Глава 7.5.

Глава 7.5. ДОБРОБУТ ТВАРИН ПІД ЧАС ЗАБОЮ

Стаття 7.5.1. Вступ

Забезпечення добробуту тварин під час забою є етично й економічно вигідним. Впровадження заходів із забезпечення добробуту тварин, окрім підвищення цінності продукту безпосередньо з етичних міркувань, сприяє покращенню добробуту, здоров'я та безпечності працівників. Це також сприятиме безпечності харчових продуктів і якості продукції, а отже, й покращенню економічних показників.

Стаття 7.5.2. Сфера застосування

У цій главі визначено небезпеки для добробуту тварин під час забою та надано рекомендації щодо доставлення тварин на скотобазу, їх розвантаження, утримання, поводження, знерухомлення, оглушення й знекровлення на бійнях/скотобійнях. У ній наведено заходи для оцінювання рівня добробуту тварин, а також рекомендації щодо виправних і коригувальних заходів, що слід застосувати, за потреби.

Ця глава стосується забою на бійнях/скотобійнях тварин, що пересуваються самостійно, таких як жуйні, верблюди, коні й свині, а також тварин у контейнерах, таких як кролики та більшість видів домашніх птахів.

Цю главу слід читати в поєднанні з керівними принципами добробуту тварин, викладеними в положеннях Глав 7.1. і 7.14., та з відповідними положеннями Глав 6.2. і 6.3.

Стаття 7.5.3. Визначення

Для цілей цієї глави:

Знекровлення означає акт перетину основних кровоносних судин, що живлять мозок, з метою умертвіння.

Стаття 7.5.4. Небезпека для добробуту тварин

Небезпеки для добробуту тварин на кожній з передзабійних стадій мають кумулятивний вплив на стрес тварин.

На бійнях/скотобійнях тварини піддаються небезпеці для їхнього добробуту, включаючи позбавлення корму й води, змішування незнайомих тварин, поводження з ними людей, вплив нового середовища (наприклад, шум, освітлення, підлога й запахи), примусовий рух, обмежений простір, несприятливі погодні умови й неефективне оглушення й знекровлення. Ці небезпеки здатні негативно впливати на добробут тварин, що можна оцінити за допомогою заходів, орієнтованих на тварин. За відсутності можливих заходів, що стосуються тварин, можуть бути використані заходи, що стосуються ресурсів, та заходи, що стосуються управління. Небезпеки для добробуту тварин можна звести до мінімуму шляхом належного проектування приміщень і вибору обладнання, а також завдяки належному управлінню, навчанню та компетентності персоналу.

Стаття 7.5.5. Заходи

Добробут тварин під час забою слід оцінювати за допомогою заходів, орієнтованих на тварин. Хоча слід враховувати ресурси, що надаються, а також на проектування й керування системою, перевага надається заходам на тваринах. Однак ключові параметри оглушення слід обирати, беручи до уваги турботу про тварин.

Повсякденне застосування цих заходів щодо тварин та відповідних порогових значень має бути адаптоване до різних ситуацій, в яких здійснюється утримання тварин на бійні/скотобійні. Рекомендується, щоб цільові чи порогові значення для заходів, пов'язаних із тваринами, ґрунтувалися на сучасних наукових даних і відповідних державних, галузевих чи регіональних стандартах.

Стаття 7.5.6. Управління

Оператор бійні/скотобійні відповідає за розробку й впровадження плану операцій, що має враховувати наступне:

• навчання й компетентність персоналу;
• проектування приміщень і вибір обладнання;
• стандартна операційна процедура;
• реєстрація, повідомлення про несприятливі події та вжиття коригувальних заходів;
• пропускна здатність (кількість забитих тварин за годину);
• процедури технічного обслуговування й очищення обладнання й приміщень;
• плани на випадок надзвичайних подій.

Стаття 7.5.7. Навчання й компетентність персоналу

Доглядачі тварин та інший персонал відіграють вирішальну роль у забезпеченні належних умов добробуту тварин з моменту доставлення тварин на бійню/скотобійню і до їх умертвіння. Під час навчання всього персоналу слід наголошувати на важливості добробуту тварин і його відповідальності за сприяння добробуту тварин, що проходять через бійню/скотобійню.

Доглядачі тварин мають розуміти видові особливості поведінки тварин, з якими вони працюють, й основні принципи виконання необхідних завдань, забезпечуючи при цьому належний добробут тварин. Вони мають бути досвідченими й компетентними в поводженні й переміщенні тварин, а також володіти знаннями, що дозволяють їм визначати ознаки страждання, страху і болю та вживати профілактичних і коригувальних заходів. Персонал, який проводить оглушення (в тому числі зв’язування тварин перед оглушенням), а також операції з оглушення й знекровлення, має бути знайомий з відповідним обладнанням, його ключовими робочими параметрами й процедурами. Персонал, який виконує операції зі зв’язування й знерухомлення тварин після оглушення чи знекровлення, має вміти ідентифікувати й коригувати заходи у разі виникнення проблем:

1. неефективного оглушення тварини;
2. відновлення свідомості;
3. ознак життя до перев'язки чи ошпарювання.

Компетенції можуть бути отримані шляхом поєднання формального навчання з практичним досвідом. Ці компетенції мають бути оцінені компетентним органом чи незалежним органом, визнаним компетентним органом.

У цих зонах має перебувати лише персонал, який активно працює в зонах, взаємодії з живими тваринами. Присутність відвідувачів чи іншого персоналу в цих зонах має бути обмежена, щоб запобігти зайвому шуму, крикам і рухам та зменшити ризик нещасних випадків.

Стаття 7.5.8. Проектування приміщень і вибір обладнання

Проектування приміщень і вибір обладнання, що використовується на бійні/скотобійні, мають важливий вплив на добробут тварин. При цьому слід враховувати потреби тварин, зокрема:

• температурний комфорт;
• легкість пересування;
• захист від травм;
• захист від зорового, слухового й нюхового перезбудження;
• мінімізація страху й уникнення страждань і болю;
• необмеження природної й соціальної поведінки;
• води й корму;
• задоволення потреб, що виникають внаслідок захворювання чи травмування;
• потреб, що виникають внаслідок інших нетипових факторів (наприклад, вагітність, лактація чи новонароджені тварини).

Приміщення мають бути сконструйовані таким чином, щоб не допускати обмежень, здатних змусити тварин, що наближаються, зупинитися, кинутися врозтіч чи повернутися назад.

Підлога має бути неслизькою, щоб запобігти травмам і стресу внаслідок ковзання чи падіння. Освітлення має бути належної якості й достатнє для того, щоб забезпечити належний передзабійний огляд і переміщення тварин з застосуванням методів, що не викликають стресів.

При проектуванні бійні/скотобійні й виборі обладнання слід враховувати вид, категорію, кількість, розмір, вагу та вік тварин. Обладнання для знерухомлення, оглушення й знекровлення має вирішальне значення для добробуту тварин під час забою. Відповідне резервне обладнання має бути доступним для негайного використання в разі виходу з ладу основного обладнання для оглушення.

Стаття 7.5.9. Пропускна здатність

Пропускна здатність бійні/скотобійні - це кількість тварин, забитих за годину. Вона ніколи не має перевищувати максимальну потужність конструкції об’єктів чи обладнання. Оператори бійні/скотобійні мають постійно контролювати пропускну здатність і пристосовувати її до будь-яких операційних змін, таких як чисельність і досвід персоналу чи ламання лінії. Можливо, потрібно буде зменшити пропускну здатність, якщо це негативно вплине на добробут тварин.

Розподіл персоналу має відповідати очікуваній продуктивності й бути достатнім для виконання плану роботи бійні/скотобійні, а також перед- та післязабійних оглядів.

Стаття 7.5.10. Процедури технічного обслуговування й очищення

Все обладнання має бути чистим, належним чином обслуговуватися й калібруватися відповідно до інструкцій виробника, щоб забезпечити позитивні результати для добробуту тварин.

Технічне обслуговування й очищення приміщень і обладнання для обробки, розвантаження на скотобазі, вигулу й переміщення тварин сприяють безперебійному поводженню з тваринами, мінімізуючи при цьому біль і страх.

Технічне обслуговування й очищення обладнання для знерухомлення, оглушення й знекровлення має важливе значення для забезпечення надійного та ефективного оглушення й забою тварин, що мінімізує біль, страх і страждання.

Стаття 7.5.11. Процедури технічного обслуговування й очищення

На бійні/скотобійні слід мати розроблені плани заходів на випадок надзвичайних подій для захисту добробуту тварин у разі надзвичайної події. Плани мають враховувати найбільш ймовірні надзвичайні події, враховуючи види тварин, що забиваються, й розташування бійні/скотобійні.

Плани на випадок надзвичайних подій мають бути задокументовані й доведені до відома всіх відповідальних осіб, і ці плани мають регулярно перевірятися.

Персонал, який відіграє певну роль у впровадженні планів, має бути добре навченим щодо завдань, які вони мають виконувати.

Стаття 7.5.12. Доставлення тварин, що пересуваються самостійно

Після доставлення на бійню/скотобійню тварини вже зазнають небезпеки, що здатна негативно вплинути на їх добробут тварин. Будь-які попередні небезпеки матимуть кумулятивний ефект, що здатний впливати на добробут тварин впродовж всього процесу забою. Тому тварин слід транспортувати на бійню/скотобійню таким чином, щоб мінімізувати негативний вплив на стан здоров'я й добробут тварин, і відповідно до положень Глав 7.2. й 7.3.

1. Турбота про добробут тварин

Затримка з розвантаженням тварин є основною проблемою добробуту тварин після доставлення.

Тварини в транспортних засобах мають менший простір, аніж на фермі, страждають від нестачі води й корму, й можуть постраждати від травм, чи несприятливих погодних умов, стресу й дискомфорту, соціального впливу, шуму, вібрації й руху транспортних засобів. Крім того, транспортні засоби, що зупиняються можуть мати недостатню вентиляцію. Затримки з розвантаженням тварин подовжують або посилюють вплив цих небезпек. За таких обставин поранені чи хворі тварини, що потребують невідкладної допомоги, можуть бути не виявлені чи не отримати належну допомогу, а отже, тривалість їх страждань подовжиться.

