Оригінал

ПЛЕВРОПНЕВМОНІЯ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ЗАРАЗНА

ЕТІОЛОГІЯ

Класифікація збудника хвороби

Збудником Плевропневмонії великої рогатої худоби заразної (ПВРХЗ) є Mycoplasma mycoides subsp. mycoides (Mmm), що належить до кластера Mycoplasma. mycoides. Цей кластер складається з п'яти видів чи підвидів мікоплазм від великої рогатої худоби та кіз, що мають спільні серологічні й генетичні характеристики, створюючи складність для таксономії та діагностики традиційними методами.

Повністю секвеновано геноми низки штамів Mmm, в тому числі референтного штаму PG1. Молекулярне типування було проведено за допомогою схеми eMLST, що показала згрупованість всіх європейських штамів Mmm в одну лінію. Поява Mmm була визначена приблизно в 1700 році шляхом молекулярних досліджень. Ця поява стала результатом адаптації штаму M. mycoides susbp. штам capri, що часто зустрічається у кіз, до нового носія — великої рогатої худоби.

Мікоплазми не мають клітинної стінки, тому є плеоморфними й стійкими до антибіотиків групи беталактамінів, таких як пеніцилін. Мікоплазми відносно вибагливі до умов вирощування і потребують спеціальних середовищ, багатих на холестерин (додавання сироватки крові коня).

Стійкість до фізичних і хімічних впливів

Mycoplasma mycoides subsp. mycoides нестійкі в навколишньому середовищі, і для їх передачі потрібен безпосередній контакт.

Однак за сприятливих атмосферних умов: вологості й вітру - аерозолі здатні переносити збудник і на більші відстані.

ЕПІЗООТОЛОГІЯ

Носії

• Велика рогата худоба, як Bos taurus, так і Bos indicus, є основними носіями.
• Повідомлялося також про зараження азійських буйволів (Bubalus bubalis) та яків (Poephagus grunnien, раніше Bos grunnien).
• Вівці та кози також можуть бути заражені природним шляхом, але без явної супутньої патології.
• Дикі бики й верблюди, схоже, стійкі, і поки що не відіграють важливої ролі в передачі ПВРХЗ.

Передача інфекції

• ПВРХЗ поширюється переважно шляхом вдихання крапель від заражених тварин, що кашляють, особливо якщо вони перебувають у гострій фазі хвороби.
• Хоча зазвичай вважається, що для передачі Mmm необхідний безпосередній і багаторазовий контакт, за сприятливих кліматичних умов передача може відбуватися на відстані до 200 метрів.
• Мікроорганізм зустрічається також в слині, сечі, плодових оболонках і виділеннях з матки.
• Можливе трансплацентарне зараження.
• Неклінічні носії — велика рогата худоба з хронічним перебігом хвороби є важливим джерелом зараження та здатні зберігати життєздатні мікроорганізми в інкапсульованих ураженнях легень (секвестрах) до 2 років.
  • Значно поширена думка, що одужалі тварини, які містять інфекційні організми в легеневих секвестрах, здатні стати активними носіями інфекції під час стресу чи імунодепресії (пригнічення імунітету).
• Переміщення та скупчення великої рогатої худоби є важливими факторами розповсюдження хвороби.
• Спалахи зазвичай починаються в результаті переміщення та контакту зараженої тварини з наївним стадом.
• Існує кілька анекдотичних повідомлень про передачу через фомітів, але мікоплазми не виживають тривалий час у навколишньому середовищі, а опосередкована передача вважається несуттєвою.
• Вважається зазвичай, що для передачі потрібен безпосередній багаторазовий контакт, але за сприятливих кліматичних умов Mmm може поширюватися на більші відстані (до 200 метрів).

Джерела інфекції

• Бронхіальний секрет, виділення з носа, видихуване повітря та назальні аерозолі.
• Слина, сеча, плодові оболонки та виділення з матки.
• Поширення інфекції через краплі сечі повністю не було підтверджено.
• Мікроорганізми також були виділені й зі сперми биків, але передача інфекції через сперму потребує подальших досліджень.
• Неклінічні носії — велика рогата худоба, включаючи субклінічно інфікованих тварин, здатні зберігати життєздатні мікроорганізми в інкапсульованих ураженнях легень (секвестрах) від кількох місяців до двох років. Вважається, що ці тварини здатні виділяти мікроорганізми, особливо у стані стресу чи імунодепресії.

