Рекомендації з проведення імітаційних вправ

ЗМІСТ

Вступ

Імітація — імітація певної реальної ситуації, події чи процесу, що зазвичай включає відтворення моделі реальної чи уявної фізичної або абстрактної системи й певних ключових її властивостей, особливостей чи поведінки для проведення над нею експериментів.

Імітації проводять з різною метою — як для навчання персоналу, оцінювання небезпеки, знання законодавства, розуміння підходів, єдиного трактування визначень, тестування технологій в граничних умовах, проведення експериментів, які неможливо відтворити в реальних умовах, так і для демонстрації можливих ефектів чи наслідків від певних дій, чи заходів, коли експерименти над реальною системою провести неможливо через її недосяжність, небезпеку, високу вартість або складність, а також пошуку нестандартних рішень через застосування ігрового підходу, чи їх оцінювання та формування алгоритмів дій та заходів у нестандартних ситуаціях (відеоігри, імітація явища, стану чи поведінки, формування суспільної думки чи впливу на довкілля тощо).

Імітаційні вправи по протидії інфекційним хворобам тварин, їх отруєнню чи ліквідації наслідків стихійного лиха із жертвами серед тварин — також передбачають відпрацювання моделі поведінки групи та кожного з учасників уявної події зокрема, пов'язаної із протидією занесенню на територію країни патогенів (збудників транскордонних хвороб тварин), як, наприклад, вірусу Ящуру, збудники якого уже майже 30 років не реєструються на території України чи Грипу птахів з високою патогенністю, враховуючи те, що через територію країни пролягає кілька шляхів міграції диких птахів чи заходів з ліквідації певної хвороби на підконтрольному об'єкті (оздоровлення господарства від Туберкульозу та/чи Лейкозу тварин, чи птахів); відпрацювання дій персоналу у випадку підозри інфекційної хвороби та/чи загибелі тварин, птахів, риб чи бджіл внаслідок спалаху інфекції, інвазії чи їх отруєння. Тобто, це здебільшого відпрацювання практичних алгоритмів реагування фахівців ветеринарної служби компетентного органу (КО) за надзвичайної події (дій у вогнищі інфекції, процедур вилучення потенційно зараженої продукції, хворих та підозрілих у зараженні тварин, вимушеного забою в умовах господарства, населеного пункту чи території (дикі тварини, чи птахи), поховання трупів тварин, знезараження забруднених об'єктів, процедур відшкодування та відновлення господарської чи іншої діяльності підконтрольних об'єктів і територій після зняття обмежень тощо), міжвідомча взаємодія дотичних служб (фахівців центрального апарату Держпродспоживслужби України та її територіальних органів, установ та підприємств, НААНУ, Мінекономіки, Міністерство інфраструктури України, Мінагрополітики, Міністерство оборони України, МОЗ, ЦГЗ МОЗ, ДСНС, МВС України, Держлісагентства України, Держводагентства України); формування кадрового резерву фахівців; освоєння нових технологій; сприяння міжнародній торгівлі тощо.

Знання, здобуті в процесі такого навчання, є компонентом комплексу заходів протидії трансмісивним і транскордонним хворобам тварин в частині персоналу. Оскільки, підготовка ветеринарних фахівців КО для роботи в умовах підвищеного ризику, потребує аналізу та оцінки наявних алгоритмів і розуміння процедур організації протиепізоотичних заходів за надзвичайної події та в рамках чинного законодавства, то вдосконалення практичних навичок прийняття оперативних, зважених управлінських рішень щодо організації процесів, комунікації, взаємодії служб, підрозділів, персоналу, здатності до оцінки ситуації та оперативного внесення коректив — сприятиме навичкам адекватного реагування на загрозу чи подію. Адже, імітація реальної загрози та/чи імітація спалаху інфекційної хвороби, ще до моменту прецеденту дозволяє безпечно для учасників навчання (можливість залучення персоналу приватних ветеринарних лікарень, студентів старших курсів, представників влади на місцях, операторів ринку тощо) зімітувати й максимально наближено до реальних умов (бажано, в «польових» умовах, на місці імітованого спалаху) відтворити подію, враховуючи особливості об'єкта та/чи події, реалії місцевості (кліматичні та природно-географічні), традиції населення, концентрацію поголів'я сприйнятливих тварин на підконтрольній території, наявність міграційних та магістральних транспортних шляхів, господарських зв'язків, ймовірних факторів поширення чи розповсюдження збудників, їх переносників тощо та за наявності об'єктивних даних — оцінити наслідки ймовірного впливу (економічні, соціальні, політичні).

Це дозволяє проаналізувати, оцінити та за потреби запропонувати корективи до чинного законодавства, або раніше затверджених стандартних операційних процедур.