2. Інші способи травмування тварин

Може бути важко оцінити турботу про тварин, поки вони перебувають у транспортному засобі. Деякі показники, що можна оцінити, стосуються травмованих тварин, кульгавих чи незадовільним станом здоров'я, а також хворих чи трупів тварин. Задишка, тремтіння й залежування можуть свідчити про термічний стрес. Слинотеча й облизування можуть свідчити про тривалу спрагу.

Загиблі чи забиті за надзвичайних подій тварини (див. Статтю 7.5.22.) після доставлення, мають бути зареєстровані й простежені за показниками добробуту тварин, як до, так і під час транспортування.

Час від доставлення до розвантаження, а також температура й вологість довкілля можуть бути використані для встановлення відповідних порогових значень для коригувальних заходів.

3. Рекомендації

Тварин, після доставлення, слід негайно вивантажити. Цьому сприяє планування доставлення тварин на бійню/скотобійню таким чином, щоб забезпечити наявність достатньої кількості персоналу й простору скотобази в зоні розвантаження чи вигулу. В першу чергу слід вивантажити партії тварин, добробут яких піддається більшому ризику. Якщо вільного місця немає, першочерговим завданням має бути його створення. Необхідно забезпечити притулок, тінь чи додаткову вентиляцію під час періодів очікування, або тварин слід транспортувати в інше місце поблизу, де є доступними такі умови.

Тварин не слід ізолювати впродовж всього процесу забою, за винятком особливих умов, наприклад, для агресивних чи хворих тварин.

Тварин слід напоїти якнайшвидше після вивантаження.

Тварин, що перенесли тривалу чи важку подорож, хворих чи травмованих, лактуючих чи вагітних, а також новонароджених тварин слід забивати в якомога швидше й без зволікань.

4. Рекомендації відносно окремих видів тварин

Деякі види тварин, такі як свині та стрижені вівці, особливо чутливі до екстремальних температур, і тому слід приділяти особливу увагу затримкам у вивантаженні чутливих тварин. Це може включати ретельний розгляд планів транспортування, для визначення часу доставлення й маніпуляцій з отримання додаткових показників контролю температури й вологості.

Стаття 7.5.13. Поводження з тварин, що пересуваються самостійно

У цій статті розглядається поводження з тваринами під час їх розвантаження на скотобазі у зоні умертвіння.

1. Турбота про добробут тварин

Під час розвантаження тварини наражаються на ті самі небезпеки, що й під час завантаження (див. положення Глав 7.2. й 7.3.). Невідповідне обладнання транспортного засобу чи бійні/скотобійні, наприклад, відсутність бічного захисту при розвантаженні, надто круті пандуси, слизькі поверхні чи відсутність підніжок для кінцівок, здатні призвести до того, що тварини посковзнуться, впадуть чи будуть затоптані, що спричинить травмування. Відсутність пандусів, ліфтів, майданчика для розвантаження або причалу здатне призвести до того, що тварини будуть виштовхнуті чи викинуті з транспортного засобу. Ці небезпеки також можуть бути пов'язані з неналежним поводженням і примусовим фізичним переміщенням тварин, що не здатні пересуватися самостійно через слабкість чи травми. Вплив нового середовища (наприклад, шум, освітлення, підлога, запах) здатні викликати страх і небажання рухатися чи повертатися назад. Погано спроектовані приміщення підвищують ризик появи такого страху і травм.

2. Інші способи травмування тварин

1. тварини, що ковзають, падають і скупчуються;
2. тварини зі зламаними чи іншим чином пошкодженими кінцівками;
3. тварини, що повертаються назад, намагаються втекти чи неохоче рухаються;
4. стогін, що свідчить про страждання;
5. тварини, що не здатні рухатися самостійно з інших причин, аніж переломи чи травми кінцівок;
6. тварини, що зіштовхуються з конструкціями об'єкта;
7. застосування сили персоналом;
8. застосування електрощитів.

Поводження з тваринами є безпечним, якщо ці заходи не перевищують прийнятного порогу.

3. Рекомендації

Слід передбачити й використовувати пандуси, за винятком випадків, коли транспортний засіб і майданчика для розвантаження знаходяться на одній висоті. Між транспортним засобом і платформою для розвантаження не має бути люзу. Пандуси чи підіймачі мають бути розташовані таким чином, щоб тварини могли безпечно переміщатися. Ухил не має бути настільки крутим, щоб заважати тваринам пересуватися, а також мають бути встановлені міцні бічні бар'єри. Конструкція приміщень має сприяти природним рухам тварин і, наскільки це можливо, мінімізувати взаємодію з людьми. Профілактичне обладнання, такі як рейки для кінцівок, гумові килимки й підлога з глибокими канавками, здатні допомогти тваринам уникнути ковзання.

Місце розвантаження й перегони мають бути добре освітлені, щоб тварини бачили, куди вони прямують.

При проектуванні майданчиків і проходів слід прагнути мінімізувати потенційні привабливі фактори, що здатні змусити тварин зупинятися, тікати чи повертатися під час розвантаження (наприклад, тіні, зміна підлоги, рухомі об'єкти, гучні чи раптові звуки). Докладніше див. у положеннях Глав 7.2. й 7.3.

Поранені, хворі чи нездатні піднятися тварини потребують негайних дій і, за потреби, негайного умертвіння, що слід проводити без переміщення і зволікань. Докладніше в положеннях Статті 7.5.22. та 7.5.24. Таких тварин в жодному разі не варто перетягувати, а також підіймати чи іншим чином, спричиняти додатковий біль і страждання чи посилити травмування.

Персонал має бути спокійним і терплячим, тихо й повільно допомагаючи тваринам пересуватися. Вони не мають кричати, штовхатися чи застосовувати будь-які інші засоби, що здатні спричинити страждання, страх чи біль тваринам. За жодних обставин доглядачі тварин, не мають вдаватися до насильницьких дій для переміщення тварин (див. положення Статті 7.5.23.).

Персонал не має заважати переміщенню тварин, оскільки це сприятиме їх втечі. Персонал має враховувати відстань обмеження й точку рівноваги тварини, щоб стимулювати її переміщення. Тварин слід переганяти невеликими групами, оскільки це мінімізує страх і стимулює їх природну схильність слідувати за іншими тваринами. Механічні допоміжні засоби слід використовувати таким чином, щоб заохочувати й спрямовувати переміщення тварин, не викликаючи страждань, страху чи болю. Найкращими механічними засобами є панелі, прапорці, пластикові весла, лопатки (довга тростина з коротким шкіряним чи брезентовим ремінцем), поліетиленові пакети й брязкальця. Інші допоміжні засоби не слід застосовувати як заміну належному проектуванню й турботі про тварин. Їх не слід використовувати повторно, якщо тварина не реагує чи не рухається. У таких випадках слід визначити, чи не заважає тварині рухатися якась фізична чи інша перешкода.

Електрошокери не варто постійно застосовувати для переміщення тварин. Електрошокери варто використовувати лише тоді, коли інші заходи впливу виявилися неефективними, а тварина не має травм чи інших перешкод пересуванню, і має куди рухатися без перешкод (наприклад, перешкод чи інших тварин). Застосування електрошокерів має обмежуватися лише низьковольтними електрошокерами, що стимулюють тазові кінцівки дорослих свиней і великих жуйних тварин, і ніколи не застосовуються до чутливих ділянок тіла, таких як очі, рот, вуха, анус і ділянка геніталій, вим'я чи живіт. Такі інструменти не варто застосовувати до непарнокопитних, верблюжих, ратичних, овець і кіз, вагітних тварин, телят чи поросят. Якщо тварина не реагує, шок не слід застосовувати повторно, а його тривалість не має перевищувати однієї секунди.

Варто уникати ручного підйому тварин; та якщо це необхідно, тварин не слід хапати чи підіймати у спосіб, що спричиняє біль чи страждання, а також механічні травми (наприклад, синці, переломи, вивихи). (див. положення Статті 7.5.23.).

Тварин не слід змушувати рухатися зі швидкістю, що перевищує їхню звичайну швидкість ходьби, щоб мінімізувати травми внаслідок ковзання чи падіння. Приміщення мають бути спроектовані, побудовані й укомплектовані компетентними доглядачами тварин, таким чином, щоб мінімізувати падіння тварин до 1%.

Стаття 7.5.14. Вигул для тварин, що пересуваються самостійно

1. Турбота про добробут тварин

Під час вигулу на скотобазі тварини можуть наражатися на кілька небезпек відносно їх добробуту, зокрема:

1. нестача корму й води, що призводить до тривалого голоду й спраги;
2. відсутність захисту від несприятливих погодних умов, що призводить до термічного стресу;
3. раптовий чи надмірний шум, у тому числі від персоналу, приміщень, обладнання й воріт, що викликає страх;
4. недостатній простір для лежання й вільного пересування, що призводить до втоми й агресії;
5. погана конструкція й технічне обслуговування, що призводить до страждання і травм;
6. змішування незнайомих тварин, що призводить до агресії й групового стресу;
7. обмежений доступ до ресурсів (наприклад, до поїлок, підстилки), що призводить до агресії;
8. контакт з поверхнями, що спричиняють травми чи кульгавість (наприклад, гострими чи абразивними).

2. Інші способи травмування тварин

1. термічний стрес (наприклад, задишка, пітливість, тремтіння, скупчення);
2. додатковий простір;
3. надмірне забруднення фекаліями (наприклад, чистота шерсті, оцінка за шкалою Дага для овець);
4. травми (наприклад, кульгавість, відкриті рани, переломи);
5. захворювання (наприклад, діарея, кашель);
6. агресія (наприклад, напад, бійка);
7. стогін, що свідчить про страждання;
8. неспокій (наприклад, постійне переміщення, ходьба з безперервними рухами вух і частота фиркання - особливо у коней);
9. побита туша.

