

Карантини визначаються їхньою тривалістю, а також заходами й процедурами, що застосовуються для оцінювання стану здоров'я тварин.

Мінімальна тривалість карантинного періоду, визначена положеннями Статей 6.12.4., 6.12.5. та 6.12.6., може бути продовжена доки будь-які несприятливі події впродовж карантинного періоду не будуть повністю досліджені й вирішені, і не буде жодних доказів передачі збудників інфекційних хвороб у групі, що перебуває під карантином.

Карантинні заходи й процедури мають бути спрямовані на максимально можливе визначення стану здоров'я карантинованих тварин, одночасно захищаючи людей та інших тварин від випадкового контакту зі збудниками інфекційних хвороб і забезпечуючи стан здоров'я й добробут карантинованих тварин. Тому карантинні заходи мають:

1. включати заходи, що ефективно ізолюють тварин чи групи тварин, запобігаючи таким чином поширенню інфекційних хвороб;
2. включати заходи захисту здоров'я персоналу, який працює в умовах карантину;
3. охоплювати заходи, спрямовані на зміцнення стану здоров'я й добробуту карантинованих тварин, включаючи соціальні та поведінкові потреби не людиноподібних приматів.

Як мінімум, програми карантину мають мати такі ключові компоненти:

Стаття 5.9.2 Політика управління

Керівництво має обмежити доступ до карантинного закладу, і лише уповноваженому та важливому персоналу, який не становить ризику передачі інфекції для не людиноподібних приматів.

Керівництво має проінструктувати персонал щодо потенційних ризиків роботи в карантинному закладі та необхідності виконувати всі дії безпечним способом. Необхідно періодично проводити перепідготовку персоналу.

Керівництво може заборонити відвідувати карантинну установу особам, які мають підвищений ризик зараження чи для яких інфекція може бути надзвичайно небезпечною. Керівництво може вимагати проведення інших заходів щодо зміцнення здоров'я персоналу, таких як згадані в пункті 5 Статті 6.12.7.

Стаття 5.9.3. Проектування й обладнання інфраструктури карантинного закладу

1. Конструкція чи розташування, а також експлуатація карантинного закладу мають передбачати суворе відокремлення й ізоляцію карантинованих тварин від інших тварин і персоналу, який не має відношення до функціонування карантинного закладу.
2. Методи досягнення цієї ізоляції включають:
   1. Використання заходів безпеки, таких як фізичні перешкоди та процедурні системи контролю доступу.
   2. Як частина системи безпеки, на вході в карантинне приміщення має бути розміщений знак, що попереджає про небезпеку, того, що в карантині існує ризикзараження хворобами. Мають бути вказані прізвища й номери телефонів контактних осіб, відповідальних за зону карантину, а також перераховані всі особливі вимоги щодо входу в зону карантину.
   3. Впровадження ефективної програми боротьби з гризунами, здичавілими тваринами й комахами, що не становить ризику для стану здоров'я карантинованих тварин.
   4. Повне фізичне відокремлення груп карантинованих тварин від інших груп карантинованих тварин для запобігання контакту й занесення збудників інфекцій з однієї групи в іншу впродовж періоду карантинування. Як правило, лише тварини, що надходять однією партією від одного експортера, мають групуватися разом. Впродовж періоду карантинування забороняється переміщення тварин між групами чи змішування груп, за винятком випадків, коли новостворена група починає весь процес карантинування заново.
3. Карантинний заклад має бути сконструйований таким чином, щоб забезпечити безпечне утримання карантинованих тварин, а також безпечне, легке й ефективне очищення та дезінфекцію зони утримання тварин і зони доступу до неї під час та після використання.
   1. Карантинний заклад має складатися щонайменше з двох окремих зон, фізично відокремлених ззовні та одна від одної, включаючи зону доступу, де змінюють одяг, взуття й засоби індивідуального захисту, а також де знаходяться шафки для зберігання речей, миття рук і, за можливості, душові кабіни.
      Мають бути впроваджені процедури для запобігання перехресному забрудненню одягу й взуття, що носять за межами карантинного закладу, від потенційно забрудненого захисного одягу, що носять у зоні утримання тварин.
   2. Поверхні стін, підлоги та стелі приміщень для утримання тварин мають бути водостійкими для полегшення їх очищення й дезінфекції. Будь-які отвори чи пошкодження в цих поверхнях мають бути загерметизовані для полегшення фумігації приміщення чи знезараження простору. Двері в приміщення для тварин мають відчинятися всередину, і їх слід завжди тримати зачиненими, під час перебування тварин. Будь-які вікна мають бути зачинені й ущільнені, за винятком випадків, коли об'єкт достатньо відокремлений (відстань, паркани, інші засоби розмежування) від не карантинної зони.
   3. У приміщеннях, що експлуатуються із закритими й герметичними вікнами, система вентиляції має працювати й контролюватися таким чином, щоб забезпечити оптимальну ізоляцію цих тварин, одночасно забезпечуючи їх стан здоров'я й комфорт. Напрямок повітряного потоку в карантинному приміщенні має бути спрямований всередину ззовні карантинного приміщення, до зон доступу до карантину, до приміщень для утримання тварин. Повітря, що видаляється або рециркулює в приміщенні, має бути відфільтроване. Крім того, відпрацьоване повітря слід відводити якомога далі від будівлі та інших зайнятих приміщень. Системи опалення, вентиляції та кондиціонування мають бути сконструйовані таким чином, щоб їхня робота могла продовжуватися навіть при зниженій потужності у разі відмови електричної чи іншої допоміжної системи.
   4. Якщо в підлозі є дренажні труби, їх зливні сифони завжди мають бути заповнені водою чи відповідним засобом для дезінфекції.
   5. У приміщенні для утримання тварин має бути раковина для миття рук для використання персоналом.
   6. Як у зоні утримання тварин, так і в карантинному закладі загалом має бути відповідне обладнання й простір для належної дезінфекції й утилізації чи перероблення й зберігання всіх витратних матеріалів та обладнання, що використовуються в карантині.