Сучасний інструментарій обробки даних із відповідними технологіями та засобами обчислювальної техніки, дозволяє оперативно задовольняти інформаційні потреби галузі шляхом застосуванням комп'ютерних технологій, однак потребує відповідних навичок у персоналу щодо організації взаємодії комунікації, використання сучасного обладнання та технологій в реалізації поставлених задач.

Тому, підготовка сценарію і реалізація імітаційної вправи має орієнтуватись на результат, тобто, мету та шляхи її досягнення. Так, ще на стадії підготовки проекту майбутнього навчання варто провести дослідження з використанням відповідної методики — ЗСП (англійською - KAP) – Знання та/чи обізнаність про хворобу (Knowelege) - фахівців, власників тварин, доглядачів, перевізників, мисливців та пересічних громадян; Ставлення до повідомлень про підозри та/чи випадки хвороби (Attitudes) - наявність алгоритмів поведінки підкріплених законодавчо, публічних інформаційних ресурсів про наслідки події; та Практика реагування на спалахи (Practices) - для розуміння мотивації учасників процесів і ставлення громад до наслідків подій.

Варто також розуміти характер та мати доступ до спектра необхідних для імітації аналітичних даних (а, за відсутності останніх мати змогу їх зібрати чи згенерувати реалістичні дані), комп'ютерних програм статистичних досліджень (основи біоінформатики та біостатистики для обробки цифрових даних) у випадку імітації загрози чи спалаху хвороби, а також володіти навичками використання ГІС та технологій оцінки ризику, методами обробки даних, методиками оцінки результатів статистичного аналізу моніторингових показників та інтерпретації результатів дієвості програм профілактики інфекційних хвороб.

Адже, прийняття оперативних, зважених управлінських рішень, за результатами польових досліджень, потребує об'єктивної неупередженої оцінки — починаючи з аналізу повідомлень (активного та/чи пасивного нагляду), дотримання процедур щодо відбору, пакування, маркування та транспортування зразків, результатів епізоотологічних обстежень потенційно контамінованих об'єктів та прилеглих територій, результатів лабораторних досліджень, та інших критичних показників, включаючи імпортні та експортні показники за останній період (тварини та продукція тваринного походження та біопрепарати — особливо, живі вакцини) і закінчуючи аналізом публікацій і виступів у ЗМІ, в тому числі щодо сусідніх країн та країн торгівельних партнерів, міжнародних організацій, соціальних мереж тощо.

Імітаційні навчання по протидії інфекційним хворобам тварин можуть проводитись як дистанційно (що набуває практики останнім часом), так і аудиторно (більш традиційна форма), або ж поєднувати теоретичне навчання (дистанційно і самостійно) з проведенням аудиторних занять (ділові ігри чи штабні навчання, впродовж 1-2 днів) для перевірки засвоєння знань та відпрацювання алгоритмів практичних навичок в останній день навчання (польові заняття — обстеження об'єктів, інфраструктури, аналіз документації, організація вилучення хворих та потенційно контамінованих тварин, опанування методів забою тварин, (стемпінг-аут) в польових умовах, знищення трупів тварин, утилізації відходів, знезараження контамінованих об'єктів тощо).

Відпрацювання навичок взаємодії служб (міжвідомча взаємодія) чи в ширшому масштабі — це навчання на рівні області, регіону чи країни (коли, вже стався не один випадок, а кілька спалахів хвороби чи контамінованих об'єктів) дозволить значно скоротити час реагування на реальну загрозу та зменшити потенційні збитки, а здатність персоналу діяти чітко, на основі відпрацьованих логічних, послідовних процедур з оперативним інформуванням населення також сприятиме мінімізації соціального спротиву щодо тимчасових обмежень.

Мета імітаційного навчання

Відпрацювання алгоритмів реагування фахівців на загрози занесення трансмісивних та транскордонних інфекцій, випадків та спалахів хвороб тварин та/чи отруєння тварин, чи ліквідації наслідків стихійного лиха із жертвами серед тварин (чітка послідовність процесів і дій персоналу КО, суміжних служб, громадських організацій, місцевих формувань та добровільних помічників) у рамках чинного законодавства.

Правова основа:

Одним з елементів протидії трансмісивним і транскордонним хворобам та отруєнням тварин у рамках міжнародного законодавства (СОЗТ, ФАО та ЄС) є навчання персоналу КО та регулярне підвищення кваліфікації ветеринарних фахівців.

Міжнародне законодавство

10 квітня 2008 року Верховна Рада України прийняла законопроект «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі», а 16 квітня Закон про ратифікацію був підписаний Президентом України та згідно із процедурами СОТ, 16 травня 2008 року Україна стала повноправною учасницею Світової організації торгівлі (СОТ). Координатором цієї діяльності визначено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Основна мета Угоди про спрощення процедур торгівлі СОТ — впровадження дієвих механізмів прискорення митного оформлення товарів, зменшення корумпованості та бюрократизму, збільшення обсягів торгівлі й помітне здешевлення руху товарів.