3. Рекомендації

Тварини мають мати постійний доступ до питної води. Пункти водопостачання мають бути спроектовані відповідно до виду та віку тварин, а умови довкілля мають забезпечувати ефективне споживання води. Кількість і розташування напувалок мають мінімізувати конкуренцію.

Тварин слід забезпечувати кормами у стійлах, якщо проміжок часу між останнім годуванням й очікуваним часом забою на скотобазі перевищує період, відповідний виду та віку тварин. За відсутності інформації про тривалість транспортування тварин, що не передбачається забити впродовж 12 годин після доставлення, слід годувати відповідно до виду й віку.

Вигул на скотобазі має забезпечувати тваринам захист від несприятливих погодних умов, включаючи тінь і укриття. Тварини мають бути захищені від надмірного і раптового шуму (наприклад, вентиляторів, сигналізації або іншого внутрішнього чи зовнішнього обладнання).

Місця для вигулу тварин на скотобазі мають бути безпечними від гострих країв та інших небезпек, здатних травмувати тварин.

У вольєрі має бути достатньо місця, щоб усі тварини могли лежати одночасно, вільно пересуватися й відходити в разі агресивної поведінки.

Місця для вигулу тварин на скотобазі мають мати достатній для огляду тварин рівень освітлення.

Тварин із різних категорій (наприклад, за статтю, розміром, наявністю чи відсутністю рогів, видом) на скотобазі не слід змішувати, за винятком випадків, коли вони уже знайомі між собою.

Поранених, хворих, вагітних чи новонароджених тварин слід забивати в першу чергу або відокремлювати, щоб захистити їх від інших тварин. Важко хворі, хворі чи тварин з важкими травмами слід без зволікань евтаназувати (див. положення Статті 7.5.25.).

4. Рекомендації стосовно конкретних видів

Свиней слід переганяти групами до 15 голів.

Зубри й олені потребують спеціальних проектних і будівельних стандартів для розвантаження та знерухомлення тварин перед забоєм.

Стаття 7.5.15. Знерухомлення для оглушення чи знекровлення (тварин, що пересуваються самостійно)

1. Турбота про добробут тварин

Метою знерухомлення є полегшення правильного застосування обладнання для оглушення й знекровлення. Неправильне знерухомлення здатне призвести не лише до неефективного оглушення чи знекровлення, але й спричинити страждання, страх і біль.

Інші небезпеки включають:

1. слизьку поверхню знерухомлення;
2. ненадійне знерухомлення;
3. надмірну силу знерухомлення;
4. невідповідність кріплення для знерухомлення розміру тварини;
5. тривале знерухомлення, здатне посилити ненадійність чи надмірність знерухомлення.

Забій без оглушення збільшує ризик болю й страху внаслідок потреби надійного знерухомлення тварин у свідомості для перетину шиї, особливо якщо тварини повернуті на бік чи спину.

2. Інші способи травмування тварин

1. ковзання чи падіння тварин;
2. спротив;
3. спроба втечі;
4. стогін, що свідчить про страждання;
5. небажання входити в кріплення для знерухомлення;
6. застосування електрошокерів.

3. Рекомендації

Якщо використовується індивідуальне знерухомлення, кріплення має бути досить вузьким, щоб запобігти переміщенню тварини назад, вперед чи розвертатися.

Кріплення для знерухомлення, має відповідати розміру тварин, і його не варто навантажувати понад його проектну потужність.

У разі забою без оглушення, кріплення для знерухомлення має утримувати голову й підтримувати тіло тварини. Знерухомлення слід підтримувати до втрати свідомості тварини.

Якщо використовується кріплення, для знерухомлення, що утримують тварину не відриваючи кінцівки від підлоги, тварину слід утримувати в збалансованому, зручному, вертикальному положенні.

Коли кріплення для знерухомлення використовується для повороту тварини з вертикального положення, тіло і голову тварини слід надійно зафіксувати й підтримуватися, щоб запобігти спротиву й вислизанню всередині пристрою. кріплення для знерухомлення слід позбавити гострих країв і забезпечити належний стан, щоб мінімізувати ризик травмування.

Для запобігання ковзанню й падінню тварин слід використовувати неслизьку підлогу.

Не слід використовувати конструкцію підлоги й кріплення для знерухомлення, що не спричиняють втраті рівноваги, ковзанню чи падінню, наприклад, кріплення з підлогою, що підіймається з одного боку при вході до кріплення.

Фактори здатні відвернути увагу (наприклад, рух обладнання чи людей, переміщення ланцюгів чи предметів, тіні, блискучі поверхні чи підлога) мають бути зведені до мінімуму, щоб запобігти втечі й полегшити входу в кріплення для знерухомлення.

Жодна тварина не має входити в кріплення для знерухомлення, поки обладнання та персонал не будуть готові оглушити й забити цю тварину.

Жодну тварину не варто звільняти з кріплення, поки оператор не підтвердить втрату свідомості. Під час перерв у роботі тварин не можна залишати в прогонах чи кріпленнях, а в разі ламання обладнання, тварин слід негайно звільнити з кріплення.

Кріплення має бути чистим і неслизьким. У разі електричного оглушення слід запобігти звалюванню закріплених тварин одна на одну, а також не допускати ударів струмом від контакту з твариною попереду.

Тварин, що підлягають певним методам оглушення, слід надійно фіксувати, щоб забезпечити точне позиціювання обладнання для оглушення. Однак це не варто застосовувати, якщо кріплення здатне спричинити додаткові страждання чи біль, а також надмірні та спонтанні рухи (наприклад, тварини, що не здатні нормально рухатися внаслідок травми чи захворювання, дикі тварини чи коні).

4. Рекомендації стосовно конкретних видів

Камери для газового оглушення свиней не слід перевантажувати, вони принаймні мають стояти, не наповзаючи одна на одну. Для великої рогатої худоби варто застосовувати підголів'я. Для зубрів і оленевих потрібне спеціальне обладнання й методи знерухомлення.

Стаття 7.5.16. Загальні принципи оглушення тварин, що пересуваються самостійно й тварин, що прибувають в контейнерах

1. Турбота про добробут тварин

Основною проблемою для добробуту тварин, пов'язаною з оглушенням, є «неефективне оглушення», що призводить до страждання, страху і болю під час викликання втрати свідомості й можливого її відновлення перед смертю.

Найпоширенішими методами оглушення є механічне, електричне і вплив контрольованої атмосфери.

Тварин слід оглушувати лише тими методами, що були науково підтверджені, як ефективні для оглушення цього виду тварин. Оглушення перед забоєм запобігає стражданню, страху й болю тварин під час перетину шиї й знекровлення.

2. Інші способи травмування тварин

Слід використовувати кілька індикаторів, щоб визначити ефективність оглушення й того, що тварина знепритомніла. Після оглушення оцінюють стан свідомості, щоб визначити, чи тварина успішно знепритомніла, чи залишається притомною (наприклад, оглушення було неефективним чи свідомість повернулась), а отже, існує ризик того, що вона зазнає страждань, страху і болю. Для кожного вимірювання стану свідомості, заснованого на методі оглушення, були визначені результати, що вказують на непритомність (наприклад, наявність тонічних судом) чи свідчать про притомність (наприклад, відсутність тонічних судом).

3. Рекомендації

Тварин, як лиш їх знерухомлять варто оглушити. У разі неефективного оглушення чи якщо свідомість повернулась, тварин слід негайно оглушити повторно, використовуючи резервний метод. Неефективне оглушення чи повернення свідомості варто систематично реєструвати, а причину невдачі визначати та усувати. Ефективність оглушення тварин слід контролювати на різних етапах кількома методами: відразу після оглушення, безпосередньо перед і під час знекровленням до підтвердження умертвіння. кріплення для оглушення слід використовувати, чистити, обслуговувати й зберігати відповідно до рекомендацій виробника. Рекомендується регулярне калібрування обладнання відповідно до процедури виробника.

Бійні/скотобійні слід мати стандартні операційні процедури, що визначають ключові виробничі параметри й дотримання рекомендацій виробника щодо оглушення відповідних видів та вікових груп тварин.

Стаття 7.5.17. Механічне оглушення тварин, що пересуваються самостійно

1. Турбота про добробут тварин

Основними небезпеками, що перешкоджають ефективному механічному оглушенню, є неправильна позиція для пострілу і напрямок удару. Це здатне призвести до неефективного оглушення чи короткочасної втрати свідомості. Відсутність чи неправильне знерухомлення здатне призвести до неправильної позиції для стрільби. Погане технічне обслуговування обладнання чи недостатня потужність патрона, чи тиск у повітряній магістралі здатні призвести до меншого струсу черепа. Невідповідне використання патрона, вузький діаметр болта чи коротка його довжина також здатні впливати на ефективність оглушення. У тварин з товстим черепом існує підвищений ризик неефективного оглушення, особливо при непроникному болтовому оглушенні. Перелом черепа, що здатний спричинити неефективне оглушення, частіше трапляється у молодих тварин, таких як телята.

Для деяких домашніх і диких тварин, що екстенсивно вирощуються в неволі, відстріл на місці ураження кулею в мозок може бути альтернативою, щоб запобігти стресовому поводженню з твариною та її транспортуванню. За таких обставин головною метою є постріл, що миттєво вбиває тварину.

2. Інші способи травмування тварин

Ознаки ефективного оглушення тварин:

• негайний колапс;
• апное;
• тоніко-клонічні судоми;
• відсутність рогівкового чи пальпебрального рефлексу;
• відсутність рухів очей.

Ознаки неефективного оглушення тварин чи відновлення свідомості:

• відсутність колапсу чи спроб відновити позу;
• швидкі рухи очей чи ністагм;
• стогін;
• мимовільне моргання;
• рефлекс випрямлення;
• наявність рогівкового чи пальпебрального рефлексу;
• ритмічне дихання.

