Кодекс здоров'я наземних тварин

Глава 6.11.

Глава 6.11. АНАЛІЗ РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ СТІЙКОСТІ ДО ПРОТИМІКРОБНИХ ЗАСОБІВ, ПРИ ЇХ ЗАСТОСУВАННІ ТВАРИНАМ
Стаття 6.11.1. Рекомендації щодо аналізу ризику стану здоров'я тварин і людей відносно стійких до протимікробних засобів мікроорганізмів специфічних для тварин
  1. Вступ

    Стійкість мікроорганізмів до протимікробних засобів — це природне явище, на яке впливає багато факторів. Однак проблеми, пов'язані зі стійкістю до протимікробних засобів, невід'ємно пов'язані із застосуванням протимікробних засобів у будь-якому середовищі, включаючи людей, тварин та інших цілей.

    Стійкість мікроорганізмів до протимікробних засобів, пов'язана з застосуванням протимікробних засобів у терапевтичних і не терапевтичних цілях, призвела до селекції та поширення стійких до протимікробних засобів мікроорганізмів, що призвело до втрати терапевтичної ефективності одного чи кількох протимікробних засобів для лікування тварин і людей.

  2. Мета

    Для цілей цієї глави основною метою аналізу ризиків є надання країнам-учасницям прозорого, об'єктивного і науково обґрунтованого методу оцінювання ризиків та управління ризиками для здоров'я людей і тварин, пов'язаними з селекцією і поширенням стійкості, що виникає при застосуванні протимікробних засобів тваринам.

    Рекомендації щодо стійкості до протимікробних засобів, пов'язаної з застосуванням протимікробних засобів не для людей, охоплюються Керівними принципами Кодексу щодо аналізу ризику стійкості до протимікробних засобів харчового походження (CAC/GL77-2011).

  3. Процес аналізу ризику

    Компонентами аналізу ризику, описаними у цій главі, є ідентифікація небезпеки, оцінювання ризику, управління ризиком та інформування про ризик.

    Глава включає фактори, що слід враховувати на різних етапах процесу аналізу ризику. Ці фактори не є вичерпними, і не всі елементи можуть бути застосовні в усіх ситуаціях.

  4. Ідентифікація небезпеки

    Для цілей цієї глави небезпека — це стійкий мікроорганізм чи детермінанта стійкості, що виникає в результаті застосування певного протимікробного засобу тваринам. Це визначення відображає потенційну здатність стійких мікроорганізмів спричиняти несприятливі наслідки для здоров'я, а також можливість горизонтального перенесення генетичних детермінант між мікроорганізмами. Умови, за яких небезпека здатна спричинити несприятливі наслідки, включають будь-які сценарії, за яких люди чи тварини можуть зазнати впливу стійкого до протимікробних засобів патогену, захворіти та потім лікуватися протимікробним засобом, що більше не діє.

  5. Оцінювання ризику

    Оцінювання ризику для здоров'я людей і тварин від стійких до протимікробних засобів мікроорганізмів, що є результатом застосування протимікробних засобів тваринам, має розглядати:

    1. ймовірність появи стійких мікроорганізмів, що виникають внаслідок застосування протимікробного засобу, чи, зокрема, поширення детермінант стійкості, якщо можлива передача між мікроорганізмами;

    2. розгляд усіх шляхів та їх важливості, за допомогою яких люди та тварини здатні зазнати впливу цих стійких мікроорганізмів чи детермінант стійкості, а також ймовірність такого впливу;

    3. наслідки впливу з погляду ризиків для здоров'я людей і тварин.

    Загальні принципи оцінювання ризику однаково застосовуються як до якісної оцінки ризиків, так і до кількісної оцінки ризиків. Як мінімум, завжди слід проводити якісну оцінку ризиків.

Стаття 6.11.2. Аналіз ризику відносно стану здоров'я людей
  1. Визначення ризику

    Зараження людей мікроорганізмами, що набули стійкості внаслідок застосування протимікробних засобів тваринам, що призводить до втрати користі від протимікробного лікування, яка використовується для лікування зараження людей.

