Оригінал

ЧУМА СВИНЕЙ АФРИКАНСЬКА

ЕТІОЛОГІЯ

Класифікація збудника

Вірус Чуми свиней африканської (ЧСА) є ДНК-вірусом родини Asfarviridae; рід Asfivirus. ЧСА є єдиним представником сімейства. Вірусні генотипи були ідентифіковані шляхом аналізу послідовності. Вірулентність ізолятів вірусу ЧСА значно відрізняється, і стандартна номенклатура ізолятів включає місто або країну ізоляції та останні дві цифри року ізоляції (наприклад, Лісабон '60, DR '78). Це єдиний відомий ДНК-арбовірус.

Стійкість до фізичних і хімічних впливів

ЕПІЗООТОЛОГІЯ

Епізоотологія ЧСА є складною з різними епідеміологічними моделями інфекції, що зустрічаються в Африці, Європі, Азії та Америці. ЧСА виникає через цикли передачі за участю домашніх свиней, диких кабанів, диких африканських свиней та м’яких кліщів.

Носії

• Усі різновиди Sus scrofa (домашні та дикі) сприйнятливі до патогенної дії ЧСА.
• Африканські дикі види свиней: бородавники (Phacochoerus spp.), чагарникові свині (Potamochoerus), гігантські лісові свині (Hylochoerus meinertzhageni) зазвичай неочевидно інфіковані та діють як резервуар-носій ВАЧС.
• Кліщі роду Ornithodoros є єдиними відомими природними членистоногими господарями вірусу і діють як резервуари та біологічні вектори.

Передача інфекції

• Пряма передача:
  • контакт хворих і здорових тварин.
• Непряма передача:
  • згодовування харчових відходів, що містить інфіковане м’ясо (ВЧСА здатний виживати впродовж 3–6 місяців у сирих продуктах зі свинини);
  • біологічні переносники – м’які кліщі роду Ornithodoros;
  • фоміти включають, приміщення, транспортні засоби, знаряддя, одяг.
• Всередині кліща-переносника: трансстадіальний, трансоваріальний та статевий шляхи передачі.

Джерела вірусу

• Кров, тканини, секрети та виділення хворих і загиблих тварин.
• Тварини, що одужали після гострого чи хронічного перебігу, здатні стати постійно зараженими, виступаючи в ролі носіїв вірусу; особливо африканські дикі свині, а також домашні та дикі свині в ензоотичних регіонах.
• М'які кліщі роду Ornithodoros.

Поширення

ЧСА реєструється у диких та домашніх свиней у регіонах Азії, Європи, Африки та Америки.

Щоб отримати більш свіжу детальну інформацію про поширеність цієї хвороби у світі, див. інтерфейс Світової інформаційної системи здоров'я тварин СОЗТ (ВІСЗТ) [https://wahis.woah.org/#/home].

ДІАГНОСТИКА

Інкубаційний період в природі зазвичай становить 4–19 діб; гостра форма перебігу 3–4 доба. Для цілей Кодексу здоров’я наземних тварин СОЗТ інкубаційний період Sus scrofa має становити 15 діб.

Клінічна діагностика

Надгострий (високовірулентний вірус)

• Раптова смерть з невираженими ознаками.

Гостра форма (високовірулентний вірус)

У домашніх свиней рівень смертності зазвичай наближається до 100%.

• Лихоманка (40,5–42°C).
• Рання лейкопенія та тромбоцитопенія (48–72 години).
• Почервоніння шкіри (білі свині) – кінчики вух, хвіст, дистальні відділи кінцівок, вентральні сторони грудей і живота.
• Анорексія, млявість, ціаноз і порушення координації за 24-48 годин до смерті.
• Зростання пульсу й частоти дихання.
• Позиви до блювоти, діарея (іноді з кров’ю) та виділення з очей.
• Смерть впродовж 6-13 діб, або до 20 діб.
• Можливі аборти супоросних свиноматок.
• У домашніх свиней рівень смертності часто наближається до 100%.

