Глава 7.13. ДОБРОБУТ ТВАРИН В СИСТЕМАХ СВИНАРСТВА
Стаття 7.13.1. Визначення
Комерційні системи свинарства - це системи, мета яких включає повністю чи частково: відтворення, вирощування й утримання свиней (Sus scrofa) для вирощування й продажу свиней чи м'яса свиней.
Для цілей цієї Глави «управління» визначається на рівні ферми й доглядача тварин. Практика управління фермою включає управління людьми, включаючи відбір і навчання операторів, а також методи поводження з тваринами, такі як найкращі практики утримання й вирощування, а також впровадження протоколів проведення перевірки добробуту тварин. Для догляду за тваринами на рівні доглядача тварин потрібен широкий спектр добре розвинених господарських навичок і знань.
Для цілей цієї Глави «збагачення середовища» означає зростання складності середовища проживання тварини (наприклад, надання їй можливості проявляти дослідницьку і маніпулятивну поведінку, досліджувати корм та проявляти стадну поведінку), щоб заохотити вираження нормальної поведінки, когнітивних функцій та зменшити прояв ненормальної поведінки. Це збагачення оточення свиней має бути спрямоване на покращення фізичного й психічного стану здоров'я тварин.
Для цілей цієї Глави «стереотип» визначається, як повторювана поведінка, викликана розчаруванням, повторюваними спробами впоратися чи дисфункцією центральної нервової системи. Він проявляється, як послідовність ненормальної поведінки, що як здається, не має очевидної мети чи функції. Якщо постійна дисфункція центральної нервової системи розвивається у відповідь на стан стресу, цілком ймовірно, що ці стереотипи не повернуться, попри наступні зміни в оточенні або застосування інших методів лікування, таких як ті, що стосуються рівнів годівлі чи складу раціону. Стереотипи, що зазвичай спостерігаються у свиней, включають удаване жування, жування каміння, обертання язиком, скреготіння зубами, розгризання огорож і облизування підлог.
Для цілей цієї Глави «апатія» означає стан, у якому тварина перестає реагувати на подразники, що зазвичай викликають у неї реакцію. Апатична поведінка також описується як ненормальна чи дезадаптивна поведінка, що характеризується зниженою активністю, відсутністю інтересу чи уваги (тобто байдужістю) і відсутністю почуттів чи емоцій (безпристрасністю).
Для цілей цієї Глави «антагоністична поведінка» означає серію поведінкових реакцій, що проявляються виразною конфліктною поведінкою, включаючи компоненти нападу, захисту чи підкорення й втечі. Цей тип поведінки здатний призводити до фізичного контакту (наприклад, кусання чи штовхання) або ж (наприклад, підкорення загрозі через відповідні пози та рухи). Агресивна поведінка (тобто бійка) є частиною антагоністичної поведінки.
Для цілей цієї Глави «ігрова поведінка» характеризується специфічними нейроендокринними реакціями та видимістю, що тварини веселяться. Вона часто провокується новими чи непередбачуваними подразниками й пов’язана з дослідженням. Це дозволяє тваринам підготуватися до несподіваних подій, збільшуючи різноманітність їхніх рухів і покращуючи здатність адаптуватися до несподіваних стресових подій. Тварини активно шукають і створюють ігрові ситуації, розслабляються чи навмисно піддаються.
Стаття 7.13.2. Сфера застосування
У цій Главі розглядаються аспекти добробуту тварин, пов’язані з промисловими системами домашнього свинарства. Це не стосується диких поневолених свиней.
Стаття 7.13.3. Системи комерційного свинарства
Комерційні системи свинарства охоплюють:
- Системи утримання свиней в приміщеннях
Це системи, в яких свині утримуються в приміщеннях та повністю залежать від людей для задоволення основних своїх потреб, таких як годівля й водопій. Тип приміщень залежить від довкілля, кліматичних умов та систем утримання. Тварин розміщують в станках окремо чи групами.
- Системи утримання свиней поза приміщеннями
Це системи, в яких свині проживають на відкритому повітрі із певною автономією, маючи доступ до укриття чи затіненого місця, але можуть і повністю залежати від людей, щоб задовольнити основні свої потреби, такі як годівля й водопій. Свиней зазвичай утримують у загонах на відкритому повітрі чи на пасовищі залежно від фази вирощування. Тварин вирощують групами чи поодинці.
- Змішані системи утримання свиней
Це системи, в яких свині утримуються в будь-яких поєднаннях утримання в приміщеннях і на відкритому повітрі.
Стаття 7.13.4. Критерії (чи показники) добробуту свиней
Наступні критерії (чи показники) оцінки, зокрема критерії, що стосуються тварин, можуть бути корисними показниками добробуту тварин. Використання цих показників і відповідних порогових значень має бути адаптоване до різних систем, у яких вирощуються свині, таких як регіональні відмінності, стан здоров'я тварин стада, порода чи міжпородне схрещування свиней, та кліматичні умови. Слід також враховувати доступні ресурси й структуру системи вирощування. Ці критерії можна розглядати, як інструменти для моніторингу ефективності розведення й управління, враховуючи, що вони здатні впливати на добробут тварин.
- Поведінка
Певна поведінка свиней, наприклад гра чи повискування є показниками задовільного добробуту й стану здоров'я тварин. Певна інша поведінка може свідчити про проблеми з добробутом і станом здоров'я тварин. Це може включати раптове припинення рухів, намагання втекти, зміни в споживанні корму й води, неспецифічна рухова поведінка чи поза, залежування, положення та поза лежачої тварини, ненормальна частота дихання й задишка, кашель, тремтіння й скупчення, повискування й часті позиви, антагоністична поведінка (включаючи агресію), стереотипна, апатична чи інша ненормальна поведінка.