3. Рекомендації

Бійні/скотобійні слід мати стандартні операційні процедури, що визначають ключові виробничі параметри й дотримання рекомендацій виробника щодо оглушення відповідних видів та вікових груп тварин, таких як:

• діаметр патрона чи тиск повітря (ударний стрижень);
• калібр і тип зброї й боєприпасів (куля);
• довжина і діаметр проникного стрижня;
• форма й діаметр непроникного стрижня;
• положення й напрямок пострілу.

4. Рекомендації стосовно конкретних видів тварин

Непроникний ударний стрижень не слід використовувати для тварин з товстим черепом (наприклад, бізонів, водяних буйволів).

Водяних буйволів слід оглушати проникним ударним стрижнем в ділянці потилиці, використовуючи потужний проникний ударний стрижень, спрямований в напрямку носа, або використовуючи великокаліберну вогнепальну зброю та деформаційні боєприпаси (наприклад, 0,357 Магнум).

Стаття 7.5.18. Оглушення електричним струмом тварин, що пересуваються самостійно

1. Турбота про добробут тварин

Оглушення електричним струмом передбачає застосування електричного струму через мозок достатньої сили, щоб викликати миттєву втрату свідомості. Основними небезпеками, що перешкоджають ефективному оглушенню електричним струмом, є:

• неправильне розміщення електрода,
• поганий контакт,
• електрична дуга,
• високий опір в місці контакту, спричинений шерстю чи брудом на поверхні тварини,
• брудний чи корозійний електрод,
• низька напруга/струм або висока частота електричного струму.

Надмірно волога шкіра чи шерсть здатні призвести до неефективного оглушення внаслідок того, що електричний струм протікає по шляху найменшого опору й тече по зовнішній частині тіла, а не через череп. Це здатне паралізувати тварину чи спричинити шок перед оглушенням, а не, оглушити тварину. Якщо напругу подати на електроди до надійного контакту з твариною, це призведе до болю від удару електричним струмом.

2. Інші способи травмування тварин

Ознаки ефективного оглушення тварин:

• тоніко-клонічні судоми;
• втрата постави;
• апное;
• відсутність рогівкового чи пальпебрального рефлексу.

Ознаки неефективного оглушення тварин чи відновлення свідомості:

• відсутність тоніко-клонічних судом;
• стогін;
• мимовільне моргання;
• рефлекс випрямлення;
• наявність рогівкового чи пальпебрального рефлексу;
• ритмічне дихання.

3. Рекомендації

При застосуванні методу оглушення електричним струмом від голови до тіла, електричний струм слід подавати на мозок до того, як він досягне серця, інакше у тварини зупиниться серце, поки вона ще перебуває у свідомості.

Бійні/скотобійні слід мати стандартні операційні процедури, що визначають ключові виробничі параметри й дотримуватися рекомендацій виробника щодо оглушення відповідних видів та вікових груп тварин, таких як:

• форма, розмір і розташування електродів;
• контакт між електродом і головою;
• зволоження місця контакту;
• мінімальний час впливу;
• електричні параметри (сила струму [А], тип сигналу [змінний чи постійний струм], напруга [В] і частота [Гц]);
• максимальний інтервал від оглушення до падіння;
• система візуального чи звукового попередження, що сповіщає оператора про належну чи неправильну роботу, наприклад, пристрій, що контролює й відображає тривалість впливу, напругу й струм, що застосовується.

4. Рекомендації стосовно конкретних видів тварин

Ефективні параметри оглушення електричним струмом слід визначати на основі наукових даних для різних видів тварин.

Для оглушення лише голови мінімальні параметри рекомендуються для наступних видів тварин:

• 1,15-1,28 А для великої рогатої худоби,
• 1,25 А для відлучених поросят,
• 1,8 А для свиноматок і кнурів,
• 1 А для дрібних жуйних.

Наведені вище мінімальні параметри рекомендовано застосовувати при частоті електричного струму 50 Гц. У разі застосування вищої частоти, силу струму також слід збільшити.

Стаття 7.5.19. Оглушення в контрольованій атмосфері тварин, що пересуваються самостійно

1. Турбота про добробут тварин

Методи оглушення в контрольованій атмосфері передбачають вплив високих концентрацій вуглекислого газу (гіперкапнія), низьких концентрацій кисню (гіпоксія) чи їх поєднання (гіперкапнічна гіпоксія).

Втрата свідомості настає не відразу після оглушення тварин контрольованою атмосферою. Основними небезпеками, що спричиняють посилення страждання під час викликання втрати свідомості, є подразливі чи агресивні газові суміші (наприклад, CO₂ у високих концентраціях), низька температура газу та вологість, а також перевантаження камери чи кріплення для знерухомлення. Основними небезпеками, що спричиняють неефективне оглушення в контрольованій атмосфері, є неправильна концентрація газу й занадто короткий час його впливу.

2. Інші способи травмування тварин

Ознаки ефективного оглушення тварин

• втрата постави;
• апное;
• відсутність рогівкового чи пальпебрального рефлексу;
• відсутність тонусу м'язів.

Ознаки неефективного оглушення тварин чи відновлення свідомості:

• стогін;
• мимовільне моргання;
• рефлекс випрямлення;
• наявність рогівкового чи пальпебрального рефлексу;
• ритмічне дихання.

3. Рекомендації

Бійні/скотобійні слід мати стандартні операційні процедури, що визначають ключові виробничі параметри й дотримання рекомендацій виробника щодо оглушення відповідних видів та вікових груп тварин, таких як:

• концентрації газів і час експозиції;
• температура й вологість;
• щільність заповнення камери чи кріплення для знерухомлення свиней;
• система візуального чи звукового попередження, що сповіщає оператора про належну чи неправильну роботу, наприклад, пристрій, що контролює й відображає концентрацію газу й температуру.

Добробут тварин слід контролювати під час запуску фази оглушення, оскільки це може бути точкою найбільшого ризику. Оскільки заходи добробуту тварин, важко контролювати й адаптувати під час запуску фази оглушення, слід використовувати заходи, пов'язані з ресурсами, такі як моніторинг концентрації газу (ів) й час експозиції. Концентрацію газу і час експозиції, температуру і вологість слід постійно контролювати в камері на рівні тварини.

4. Рекомендації стосовно конкретних видів

Свині:

Не слід використовувати гази або газові суміші, вдихання яких є болісним, за винятком випадків, коли такі методи дозволяють оглушати свиней у групах, і вони забезпечують переваги для добробуту тварин порівняно з методами, що потребують знерухомлення окремої тварини.

Стаття 7.5.20. Знекровлення тварин, що пересуваються самостійно

1. Турбота про добробут тварин

Основною проблемою добробуту тварин під час знекровлення після оглушення є відновлення свідомості внаслідок тривалого інтервалу між «оглушенням - втратою свідомості» чи внаслідок неповного розтину основних кровоносних судин.

Знекровлення без попереднього оглушення спричиняє страждання тварини, оскільки розріз для перетину кровоносних судин призводить до значного пошкодження тканин в місцях, добре забезпечених ноцицепторами. Активація цих ноцицепторів викликає біль у тварини. Втрата свідомості внаслідок знекровлення відбувається не миттєво, і є період, впродовж якого тварина відчуває страх, біль і страждання. Цей період буде скорочено, якщо застосувати оглушення відразу після розрізання шиї.

Відсутність чи неефективне оглушення здатне призвести до того, що тварина буде звільнена від кріплення для знерухомлення, і знекровлена та/чи піддана подальшим маніпуляціям, перебуваючи притомною чи мають потенціал для відновлення свідомості.

2. Інші способи травмування тварин

Основним показником знекровлення тварин є (швидкість і тривалість). Щодо показників та інших параметрів, що свідчать про втрату свідомості тварини, після оглушення, див. положення Статті 7.5.16. У випадках знекровлення без оглушення тварини та інші параметри, що вказують на втрату свідомості, є:

• відсутність тонусу м'язів;
• відсутність рогівкового чи пальпебрального рефлексу;
• відсутність ритмічного дихання.

Втрату свідомості слід оцінити повторно, до підтвердження смерті. Крім того, припинення кровотечі після безперервного і швидкого знекровлення може бути використано як показник смерті.

3. Рекомендації

1. Обидві сонні артерії чи кровоносні судини, з яких вони виходять, мають бути перетнуті;
2. слід забезпечити постійний і швидкий кровотік після знекровлення;
3. слід переконатися в смерті тварини перед подальшими маніпуляціями;
4. ножі для знекровлення кожної тварини мають бути заточені відповідно до пунктів a) і b) рекомендацій.

Крім того, слід враховувати наступне:

Забій з оглушенням:

1. інтервал між оглушенням і забоєм має бути досить коротким, щоб гарантувати, що свідомість у тварини не повернеться до смерті;
2. втрата свідомості має бути підтверджена до початку знекровлення;
3. тварин, оглушених лежачи на боку, слід негайно пустити кров, щоб уникнути повернення свідомості під час знекровлення.

Забій без оглушення:

1. знекровлення має здійснюватися одним розрізом;
2. будь-яке повторне втручання має бути зафіксоване й проаналізоване з метою покращення процедур;
3. подальші маніпуляції можуть здійснюватися лише після констатації смерті тварини.

4. Рекомендації стосовно конкретних видів

У великої рогатої худоби існує ризик тривалого знекровлення й відновлення свідомості, оскільки хребетні артерії із двох сторін не перетинаються під час перетину шиї. Хребетні артерії продовжуватимуть забезпечувати мозок кров'ю. Крім того, будь-яка оклюзія перетнутих магістральних артерій сповільнить знекровлення. Тому при знекровленні великої рогатої худоби слід надавати перевагу перетину плечеголовного стовбура.

Стаття 7.5.21. Забій вагітних тварин, що пересуваються самостійно

1. Турбота про добробут тварин

Плоди в матці вважаються такими, що не досягли свідомості. Однак при видаленні з матки плід здатний відчувати біль чи інші негативні наслідки.

2. Інші способи травмування тварин

Ознаки свідомості у новонародженого після вилучення з матки, наприклад дихання.