Поширення

ПВРХЗ була однозначно ідентифікована в Європі з 18-го століття, а в другій половині 19-го століття вона набула світового поширення через торгівлю великою рогатою худобою. На початку 20-го століття ПВРХЗ була ліквідована в багатьох країнах, в основному за допомогою стратегій викорінення (Великобританія, США) або кампаній вакцинації з подальшим застосуванням стратегій викорінення (Австралія). Сьогодні ПВРХЗ залишається ензоотичною в багатьох країнах Африки на південь від Сахари, включаючи країни західного, південного, східного і центрального регіонів Африки, тоді як у Європі останні випадки ПВРХЗ спостерігалися в Португалії в 1999 році. Стан в деяких країнах Азії залишається незрозумілим через відсутність ефективного нагляду за ПВРХЗ.

ПВРХЗ є однією з хвороб, для яких СОЗТ має процедуру офіційного визнання стану здоров'я тварин відносно хвороби. Для отримання додаткової інформації відвідайте портал станів на сайті СОЗТ [https://www.woah.org/en/what-we-do/animal-health-and-welfare/official-disease-status/].

Щоб отримати більш свіжу детальну інформацію про поширеність цієї хвороби у світі, див. інтерфейс Світової інформаційної системи здоров'я тварин СОЗТ (ВІСЗТ) [https://wahis.woah.org/#/home].

ДІАГНОСТИКА

Інкубаційний період Плевропневмонії заразної великої рогатої худоби може становити від 3 тижнів до 6 місяців, причому в більшості випадків захворювання проявляється через 3-8 тижнів. Після експериментального введення великих доз збудника в трахею клінічні ознаки з'являлися через 2-3 тижні.

Для цілей Наземного кодексу інкубаційний період для ПВРХЗ становить 6 місяців.

Клінічна діагностика

• Клінічний діагноз ПВРХЗ є ненадійним, оскільки початкові ознаки можуть бути незначними чи відсутніми й можуть не відрізнятися від будь-якої важкої пневмонії. Тому ПВРХЗ слід досліджувати за допомогою патологоанатомічних, мікробіологічних, молекулярних чи серологічних методів діагностики.

Хвороба може протікати в надгострій, гострій, субклінічній та хронічній формах.

• Невелика кількість великої рогатої худоби, хворої на ПВРХЗ, може швидко загинути з надгострим перебігом, без клінічних ознак, окрім лихоманки.
• Гострі випадки у великої рогатої худоби характеризуються неспецифічними ознаками лихоманки, втратою апетиту, депресією та зниженням молочної продуктивності, після чого з'являються респіраторні симптоми, що можуть включати кашель, гнійні чи слизові виділення з носа та прискорене дихання. Клінічні ознаки можуть відрізнятися за ступенем тяжкості перебігу між спалахами, але в деяких випадках вони швидко прогресують до задишки. Дихання може бути болючим, а тварини яскраво реагуватимуть на натискання на їх міжребер'я.
• Повідомлялося про носову кровотечу й діарею, а вагітні тварини можуть абортувати чи народжувати мертвих телят. Тяжкохворі тварини часто гинуть, як правило, впродовж 3 тижнів.

У дорослих

• Початковими ознаками зазвичай є пригнічений, відсутність апетиту у тварини з помірною лихоманкою, що супроводжується кашлем, болем у грудях та прискореним диханням.
• У міру прогресування пневмонії спостерігається утруднене дихання й задишка, а тварини воліють стояти з відведеними ліктями, щоб зменшити біль у грудях та збільшити об'єм грудної клітки.
• Аускультація легень здатна виявити широкий спектр звуків, залежно від того, наскільки сильно уражена прилегла легенева паренхіма:
  • можливі крепітація, хрипи, плевральне тертя;
  • притуплення звуку в нижніх відділах грудної клітки при перкусії.
• ПВРХЗ часто переростає в хронічний перебіг, що характеризується поганим самопочуттям і рецидивуючою субфебрильною лихоманкою, яку може бути важко розпізнати як пневмонію.
• Примусове навантаження здатне спровокувати кашель.