Як правило, середовище, що викликає стереотипи, також має шкідливий вплив на добробут тварин. Хоча зазвичай вважається, що стереотипи вказують на низький рівень добробуту тварин, у деяких випадках зв’язок між стереотипами й стресом слабкий. Таким чином, стрес, спричинений фрустрацією, можна частково виправити, якщо сама поведінка зменшує мотивацію, що лежить в її основі. Таким чином, стадна поведінка демонструє стереотипи, де свині швидше адаптуються в стаді, аніж свині наодинці. Стереотипи, однак, вказують на проблему, що або зараз впливає на тварину, чи на стару проблему, що була вирішена. Як і з іншими показниками, слід бути обережним, коли стереотипи використовуються як показник добробуту тварин у відриві від інших показників.
- Рівень захворюваності
Рівень захворюваності на інфекційні хвороби та метаболічні стани, кульгавість, перинатальні та післяопераційні ускладнення, травми та інші форми прояву хвороб й патологічних станів, що перевищують визнані порогові значення, можуть бути прямим чи непрямим показником добробуту тварин на рівні стада. Важливо розуміти причини хвороб чи синдромів, щоб виявити можливі проблеми з добробутом тварин. Мастит і метрит, локалізовані проблеми з кінцівками й копитцями, виразки на плечах у свиноматок, ураження шкіри, респіраторні захворювання й хвороби травлення також є особливо важливими проблемами стану здоров'я тварин для свиней. Додатковими джерелами інформації можуть бути системи підрахунку балів, наприклад ті, що призначені для оцінювання стану здоров'я тварин, кульгавості й травм, а також дані, зібрана на бійнях/скотобійнях.
Результати клінічних і патологоанатомічних досліджень слід використовувати як показники захворюваності, травм та інших розладів, що здатні вплинути на добробут тварин.
- Рівень смертності й вибракування
Показники смертності й вибракування впливають на тривалість продуктивного життя і, як і показники захворюваності, здатні бути прямими чи непрямими показниками добробуту тварин на рівні стада. Залежно від системи виробництва, рівень смертності й вибракування можна уточнити аналізуючи причини загибелі й вибракування у часі й просторі. Показники смертності й вибракування, та їх причини, мають регулярно реєструватися, наприклад щоденно й використовуватися для моніторингу, наприклад за місяць чи рік.
Патологоанатомічний розтин трупів тварин корисний для уточнення причин смерті тварин.
- Зміни маси тіла й стану організму
Різниця в прирості, у тварин, що ростуть, від очікуваної швидкості росту особливо помітна, а також раптова втрата ваги, є показниками проблеми зі станом здоров'я й добробуту тварин.
Анатомофізіологічні показники, що значно відхиляється від допустимих меж, або значні відмінності між тваринами в стаді, а також зниження репродуктивної здатності дорослих свиней, теж можуть бути показником погіршення добробуту й стану здоров'я тварин.
- Племінна продуктивність
Репродуктивна здатність може бути показником добробуту й стану здоров'я тварин. Низька репродуктивна здатність у порівнянні з очікуваними показниками для певної породи чи кросу, може свідчити про проблеми з добробутом тварин.
Наприклад:
- низький рівень зачаття,
- високий рівень абортів,
- метрити й мастити,
- мала величина приплоду (кількість пологів),
- низька кількість народжених живими поросят,
- високий рівень мертвонароджених чи муміфікованих плодів.
- Зовнішній вигляд
Зовнішній вигляд може бути показником стану здоров'я й добробуту тварин. Клінічні ознаки, що вказують на погіршення добробуту тварин, включають:
- анатомофізіологічні показники за межами допустимого діапазону,
- наявність ектопаразитів,
- втрата шерсті чи ненормальна текстура,
- надмірне забруднення фекаліями,
- відхилення в кольорі шкіри, включаючи сонячні опіки,
- запалення, рани чи травми,
- виділення (наприклад, з носа чи очей, включаючи плями від сліз),
- аномалії кінцівок і копитець,
- ненормальна постава (наприклад, вигнута спина й опущена голова),
- виснаження чи зневоднення організму.
- Реакції на поводження
Неналежне поводження чи недостатній контакт з людьми здатні призвести до появи страху й страждання у свиней. Страх перед людьми свідчить про проблеми зі станом здоров'я й добробуту тварин. Показниками страху є:
- ознаки поганих взаємин між людьми й тваринами, проявляються явним уникненням зацікавлених сторін і ненормальним чи надмірним повискуванням свиней під час переміщення, чи коли з ними спілкується доглядач тварин,
- ковзання чи падіння тварин під час переміщення,
- травми, отримані під час обробок (забої, рвані рани й переломи).
- Кульгавість
Свині схильні до різноманітних інфекційних та неінфекційних захворювань опорно-рухового апарату. Ці розлади здатні спричиняти кульгавість і погіршення ходи. Кульгаві свині, чи свині з порушеннями ходи можуть мати труднощі з доступом до корму й води, а також відчувати біль і страждання. Проблеми опорно-рухового апарату можуть мати численні причини, такі як генетика, дієта, гігієна, якість ґрунту та інші фактори довкілля чи вирощування. Існує кілька систем оцінювання кульгавості свиней.
- Ускладнення після звичайних процедур
Деякі болісні чи потенційно болісні процедури, такі як кастрація хірургічним методом, купірування хвоста, підрізання чи сточування зубів, обрізання іклів, ідентифікація, кільцювання п'ятачка й догляд за копитцями, проводяться на свинях, щоб полегшити управління тваринами, відповідати ринковим чи екологічним вимогам, а також для підвищення безпеки людей чи захисту добробуту тварин.
Однак, якщо ці процедури не застосовуються належним чином, добробут і стан здоров'я тварин можуть бути невиправдано скомпрометовані.
Показниками проблем, пов'язаних із цими процедурами, можуть бути наступні:
- післяопераційне зараження й набряк,
- кульгавість після операції,
- поведінка, що свідчить про біль, страх, чи інші страждання,
- підвищений рівень захворюваності, смертності й вибракування,
- зменшення споживання корму й води,
- погіршення стану організму після процедури й втрата ваги.