Необхідність боротьби з хворобами тварин у світі на початку 20 століття призвела до створення міжнародного офісу по епізоотіях (фран. Office International des Epizooties - OIE) - Міжнародне епізоотичне бюро – (МЕБ) шляхом підписання міжнародної угоди 25 січня 1924 року.

В травні 2003 року офіс перейменували у Світову організацію здоров'я тварин (СОЗТ), залишивши штаб-квартирі історичний акронім (МЕБ) - OIE. А, 28 травня 2022 року СОЗТ запустила свій новий фірмовий стиль із відповідною абревіатурою WOAH (OMSA французькою та іспанською мовами) і домен woah.org

Сьогодні, це міжурядова організація, відповідальна за поліпшення здоров'я тварин у світі.

Вона визнається СОТ, як референтна організація, і станом на 2023 рік включає 182 країни-учасниці.

СОЗТ розробляє стандарти, що стосуються здоров'я тварин і зоонозів, публікує 2 кодекси (Наземний та Водний) і 2 посібники (Наземний та Водний), як основні довідники для учасників СОТ.

Кодекс здоров'я наземних тварин і Кодекс здоров'я водних тварин, відповідно, спрямовані на забезпечення санітарної безпеки міжнародної торгівлі наземними й водними тваринами та продуктами їх перероблення.

Кодекс здоров'я наземних тварин вперше був опублікований в 1968 році, а Кодекс здоров'я водних тварин був представлений публіці в 1995 році. Кодекси традиційно адресовані стану здоров'я тварин і зоонозам, але, в останні роки їх дія поширилась і на добробут тварин, виробництво кормів для тварин, безпечність виробництва, що відповідає розширеному мандату СОЗТ, функція якого - «поліпшення здоров'я тварин у всьому світі».

Посібник з діагностики та вакцин для наземних тварин і Посібник з діагностики водних тварин забезпечують гармонійний підхід до діагностики хвороб, шляхом опису узгоджених на міжнародному рівні методів лабораторної діагностики. Ці посібники були опубліковані у 1989 та у 1995 роках відповідно.

СОЗТ регулярно оновлює свої міжнародні стандарти, за наявності нової наукової інформації, що відповідає встановленим прозорим і демократичним процедурам. Єдиний шлях для прийняття стандарту — затвердження Світовою асамблеєю делегатів у травні кожного року на Генеральній асамблеї СОЗТ.

Офіційне визнання стану хвороби країн-учасниць має дуже важливе значення для міжнародної торгівлі і є одним з найважливіших правових зобов'язань між СОЗТ та СОТ згідно Угоди СОТ про застосування санітарних та фітосанітарних заходів, що набула чинності в 1995 році. У 1998 році офіційна угода між СОТ та СОЗТ підтвердила мандат СОЗТ на визнання зон, безпечних відносно хвороб та шкідників на основі Угоди про СФЗ.

Тому, в основу підготовки сценаріїв імітаційних вправ по протидії інфекціям і зокрема хворобам списку СОЗТ може включатись одна, кілька чи група хвороб за видами тварин, чи патогенів. Стратегія контролю та/або ліквідації хвороб тварин у світі, передбачає ліквідацію 5 хвороб зі списку, та має закладати обмеження регламентовані положеннями відповідних розділів, глав і статей Кодексів (наземних та водних тварин) чи Посібників з діагностики (наземних, чи водних тварин), спираючись на процедури офіційного визнання та підтримання зоосанітарного стану країни зони чи компартменту, залежно від епізоотології конкретної хвороби, включаючи наявність та роль переносників, сприйнятливих популяцій дикої фауни та факторів навколишнього середовища, систем виробництва продукції тваринництва, а також режиму біозахисту та санітарних заходів, поміж яких, як спеціальний нагляд, так і контроль простежуваності у відношенні хвороб списку СОЗТ — описаних в Резолюції № XV (адміністративні процедури) та Резолюції № XVI (фінансові зобов'язання), прийнятих під час 83-ї Генеральної сесії МЕБ в травні 2015 року, а також відповідних положеннях Кодексів та Посібників.

Імітаційні вправи для персоналу компетентного органу слід проводити у відношенні 7 хвороб, що мають офіційний стан, 5 хвороб, що підлягають викоріненню, переліку з 13 особливо небезпечних (карантинних) хвороб тварин, а також у відношенні інфекцій та інвазій, що мають актуальність для країни у певний проміжок часу.