У телят

• Легеневий тропізм не є загальним правилом, і у заражених телят спостерігається артрит із набряком суглобів.
  • Одночасне існування легеневих ознак у дорослих та артриту у молодих тварин має насторожити клініциста щодо діагнозу ПВРХЗ.

Ураження

• Характерним є значні патологічні ураження легень, часто односторонні; уражена легенева паренхіма не має запаху.
• Переважною грубою зміною є консолідація, чи потовщення, окремих часточок, вкритих помітно розширеними міжчасточковими перегородками, що призводить до характерного вигляду мармуру.
• Міжчасточкові перегородки спочатку розтягуються внаслідок набряку, а потім фібрину й, нарешті, через фіброз; організм виробляє некротичний токсин, галактан, що забезпечує таке значне поширення через перегородки.
• Рясний жовтий чи каламутний ексудат у плевральній порожнині (до 30 літрів у важких випадках), що згортається з утворенням великих фібринозних згустків.
• Фібринозний плеврит: потовщення і запалення плеври з фіброзними нашаруваннями.
• Міжчасточковий набряк, мармуровий вигляд внаслідок гепатизації та консолідації на різних етапах еволюції патологічного процесу, зазвичай обмежений однією легенею.
• Секвестри з фіброзною капсулою, що оточує сіру некротичну тканину (коагуляційний некроз) в одужалих тварин.
• Mmm здатні виживати в цих секвестрах впродовж місяців, а то й довше, сприяючи поширенню.

Диференційна діагностика

Гостра форма

• Гарячка ефемерна великої рогатої худоби.
• Лихоманка східного узбережжя (Тейлеріоз).
• Пастерельоз великої рогатої худоби гострий.
• Перикардит травматичний.
• Септицемія геморагічна.

Хронічна форма

• Абсцеси.
• Актинобацильоз.
• Ехінококоз (гідридна кіста).
• Туберкульоз.
• Фарсі великої рогатої худоби.

Лабораторна діагностика

Зразки

• Зразки від живих тварин включають мазки з носа та/чи бронхоальвеолярні змиви, або плевральна рідина, отримана шляхом пункції; слід також зібрати кров і сироватку.
• Зразки, що необхідно взяти під час розтину включають ураження легень, лімфатичні вузли, плевральна рідина та синовіальна рідина у тварин з артритом.
• Зразки слід транспортувати охолодженими, але їх можна заморозити, якщо транспортування до лабораторії затримується.

Процедури

Ідентифікація збудника

Виділення культури in vitro.

• Виділення збудника з клінічних зразків та ідентифікація колоній за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Наявність збудника значно залежить від стадії розвитку уражень, і негативний результат не є остаточним, особливо якщо тварину лікували антибіотиком.
• Ріст Mmm зі зразків може тривати до 7 діб. У специфічних живильних середовищах (агар і бульйон) ріст спостерігається впродовж 2-7 доби у вигляді однорідної хмарності з завихреннями при струшуванні; на агарі розвиваються невеликі колонії, діаметром 1 мм, з класичним зовнішнім виглядом «смажених яєць».
• Потім організм регулярно досліджують за допомогою точкового імуноферментного аналізу на мембранному фільтрі [MF-dot] чи ПЛР.

ПЛР

• ПЛР стала методом вибору для швидкого, чутливого і специфічного виявлення та ідентифікації Mmm безпосередньо з патологічного зразка або при ізоляції мікроорганізму. Ці дослідження необхідно виконувати відповідно до положень забезпечення якості.

Остаточну ідентифікацію найкраще проводити в референтній лабораторії СОЗТ (https://www.woah.org/en/what-we-offer/expertise-network/reference-laboratories/), що здатна використовувати ПЛР чи точне генотипування.

Серологічна діагностика

Серологічні дослідження на ПВРХЗ дійсні лише на рівні стада, оскільки хибнопозитивні чи хибнонегативні результати можуть виникати в окремих тварин. Дослідження окремих тварин можуть вводити в оману; важливою причиною хибнопозитивних результатів є серологічні перехресні реакції з іншими мікоплазмами, особливо з іншими представниками кластера M. mycoides.