Стаття 7.13.5. Рекомендації
Забезпечення добробуту свиней залежить від низки факторів, пов’язаних з управлінням розведенням, включаючи проектування системи розведення, управління середовищем проживання й практикою поводження з тваринами, що має включати відповідальний підхід до розведення й підтримання належного догляду. У будь-якій системі можуть виникати серйозні проблеми, якщо не вистачає одного чи кількох із цих факторів.
Положення Статей 7.13.6. - 7.13.27. надають рекомендації щодо заходів відносно свиней.
Кожна рекомендація в положеннях Статей 7.13.6. - 7.13.24. містить перелік відповідних критеріїв оцінювання (чи вимірюваних показників) відхилень, що стосуються тварин, взятих з положень Статті 7.13.4. Це не виключає використання інших критеріїв (чи вимірюваних показників) там, де і коли це доцільно.
Стаття 7.13.6. Навчання персоналу
За свинями має доглядати достатня кількість персоналу, який разом володіє вміннями, знаннями й навичками, необхідними для забезпечення добробуту й стану здоров'я тварин.
Усі доглядачі свиней, мають володіти навичками, що відповідають їхнім обов’язкам, набутими шляхом інституційного навчання або через практичний досвід. Це потребує від них розуміння і володіння навичками у сфері поводження з тваринами, годівлею, методами управління репродукцією, поведінкою, біозахистом, розпізнанням ознак захворювання й погіршення добробуту тварин, таких як стрес, страждання, біль та дискомфорт, а також засобами їх усунення.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- реакції на поводження,
- зовнішній вигляд,
- поведінка,
- зміна маси тіла,
- стан здоров'я тварини,
- репродуктивна здатність,
- кульгавість,
- рівень захворюваності, смертності й вибракування,
- ускладнення після звичайних процедур.
Стаття 7.13.7. Обробка й перевірка
Доглядачі тварин, які позитивно ставляться до поводження зі свинями та догляду за ними, ймовірно, позитивно вплинуть на добробут тварин. Це можна виявити за часом, який потрібен тваринам, щоб довіритися людині, відстані, яка їх розділяє, або їх здатності взаємодіяти з людьми.
Коли свині повністю залежать від людей, за ними слід доглядати й спостерігати принаймні раз на день, щоб забезпечити їх ресурсами для задоволення їх основних потреб, таких як корм і вода, а також виявити можливі проблеми з добробутом і станом здоров'я тварин.
Певних тварин, таких як супоросні свиноматки, новонароджені, нещодавно відлучені поросята, щойно зібрані в стадо підсвинки й свиноматки, хворі чи поранені свині, а також тварини з ненормальною поведінкою, як, наприклад кусання хвоста, слід перевіряти частіше.
Якщо помічено хворих чи травмованих свиней, компетентним доглядачам тварин варто невідкладно надати їм належне лікування. Якщо доглядачі тварин не в змозі надати належну допомогу, слід звернутися до ветеринара.
Рекомендації щодо поводження зі свинями наведені також в положеннях Глави 7.3. зокрема, допоміжні засоби, щоб змусити свиней рухатися, що здатні спричинити біль і страждання (наприклад, електричні штифти), слід використовувати лише тоді, коли інші методи виявилися неефективними, та за умови, що тварина здатна вільно пересуватися та має куди втекти від інструменту стимуляції.
Слід уникати використання електричних штифтів (див. також пункт 3 Статті 7.3.8.), ними не варто повторно стимулювати тварину, та застосовувати до чутливих ділянок тіла, таких як вим’я, морда, очі, ніс, вуха чи ділянок ануса і геніталій. Доглядачі тварин, мають бути уважними до ознак стресу у свиней і знати, коли слід послабити тиск (надавши свиням більше часу і простору), щоб зменшити рівень ризику травмування.
Бажано обмежити вплив на свиней різких рухів, гучних звуків чи зміни візуальних контрастів, щоб запобігти страху та стресовим реакціям. Не слід поводитися зі свинями неналежним чином чи агресивно (наприклад, бити ногами, кидати, штовхати, скидати, ходити по них, тримати чи тягнути за передні кінцівки, вуха чи хвіст). Під час догляду, свиням, що страждають слід негайно надати допомогу.
Свиней не слід утримувати довше, ніж це потрібно, і слід використовувати лише відповідні й схвалені засоби фіксації.
Добре спроектовані й регулярно технічно обслуговувані виділені приміщення полегшують роботу.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- зовнішній вигляд,
- поведінка,
- зміни маси тіла і стану здоров'я тварини,
- реакції на поводження,
- репродуктивна здатність,
- кульгавість,
- рівень захворюваності, смертності й вибраковування.
Стаття 7.13.8. Болючі втручання
Певні процедури, такі як кастрація хірургічним методом, купірування хвоста, виривання чи сточування зубів, обрізка ікол, ідентифікація та кільцювання п'ятачка, ймовірно, зазвичай виконуються доглядачами тварин. Ці втручання мають виконуватися лише навченим персоналом, якщо вони потрібні для полегшення розведення тварин, задоволення вимог ринку чи пов’язаних з середовищем проживання, підвищенням особистої безпеки чи сприяння добробуту тварин.
Якщо ці процедури болісні чи здатні спричинити біль, то вони мають виконуватися таким чином, щоб звести до мінімуму біль, чи інші страждання тварини.
Варіанти покращення добробут тварин, пов’язані із цими втручаннями, включають міжнародно визнані «три R» (англійською):
- (replacement) «заміна» (наприклад, розведення інтактних чи імунокастрованих кабанчиків, а не кастрованих хірургічним методом),
- (reduction) «зменшення» (наприклад, купірування хвостів та за потреби обрізання іклів)
і - (refinement) «доопрацювання» (наприклад, забезпечення знеболення чи анестезії або їх поєднання за призначенням, чи під наглядом ветеринара).