3. Рекомендації

Відповідно до рекомендацій СОЗТ (Глава 7.3. «Перевезення тварин наземним транспортом»), вагітних самок тварин, що перебувають на останніх 10% терміну вагітності, на момент запланованого часу розвантаження на бійні/скотобійні заборонено транспортувати й забивати. Якщо така подія трапиться, то доглядач тварин, має переконатися, що вагітні самки тварин забиваються окремо. Плід має залишатися в утробі матки непорушно впродовж щонайменше 30 хвилин після смерті самки. Матку можна видалити цілком, затиснути й залишити цілою, щоб плід задихнувся.

У випадках, коли плід вилучається до 30 хвилин, після смерті самки, його евтаназію слід провести негайно.

Стаття 7.5.22. Умертвіння тварин, що пересуваються самостійно за надзвичайної події

Ця стаття стосується тварин, що проявляють ознаки сильного болю чи інші типи значного страждання перед розвантаженням на бійні/скотобійні. Ці тварини можуть відповідати тваринам, непридатним для переміщення, як зазначено в положеннях Статті 7.3.7. Принципи, описані нижче, мають бути зазначені в плані заходів за надзвичайних подій і можуть також застосовуватися до тварин, що не придатні для забою з комерційних міркувань, навіть якщо вони не проявляють ознак страждання, болю чи виснаження.

1. Турбота про добробут тварин

Деякі тварини можуть потрапляти на бійні/скотобійні з травмами чи важко хворими, з ознаками страждання, болю чи виснаження.

2. Інші способи травмування тварин

Тварини, що потребують термінового умертвіння, не здатні самостійно пересуватися чи мають значні травми, такі як переломи, великі відкриті рани чи випадіння. Вони також можуть проявляти клінічні ознаки важких захворювань або перебувати в стані крайньої слабкості. До цієї категорії також можуть належати новонароджені тварини чи самки тварин, що народили впродовж останніх 48 годин.

3. Рекомендації

Тварин не варто переміщати, якщо це не можна зробити без заподіяння їм страждання, болю чи виснаження.

Доглядачі тварин, мають евтаназувати тварину якомога швидше. Негайне умертвіння за надзвичайних подій, слід систематично реєструвати й аналізувати, щоб удосконалити процедури й запобігти повторенню.

Стаття 7.5.23. Методи, процедури й практики, що не варто застосовувати до тварин, що пересуваються самостійно

1. За жодних обставин не варто застосовувати наступні методи поводження з тваринами:
   1. розчавлювати, скручувати чи ламати хвости тваринам;
   2. чинити тиск з використанням травмонебезпечних предметів чи наносити подразливі речовини на будь-яку частину тіла тварини;
   3. бити тварин такими інструментами, як великі палиці, палиці з гострими кінцями, труби, каміння, дріт для огорожі чи батоги;
   4. бити тварин ногами, кидати чи скидати їх з висоти;
   5. хапати, підіймати чи перетягувати тварин лише за частини тіла, такі як хвіст, голова, роги, вуха, кінцівки, шерсть чи волосся;
   6. перетягувати тварин за будь-яку частину тіла, будь-якими засобами, включаючи ланцюги, мотузки чи руки;
   7. примушувати тварин переступати через інших тварин;
   8. втручатися в будь-яку чутливу зону (наприклад, очі, рот, вуха, ділянку ануса і геніталій, вим'я чи живіт).

2. Наступні методи знерухомлення тварин при свідомості є неприйнятними й заборонені до застосування за жодних обставин:

1. механічне затискання кінцівок чи лап тварин як єдиний спосіб знерухомлення, включаючи зв'язування кінцівок разом або підняття однієї чи кількох кінцівок над землею;
2. ламання кінцівок, перетин сухожиль кінцівок чи засліплення тварин;
3. перетин спинного мозку, наприклад, за допомогою ножа чи кинджала;
4. застосування електричного струму, що не охоплює мозок;
5. підвішування чи підняття за кінцівки, чи лапи;
6. відсікання стовбура мозку шляхом проколювання очної ямки чи кістки черепа;
7. примушування тварин сидіти чи лежати за допомогою одного, чи кількох доглядачів, які стрибають на тварину та лежать у неї на спині;
8. використання люків у підлозі, призначених для того, щоб тварини провалювались.

3. Ламати шию тварині, поки вона притомна під час знекровлення також неприпустимо.

Стаття 7.5.24. Доставлення тварин в контейнерах

Після доставлення на бійню/скотобійню тварини вже зазнають небезпек, що здатні негативно вплинути на їх добробут. Будь-які попередні небезпеки матимуть кумулятивний ефект, що здатний погіршити добробут тварин впродовж усього процесу забою. Тому їх слід транспортувати на бійню/скотобійню таким чином, щоб мінімізувати несприятливі наслідки для стану здоров'я й добробуту тварин, а також відповідно до положень Глав 7.2. й 7.3.

1. Турбота про добробут тварин

Тварини в контейнерах мають менше простору, аніж на фермах, можуть страждати від нестачі води й корму, зазнавати травм і впливу температури за несприятливих погодних умов, а також стресу від соціального впливу, шуму, вібрації та руху транспортних засобів. Крім того, транспортні засоби можуть мати недостатню вентиляцію. Затримки з розвантаженням контейнерів подовжать чи посилять вплив цих небезпек. За таких обставин поранені чи хворі тварини, що потребують невідкладної допомоги, не будуть виявлені, а отже, тривалість їх страждання подовжиться.

2. Інші способи травмування тварин

Може бути важко оцінити параметри, що стосуються тварин, коли вони перебувають у контейнерах, а особливо, коли контейнери знаходяться на транспортному засобі чи коли їх багато і стоять вони один на одному. Деякі показники, що здатні бути оцінені, включають травмованих, хворих чи загиблих тварин. Задишка, почервоніння вух (тепловий удар у кроликів), тремтіння й скупчення можуть вказувати на термічний стрес. Слинотеча й облизування у кроликів може свідчити про тривалу спрагу.

Час від доставлення до розвантаження й забою, температура і вологість довкілля (наприклад, довкілля, всередині транспортного засобу) можуть бути використані для встановлення відповідних порогових значень для коригувальних дій.

3. Рекомендації

Тварин слід забивати одразу після доставлення на бійню/скотобійню. Якщо це неможливо, контейнери слід розвантажити, чи транспортні засоби слід розмістити на скотобазі або в захищеному і належним чином провітрюваному приміщенні одразу після доставлення. Цьому сприяє планування прибуття тварин на бійню/скотобійню, щоб забезпечити наявність достатньої кількості персоналу та достатнього простору на скотобазі. Час перебування тварин на скотобазі має бути зведений до мінімуму.

Партії тварин, що, за оцінками, піддаються більшому ризику погіршення добробуту тварин (наприклад, після тривалих переміщень, тривалого утримання на скотобазі, курей в кінці яйцекладки), слід вивантажувати в першу чергу або розглянути можливість першочергового забою. Якщо негайно це зробити неможливо, пріоритетним завданням має бути його досягнення. Необхідно передбачити укриття, тінь, системи охолодження чи опалення або додаткову вентиляцію на період очікування, або ж перевезти тварин в інше місце поблизу, де є такі умови.

4. Рекомендації стосовно конкретних видів

Птахи можуть потрапити в пастку, їхні крила чи кігті здатні застрягати в кріпленні, сітці чи отворах погано спроектованих, сконструйованих чи обслуговуваних систем транспортування. Аналогічно, кролики здатні застрягати лапами в кріпленні, сітці чи отворах погано спроектованих, сконструйованих чи експлуатованих систем транспортування. За таких обставин оператори, які розвантажують птахів чи кроликів, мають забезпечити обережне вивільнення тварин, що потрапили в пастку.

Стаття 7.5.25. Переміщення тварин в контейнерах

У цій статті розглядається поводження з тваринами в контейнерах під час розвантаження на скотобазі й транспортування їх до місця умертвіння.

1. Турбота про добробут тварин

Під час розвантаження й переміщення контейнерів тварини можуть зазнавати болю, страждання й страху внаслідок нахилу, падіння чи тряски контейнерів.

Під час розвантаження й переміщення контейнерів тварини можуть піддаватись несприятливим погодним умовам, відчувати біль і страждання.

2. Інші способи травмування тварин

1. тварини, що ламають кінцівки чи вивихують суглоби;
2. тварини, що травмуються конструкціями контейнера;
3. тварини стогнуть, що свідчить про страждання;
4. частини тіла тварин (наприклад, крила, кінцівки, пальці, лапи чи голови), що застрягли між контейнерами;
5. тварини, поранені гострими виступами всередині контейнерів.
1. Рекомендації

З контейнерами, в яких перевозять тварин, слід поводитися обережно, переміщувати їх повільно, не варто кидати, допускати падіння чи перекидати. По можливості, під час механічного завантаження чи розвантаження контейнери слід утримувати в горизонтальному положенні й складати в штабелі, щоб забезпечити вентиляцію та запобігти скупченню тварин одна на одній. У будь-якому випадку, контейнери слід переміщувати й зберігати у вертикальному положенні, як зазначено спеціальними позначками.

Тварин, доставлених у контейнерах з перфорованим чи гнучким дном, слід вивантажувати з особливою обережністю, щоб уникнути травм через розчавлення чи защемлення частин тіла.

Травмованих, застряглих чи захворілих тварин, варто негайно вилучати з контейнерів і піддавати евтаназії без зволікання. Див. положення Статті 7.5.31.

Персонал має регулярно перевіряти й вилучати зламані контейнери, що не підлягають повторному використанню.