Вірогідність результатів має бути підтверджена патологоанатомічним і бактеріологічним дослідженням, а також серологічними дослідженнями крові, відібраної під час забою.

Реакція зв'язування комплементу (РЗК)

• З чутливістю 63,8% і специфічністю 98% (Bellini et al., 1998), РЗК здатна виявити майже всіх хворих тварин з гострими ураженнями, але значно меншу частку тварин на ранніх стадіях захворювання або тварин з хронічними ураженнями.
• Модифікована реакція зв'язування комплементу Кемпбелла і Тернера (ЗК) підходить для визначення наявності хвороби і є рекомендованим методом у Посібнику з діагностики та вакцинопрофілактики для наземних тварин СОЗТ. Однак вона має низьку чутливість (70%) і не завжди здатна виявити тварин на ранніх стадіях інфекції, тварин з хронічним перебігом і тих, що пройшли лікування; однак, для стад, він здатний виявити майже 100% заражених груп.
• В безпечній відносно ПВРХЗ, країні прогностична цінність позитивної РЗК на ПВРХЗ є дуже низькою, за винятком випадків, коли високі титри виявляються у кількох тварин з одного стада.

Реакції латекс-аглютинації та аглютинації на предметному склі.

• Швидке підтвердження гострих спалахів ПВРХЗ може бути досягнуто в польових умовах за допомогою кольорових антигенів чи сенсибілізованих латексних кульок, що викликають аглютинацію за наявності позитивних сироваток, що містять IgM.

Імуноблотинг

• Високоспецифічний імуноблотинг — корисний як метод, що підтверджує сумнівну РЗК.
• Не підходить для масового скринінгу, оскільки його важко стандартизувати й він займає багато часу.
• Оцінка в польових умовах показала вищу його специфічність, ніж РЗК, що дозволяє виявляти хибнопозитивні результати РЗК.

C-ELISA (комплемент-ферментний імуносорбентний аналіз) — новий метод визначення комплементзв'язуючих антитіл

• Рекомендується в Посібнику з діагностики та вакцинопрофілактики для наземних тварин СОЗТ, як метод сертифікації тварин безпечних відносно інфекції перед їх переміщенням, у тому числі з метою міжнародної торгівлі.
• У порівнянні з РЗК, С-ELISA має більшу специфічність (99,8%) і здатний виявляти антитіла впродовж більш тривалого часу, оскільки він виявляє переважно IgG, тоді як РЗК виявляє IgM.
• Тепер його можна придбати на комерційній основі, і його легше виконувати в рамках управління якістю.

Для отримання більш детальної інформації щодо методології лабораторної діагностики, зверніться, будь ласка, до Глави 3.4.8. Плевропневмонії великої рогатої худоби заразної останнього видання Посібник з діагностики та вакцинопрофілактики для наземних тварин СОЗТ під заголовком «Методи діагностики».

ПРОФІЛАКТИКА ТА КОНТРОЛЬ

Лікування антибіотиками не рекомендується в країнах, що прагнуть викорінити хворобу, оскільки це здатно сповільнити розпізнавання хвороби та сприяти появі резистентних штамів Mmm. В країнах Африки, де ПВРХЗ є ензоотичною, немає засобів для її ліквідації, і власники великої рогатої худоби часто лікують своїх хворих тварин антибіотиками при появі респіраторних симптомів (у тому числі коли це ПВРХЗ). Насправді антибіотики ефективні проти мікоплазм, мінімізують клінічні прояви та виділення мікоплазм, але повністю не виліковують. У цих країнах боротьба з ПВРХЗ має ґрунтуватися насамперед на вакцинації, а доцільність антибіотикотерапії може бути рекомендована як альтернатива забою, якщо забій неможливий. Методи боротьби залежать від епізоотичного стану здоров'я тварин, методів ведення тваринництва, наявності та ефективності ветеринарної служби в конкретній країні.