Оваріектомію не слід проводити без анестезії й тривалого знеболення. Існує імунологічний засіб, що оборотно й ефективно пригнічує функцію яєчників у свиноматок. Слід заохочувати імунологічну профілактику тічки, щоб уникнути потреби оваріектомії.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- рівень ускладнень після звичайних процедур,
- показники захворюваності, смертності й вибракування,
- ненормальна поведінка,
- зовнішній вигляд і зміни ваги й стану тіла.
Стаття 7.13.9. Годівля й водопостачання
У будь-якій системі управління кількість кормів і поживних речовин для свиней залежить від таких факторів, як клімат, поживний склад і якість раціону, вік, стать, генетика, розмір і фізіологічний стан тварин (наприклад, супоросність, лактація, приріст) стан здоров'я тварин, швидкість росту, попередні рівні годівлі, рівень активності й фізичних навантажень.
Усі свині щодня мають отримувати достатню кількість і якість корму й поживних речовин, щоб кожна тварина могла:
- підтримувати стан здоров'я;
- задовольняти фізіологічні потреби;
і - задовольняти потреби уникаючи надмірної чи шкідливої конкуренції й травм під час пошуку корму й годівлі.
Корм і вода мають розподілятися таким чином, щоб уникнути надто високого чи згубного рівня конкуренції.
Свиней слід годувати раціоном з метою зниження ймовірності розвитку виразки шлунка (наприклад, збільшити кількість харчових волокон з високим вмістом клітковини чи зменшити кількість сирого протеїну).
Усі свині мають мати доступ до води в кількості, достатній для задоволення їхніх фізіологічних потреб, і безпечній відносно забруднювачів, небезпечних для стану здоров'я тварин. Швидкість потоку води в поїлках слід визначати залежно від віку тварини, стадії вирощування й умов довкілля.
У системах вільного вигулу, де свині мають певну автономію щодо вибору свого раціону, щільність поголів’я має бути адаптована до наявного запасу кормів у довкіллі.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- зміни маси тіла й стану здоров'я тварин,
- зміни зовнішнього вигляду (виснаження, зневоднення),
- зміни поведінки (антагоністична поведінка біля корит і поїлок, а також ненормальна поведінка, така як кусання хвоста),
- рівень захворюваності й смертності та норми вибракування.
Стаття 7.13.10. Збагачення оточення
Тваринам слід забезпечити середовище, що забезпечує певний ступінь складності, зручності маніпулювання й когнітивної стимуляції для заохочення вираження типової поведінки (наприклад, дослідження, пошук корму шляхом риття, кусання та жування матеріалів, крім корму, взаємодія зі стадом), й зменшення ненормальної поведінки (наприклад, кусання за вуха, хвіст, кінцівки й боки, апатична поведінка) й покращення їх фізичного та психічного стану здоров'я.
Свиням слід забезпечити збагачені корми, щоб підвищити їх добробут шляхом покращення їх фізичного середовища й комфортного оточення, наприклад:
- достатня кількість відповідних матеріалів, щоб задовольняти свої вроджені потреби й досліджувати та шукати корм (їстівні матеріали), жувати (матеріали, що можна гризти), ритися (шукати матеріали, що можна гризти) та маніпулювати матеріалами. Новизна також є важливим елементом для підтримання інтересу, викликаного доступними матеріалами;
- комфортне оточення, що передбачає утримання свиней в стаді чи індивідуально, підтримуючи зоровий, нюховий та слуховий контакт з іншими свинями;
- позитивні контакти з людьми (наприклад, регулярний безпосередній фізичний контакт у поєднанні з позитивними подіями, що можуть включати годування, погладжування, розтирання, чухання і голосові звернення, коли з’являється така нагода).
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- зовнішній вигляд (травми),
- поведінка (стереотипи, кусання хвоста),
- зміни маси тіла й стану здоров'я тварин,
- реакції на поводження,
- репродуктивна здатність,
- кульгавість,
- рівень захворюваності,
а також - показники смертності й вибракування.
Стаття 7.13.11. Запобігання ненормальній поведінці
У свинарстві існує низка відхилень від норми, яким можна запобігти чи звести до мінімуму шляхом запровадження відповідних управлінських процедур.
Багато з цих проблем багатофакторні; і щоб максимально зменшити їх частоту, необхідно з'ясувати умови й середовище проживання свиней та різні фактори управління розведенням. Серед процедур вирощування, що, ймовірно, зменшать виникнення деяких із цих проблем в поведінці свиней, можна назвати:
- Стереотипи жування (наприклад, жування бруска, удаване жування, надмірне споживання води) можна зменшити шляхом збагачення середовища й збільшення часу годівлі та вмісту клітковини в раціоні чи грубих кормів.
- Відкушування хвостів можна зменшити, забезпечивши тварин відповідними матеріалами для збагачення середовища та відповідним раціоном (що запобігає дефіциту мінералів чи незамінних амінокислот), а також уникаючи високої щільності поголів’я й рівня конкуренції за доступ до ресурсів, таких як корм і вода. Інші фактори, що слід враховувати, включають особливості тварин (порода, генетика, стать) і комфортне оточення (розмір стада та поєднання тварин різного походження), загальний стан здоров'я тварин, температурний комфорт і якість повітря.
- Поведінці, що називається «штовхання п'ятачком» (ритмічні рухи мордою вгору-вниз по тілу тварини) і смоктання чи кусання вух, можна запобігти, відстрочивши вік відлучення й забезпечивши поросят твердим корм до відлучення, щоб уникнути різкої зміни корму.
- Кусанню за вульву можна запобігти, знизивши конкуренцію за ресурси, включаючи корм і воду, й зменшивши розмір стада.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- зовнішній вигляд (травми),
- поведінка (ненормальна поведінка),
- рівень захворюваності, смертності й вибракування,
- репродуктивна здатність,
а також - зміни маси тіла й стану здоров'я тварин.
Стаття 7.13.12. Споруди (включаючи системи вирощування на відкритому повітрі)
Плануючи нові приміщення для утримання свиней чи модифікуючи наявні, слід отримати професійну консультацію, щоб проект враховував стан здоров'я й добробут тварин.