Стаття 7.5.26. Турбота про тварин в контейнерах

1. Турбота про добробут тварин

Під час утримання тварини можуть зазнавати кількох небезпек для добробуту тварин, на скотобазі, зокрема:

1. нестача корму й води, що призводить до тривалого голоду й спраги;
2. погана вентиляція;
3. відсутність захисту від несприятливих погодних умов, що призводить до термічного стресу;
4. раптовий чи надмірний шум, у тому числі від персоналу, що викликає страх;
5. недостатній простір для лежання й вільного пересування, що призводить до втоми й агресії;
6. відсутність можливості огляду чи доступу для негайного умертвіння, коли це необхідно.
2. Інші способи травмування тварин

1. термічний стрес (наприклад, задишка, тремтіння, скупчення, почервоніння вух);
2. нестача місця;
3. надмірне забруднення фекаліями;
4. травми (наприклад, розчахнення, відкриті рани, переломи, вивихи);
5. хворі чи мертві тварини.

3. Рекомендації

Тварин слід забивати після доставлення на бійню/скотобійню.

Персонал має регулярно перевіряти й контролювати контейнери під час перебування тварин на скотобазі, щоб спостерігати за наявністю ознак страждання, страху й болю, та вживання відповідних коригувальних заходів для усунення наявних проблем.

Утримування тварин на скотобазі має забезпечувати захист від несприятливих погодних умов.

Тварин на скотобазі слід захищати від раптового й надмірного шуму (наприклад, вентиляторів, сигналізації або іншого внутрішнього чи зовнішнього обладнання).

Стаття 7.5.27. Вивантаження тварин з контейнерів перед оглушенням

1. Турбота про добробут тварин

Тварин видаляють вручну чи механічно, шляхом нахилу контейнера для транспортування.

При ручному чи механічному спорожненні контейнерів з тваринами шляхом перекидання тварини падають на конвеєри. Це здатне призвести до травмування, скупчення й ударів, особливо для останніх тварин, яких часто виймають вручну чи шляхом механічного струшування контейнерів.

Інші небезпеки включають:

1. вузькі отвори чи дверцята контейнерів;
2. контейнери, розміщені занадто далеко від місця зв’язування чи оглушення;
3. неналежне поводження з тваринами й вилучення їх з контейнерів;
4. неправильна конструкція ручного чи механічного обладнання для перекидання, що призводить до падіння тварин з висоти;
5. конвеєрні стрічки, що рухаються надто швидко чи надто повільно, або ж не вирівняні належним чином, що спричиняє скупчення тварин чи травмування.

2. Інші способи травмування тварин

1. падіння;
2. спротив, включаючи махання крилами;
3. спроби втечі;
4. стогін, що свідчить про страждання;
5. травми, вивихи, переломи;
6. скупчення тварин.
1. Рекомендації

Слід уникати вилучення тварин з контейнерів у спосіб, що спричиняє біль, наприклад, за одну кінцівку, крила, шию чи вуха.

Тварин слід виймати з контейнерів за тулуб чи за обидві кінцівки, обома руками й по одній тварині за раз. Тварин не варто хапати й підіймати за одну кінцівку, за вуха, крила чи хутро, а також кидати, розгойдувати чи скидати.

Тварини не мають зазнавати жорстокого поводження під час розвантаження та зв’язування перед оглушенням.

Модульні системи, що передбачають перекидання живих тварин, не сприяють підтриманню належного добробуту тварин. Такі системи, коли вони використовуються, мають мати вбудований механізм, що полегшує вислизання тварин з системи транспортування, а не їх падіння чи скидання одна на одну.

Слід переконатися, що кожна тварина була вилучена з контейнерів.

Стаття 7.5.28. Знерухомлення для оглушення тварин з контейнерів

1. Турбота про добробут тварин

Метою знерухомлення є сприяння правильному застосуванню процедур оглушення й знекровлення. Неправильне кріплення чи знерухомлення спричиняє страждання, страх і біль, та здатні призвести до неефективного оглушення й знекровлення.

Інші небезпеки включають:

1. Перевертання може спровокувати стиснення серця і легенів чи повітряних мішків нутрощами, що здатне порушити дихання і серцеву діяльність. Це спричинить страждання, страх і біль у притомних птахів і кроликів.
2. Зв’язування тварин вниз головою, вставляючи обидві кінцівки в кайдани. Під час зв’язування тварини також штовхаються кінцівки й махають крилами травмуючи сусідів, що призводить до страждання, болю й страху.
3. Неправильне кріплення (наприклад, занадто вузьке чи широке, тварина закріплена за одну кінцівку, або коли одна тварина закріплена за два різні сусідні кріплення) призводить до страждання, болю й страху. Швидкість лінії, без одночасного збільшення працівників, може сприяти поганим результатам закріплення.
4. Перепади, вигини й нахил лінії кріплення чи висока швидкість лінії кріплення викликають страх і можливий біль через раптові зміни положення, а також посилення ефекту перевертання.

2. Інші способи травмування тварин

1. махання крилами у птахів;
2. спроби втечі;
3. стогін, що свідчить про страждання;
4. травми;
5. респіраторні страждання.
1. Рекомендації

Завжди слід віддавати перевагу методам оглушення, що дозволяють уникнути маніпуляцій, зв’язування й перевертання притомних тварин.

Якщо це неможливо, з тваринами слід поводитися обережно, щоб звести до мінімуму спротив чи спроби втечі.

Лінії підвішування мають бути сконструйовані й обслуговуватися таким чином, щоб вони не смикали тварин, оскільки це здатне стимулювати махання крилами чи спротив. Швидкість руху лінії має бути оптимізована таким чином, щоб не викликати спротиву у тварини. Тривалість перебування зв’язаними перед оглушенням має бути мінімальною.

Щоб звести до мінімуму махання крилами чи спротив, їх слід зв’язування від місця підвішування до місця оглушення. Невідповідному закріпленню тварин можна запобігти шляхом відповідного навчання персоналу, ротації персоналу, щоб уникнути нудьги та втоми, а також шляхом застосування оптимального кріплення, що регулюються відповідно до виду й розміру тварин.

4. Рекомендації стосовно конкретних видів

Кролики:

Знерухомлення лише голови при електрооглушенні здійснюється вручну й передбачає утримання кролика однією рукою, яка підтримує його під живіт, а іншою рукою спрямовує голову в щипці чи електроди для оглушення.

Кроликів не варто підіймати чи переносити за вуха, голову, шерсть, одну кінцівку чи за шкіру на задній частині шиї, без підтримання тіла.

Домашні птахи:

Зв’язування важких птахів, таких як батьківське стадо, індики чи птахи, що більш схильні до переломів (наприклад, кури в кінці несучості), має здійснюватися лише спеціально навченим персоналом з відповідним обладнанням таким чином, щоб мінімізувати страждання, страх і біль.

Домашніх птахів не варто підіймати чи переносити за голову, шию, крила чи одну кінцівку.

Стаття 7.5.29. Оглушення тварин з контейнерів електричним струмом в голову

1. Турбота про добробут тварин

Оглушення електричним струмом передбачає проведення електричного струму через мозок достатньої сили, щоб викликати негайну втрату свідомості. Основними небезпеками, що перешкоджають ефективному електричному оглушенню, є:

1. неправильне розміщення електрода,
2. поганий контакт,
3. брудний чи корозійний електрод,
4. електрична дуга,
5. високий опір контакту, спричинений шерстю і пір'ям чи брудом на поверхні тварини, а також невідповідні параметри електрики (низька напруга/струм чи висока частота).

2. Інші способи травмування тварин

Слід використовувати кілька індикаторів, щоб визначити, чи оглушення є ефективним і тварина непритомна.

Показники ефективного оглушення тварин:

• тоніко-клонічні судоми;
• апное;
• відсутність рогівкового чи пальпебрального рефлексу.

Показники неефективного оглушення чи відновлення свідомості тварин:

• стогін;
• спонтанне моргання;
• рефлекс випрямлення;
• наявність рогівкового чи пальпебрального рефлексу;
• ритмічне дихання;
• спонтанне ковтання і хитання головою.

3. Рекомендації

Тварин слід оглушати, відразу після знерухомлення.

У разі неефективного оглушення чи відновлення свідомості тварин слід повторно оглушити за допомогою резервної системи чи негайно забити.

Неефективне оглушення чи відновлення свідомості слід систематично реєструвати, а причину невдачі визначати та усувати.

Використовуване обладнання для оглушення слід чистити, обслуговувати й зберігати відповідно до рекомендацій виробника. Електрошокери постійного струму забезпечують подачу мінімального струму до тварини незалежно від індивідуального опору, і їм завжди слід віддавати перевагу перед електрошокерами перемінного струму. Рекомендується регулярне калібрування обладнання згідно з процедурою, передбаченою виробником. Слід регулярно контролювати ефективність оглушення.

Бійні/скотобійні слід мати стандартні операційні процедури, що визначають ключові виробничі параметри й дотримання рекомендацій виробника щодо оглушення, наприклад:

• форма, розмір і розташування електродів;
• контакт між електродом і головкою;
• електричні параметри (сила струму [А], тип імпульсу [змінний чи постійний струм], напруга [В] і частота [Гц]);
• система візуального або звукового попередження, яка попереджає оператора про правильне або неправильне функціонування, наприклад, пристрій, який контролює і відображає напругу і поданий струм.

4. Рекомендації стосовно конкретних видів

Ефективні електричні параметри слід визначати на основі наукових даних про наслідки для стану здоров'я різних видів тварин відповідно до пункту 5 Статті 7.1.4.

Для оглушення лише через голову рекомендовані мінімальні параметри для таких видів тварин:

• 240 мА для курей і курчат-бройлерів,
• 400 мА для індиків,
• 600 мА для гусей і качок,
• 140 мА для кроликів (100 В синусоїдальної форми змінного струму частотою 50 Гц).

Стаття 7.5.30. Оглушення домашніх птахів електричним струмом у ванні з водою

1. Турбота про добробут тварин

Перед оглушення домашніх птахів електричним струмом у ванні з водою перевертають і закріплюють кріпленням за кінцівки на рейці лінії кріплення. Голова птаха безпосередньо контактує з водою, і електричний струм передається від води через птаха до кріплення кінцівок. Небезпеками, що здатні перешкоджати ефективному оглушенню електричним струмом, це:

• відсутність контакту між головою і водою,
• відмінності в індивідуальному опорі птахів,
• неправильне заземлення системи,
• шок перед оглушенням внаслідок контакту крил з водою перед головою й використання невідповідних параметрів електричного струму (низька напруга/струм або висока частота).