  2. Ідентифікація небезпеки

    Ідентифікація небезпеки має включати розгляд класу чи підкласу протимікробного засобу. Це визначення слід читати в поєднанні з пунктом 4 Статті 6.11.1.

  3. Оцінювання селекції

    Оцінювання селекції описує біологічні шляхи, що здатні призвести до селекції стійких мікроорганізмів чи детермінант стійкості в певне середовище внаслідок застосування певного протимікробного засобу тваринам. Він також оцінює якісно чи кількісно ймовірність повного завершення процесу. Оцінювання селекції описує ймовірність селекції кожної з потенційних небезпек за кожного визначеного набору умов щодо кількості та часу, а також того, як вони можуть змінитися в результаті різних дій, подій чи заходів.

    При оцінюванні селекції слід враховувати такі фактори:

    • вид тварин, категорія, наприклад, харчові продукти, зоопаркові, розважальні чи тварини-компаньйони, а також, за необхідності, тип виробництва, наприклад, телята чи молочна худоба, бройлери або кури-несучки, оброблені відповідним протимікробним засобом;

    • кількість підданих лікуванню тварин, їх вік, географічне поширення та, за необхідності, стать;

    • поширеність інфекції чи хвороби, проти якої призначено протимікробний засіб, у цільовій популяції тварин;

    • дані про тенденції у використанні протимікробних засобів та зміни в системах сільськогосподарського виробництва;

    • дані про застосування поза чи не за призначенням;

    • методи та шляхи введення протимікробного засобу;

    • режим дозування (доза, інтервал між прийманням й тривалість лікування);

    • фармакокінетика та відповідна фармакодинаміка протимікробного засобу;

    • поширеність патогенів, до яких здатна розвинутися стійкість у даного виду тварин;

    • поширеність коменсальних бактерій, здатних передавати стійкість патогенів у людей;

    • механізми та шляхи прямої чи опосередкованої передачі стійкості;

    • потенційний зв'язок між ознаками вірулентності та стійкості;

    • перехресна стійкість чи спільна стійкість з іншими протимікробними засобами;

    • дані про тенденції та поширеність стійких мікроорганізмів, отримані шляхом нагляду за тваринами, продуктами тваринного походження та відходами тваринництва.

  4. Оцінювання експозиції

    Оцінювання експозиції описує біологічні шляхи, необхідні для впливу на людину стійких мікроорганізмів чи детермінант стійкості, що вивільняються в результаті застосування певного протимікробного засобу тваринам, та оцінює ймовірність виникнення такого впливу. Ймовірність впливу ідентифікованих небезпек оцінюється для визначених умов впливу з урахуванням кількості, часу, частоти, тривалості впливу, шляхів впливу, видових та інших характеристик вразливих груп населення, які зазнають впливу.

    При оцінюванні впливу слід враховувати наступні фактори:

    • демографічні показники, включаючи підгрупи населення, та моделі споживання харчових продуктів, включаючи традиції та культурні практики щодо приготування та зберігання харчових продуктів;

    • поширеність стійких мікроорганізмів у харчових продуктах в місці споживання;

    • мікробне навантаження в забруднених харчових продуктах в місці споживання;

    • забруднення навколишнього середовища стійкими мікроорганізмами;

    • наявність в кормах для тварин стійких мікроорганізмів, здатних закріпитися в організмі тварин, що призводить до забруднення харчових продуктів тваринного походження;

    • передача стійких мікроорганізмів та їхніх детермінант стійкості між людьми, тваринами та навколишнім середовищем;

    • заходи, що вживаються для мікробного знезараження харчових продуктів;

    • здатність до виживання та поширення стійких мікроорганізмів у процесі виробництва харчових продуктів (включаючи забій, перероблення, зберігання, транспортування та роздрібну торгівлю);

    • практики утилізації відходів та ймовірність контакту людини зі стійкими мікроорганізмами чи детермінантами стійкості через ці відходи;

    • здатність стійких мікроорганізмів приживатися в організмі людини;

    • передача мікроорганізмів, що розглядаються, від людини до людини;

    • здатність стійких мікроорганізмів передавати стійкість коменсальним мікроорганізмам людини та патогенам зоонозних інфекцій;

    • кількість і тип протимікробних засобів, що застосовуються для лікування людей;

    • фармакокінетика, така як метаболізм, біодоступність і розподіл серед мікрофлори травного каналу.