Споруди й приміщення в них мають бути спроектовані, побудовані та регулярно перевірятися й підтримуватися таким чином, щоб зменшити ризик травмування, захворювання й стресу для свиней. Об’єкти мають забезпечувати безпечне й ефективне розведення й переміщення свиней в гідних умовах. У системах, де свині можуть зазнавати несприятливих погодних умов, їх слід забезпечити доступом до укриття, щоб уникати перегрівання чи переохолодження й сонячних опіків.
Необхідно передбачити окремий загін чи зону (ізолятор), де можна ізолювати доглядати й контролювати хворих чи поранених тварин або тварин з ненормальною поведінкою. Для деяких тварин може знадобитися індивідуальне стійло. Якщо існує спеціальний простір, він має відповідати всім потребам тварини, оскільки, лежачі чи кульгаві тварини або тварини з серйозними травмами можуть потребувати додаткової підстилки чи іншого типу покриття підлоги з вільним доступом до води й корму.
Постійне утримання свиней в загонах не має бути частиною звичної практики систем утримання.
Добробуту тварин і задовільних результатів стану здоров'я тварин можна досягти в різних типах систем утримання. Проектування й управління системою є важливими елементами досягнення цих результатів.
Супоросні свиноматки й підсвинки, як і інші свині, є тваринами, що віддають перевагу комфортному оточенню і проживанню в стаді, тому супоросних свиноматок і підсвинків бажано утримувати в стаді. Кнурів, можливо, доведеться утримувати в індивідуальних станках.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- зовнішній вигляд (травми),
- поведінка,
- зміни маси тіла й стану здоров'я тварин,
- реакції на поводження,
- репродуктивна здатність,
- кульгавість,
- рівень захворюваності,
а також - рівень смертності й вибракування.
Стаття 7.13.13. Виділений простір
Доступний простір має враховувати різні зони: для лежання, стояння, годування й видалення екскрементів. Щільність посадки має позитивно впливати на поведінку свиней чи час, який вони проводять лежачи.
Недостатність й невідповідність простору здатні збільшити частоту стресів і травм та вплинути на швидкість приросту, коефіцієнт конверсії корму, відтворення та певну поведінку, таку як переміщення, відпочинок, споживання корму й води, антагоністичну й ненормальну поведінку.
- Утримання групами
На доступну площу і добробут свиней здатні впливати різні фактори, такі як температура, вологість, тип ґрунту й системи годівлі. Всі свині мають мати можливість одночасно лежати, стояти й вільно пересуватися. Необхідно забезпечити достатній простір, щоб забезпечити тваринам доступ до корму й води, розділити зони відпочинку й дефекації та уникати агресивних однорангових тварин.
Системи утримання групами мають забезпечувати достатній простір і можливості для уникнення чи втечі від потенційних нападників.
Якщо спостерігається надто агресивна поведінка свиней, її слід скоригувати, збільшенням доступного простору й встановленням перешкод, де це можливо, чи відокремити агресивних тварин.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- зменшення чи зміна маси тіла й стану здоров'я тварин,
- збільшення антагоністичної й ненормальної поведінки, наприклад, кусання хвоста,
- травми,
- рівень захворюваності, смертності й вибракування,
а також - зовнішній вигляд (наприклад, забруднення шкіри ненормально великою кількістю фекалій).
- Індивідуальні станки
Свиней слід утримувати в індивідуальних станках лише за необхідності. Місця в цих індивідуальних станках має бути достатньо для того, щоб тварини могли зручно стояти, повертатися й лежати в природному положенні, а також мають бути передбачені окремі зони для дефекації, відпочинку й годівлі.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- зростання розладів поведінки (стереотипів),
- зростання рівня захворюваності, смертності й вибракування,
а також - зовнішній вигляд (наприклад, забруднення шкіри ненормально великою кількістю фекалій, травми).
- Станки й клітки
Станки для годівлі, осіменіння й супоросності та клітки для опоросу мають мати достатні розміри, щоб свині в них могли:
- стояти в природній позі, не торкаючись бічних стінок стійла чи клітки,
- стояти в природній позі, не торкаючись штанг над собою,
- стояти в природній позі, не торкаючись одночасно обох кінців стійла чи клітки,
- зручно лежати на боці, не турбуючи свиней у сусідньому станку й не травмуючись іншою твариною, за винятком стійл, що використовуються виключно для годівлі.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- зовнішній вигляд (наприклад, травми),
- підвищена ненормальна поведінка (стереотипи),
- репродуктивна здатність,
- кульгавість,
- рівень захворюваності (наприклад, поросят),
а також - рівень смертності й вибракування (наприклад, поросят).
Стаття 7.13.14. Підлога, підстилка й поверхні для відпочинку
У всіх виробничих системах свиням потрібне зручне, добре дреноване, сухе місце для відпочинку, за винятком ситуацій, коли використовуються розпилювачі чи випарники, щоб уникнути перегрівання чи переохолодження.
Догляд за підлогою у закритих виробничих системах може мати значний вплив на добробут свиней. Підлоги, ящики для сміття, зони відпочинку й відкриті вигульні майданчики слід прибирати відповідно до умов, щоб забезпечити належну гігієну, комфорт та знизити ризик захворювань і травм. Місця з надмірним накопиченням фекалій не придатні для відпочинку.
Підлога має бути спроектована таким чином, щоб знизити ковзання й падіння, сприяти хорошому стану копитець і знизити ризик травмування.
Ухил підлоги має дозволяти відводити рідини й запобігати їх накопиченню.
Нахил підлоги має дозволяти рідині стікати, а не збиратися в калюжі.
У системах вільного вигулу свиней, вигул слід чергувати між загонами й пасовищами, щоб забезпечити належну гігієну та максимально знизити ризик захворювання.
Якщо передбачена підстилка чи гумові килимки, їх слід підтримувати в належному стані, щоб забезпечити свиней чистою, сухою й зручною лежанкою.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- зовнішній вигляд (наприклад, травми, наявність забруднення шкіри фекаліями й бурсити),
- рівень кульгавості й захворюваності (наприклад, проблеми з диханням й зараження систем відтворення).