Підгостра форма (помірно вірулентний вірус)

• Менш інтенсивні ознаки; незначне підвищення температури тіла, зниження апетиту й депресія.
• Тривалість хвороби 5-30 діб.
• Аборти у супоросних свиноматок.
• Смерть через 15–45 діб.
• Рівень смертності нижчий (наприклад, 30–70%, коливається в широких межах).

Хронічна форма (помірно чи низьковірулентний вірус)

• Різні ознаки: втрата ваги, нерегулярні підвищення температури тіла, респіраторні прояви, некрози на ділянках шкіри, хронічні виразки шкіри, артрити.
• Перикардит, спайки легень, припухлості над суглобами.
• Розвивається впродовж 2-15 місяців.
• Низька смертність.
• Невелика кількість тих, що вижили, здатна стати вірусоносіями на все життя.

Ураження

Гостра форма (не всі ураження проявляються; це залежить від ізоляту)

• Виражені крововиливи в шлунково-печінкові та ниркові лімфатичні вузли.
• Петехіальні крововиливи в коркову речовину нирок, а також у мозкову речовину та ниркові миски.
• Застійна спленомегалія.
• Набрякові ділянки ціанозу в безволосих частинах.
• Шкірні екхімози на кінцівках та животі.
• Надлишок плевральної, перикардіальної та/чи перитонеальної рідини.
• Петехії на слизових оболонках гортані та сечового міхура, на вісцеральних поверхнях органів.
• Набряк в мезентеріальних структурах товстої кишки й прилеглих до жовчного міхура; а також стінці жовчного міхура.

Хронічна форма

• Можливі вогнищеві казеозні некрози та мінералізація легень.
• Лімфовузли збільшені.

Диференційна діагностика

• Бешиха.
• Інші септицемічні стани.
• Пастерельоз.
• Сальмонельоз.
• Синдром свиней репродуктивно-респіраторний (PRRS).
• Хвороба Ауєскі (чи Псевдосказ) [молодняк].
• Чума свиней класична (ЧСК чи Холера свиней);
  • неможливо диференціювати ЧСА і ЧСК шляхом клінічного чи патологоанатомічного дослідження;
  • варто відправити зразки для дослідження в лабораторію.

Лабораторна діагностика

Зразки

Виявлення збудника

• Необхідно надати повний набір польових зразків, зокрема:
  • кров, зібрана на ранній гарячковій стадії з EDTA (0,5%);
  • селезінка, лімфатичні вузли, мигдалини, легені, нирки та кістковий мозок зберігають при 4°C.

Серологічні дослідження

• Сироватку збирають впродовж 8–21 доби після зараження у реконвалесцентних тварин.

Процедури

Виділення вірусів

• Ізоляція:
  • інокуляція культури клітин (первинні культури моноцитів свиней чи клітин кісткового мозку – більшість ізолятів викликають гемадсорбцію);
• на гемадсорбцію (HAD) у первинних культурах лейкоцитів – позитивний результат тесту на HAD є остаточним для діагностики ЧСА, негативні зразки HAD також слід перевірити за допомогою ПЛР, щоб виключити наявність вірусу.
• Виявлення антигену за допомогою флуоресцентного дослідження на антитіла (FAT) – позитивний FAT плюс клінічні ознаки та відповідні ураження здатні забезпечити імовірний діагноз ЧСА.
• Виявлення геному вірусу за допомогою полімеразної ланцюгової реакції – методи ПЛР діагностики особливо корисні, коли зразки можуть бути непридатними для виділення вірусу чи виявлення антигену (гниття).
• Вакцинацію свиням використовувати більше не рекомендується.

