Світова організація здоров’я тварин (СОЗТ)

Глава 4.8. ПОВОДЖЕННЯ, УТИЛІЗАЦІЯ Й ПЕРЕРОБЛЕННЯ ВІДХОДІВ ВОДНИХ ТВАРИН

Стаття 4.8.1. Вступ

Метою цієї глави є надання рекомендацій щодо зберігання, транспортування, утилізації та перероблення відходів водних тварин з метою управління ризиками для стану здоров'я водних тварин. Рекомендації у цій главі мають загальний характер. Вибір одного чи кількох рекомендованих методів має відповідати певному місцевому й державному законодавству.

Методи утилізації мають враховувати низку факторів, у тому числі причину смертності. Може бути доцільним провести оцінку ризику щодо варіантів утилізації.

У випадку забою водних тварин з метою боротьби з хворобами чи у випадку надзвичайно високої смертності, може знадобитися дозвіл компетентного органу чи нагляд з його боку.

У разі значної смертності водних тварин в аквакультурі чи в дикій фауні, слід повідомити компетентний орган, щоб можна було вжити необхідних заходів для утилізації загиблих водних тварин з метою мінімізації ризику можливого поширення хвороб водних тварин.

Стаття 4.8.2 Сфера застосування

Сфера застосування цієї глави охоплює відходи водних тварин, отримані в внаслідок: i) поточного обслуговування й експлуатації аквакультури; ii) перероблення на березі, незалежно від походження водних тварин; iii) масового забою з метою боротьби з хворобами водних тварин та iv) масової загибелі (у тому числі в дикій фауні).

Стаття 4.8.3. Визначення

Відходи водних тварин з високим ступенем ризику означає відходи водних тварин, що становлять чи здатні становити значний ризик для стану здоров'я водних тварин чи людей.

Відходи водних тварин з низьким ступенем ризику означає відходи водних тварин, що не належать до категорії відходів водних тварин значного рівня небезпеки.

Стаття 4.8.4. Управління

Компетентний орган має здійснювати нагляд за ефективною й результативною утилізацією відходів водних тварин. Для забезпечення безпечного поводження й утилізацією відходів водних тварин, необхідна співпраця між усіма відповідними установами та зацікавленими сторонами, що переймаються станом здоров'я водних тварин. У цьому контексті слід звернути увагу на такі аспекти:

1. доступ відповідного персоналу до фізичних засобів, логістики та даних у співпраці із зацікавленими сторонами, включаючи доступ компетентного органу до відходів водних тварин;
2. контроль за переміщенням водних тварин і повноваження робити винятки за дотримання основних умов біозахисту, наприклад, для транспортування відходів водних тварин в інше місце для утилізації;
3. визначення методу й місця утилізації, а також необхідного обладнання й устаткування компетентним органом за погодженням з іншими органами влади, включаючи державні організації, відповідальні за охорону здоров'я людей і довкілля.

Стаття 4.8.5 Зберігання, транспортування й маркування

Зібрані відходи водних тварин слід зберігати впродовж мінімально можливого часу; проте, якщо зберігання є необхідним, слід мати достатню місткість для очікуваної кількості відходів водних тварин, і компетентний орган може вимагати інших заходів.

Зона зберігання має бути відокремлена від об'єктів аквакультури й водойм, щоб мінімізувати ризик поширення збудників хвороб. Контейнери, для зберігання відходів водних тварин, мають бути надійними й герметичними, щоб запобігти контакту з водними тваринами, птахами чи іншими тваринами, й стороннім персоналом.

Відходи водних тварин від заражених водних тварин чи забруднені збудником хвороби, віднесеної до списку СОЗТ зазначеної у Водному кодексі, або з підозрою на це, не можуть перевозитися без дозволу компетентного органу. Компетентний орган може оцінити необхідність цієї умови на основі стану здоров'я водних тварин в країні-учасниці СОЗТ (наприклад, якщо хвороба, зазначена у Водному кодексі, є ензоотичною в країні-учасниці СОЗТ).

Якщо відходи водних тварин низького рівня небезпеки забруднюються відходами водних тварин з високим рівнем небезпеки, такі відходи слід вважати відходами водних тварин з високим рівнем небезпеки.

Контейнери, що використовуються для переміщення відходів водних тварин, мають бути герметичними й маркованими (мати етикетку) із зазначенням їх вмісту. Транспортування відходів водних тварин має супроводжуватися відповідною документацією з детальним описом про їх походження, вміст і пункт призначення, для забезпечення можливості відстеження в разі потреби.