Стаття 7.13.15. Якість повітря
Хороша якість повітря й ефективна вентиляція важливі для стану здоров'я й добробуту свиней і зменшують ризик респіраторного дискомфорту, захворювань і ненормальної поведінки. Пил, токсини, мікроорганізми й шкідливі гази, включаючи аміак, сірководень і метан, що утворюються внаслідок розкладання відходів тваринництва, здатні створювати проблеми в закритих системах утримання.
На якість повітря в системах утримання свиней в приміщеннях значною мірою впливають управління й конструкція приміщень. На склад повітря впливають щільність поголів’я, кількість свиней, підлоги, підстилка, утилізація відходів, конструкція приміщень й системи вентиляції.
Належна вентиляція без протягів, особливо для молодняку, важлива для ефективної терморегуляції у свиней та запобігання накопиченню утворюваних газів (переважно аміаку й сірководню), в тому числі й тих, що виділяються з гною, та пилу в приміщеннях для утримання свиней. Концентрація аміаку в закритих приміщеннях не має перевищувати 25 ppm. Корисним показником є те, що якщо якість повітря на висоті свиней неприємна для людини, то дуже ймовірно, що це також проблема і для свиней.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- рівень захворюваності, смертності й вибракування,
- зовнішній вигляд (виділення з носа чи очей),
- поведінка (зокрема, частота дихання, кашель і кусання за хвіст),
а також - зміна маси тіла й стану здоров'я тварин.
Стаття 7.13.16. Температурне середовище
Хоча свині здатні акліматизуватися до певного діапазону температур довкілля, особливо коли породи й утримання пристосовані до очікуваних умов, раптові зміни температури здатні викликати перегрівання від спеки чи переохолодження від холоду.
- Перегрівання
Перегрівання є серйозною проблемою у свинарстві. Воно здатне спричинити значний дискомфорт, зниження приросту ваги та плідності чи раптову загибель.
На ризик перегрівання свиней впливають фактори довкілля, включаючи температуру повітря, сонячну радіацію, відносну вологість, швидкість вітру, інтенсивність повітрообміну, щільність поголів’я свиней, наявність затінених ділянок та калюж у системах вільного вигулу, а також фактори, пов’язані з тваринами, як-от порода, вік і стан здоров'я тварин.
За певної температури, найважчі свині найбільш сприйнятливі до перегріву.
Доглядачі тварин, мають знати про ризики, пов’язані з перегріванням у свиней, і знати порогові значення температури й вологості, що потребуватимуть вжиття відповідних заходів. Якщо ризик перегрівання досягає занадто високого рівня, доглядачі тварин мають пустити в дію план екстрених заходів на випадок надзвичайної події, що визначає пріоритет доступу до додаткових місць поливу і може включати підготовку затінених місць і калюж у системах вільного вигулу, вентилятори, зменшення щільності поголів’я свиней, системи охолодження водою (зрошення чи туман), а також системи охолодження, що відповідають місцевим умовам.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- поведінка (споживання корму й води, частота дихання, задишка, пози та патерни лежання, антагоністична поведінка),
- зовнішній вигляд (наявність фекалій на шкірі, сонячні опіки),
- репродуктивна здатність,
а також - рівень захворюваності, смертності й вибракування.
- Переохолодження
Свиней слід захищати від переохолодження, коли умови їх утримання здатні поставити під загрозу добробут тварин, особливо новонароджених і поросят, а також інших тварин з ослабленою фізіологією (наприклад, хворих). Теплоізоляція, додаткова підстилка, нагрівальні мати чи лампи, а для систем вільного вигулу – природні чи штучні укриття можуть розглядатися як захист.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- рівень захворюваності, смертності й вибракування,
- зовнішній вигляд (тремтіння),
- поведінка (зокрема, ненормальні пози, тремтіння й скупчення),
а також - зміни маси тіла й стану здоров'я тварин.
Стаття 7.13.17. Шум
Слід уникати впливу на свиней раптових чи тривалих гучних звуків, щоб запобігти підвищенню агресії, стресу й страху. Вентилятори, обладнання для подачі корму й інше обладнання, розташоване всередині чи поза приміщенням, має проектуватися, розташовуватися, використовуватися й обслуговуватися таким чином, щоб створювати якомога менше шуму.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- поведінка (наприклад, втеча й ненормальне чи надмірне повискування),
- зовнішній вигляд (наприклад, травми),
- репродуктивна здатність,
- зміни маси тіла й стану здоров'я тварин.
Стаття 7.13.18. Освітлення
Рівень освітлення в приміщеннях має бути достатнім для того, щоб усі свині могли бачити одна одну, спостерігати оточення та проявляти інші моделі поведінки, характерні для певного виду. Освітлення також має бути достатнім, щоб дозволити персоналу відстежувати поведінку тварин. Режим освітлення має бути таким, щоб запобігти проблемам зі станом здоров'я тварин та їх поведінкою. Він має відповідати 24-годинному циклу і включати достатньо тривалі періоди безперервного освітлення й темряви (бажано принаймні 6 годин на кожен період).
Джерела штучного світла мають бути розташовані так, щоб не заважати свиням.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- поведінка (локомоторна поведінка),
- рівень захворюваності,
- репродуктивна здатність,
- зовнішній вигляд (травми),
а також - зміни маси тіла й стану здоров'я тварин.
Стаття 7.13.19. Опорос і лактація
Супоросним свиноматкам і свинкам потрібен час, щоб пристосуватися до місця для опоросу. Бажано, по можливості, забезпечити їх матеріалом для будівництва гнізда хоча б за добу до опоросу. З наближенням очікуваного часу опоросу слід частіше наглядати за свиноматками й свинками. Деякі потребують допомоги під час опоросу, й тому важливо мати достатньо місця та компетентний персонал, здатний втрутитися.