Стаття 5.9.4. Практика захисту персоналу

1. У карантинному закладі забороняється вживати їжу, пити, палити та зберігати харчові продукти.
2. Весь персонал, який входить в карантинний заклад, має носити (бажано одноразовий) захисний одяг і пристосування.
3. Захисний одяг, рукавички й засоби захисту слизових оболонок не слід використовувати більш ніж в одному приміщенні для утримання карантинованих тварин. Це може потребувати зміни захисного одягу персоналом при переході між приміщеннями під час виконання своїх обов'язків.
4. На виходах із зони утримання тварин і з кожного приміщення для утримання тварин слід передбачити й використовувати ванночки для взуття. Їх слід міняти досить часто, щоб вони залишалися свіжими й не містили органічних речовин.
5. Наполегливо рекомендується приймати душ після контакту з не людиноподібними приматами, їхніми відходами життєдіяльності чи виділеннями або, принаймні перед виходом із карантинного закладу.
6. Наполегливо рекомендується періодичне і часте миття рук під час роботи в карантинному закладі. Це особливо важливо, оскільки захисні рукавички можуть ненароком пошкодитися чи розірватися.
7. Базові зразки сироватки крові персоналу, який перебуває в карантинному закладі, слід збирати та зберігати. Періодично можна збирати додаткові зразки сироватки для проведення епідеміологічних досліджень.
8. Керівництву слід заохочувати працівників, які перебувають в карантинному закладі, звертатися за медичною допомогою, щойно у них з'являються ознаки захворювання.

Стаття 5.9.5. Практики утримання й догляду за тваринами

1. Якщо в карантинному закладі міститься більше одного приміщення для утримання тварин, методи утримання мають бути розроблені таким чином, щоб мінімізувати ризик передачі зоонозних хвороб між приміщеннями. Зокрема, для кожного приміщення мають бути окремі інструменти для прибирання та інше обладнання для догляду за тваринами. Усі клітки та інше одноразове обладнання слід дезінфікувати при винесенні з приміщення.
2. Усі процедури утримання й догляду за тваринами мають виконуватися ретельно, щоб звести до мінімуму утворення аерозолів та обмежити поширення потенційно забруднених матеріалів, а також забезпечити належний догляд і добробут тварин відповідних тварин. Відходи, недоїдки кормів й інші потенційно забруднені матеріали, що вивозяться з карантинної зони, мають бути належним чином утилізовані, а потім транспортуватися до місця фізичного або хімічного знезараження чи спалювання.
3. Робочі поверхні слід завжди знезаражувати після використання чи кожного разу після забруднення. Обладнання не можна зберігати на підлозі.
4. Необхідно бути обережним, щоб уникнути подряпин, укусів чи інших травм від не людиноподібних приматів при анестезії, транквілізації чи фізичному обмеженні тварин під час роботи з ними. Фізичне обмеження має здійснюватися лише персоналом, який має знання та досвід поводження з не людиноподібними приматами, і ніколи не мають робити люди, які працюють поодинці.
5. Необхідно дотримуватися обережності, щоб запобігти травмуванню персоналу чи поширенню забруднених матеріалів між тваринами через використання потенційно забруднених голок, скальпелів чи інших гострих інструментів, особливо під час утилізації цих предметів. Слід використовувати лише одноразові шприци та голки, леза скальпелів та інші гострі предмети. Їх більше не можна використовувати, згинати, ламати чи іншим чином маніпулювати ними вручну, і їх слід викидати в стійкі до проколів контейнери, що мають перебувати якомога ближче до місця проведення робіт. Перед утилізацією контейнери мають бути знезаражені.
6. Якщо використовуються багатодозові флакони з матеріалами чи лікарськими засобами, слід бути обережним, щоб уникнути забруднення таких флаконів та їх вмісту між використаннями.
7. Трупи тварин мають бути видалені з приміщення для утримання тварин і доставлені в спеціальну кімнату для розтину в закритому, непроникному, герметичному контейнері чи мішку.
8. Відповідальні посадові особи з карантинного закладу мають негайно повідомляти ветеринарні органи про будь-які важкі та/чи нетипові захворювання і випадки загибелі серед карантинованих не людиноподібних приматів.
9. Після виведення тварин з карантинного закладу варто провести ретельну дезінфекцію приміщень для утримання тварин, незалежно від наявності чи відсутності інфекційних хвороб.

nb: вперше прийнято в 1999 році; останнє оновлення прийнято у 2011 році.