Небезпеки, що підвищують ймовірність того, що тварини зазнають шоку перед оглушенням, це:

• погане поводження з тваринами під час закріплення,
• невідповідна швидкість лінії,
• фізичний контакт між птахами,
• неправильний кут входу в рампу,
• вхідна рампа змочений водою під напругою,
• неправильна висота ванни з водою й неглибоке занурення.

Фактори, що впливають на індивідуальний опір птахів, включають опір між кріпленням і кінцівкою (взаємодія кінцівка/кріплення), кріплення на верхівці відрізаної лапки, кріплення на одній кінцівці, погане положення кріплення, неправильний розмір кріплення, сухе кріплення, луска на поверхні кріплення й ороговіла шкіра на кінцівках (наприклад, у старих птахів).

Якщо параметри оглушення електричним струмом, недостатні, то притомні тварини ризикують стати знерухомленими електричним струмом чи паралізованими, що спричиняє біль і страждання.

2. Інші способи травмування тварин

Показники ефективного оглушення тварин і втрати свідомості тварини, це:

• тоніко-клонічні судоми;
• апное;
• відсутність рогівкового чи пальпебрального рефлексу.

Показники неефективного оглушення чи відновлення свідомості тварини, це:

• стогін;
• спонтанне моргання;
• рефлекс випрямлення;
• наявність рогівкового чи пальпебрального рефлексу;
• ритмічне дихання;
• спонтанне ковтання;
• хитання головою.

3. Рекомендації

Висоту ванни з водою для оглушення слід відрегулювати так, щоб голови птахів були повністю занурені у воду. Уникайте факторів, що відвертають увагу, таких як люди, що проходять під птахами, оскільки це здатне призвести до того, що птахи підтягнуться.

Персонал має стежити за короткими чи низькорослими птахами, оскільки вони не контактуватимуть з водою і не будуть оглушені. Таких птахів слід оглушати на лінії забою (наприклад, проникним ударним стрижнем) чи вилучати й піддавати евтаназії.

Рейка лінії кріплення має рухатися плавно. Раптові рухи, такі як поштовхи, падіння чи різкі вигини лінії, можуть змусити птахів махати крилами й уникати оглушення.

Щоб звести до мінімуму будь-яке занепокоєння птахів під час закріплення, якщо кріплення змочене для покращення провідності, його слід змочувати лише перед тим, як в нього поміщають кінцівки птахів.

Слід уникати ударів перед оглушенням, і його можна зменшити, якщо мати плавну лінію кріплення і входу у ванну з водою, а також відрегулювати рівень води у ванні, щоб мінімізувати переливання.

У разі неефективного оглушення чи якщо свідомість повернулась, тварин слід повторно оглушити, використовуючи резервну систему, чи негайно забити. Неефективне оглушення чи якщо свідомість повернулась слід систематично реєструвати, а також виявляти й усувати причини невдачі.

Обладнання для оглушення слід використовувати, чистити, обслуговувати й зберігати відповідно до рекомендацій виробника. Слід надавати перевагу електрошокерам постійного струму перед електрошокерами перемінного струму, оскільки перші забезпечують мінімальний струм для тварин незалежно від їхнього опору.

Рекомендується регулярне калібрування обладнання відповідно до процедури виробника. Слід регулярно контролювати ефективність оглушення.

Бійні/скотобійні слід мати стандартні операційні процедури, що визначають ключові виробничі параметри й дотримання рекомендацій виробника щодо оглушення, наприклад, таких як:

• рівень води;
• кількість птахів у ванні з водою;
• контакт між водою і головою, а також між ногами й кріпленням кінцівок;
• електричні параметри (сила струму [А], тип імпульсу [змінний чи постійний струм], напруга [В] і частота [Гц]);
• система візуального чи звукового сповіщення оператора про належне, чи неправильне функціонування, наприклад, пристрій, що контролює й відображає напругу і поданий струм.

Забезпечте оптимальне поєднання напруги та частоти під час оглушення електричним струмом у ванні з водою, щоб досягти максимальної ефективності оглушення.

Небезпеки для добробуту тварин, такі як повернення свідомості птахів, шок перед оглушенням і мінливість електричного струму, що подається до кожного птаха, є невіддільними ризиками оглушення електричним струмом у ванні з водою. Тому слід віддавати перевагу альтернативним системам оглушення, що уникають цих небезпек.

4. Рекомендації стосовно конкретних видів

Ефективні параметри оглушення електричним струмом мають ґрунтуватися на наукових даних для різних видів птахів.

Ефективні параметри оглушення електричним струмом слід визначати на основі наукових даних про наслідки для стану здоров'я й добробуту тварин різних видів та умов утримання тварин відповідно до пункту 5 Статті 7.1.4.

Для оглушення електричним струмом у ванні з водою залежно від частоти рекомендуються мінімальні параметри для таких видів:

• Для частоти нижче 200 Гц:
  • 100 мА для курей,
  • 250 мА для індиків,
  • 130 мА для качок і гусей,
  • 45 мА для перепелів.
• Для частоти від 200 до 400 Гц:
  • 150 мА для курей,
  • 400 мА для індиків.
• Для частоти 400-600 Гц:
  • 200 мА для курей,
  • 400 мА для індиків.

Птахи мають перебувати під електричним струмом щонайменше 4 секунди. Качок, гусей і перепелів не варто оглушати частотами вище 200 Гц [на стадії дослідження]. Курей та індиків не варто оглушати частотами вище 600 Гц [на стадії дослідження].

Стаття 7.5.31. Механічне оглушення тварин, що прибувають в контейнерах

Описані тут механічні методи охоплюють проникні й непроникні системи оглушення ударним стрижнем. Ефективне механічне оглушення потребує серйозного і негайного пошкодження мозку, спричиненого застосуванням механічної сили. З цієї причини зміщення шийного хребця та відтинання голови не вважаються методами оглушення.

1. Турбота про добробут тварин

Механічні методи потребують точності й часто фізичної сили, щоб знерухомити й оглушити тварину. Поширеними причинами неправильного застосування цих методів є відсутність належної кваліфікації та втома оператора.

Проникні й непроникні ударні стрижні:

Неправильна позиція для пострілу чи неправильні параметри висувного ударного стрижня (недостатня сила удару по черепу) призведуть до неправильного оглушення тварини, позбавляючи її у свідомості, що призведе до серйозного поранення і, як наслідок, до страждання, страху і болю.

Невідповідні параметри висувного ударного стрижня можуть бути пов'язані з застосуванням невідповідного пістолета (діаметр ударного стрижня), невідповідним патроном, перегріванням чи поганим обслуговуванням пістолета.

2. Інші способи травмування тварин

Проникні й непроникні ударні стрижні:

Сильні конвульсії (махання крилами й удари кінцівками, тобто неконтрольовані скорочення м'язів) виникають одразу після механічного оглушення. Це відбувається внаслідок втрати контролю головного над спинним мозком. Оскільки механічне оглушення застосовується до окремих тварин, його ефективність можна оцінити відразу після оглушення.

Показники ефективного оглушення тварин, це:

• відсутність рогівкового чи пальпебрального рефлексу;
• апное;
• втрата постави;
• наявність тоніко-клонічних судом.

Показники неефективного оглушення чи відновлення свідомості тварини, це:

• стогін;
• спонтанне моргання;
• рефлекс випрямлення;
• наявність рогівкового чи пальпебрального рефлексу;
• ритмічне дихання.

3. Рекомендації

Проникні й непроникні ударні стрижні для забою слід використовувати лише як допоміжний засіб чи для забою з невеликою пропускною здатністю, наприклад, на невеликих бійнях/скотобійнях, чи для забою на фермі, або для екстреного умертвіння.

Проникні й непроникні ударні стрижні:

Висувні ударні стрижні для забою птахів у неволі слід використовувати, чистити, обслуговувати та зберігати відповідно до рекомендацій виробника.

Потужність патрона, тиск стисненого повітря чи пружини мають відповідати виду і розміру птахів. Патрони слід зберігати сухими, а пістолет регулярно перевіряти й обслуговувати.

Слід контролювати ефективність оглушення. Оскільки цей метод потребує точності, його слід застосовувати лише за умови належного знерухомлення голови тварини. Крім того, у випадку з птахами, їх слід знерухомити в конусі, щоб вони не махали крилами.

Непроникний ударний стрижень для оглушення має бути спрямований перпендикулярно до тім'яної кістки птаха.

Розміщення відрізняється для птахів з гребінцями й без них:

Без гребінця:

Пристрій слід розташувати безпосередньо на середній лінії черепа і в найвищій/найширшій точці голови, при цьому проникний ударний стрижень має бути спрямований прямо вниз, до мозку птаха.

З гребінцем:

Пристрій слід розміщувати безпосередньо за гребінцем і на середній лінії черепа, при цьому непроникний ударний стрижень має бути спрямований прямо вниз, до мозку птаха.

Кролики:

Пристрій слід розміщувати в центрі лоба, ударний стрижень має знаходитися перед вухами й за очима.

Пристрій слід двічі швидко розрядити під тиском, рекомендованим для віку й розміру кролика. Має бути достатня кількість пістолетів з ударними стрижнями, щоб вони могли охолоджуватися між операціями.

4. Рекомендації стосовно конкретних видів

Індики, качки, гуси й кури також можуть бути належним чином оглушені непроникним ударним стрижнем.

Стаття 7.5.32. Оглушення тварин в контейнерах повітрям під контролем

Тварини можуть піддаватися методам оглушення повітрям під контролем або безпосередньо в ящиках, або після вивантаження на конвеєр.

Тварини не підлягають знерухомленню. Контрольоване атмосферне оглушення включає вплив вуглекислого газу, інертних газів, сумішей вуглекислого газу з інертними газами чи низького атмосферного тиску (СНАТ).