Приміщення, де відбувається опорос, має забезпечувати комфорт, тепло та захист поросят.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- смертність і вибракування (поросят, свиноматок і свинок),
- рівень захворюваності (метрит і мастит),
- поведінка (стан збудження й агресії відносно поросят),
- репродуктивна здатність,
- зовнішній вигляд (травми).
Стаття 7.13.20. Відлучення
Відлучення є дуже стресовим періодом у житті свиноматок і поросят, тому необхідний правильний догляд. Проблеми, пов'язані з відлученням, зазвичай пов'язані з розміром і фізіологічною зрілістю поросяти.
Відлучених поросят слід перемістити в чисте, продезінфіковане приміщення, окремо від місця утримання свиноматок, щоб мінімізувати ризик зараження поросят.
Поросят слід відлучати у віці трьох тижнів чи старше, якщо інше не рекомендовано ветеринаром з метою боротьби з хворобами. Системи раннього відлучення потребують належного догляду за поросятами та їх годівлею.
Відкладення відлучення до чотиритижневого віку чи пізніше може мати кілька переваг, таких як покращення кишкового імунітету, зменшення діареї й застосування протимікробних засобів.
Незалежно від віку, поросята з низькою вагою потребують більшого догляду, і для них може бути корисним утримання невеликими групами в спеціальних загонах, поки в хорошому стані їх не переведуть в основну зону вирощування.
Нещодавно відлучені поросята сприйнятливі до хвороб, тому важливо дотримуватися гігієнічних протоколів високого рівня та відповідного раціону. Приміщення, де розміщені поросята після відлучення, має бути чистим, сухим і теплим.
За всіма щойно відлученими поросятами слід ретельно спостерігати впродовж двох перших тижнів після відлучення, щоб виявити будь-які ознаки незадовільного стану здоров'я тварин чи надмірного стресу.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- рівень смертності й вибракування (поросят),
- рівень захворюваності (респіраторні хвороби, діарея),
- поведінка (штовхання живота й смоктання вух),
- зовнішній вигляд (травми),
а також - зміни маси тіла та стану здоров'я тварин.
Стаття 7.13.21. Групування
Формування змішаних груп свиней, що раніше не контактували, здатне призвести до зіткнень, спрямованих на встановлення ієрархії домінування: тому рекомендується за звичай уникати формування змішаних груп тварин різного походження. У разі створення змішаних груп необхідно застосувати стратегії з обмеження агресії. Слід наглядати за тваринами після формування груп і втручатися у разі прояву серйозної чи тривалої агресії, для застереження стресу й появі травм.
Заходи спрямовані на запобігання бійок і травматизму можуть включати:
- забезпечення додаткового простору й неслизької підлоги,
- годування перед формування змішаних груп,
- годування на підлозі в зоні формування змішаних груп,
- забезпечення соломою чи іншою підстилкою в зоні формування змішаних груп,
- забезпечення можливостей для втечі й схованки від інших свиней, наприклад, візуальні перешкоди,
- формування змішаних груп із раніше знайомих тварин, за можливості,
- формування змішаних груп молодняку якнайшвидше після відлучення,
- уникнення додавання однієї чи невеликої кількості тварин до більшої раніше сформованої групи.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- рівень захворюваності, смертності й вибракування,
- поведінка (антагоністична),
- зовнішній вигляд (травми),
- репродуктивна здатність,
а також - зміни маси тіла й стану здоров'я тварин.
Стаття 7.13.22. Генетичний відбір
При виборі породи чи схрещування для даної ділянки, чи виробничої системи, окрім продуктивності й швидкості росту, варто враховувати стан здоров'я й добробуту тварин.
Селекція в розведенні здатна покращити добробут свиней, наприклад, шляхом селекції для покращення поведінки свиноматок, життєздатності поросят, темпераменту й стійкості до стресу та хвороб, а також на зменшення кусання хвостів та агресивної поведінки. Врахування генетичних характеристик, пов’язаних зі стадною поведінкою в програмах розведення, також може допомогти обмежити негативну стадну взаємодію з оточенням і збільшити позитивну, а також мати значний позитивний вплив на тварин, що утримуються в групах.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- зовнішній вигляд,
- поведінка (наприклад, материнська й антагоністична поведінка),
- зміни маси тіла й стану здоров'я тварин,
- реакції на поводження,
- репродуктивна здатність,
- кульгавість,
- рівень захворюваності,
а також - рівень смертності й вибракування.
Стаття 7.13.23. Захист від хижаків й членистоногих
При вільному вигулі й змішаних системах утримання, свиней необхідно захищати від хижаків.
Та, за можливості, особливо, в період розмноження членистоногих, свиней також слід захищати від надмірної кількості мух і комарів.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- рівень захворюваності, смертності й вибракування,
- поведінка й зовнішній вигляд (укуси).
Стаття 7.13.24. Біозахист і здоров'я тварин (біозахист і профілактика хвороб)
Плани біозахисту слід розробляти, впроваджувати й оновлювати, беручи до уваги найкращий можливий стан здоров'я тварин стада, наявні ресурси й інфраструктуру та ризики захворювання. Для хвороб списку СОЗТ, ці плани мають відповідати положенням Наземного кодексу.
Плани біозахисту мають передбачати контроль за основними джерелами й шляхами поширення збудників, зокрема:
- введенням в стадо, зокрема тварин різного походження,
- спермою,
- іншими домашніми тваринами, тваринами дикої фауни й членистоногими,
- людьми, включаючи гігієнічні практики,
- обладнанням, включаючи транспортні засоби, інструменти й установки,
- повітрям, водою, кормами й підстилкою,
- відходами, включаючи гній та утилізацію трупів тварин.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- рівень захворюваності, смертності й вибракування,
- репродуктивна здатність,
- зміни у вазі й стані здоров'я тварин,
- зовнішній вигляд (ознаки захворювання).
Управління здоров'ям тварин має оптимізувати стан здоров'я й добробут свиней у стаді. Це включає профілактику, лікування та боротьбу з хворобами й розладами, що здатні вплинути на стадо (зокрема, респіраторними, репродуктивними й кишковими).