Обладнання, що використовувалося для транспортування, слід очистити й продезінфікувати перед поверненням, як описано в положеннях Глави 4.4.

Стаття 4.8.6. Дозволи й експлуатаційні вимоги до заводів з утилізації відходів водних тварин

1. Вимоги до схвалення

Усі заводи з утилізації відходів водних тварин мають бути схвалені компетентним органом. Проте, виняток (без схвалення), може бути зроблено для заводів з утилізації відходів водних тварин, що переробляють лише відходи водних тварин з низьким рівнем ризику для виробництва продуктів, не призначених для споживання тваринами, якщо вони зареєстровані компетентним органом.

2. Умови для отримання дозволу

Для того, щоб отримати дозвіл на утилізацію відходів водних тварин, завод має відповідати таким умовам:

1. бути належним чином відокремленими від доріг загального користування, якими може поширюватися забруднення, інших об'єктів (таких як заклади аквакультури, бійні, переробні заводи) та від водойм, щоб мінімізувати ризик поширення збудників хвороб;
2. бути сконструйованим й обладнаним відповідно до вимог компетентного органу;
3. мати доступ до схвалених чи акредитованих лабораторій;
4. відповідати вимогам поводження з відходами водних тварин та продуктами із водних тварин, встановленими компетентним органом.

Будь-яка суттєва зміна заводу з утилізації має бути попередньо схвалена компетентним органом.

Схвалення має бути відкликане чи призупинене, якщо завод з утилізації більше не відповідає критеріям, встановленим компетентним органом.

3. Вимоги до експлуатації

Завод з утилізації має працювати з використанням процедур, що мінімізують ризик поширення збудників хвороб, і спрямованих на:

1. відокремлення чистих і брудних зон, що передбачає можливість врахування процесів виробництва і належних гігієнічних процедур для персоналу;
2. використання матеріалів і поверхонь, що легко миються й дезінфікуються;
3. обробку й перероблення відходів водних тварин без затримки, щойно вони отримані;
4. збір і дезінфекцію стічних вод перед виходом з приміщення;
5. вжиття заходів щодо запобігання доступу птахів, комах, гризунів та інших водних тварин на територію заводу з утилізації відходів водних тварин;
6. систему реєстрації та маркування матеріалів для цілей відстеження.

На заводах з утилізації відходів водних тварин має бути запроваджена система внутрішнього контролю для виявлення критичних точок і засобів їх контролю. Необхідно також створити загальну систему документації для внутрішнього контролю, що включає відбір зразків для контролю критичних точок.

Для перевірки дотримання мікробіологічних стандартів після перероблення відходів водних тварин слід проводити вибіркові перевірки партій. Продукти зі сміттєспалювальних заводів можуть бути звільнені від таких перевірок. Компетентний орган може робити винятки за певних умов.

Якщо випробування продуктів із перероблених відходів водних тварин підвищеного ризику показують, що продукція не відповідає стандартам і, таким чином, становить ризик поширення збудників хвороб, заводи з утилізації мають негайно повідомити про це компетентний орган, що може вимагати вжиття додаткових заходів. Ця продукція не може транспортуватися за межі заводів з утилізації без попереднього дозволу від компетентного органу.

Результати різних випробувань і перевірок мають зберігатися впродовж певного періоду, визначеного компетентним органом. Аналізи й відбір зразків мають проводитися відповідно до міжнародних стандартів. Заводи з утилізації, що застосовують обробку на основі часу й тиску, зобов'язані вимірювати й реєструвати ці параметри.

Заводи з утилізації мають вести облік кількості й типу отриманої сировини, постачальників, кількості й типу готової продукції, вантажоодержувачів, критичних контрольних точок та відхилень від положень, передбачених відповідними нормативно-правовими актами. Ці записи мають надаватися компетентному органу за запитом.

Стаття 4.8.7. Методи утилізації відходів водних тварин підвищеної небезпеки

Рекомендовані методи утилізації відходів водних тварин з високим ступенем ризику, отриманих від водних тварин, є такими:

1. Промислове перетворення відходів водних тварин

Промислове перетворення відходів водних тварин знищує усі відомі збудники хвороб водних тварин.

Перетворення зазвичай здійснюється в закритій системі з використанням поєднання механічного оброблення впродовж потрібного часу/температури, що призводить до отримання стабільних, стерилізованих продуктів, таких як рибне борошно та рибний жир.

Процес зазвичай передбачає попереднє нагрівання до 50-60°C з подальшим варінням сирих відходів водних тварин при 95-100°C впродовж 15-20 хвилин. Потім його пресують і центрифугують при температурі 90°C для відділення олії від білків. Виробництво борошна передбачає подальшу високотемпературну обробку.