Серологічна діагностика

• Імуноферментний аналіз.
• Реакція непрямої флуоресценції (IFA) – варто використовувати для підтвердження досліджень сироваток із територій, безпечних відносно ЧСА та позитивних в ELISA, а також для сироваток з ензоотичних районів, що дають непереконливий ELISA результат.
• Імуноблотинг чи фарбування імунопероксидазою – використовується як альтернатива дослідженню IFA для підтвердження неоднозначних результатів з індивідуальними сироватками.

Для отримання більш детальної інформації щодо методології лабораторної діагностики, зверніться, будь ласка, до Глави 3.9.1. Чума свиней африканська останнього видання Посібник з діагностики та вакцинопрофілактики для наземних тварин СОЗТ заголовком «Методи діагностики».

ПРОФІЛАКТИКА ТА КОНТРОЛЬ

Санітарна профілактика

Свині-носії ЧСА та потенційно інфіковані дикі свині потребують особливої уваги при контролі хвороби.

Безпечні країни

• ЧСА є хворобою, що підлягає реєстрації.
• Зважена політика імпорту тварин та тваринницької продукції.
• Тривала програма епізоотичного нагляду для раннього виявлення ЧСА.
• Належна утилізація харчових відходів з літаків чи суден із небезпечних країн.

При спалахах

• Швидкий забій усіх свиней та належна утилізація трупів і гною є важливими компонентами.
• Ретельне очищення та дезінфекція.
• Визначення небезпечної зони з контролем переміщення свиней і продукції свинарства.
• Детальне епізоотичне розслідування з відстеженням можливих джерел (вгору) та можливого поширення (вниз) інфекції.
• Нагляд за небезпечною зоною та прилеглою територією.

Небезпечні країни

• Уникайте контакту між свинями, дикими поросятами та м’якими кліщами-переносниками чи середовищами їх існування (Африка) – тобто запобігайте блуканню свиней.
• Уникайте згодовування свиням необроблених помиїв чи кухонних залишків, що містять м’ясо.
• Переконайтеся, що ферми та ланцюги постачання свинини практикують належну біозахисту.

Ветеринарна профілактика

• Лікування заборонено.
• На сьогодні вакцини немає.

Для отримання більш детальної інформації щодо безпечної міжнародної торгівлі наземними тваринами та продукцією з них, зверніться до останнього видання Кодексу здоров’я наземних тварин.

ДОВІДКОВА ТА ІНША ІНФОРМАЦІЯ

• Alonso C., Borca M., Dixon L., Revilla Y., Rodriguez F., Escribano J.M. & ICTV Report Consortium (2018). ICTV Virus Taxonomy Profile: Asfarviridae. Gen. Virol., 99, 613–614.
• Brown C. & Torres A., Eds. (2008). - USAHA Foreign Animal Diseases, Seventh Edition. Committee of Foreign and Emerging Diseases of the US Animal Health Association. Boca Publications Group, Inc.
• Coetzer J.A.W. & Tustin R.C. Eds. (2004). - Infectious Diseases of Livestock, 2nd Edition. Oxford University Press.
• Fauquet C., Fauquet M., & Mayo M.A. (2005). - Virus Taxonomy: VIII Report of the International Committee on Taxonomy of Viruses. Academic Press.
• Kahn C.M., Ed. (2005). - Merck Veterinary Manual. Merck & Co. Inc. and Merial Ltd.
• Shirai J., Kanno T., Tsuchiya Y., Mitsubayashi S. & Seki R. (2000). - Effects of Chlorine, Iodine, and Quaternary Ammonium Compound Disinfectants on Several Exotic Disease Viruses. Vet. Med. Sci., 62, 85–92.
• Spickler A.R. & Roth J.A. Iowa State University, College of Veterinary Medicine - http://www.cfsph.iastate.edu/DiseaseInfo/factsheets.htm
• World Organisation for Animal Health (2019). - Terrestrial Animal Health Code. OIE, Paris.
• World Organisation for Animal Health (2019). - Manual of Diagnostic Tests and Vaccines for Terrestrial Animals. OIE, Paris.

*
* *