Важливо мати ефективні програми профілактики та лікування цих хвороб і розладів, розроблені за схвалення ветеринара. Ці програми мають включати протоколи біозахисту й карантину, акліматизацію свиней-замінників, вакцинацію та належне поводження з молозивом, записи оновлення даних про виробництво (наприклад, кількість свиноматок, поросят на свиноматку й на рік, коефіцієнт конверсії корму, маса тіла при відлученні), показники захворюваності, смертності й вибракування, а також медикаментозне лікування. Доглядачі тварин мають постійно оновлювати ці дані. Регулярний моніторинг цих даних полегшує управління розведенням і дозволяє завчасно виявляти проблемні ділянки, що потребують втручання.
Для боротьби з інвазіями (наприклад, ендо-, ектопаразитами та найпростішими), комахами та гризунами слід запровадити відповідну програму моніторингу, контролю й лікування. Кульгавість може бути проблемою для свиней. Доглядачі тварин мають стежити за станом копитець і кінцівок і вживати заходів для запобігання кульгавості й підтримання хорошого стану копитець і кінцівок.
Доглядачі тварин мають вчасно розпізнати специфічні ознаки хвороби, болю, чи інших страждань, таких як кашель, аборт, діарея, зміни в руховій поведінці чи апатію, а також неспецифічні ознаки, такі як зменшення споживання корму й води, зміну ваги й стану тіла тварини, поведінки чи ненормального вигляду.
Свині з груп підвищеного ризику потребують частішого огляду доглядачами тварин. Якщо доглядачі тварин підозрюють наявність захворювання чи не можуть усунути причини недуги, болю, чи інших страждань самостійно, вони мають звернутися за порадою до тих, хто має відповідну підготовку й досвід, наприклад, до ветеринарів чи інших кваліфікованих консультантів, залежно від обставин.
Свиней, не здатних рухатися самостійно, слід транспортувати чи переміщувати лише у разі крайньої потреби, для лікування, одужання чи встановлення діагнозу. Такі переміщення слід виконувати з великою обережністю, використовуючи методи, що уникають підйому чи перетягування тварин у такий спосіб, що спричиняє додатковий біль, страждання чи загострення травми.
Доглядачі тварин також мають бути компетентними, щоб оцінити, чи придатні тварини для транспортування, як описано в положеннях Глави 7.3.
У разі хвороби чи травми, коли лікування не дало результатів, є неможливим чи одужання малоймовірне (наприклад, свині, що не здатні встати без сторонньої допомоги чи відмовляються від корму й води), чи терплять сильний біль, що неможливо полегшити, тварину слід якнайшвидше вимушено забити, відповідно до положень Глави 7.6.
Критерії (чи вимірювані показники) відхилень, що стосуються тварин:
- рівень захворюваності, смертності й вибракування,
- репродуктивна здатність,
- поведінка (апатія),
- кульгавість,
- зовнішній вигляд (травми),
а також - зміни маси тіла й стану здоров'я тварин.
- Плани заходів за надзвичайних подій у випадках спалахів хвороб
Плани заходів за надзвичайних подій мають охоплювати заходи щодо управління господарством у разі спалаху хвороби, відповідно до державних програм і рекомендацій ветеринарних служб.
Стаття 7.13.25. Плани заходів на випадок надзвичайних подій
Збій систем постачання електрики, води чи корму здатний поставити під загрозу добробут тварин, тому виробники свинини мають заздалегідь розробити плани заходів на випадок надзвичайних подій. Ці плани можуть включати наявність аварійної сигналізації при появі несправностей, резервних генераторів, контактних даних постачальників основних послуг, можливість зберігання води на фермі, доступ до послуг водопостачання, зберігання резерву кормів на фермі та альтернативних джерел постачання кормів.
Профілактичні заходи на випадок надзвичайних подій мають базуватися на засобах, а не на результатах. Сигналізація й резервні системи мають регулярно перевірятися.
Плани заходів на випадок надзвичайних подій мають бути деталізовані й доведені до відома всіх відповідальних сторін.
Стаття 7.13.26. Запобігання стихійним лихам
Мають бути розроблені плани мінімізації та пом’якшення наслідків стихійного лиха (наприклад, землетрусу, пожежі, повені, хуртовини та урагану). Такі плани можуть включати процедури евакуації, визначення височин, утримання аварійних запасів кормів і води, зменшення поголів’я й умертвіння тварин, за потреби.
Процедури вимушеного умертвіння хворих чи поранених свиней мають бути частиною плану боротьби зі стихійним лихом й відповідати положенням Глави 7.6.
Посилання на плани заходів на випадок надзвичайних подій також можна знайти в положеннях Статті 7.13.25.
Стаття 7.13.27. Вимушене умертвіння
Залишати хвору чи травмовану тварину без догляду неприйнятно. Тому, коли свині хворі чи травмовані, слід провести швидку діагностику, щоб визначити, чи слід їх лікувати, чи вимушено умертвити.
Опис прийнятних методів вимушеного умертвіння свиней див. у положеннях Глави 7.6.
Господарство має мати задокументовані процедури й необхідне обладнання для вимушеного умертвіння свиней на фермі. Персонал має бути навченим процедурам вимушеного умертвіння, що відповідають кожному класу свиней.
Причини для вимушеного умертвіння можуть включати:
- надзвичайне виснаження, ослаблені свині, що не здатні рухатися чи ризикують стати інвалідами,
- важке травмування чи не здатність рухатися, свині не встають, відмовляються пити чи поїдати корм або не піддаються лікуванню,
- швидке погіршення стану здоров'я тварини, лікування якої виявилось неефективним,
- сильний біль, що неможливо полегшити,
- множинний септичний артрит з хронічним виснаженням,
- низька ймовірність виживання недоношених поросят, що мають вроджений виснажливий дефект,
а також - заходи, вжиті в рамках боротьби з надзвичайними подіями.
nb: вперше прийнято у 2018 році; останнє оновлення прийнято у 2019 році.