2. Спалювання

Спалювання - це контрольований процес спалювання, що здійснюється у стаціонарних чи мобільних сміттєспалювальних установках з повітряною завісою. Мобільні сміттєспалювальні установки з повітряною завісою дозволяють здійснювати процес спалювання відходів водних тварин на місці, усуваючи таким чином необхідність їх транспортування.

Сміттєспалювальні заводи здатні переробляти лише обмежені обсяги відходів водних тварин.

3. Стерилізація

Мінімальною вимогою для стерилізації є температура всередині відходів водних тварин принаймні 90°C впродовж щонайменше 60 хвилин, хоча й інші комбінації часу/температури також доступні й ефективні.

4. Компостування

Компостування не знищує всіх збудників хвороб, тому перед компостуванням відходи водних тварин з високим ступенем ризику слід нагрівати (85°C впродовж 25 хвилин чи еквівалентним поєднанням температури/часу).

Ефективність компостування залежить від поєднання факторів рН, температури, вологості й часу. Залежно від типу компостування (наприклад, валок, закрита місткість) і використовуваної сировини, а також кліматичних умов, температурні параметри процесу і розподілу тепла в матеріалі можуть відрізнятися.

При зберіганні у валках весь матеріал потребує витримки впродовж принаймні двох тижнів при температурі 55°C, тоді як у закритих місткостях період витримки при 65°C складає один тиждень.

5. Виробництво біогазу

Виробництво біогазу не знищує всіх збудників хвороб, тому відходи водних тварин з високим ступенем ризику мають бути оброблені, щоб забезпечити їх знищення перед процесом виробництва біогазу. Необхідно продемонструвати, що обраний метод знищує відповідних збудників хвороб.

Виробництво біогазу - це процес, за допомогою якого органічні речовини з біологічних відходів ферментуються в анаеробних умовах.

Двома основними типами виробництва біогазу є мезофільне й термофільне анаеробне зброджування.

Обидва процеси зазвичай безперервні, й при цьому частина кінцевого матеріалу видаляється кожні 2-12 годин. Існує ризик того, що новий матеріал, що перебував у реакторі лише 2-12 годин, може бути видалений з нього разом з готовою продукцією.

6. Силосування

Силосування знищує всіх збудників хвороб, тому відходи водних тварин з високим ступенем ризику слід нагрівати (85°C впродовж 25 хвилин чи еквівалентним поєднанням температури/часу) перед процесом силосування.

Силосування відходів водних тварин в органічній кислоті, такій як мурашина, є ефективним методом знищення більшості збудників хвороб впродовж 48 годин. Рівень рН в процесі силосування слід підтримувати на рівні чи нижче 4,0 впродовж усього процесу.

7. Поховання

Поховання може відбуватися або на полігоні, або в інших місцях, схвалених компетентним органом на основі оцінки ризику відносно стану здоров'я водних тварин, здоров'я людей і можливого впливу на довкілля.

За можливості, перед похованням відходи водних тварин слід піддавати обробленню, що забезпечує знищення відповідних збудники хвороб. Щоб вибрати прийнятне місце для поховання, слід взяти до уваги наступні елементи:

1. Розташування - враховуйте, наприклад, відстань від закладу аквакультури та водойм, глибину ґрунтових вод, рельєф, використання прилеглих земель та панівний напрямок вітру.
2. Доступ - транспортування обладнання й відходів водних тварин до місця поховання має бути зручним. Можливо, доведеться встановити огорожу й обмежити доступ на ділянку.
3. Будівництво могильної ями - слід уникати скелястих ділянок. Необхідно вибрати ґрунти з хорошою стійкістю, здатні витримати вагу обладнання, що використовується для копання й заповнення котловану. При необхідності можуть бути споруджені водовідвідні насипи для запобігання стоку стічних вод в котлован чи витоку рідини з місця поховання. Розміри котловану залежать від обсягу закопуваних відходів водних тварин, що підлягають похованню, і зручності заповнення.
4. Закриття ями - вміст слід засипати негашеним вапном (CaO) із розрахунку 85 кг на 1 000 кг відходів водних тварин, щоб прискорити процес розкладання й утримати падальщиків.
8. Спалювання на вогнищі

Спалювання на вогнищі не придатне для значних обсягів відходів водних тварин.

Щоб вибрати відповідне місце для такого багаття, важливо взяти до уваги наступні фактори:

1. Розташування - можливий вплив тепла, диму й запаху багаття на сусідні споруди, підземні й наземні комунікації, дороги й житлові райони. Майданчик має бути обгороджений відповідною протипожежною смугою.
2. Доступ - для транспортування горючих матеріалів для розведення й підтримування багаття, доставлення палива й відходів водних тварин.