1. Турбота про добробут тварин

Загальною проблемою всіх методів оглушення повітрям під контролем є ризик недостатнього впливу модифікованої атмосфери на тварин, що здатне призвести до повернення свідомості тварині під час знекровлення й спричинивши порушення дихання, страждання, страх і біль. Недостатній вплив модифікованої атмосфери може бути спричинений або занадто коротким часом експозиції, або занадто низькою концентрацією газу, або занадто високою щільністю посадки, або комбінацією цих змінних.

Ці змінні є критично важливими, оскільки тварини, оглушені великими групами, потребують особливої уваги, щоб забезпечити втрату свідомості перед перетином шиї. З цієї причини тривалість викликаної втрати свідомості має бути тривалішою, аніж при інших методах оглушення, щоб уникнути повернення свідомості тварини до її забою.

Крім того, небезпеки, що спричиняють підвищення страждання під час викликання втрати свідомості, це подразливі чи агресивні газові суміші, низька температура і вологість газу. У разі впливу вуглекислого газу існує ризик того, що тварини піддадуться впливу занадто високої концентрації цього газу, що спричинить біль і страждання. Вплив на свідомих тварин понад 40% вуглекислого газу (CO₂) викликає подразнення слизової оболонки носа й негативні реакції.

Системи низького атмосферного тиску (СНАТ) не слід плутати з декомпресією: СНАТ використовують повільне видалення повітря, коли тварини проявляють мінімальну чи зовсім не агресивну поведінку. Декомпресія - це швидкий процес, що супроводжується стражданням, болем і порушенням дихання.

2. Інші способи травмування тварин

Може бути важко контролювати ефективність оглушення повітрям під контролем через обмежений доступ для спостереження за тваринами під час процесу оглушення. Всі системи камерного типу мають мати або вікна, або відеокамери, щоб можна було спостерігати за проблемами з оглушенням. Якщо спостерігаються проблеми, необхідно негайно вжити коригувальних заходів, які б полегшили страждання цих тварин.

Тому дуже важливо, щоб непритомність тварин була підтверджена в кінці експозиції перебування в контрольованій атмосфері.

Втрата свідомості може бути підтверджена апное, відсутністю рогівкового чи пальпебрального рефлексу, розширенням зіниць й розслабленим тілом. Оскільки вимірювання на основі тварин важко контролювати, слід також використовувати заходи, засновані на ресурсах, такі як моніторинг концентрації (-ій) газу, часу експозиції, швидкості витіснення газу і швидкості видалення повітря (для СНАТ).

3. Рекомендації

Свідомі тварини не мають піддаватися впливу вуглекислого газу, концентрація якого перевищує 40%. Будь-який стиснений газ також слід випарувати перед введенням і зволожити при кімнатній температурі, щоб запобігти ризику термічного шоку у тварин.

Тривалість експозиції та концентрація газу мають бути розраховані та реалізовані таким чином, щоб усі тварини втрачали свідомість до моменту смерті.

Слід постійно контролювати концентрацію газів і час експозиції, температуру та вологість на рівні тварини всередині камери.

Системи оглушення мають мати візуальну та звукову сигналізацію, щоб попередити оператора про неправильне функціонування, наприклад, невідповідну концентрацію газу або швидкість декомпресії.

У разі оглушення при низькому атмосферному тиску слід постійно контролювати швидкість видалення повітря. Швидкість декомпресії не має перевищувати чи бути еквівалентною зниженню тиску від стандартного атмосферного тиску на рівні моря (760 Торр) до 250 Торр не менше ніж за 50 с. Під час другої фази мінімальний атмосферний тиск 160 Торр має бути досягнутий впродовж наступних 210 с.

У разі неефективного оглушення чи відновлення свідомості тварин слід негайно повторно оглушити, використовуючи резервну систему. Неефективне оглушення чи відновлення свідомості слід систематично реєструвати, та виявляти й усувати причини.

4. Рекомендації стосовно конкретних видів

Застосування оглушення при низькому атмосферному тиску має бути обмежено для бройлерів та щойно вилуплених курчат, тому його не слід використовувати для інших тварин до отримання додаткової інформації.

Стаття 7.5.33. Знекровлення тварин, що прибувають в контейнерах

1. Турбота про добробут тварин

Найпоширенішою проблемою добробуту тварин під час знекровлення є відновлення свідомості через неефективні методи оглушення чи неефективне знекровлення. Існує багато факторів, що визначають ефективність процедури оглушення, таких як вид і вага тварини, напруга, частота, опір і тривалість оглушення чи концентрація і вплив газу (суміші).

Неправильна практика оглушення призводить до ризику того, що тварини відчувають страждання, страх і біль під час забою, якщо свідомість повертається. Існує додатковий ризик пошкодження кісток, крил і суглобів внаслідок спротиву, якщо свідомість повертається.

Знекровлення без попереднього оглушення спричиняє страждання тварини, оскільки розріз для перетину кровоносних судин призводить до значного пошкодження тканин у місцях, добре забезпечених ноцицепторами. Активація цих ноцицепторів призводить до відчуття болю твариною. Втрата свідомості через знекровлення не настає миттєво, а є період, впродовж якого тварина відчуває страждання, страх і біль.

У разі знекровлення без оглушення очікується більше випадків травмування, синців, крововиливів і травмованих частин тіла внаслідок змахів крил і значних скорочень м'язів. Тривалість знекровлення також відіграє невіддільну роль у переробленні, коли тварини, що не пройшли достатнього періоду знекровлення, можуть залишатися живими після того, як досягнуть резервуара для ошпарювання. Живі та свідомі птахи, якщо їх не видалити перед ошпарюванням, зазнають додаткового болю від високої температури в резервуарі для ошпарювання й загинуть від утоплення.

2. Інші способи травмування тварин

Основним показником знекровлення тварин є (швидкість і тривалість) знекровлення. Для тварин застосовуються й інші показники повернення свідомості після оглушення (див. положення Статей 7.5.29. - 7.5.32.). Одним з найпоширеніших параметрів при визначенні ефективності знекровлення є відсоток крововтрати, де величина крововтрати оцінюється за різницею між передзабійною й посмертною вагою.

Наявність «червоної шкіри» тушки для птахів може бути результатом неефективного умертвіння, коли живі птахи потрапляють в резервуар для ошпарювання.

3. Рекомендації

Оператори бійні/скотобійні мають переконатися, що:

• обидві сонні артерії перетнуті;
• кваліфікований персонал вибірково оцінює тварин після оглушення і перед знекровленням, щоб переконатися, у відсутності ознак свідомості;
• відразу після знекровлення кваліфікований персонал перевіряє, щоб яремні вени, сонні артерії й трахея були ретельно перетнуті, що гарантує ефективний процес знекровлення.

Декапітація має застосовуватися як метод знекровлення лише у непритомних тварин.

4. Рекомендації стосовно конкретних видів

• швидкість лінії забою для курчат має забезпечувати мінімальний період знекровлення 90 секунд, щоб досягти мінімального періоду знекровлення у 60% до досягнення резервуара для ошпарювання чи іншої потенційно болючої операції;
• кваліфікований персонал має переконатися, що на лінії знекровлення, особливо перед ошпарюванням, птахи гарантовано мертві. Птахів, що все ще проявляють ознаки життя, необхідно негайно умертвити та зняти з кріплення.

Стаття 7.5.34. Термінове умертвіння тварин, що прибувають в контейнерах

У цій статті йдеться про тварин, що проявляють ознаки сильного страждання чи болю перед розвантаженням або на бійні/скотобійні. Ці тварини можуть відповідати критеріям для тварин, непридатних для транспортування, як зазначено в положеннях Статті 7.3.7. Описані принципи можуть також застосовуватися до тварин, що не придатні для забою з комерційних причин, навіть якщо вони не мають ознак болю чи страждання.

1. Турбота про добробут тварин

Деякі тварини можуть потрапляти на бійні/скотобійні з травмами або важкими захворюваннями, які можуть спричинити надмірне страждання, біль і страждання.

2. Інші способи травмування тварин

Тварини, що потребують термінового умертвіння, - це тварини з важкими травмами, такими як переломи кісток, вивихи суглобів і великі відкриті рани. Вони також можуть мати клінічні ознаки важкого захворювання чи перебувати в стані крайнього виснаження.

3. Рекомендації

Доглядачі тварин, мають умертвити тварин, щойно їх ідентифікують по прибутті на скотобазу, під час вигулу чи під час знерухомлення.

Умертвіння тварин за надзвичайного стану здоров'я мають систематично реєструватися й аналізуватися, щоб покращити процедури й запобігти повторенню.

Стаття 7.5.35. Методи, процедури й практики, що не слід застосовувати до тварин, що прибувають в контейнерах

1. За жодних обставин не слід застосовувати такі методи поводження з тваринами:
   1. чинити тиск за допомогою предметів, що здатні травмувати чи наносити речовини, що подразнюють на будь-яку частину тіла тварини;
   2. бити тварин, у тому числі такими інструментами, як палиці, особливо палиці з гострими кінцями, труби, каміння, дріт з огорожі чи батіг;
   3. бити ногами, кидати або скидати тварин;
   4. наступати чи розчавлювати тварин;
   5. хапати, підіймати чи перетягувати тварин лише за частини тіла, такі як хвіст, голова, вуха, кінцівки, шерсть чи пір'я.
2. Не можна застосовувати такі методи знерухомлення тварин, як:
   1. механічне затискання кінцівок чи стоп тварин як єдиний спосіб знерухомлення;
   2. ламати кінцівки, перетинати сухожилля кінцівок чи засліплювати тварин;
   3. застосовувати електричний струм, що не залучає мозок;
   4. перетинати стовбур мозку шляхом проколювання очної ямки чи кістки черепа;
   5. здавлювати шию.

У птахів за жодних обставин не слід застосовувати електрознерухомлення для перетину шиї чи запобігання маханню крил під час знекровлення, чи методу проколювання головного мозку через череп без попереднього оглушення.

---

nb: вперше прийнято у 2005 році; останнє оновлення прийнято у 2024 році.

---