  5. Оцінювання наслідків

    Оцінювання наслідків описує взаємозв'язок між певним впливом стійких мікроорганізмів чи детермінант стійкості та наслідками цього впливу. Має існувати причинно-наслідковий процес, за допомогою якого вплив призводить до несприятливих наслідків для здоров'я чи навколишнього середовища, що, і собі, здатне призвести до соціально-економічних наслідків. Оцінювання наслідків описує потенційні наслідки певного впливу та оцінює ймовірність їх виникнення.

    При оцінюванні наслідків слід враховувати наступні фактори:

    • мікробна доза та наступні реакції носія;

    • зміна сприйнятливості вразливих груп чи підгруп населення;

    • зміна та частота наслідків для здоров'я людини внаслідок втрати ефективності протимікробних засобів та пов'язаних з цим витрат;

    • потенційний зв'язок між ознаками вірулентності та стійкості;

    • зміни в структурі споживання харчових продуктів через втрату довіри до безпечності харчових продуктів та пов'язані з цим вторинні ризики;

    • втручання в протимікробне лікування людей;

    • важливість протимікробних засобів в лікуванні людей;

    • поширеність стійкості у розглянутих бактеріальних патогенів людей.

  6. Оцінювання ризику

    Оцінювання ризику об’єднує результати оцінювання експозиції, оцінювання впливу та оцінювання наслідків для отримання загальної оцінки ризиків, пов'язаних з небезпекою. Таким чином, оцінювання ризику враховує весь шлях проходження ризику від ідентифікації небезпеки до небажаних наслідків.

    При оцінюванні ризику слід враховувати наступні фактори:

    • кількість людей, які захворіли, та частка з них, заражених мікроорганізмами, стійкими до протимікробних засобів;

    • негативний вплив на вразливі групи населення (діти, люди з ослабленим імунітетом, люди похилого віку, вагітні тощо);

    • збільшення важкості перебігу чи тривалості інфекційних хвороб;

    • кількість людей/діб хвороби на рік;

    • смертність (загальна кількість за рік; ймовірність за рік чи скорочена очікувана тривалість життя для випадкової особи популяції чи особи певної субпопуляції), пов'язана зі стійкими до протимікробних засобів мікроорганізмами, порівняно зі смертями, пов'язаними з чутливими мікроорганізмами того ж виду;

    • важкість перебігу хвороби, спричиненої цільовими стійкими мікроорганізмами;

    • доступність та вартість альтернативного протимікробного лікування;

    • потенційний вплив переходу на альтернативний протимікробний засіб (наприклад, альтернативи з потенційно підвищеною токсичністю);

    • виникнення стійкості до протимікробних засобів у цільових патогенів, яка спостерігається в людей;

    • наслідки впливу загального ризику (наприклад, захворювання та госпіталізація).

  7. Компоненти системи управління ризиком

    СОЗТ визначає управління ризиком як таке, що складається з етапів, описаних нижче.

    1. Оцінювання ризику — процес порівняння ризику, оціненого в ході оцінювання ризику, зі зниженням ризику, очікуваним від запропонованих заходів з управління ризиком.

    2. Оцінювання варіантів

      Для мінімізації виникнення та поширення стійкості до протимікробних засобів існує низка варіантів управління ризиком, що включають як регуляторні, так і не регуляторні заходи, такі як розробка правил застосування протимікробних засобів у тваринництві. Рішення щодо управління ризиком мають повністю враховувати наслідки цих різних варіантів для здоров'я людей, здоров'я й добробуту тварин, а також брати до уваги економічні міркування і будь-які пов'язані з ними екологічні проблеми. Ефективний контроль хвороб тварин може надати подвійну користь: знизити ризики для здоров'я людини, пов'язані як з бактеріальним патогеном, що розглядається, так і зі стійкістю до протимікробних засобів.

    3. Реалізація

      Ризик-менеджери мають розробити план реалізації, що описує, як рішення буде реалізовано, ким і коли. Компетентні органи мають забезпечити відповідну нормативно-правову базу та інфраструктуру.