Розпалювання багаття потребує значної кількості палива, що має бути на місці спалювання відходів водних тварин перед розпалюванням багаття. При правильному спалюванні відходи водних тварин знищуються впродовж 48 годин.

При виїзді з місця спалювання транспортні засоби й контейнери мають бути продезінфіковані.

Як альтернатива, відходи водних тварин з високим ступенем ризику можуть бути утилізовані будь-якими методами, схваленими компетентним органом, що забезпечують еквівалентне зниження ризику.

Стаття 4.8.8. Методи утилізації відходів водних тварин з низьким ступенем ризику

Відходи водних тварин з низьким ступенем ризику можна утилізувати за допомогою всіх методів, описаних в положеннях Статті 4.8.7. У разі компостування чи виробництва біогазу нема потреби термічно обробляти відходи водних тварин з низьким ступенем ризику перед утилізацією.

Альтернативою також можуть бути такі методи:

1. Силосування

Силосування відходів водних тварин органічною кислотою, такою як мурашина, є ефективним методом знищення більшості збудників хвороб впродовж 48 годин. Рівень рН в процесі силосування має підтримуватися на рівні 4,0 чи нижче впродовж усього процесу.

Компетентний орган може вимагати силосування відходів водних тварин, як оброблення перед одним із методів утилізації, описаних в положеннях Статті 4.8.7..

2. Пастеризація

Пастеризація не знищує всіх збудників хвороб. Термічна обробка при температурі нижче 100°C може розглядатися як пастеризація. Для пастеризації можуть використовуватися різні поєднання часу/температури.

Крім того, компетентний орган може дозволити утилізацію відходів водних тварин з низьким ступенем ризику в інший спосіб або використання їх з будь-якою іншою метою після оцінки ризику, пов'язаного з такими способами чи використанням.

Стаття 4.8.9. Випадки масової загибелі

Масова загибель водних тварин може виникнути внаслідок природних явищ чи вимушеного забою з метою боротьби з хворобами (див. положення Глави 7.4.). Це може призвести до необхідності утилізації великої кількості мертвих водних тварин і часто є предметом пильної уваги населення та засобів масової інформації. Компетентний орган має утилізувати відходи водних тварин відповідно до прийнятних наукових принципів, що враховують ризик поширення збудника хвороби, не нехтуючи стурбованістю населення й повагою до довкілля.

1. Підготовка

Успішна утилізація з мінімальною затримкою досягається шляхом попереднього планування й підготовки:

1. Планування готовності має залучати інші відповідні державні установи й зацікавлені сторони, такі як промислові організації, організації із захисту водних тварин, організації з реагування на надзвичайні події та засоби масової інформації.
2. Слід розробити стандартні операційні процедури (включаючи задокументовані процеси прийняття рішень, навчання персоналу).
3. Необхідно передбачити заздалегідь визначені механізми фінансування операцій з утилізації відходів водних тварин за надзвичайної події.
4. Важливим є забезпечення постійного обміну інформацією з посадовими особами, залученими до участі в утилізації відходів водних тварин, зацікавленими сторонами, політиками й ЗМІ. Добре поінформований представник має бути готовий відповісти на всі запитання.
5. Управління ресурсами має стосуватися персоналу, транспорту, складських приміщень, обладнання, палива, захисного одягу й матеріально-технічне забезпечення. Може знадобитися спеціальне обладнання, наприклад човни для колодязів.
2. Критичні елементи

Критичними елементами, що необхідно враховувати при плануванні й проведенні утилізації відходів водних тварин, є наступні:

1. швидка утилізація загиблих водних тварин;
2. методи обробки й утилізації відходів водних тварин мають враховувати пропускну здатність та ризик поширення збудників хвороб;
3. достатнє фінансування й кадрові ресурси;
4. усунення ризику поширення збудників хвороб переносниками й фомітами;
5. співпраця зацікавлених сторін;
6. захист персоналу;
7. захист довкілля;
8. соціальне схвалення.
3. Вибір методів утилізації

Компетентний орган може визначити, чи є мертві водні тварини відходами водних тварин з високим чи низьким ступенем ризику й обрати відповідний метод утилізації відходів водних тварин відповідно до ступеня ризику (див. положення Статей 4.8.7. та 4.8.8.). Якщо обраний метод утилізації відходів водних тварин застосовується поблизу кордону з сусідньою країною, слід повідомити компетентний орган цієї країни.

nb: вперше прийнято у 2010 році.