Санітарна профілактика

• У безпечних відносно хвороби зонах: карантин, контроль за переміщенням, серологічний скринінг та забій усіх позитивних стад.
• Контроль за переміщенням великої рогатої худоби — найефективніший спосіб обмежити поширення ПВРХЗ.
• Епізоотичний нагляд за ПВРХЗ має здійснюватися у формі програми офіційного контролю, спрямованої на встановлення того, що вся територія або її частина є безпечною відносно ПВРХЗ.
• Оскільки патологічні ураження при ПВРХЗ є характерними та патогномонічними, нагляд за ПВРХЗ на бійні, що включає обстеження легень, є практичним методом моніторингу захворювання. Рекомендується ізолювати та ідентифікувати збудника для підтвердження спалаху хвороби.

Ветеринарна профілактика

• В ензоотичних регіонах вакцинація є дуже важливою для контролю за ПВРХЗ, щоб зменшити її поширеність до того, як можна буде передбачити ерадикацію.
• Єдині вакцини, що зазвичай використовуються сьогодні, виготовляються з ослаблених штамів Mmm, під назвою T1 (T1/44 та T1sr).
• T1/44 забезпечує захист впродовж 1 року, але може проявляти певну залишкову вірулентність після первинної вакцинації. Тварин, що реагують, слід лікувати антибіотиками. T1sr не проявляє вірулентності, але забезпечує захист лише на 6-місяців.
• Кампанії з вакцинації мають проводитися під контролем якості, щоб тваринам дійсно вводили ефективну дозу вакцини.

Усі безпечні відносно ПВРХЗ країни мають підготувати план надзвичайних заходів на випадок підозри ПВРХЗ. Цей план має включати засоби для швидкого підтвердження, як в польових умовах, так і в лабораторії, а також стратегію швидкого втручання і законодавство.

Для отримання більш детальної інформації щодо методології лабораторної діагностики, зверніться, будь ласка, до Глави 3.4.8. Плевропневмонії великої рогатої худоби заразної останнього видання Посібник з діагностики та вакцинопрофілактики для наземних тварин СОЗТ заголовком «Вимоги до вакцин та діагностичних біологічних препаратів».

Для отримання більш детальної інформації щодо безпечної міжнародної торгівлі наземними тваринами та продукцією з них, зверніться до останнього видання Кодексу здоров’я наземних тварин.

ДОВІДКОВА ТА ІНША ІНФОРМАЦІЯ

• Dupuy V., Manso-Silvan L., Barbe V., Thebault P., Dordet-Frisoni E., Citti C., Poumarat F., Blanchard A., Breton M., Sirand-Pugnet P. & Thiaucourt F. (2012). - Evolutionary History of Contagious Bovine Pleuropneumonia Using Next Generation Sequencing of Mycoplasma mycoides mycoides “Small Colony”. PLoS ONE, 7:e46821.
• Manso-Silvan L., Vilei E.M., Sachse K., Djordjevic S.P., Thiaucourt F. & Frey J. (2009). - Proposal to assign Mycoplasma leachii nov. as a new species designation for Mycoplasma sp. bovine group 7 of Leach, and to reclassify Mycoplasma mycoides subsp. mycoides LC as a serovar of Mycoplasma mycoides subsp. Capri. Int. J. Syst. Evol. Microbiol., 59; 1353–1358.
• Muuka G., Otina B., Wesonga H., Bowa B., Gicheru N., Stuke K., Pool E.J., Salt J. & Colston A. (2019). - Evaluation of new generation macrolides for the treatment and metaphylaxis of contagious bovine pleuropneumonia (CBPP) in cattle experimentally infected with Mycoplasma mycoides subspecies mycoides. BMC Vet. Res., 15, 451.
• Recommended standards for epidemiological surveillance systems for Contagious Bovine Pleuropneumonia (1997) - Sci. Tech., 16, 898–918.
• Thiaucourt F. (2018). - Contagious bovine pleuropneumonia, update. In: Infectious Diseases of Livestock, Coetzer J.A.W., Thomson G.R., MacLachlan J., Michel A., Botha C., eds. https://www.anipedia.org/publications/contagious-bovine-pleuropneumonia/988
• World Organisation for Animal Health (2019). - Manual of Diagnostic Tests and Vaccines for Terrestrial Animals. OIE, Paris.
• World Organisation for Animal Health (2020). - Online World Animal Health Information Database
• (WAHID). Website accessed in 2016. https://wahis.woah.org/#/home
• World Organisation for Animal Health (2019). - Terrestrial Animal Health Code. OIE, Paris.

*
* *