    4. Моніторинг та нагляд

      Варіанти управління ризиком мають постійно контролюватися і переглядатися для того, щоб забезпечити досягнення поставлених цілей.

  8. Інформування про ризик

    Комунікацію з усіма зацікавленими сторонами слід налагоджувати якнайшвидше та інтегрувати в усі етапи аналізу ризику. Це дасть змогу всім зацікавленим сторонам, включаючи ризик-менеджерів, краще зрозуміти підходи до управління ризиком. Інформування про ризик також має бути добре задокументоване.

Стаття 6.11.3. Аналіз ризику відносно стану здоров'я тварин
  1. Визначення ризиків

    Зараження тварин мікроорганізмами, що набули стійкості внаслідок застосування протимікробних засобів тваринам, що призводить до втрати користі від протимікробного лікування, що застосовується для лікування інфекцій у тварин.

  2. Ідентифікація небезпеки

    Ідентифікація небезпеки має включати міркування про клас чи підклас протимікробного засобу. Це визначення слід читати в поєднанні з пунктом 4 Статті 6.11.1.

  3. Оцінювання випуску

    При оцінюванні випуску слід враховувати такі фактори:

    • вид тварин, категорія, наприклад, харчові продукти, зоопаркові, розважальні чи тварини-компаньйони, а також, за необхідності, тип виробництва, наприклад, телята чи молочна худоба, бройлери або кури-несучки, оброблені відповідним протимікробним засобом;

    • кількість підданих лікуванню тварин, їх вік, географічне поширення та, за необхідності, стать;

    • поширеність інфекції чи хвороби, проти якої призначено протимікробний засіб, у цільовій популяції тварин;

    • дані про тенденції у використанні протимікробних засобів та зміни в системах сільськогосподарського виробництва;

    • дані про застосування поза чи не за призначенням;

    • методи та шляхи введення протимікробного засобу;

    • режим дозування (доза, інтервал між прийняттями й тривалість лікування);

    • фармакокінетика та відповідна фармакодинаміка протимікробного засобу;

    • місце і вид інфекції;

    • розвиток стійких мікроорганізмів;

    • механізми та шляхи передачі стійкості;

    • перехресна стійкість чи спільна стійкість з іншими протимікробними засобами;

    • дані про тенденції та поширеність стійких мікроорганізмів, отримані шляхом нагляду за тваринами, продуктами тваринного походження та відходами тваринництва.

  4. Оцінювання впливу

    При оцінюванні впливу слід враховувати наступні фактори:

    • поширеність і тенденції розвитку стійких мікроорганізмів у клінічно хворих і клінічно неуражених тварин;

    • наявність стійких мікроорганізмів в кормах та оточенні тварин;

    • передача стійких мікроорганізмів від тварини до тварини та детермінанти їхньої стійкості (практика утримання та переміщення тварин);

    • кількість чи відсоток пролікованих тварин;

    • кількість і тенденції застосування протимікробних засобів тваринам;

    • здатність до виживання та поширення стійких мікроорганізмів;

    • вплив стійких мікроорганізмів на диких тварин;

    • методи утилізації відходів та ймовірність впливу на тварин стійких мікроорганізмів чи детермінант стійкості через ці продукти;

    • здатність стійких мікроорганізмів приживатися в організмі тварин;

    • вплив факторів стійкості з інших джерел, таких як вода, стічні води, забруднення відходами тощо;

    • фармакокінетика, така як метаболізм, біодоступність, розподіл серед мікрофлори травного каналу;

    • передача стійких мікроорганізмів та їхніх детермінант стійкості між людьми, тваринами та навколишнім середовищем.

  5. Оцінювання наслідків

    При оцінюванні наслідків слід враховувати наступні фактори:

  6. Оцінювання ризику

    При оцінюванні ризику слід враховувати такі фактори:

  7. Компоненти управління ризиком

    Застосовуються відповідні положення пункту 7 Статті 6.11.2.

  8. Інформування про ризик

    Застосовуються відповідні положення пункту 8 Статті 6.11.2.


NB: Вперше прийнято у 2004 році; останнє оновлення прийнято у 2015 році.