Оголошення СОЗТ про імітаційні вправи

Сторінка сайту СОЗТ: «Імітаційні вправи» - призначена для поширення оголошень в Інтернеті про проведення імітаційних вправ в країнах учасницях СОЗТ.

Позиція ЄС

Регламент (ЄС) № 2016/429, від 9 березня 2016 року — про трансмісивні хвороби тварин та внесення змін щодо скасування деяких актів у сфері здоров'я тварин, що наголошує на формуванні правил відносно здоров’я тварин, що сприятимуть формуванню внутрішнього ринку й запобігатимуть поширенню інфекційних хвороб, а також мають забезпечити, наскільки це можливо, збереження наявного стану здоров'я тварин та підтримку подальшого поліпшення цього стану, враховуючи наслідки їх руйнівного впливу на здоров'я населення та безпечність харчових продуктів, зростання протимікробної стійкості мікроорганізмів, зміну торгових партнерів і схем, навколишнього середовища, кліматичних змін, інтенсивності тваринництва та традицій землеробства, в результаті соціальних змін, а також зростання обізнаності населення та інших факторів. У ньому також акцентується увага на гострій потребі чіткої категоризації хвороб та прийнятті єдиних алгоритмів протидії, що базуються на достатньому чи адекватному ступені пов'язаного з цим потенційного ризику від трансмісивних хвороб тварин, організації та виконанні плану біологічної безпеки промислових господарств, дієвої системи нагляду та спеціального нагляду, сповіщення, реагування та комунікації у протидії цим викликам.

Пункт 80 Регламенту: Для того, щоб забезпечити однакові умови для реалізації планів заходів за надзвичайної події й імітаційних вправ, Комісію слід наділити виконавчими повноваженнями щодо встановлення правил практичної реалізації цих планів та навчань.

Реалізація цих нормативних актів неможлива без належної системи підготовки фахівців та їх практичного навчання.

Державне законодавство

Включає нормативні акти по протидії загрозам та хворобам тварин (закони й постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови, декрети й розпорядження Кабінету Міністрів України, а також нормативні акти міністерств і відомств, місцевих рад та місцевих державних адміністрацій).

Місцеве законодавство

Включає нормативні акти (рішення й розпорядження місцевих рад та місцевих державних адміністрацій) органів місцевої влади та рішення ДНПК на місцевому рівні (наприклад, щодо впорядкування територій, запровадження та зняття карантинних обмежень що виникли внаслідок загроз, спалахів, отруєнь чи стихійного лиха із жертвами серед тварин тощо).

Планування та підготовка імітаційних вправ:

Планування імітаційного навчання потребує чіткого усвідомлення мети навчання (чому планується навчити?), вибору оптимального методу та способу навчання (у який спосіб досягти мети?), термінів та тривалості його проведення, чітко сформульованих завдань (послідовність кроків для досягнення мети), попередньої оцінки рівня підготовленості учасників (рівень освіти, повноваження та досвід у прийнятті подібних рішень, участь у подібних заходах, в ролі учасника, організатора чи керівника? Оскільки, семінар для офіційних лікарів і семінар з тренування тренерів має різнитись, як по суті, так і по завданнях, які ними вирішуються то варто пам'ятати про мету, склад групи, час навчання), надати матеріали учасникам завчасно для ознайомлення з особливостями потенційної загрози ще до проведення навчання (з можливістю самоконтролю засвоєння матеріалів у вигляді, наприклад, курсу дистанційного навчання) та намагатись врахувати організаційні моменти, що завше виникатимуть внаслідок певних життєвих обставин (пора року, погода для польових занять, матеріальне та технічне оснащення місця проведення заходу, формат занять, як то — потреба у кількох окремих кімнатах для різних груп учасників, час на самостійну підготовку, спосіб повідомлення учасників про навчання, місце, термін та умови його проведення, бюджет на проживання та харчування, і це бажано робити завчасно, зорієнтувати учасників щодо маршруту проїзду тощо).

Проведення таких навчань має бути висвітлено принаймні у місцевих ЗМІ, оскільки, при проведенні імітаційних вправ (імітація спалаху хвороби чи масового отруєння тварин, птахів чи бджіл) будь-яке неправдиве повідомлення у соц. мережах чи місцевих ЗМІ здатне спричинити занепокоєння, чи навіть збурення в місцевої громади нерозумінням того що власне відбувається. Тому, це варто теж включити у план заходів та кілька раз висвітлити у соц. мережах та місцевих ЗМІ за кілька днів, напередодні та в день проведення події.

Теоретичне обґрунтування

1. Представлення мети навчання, організатора (-ів), учасників (вступне слово від керівництва з акцентом на актуальність проблеми, наявність чи відсутність досвіду у вирішенні означених загроз, наявність передового досвіду) та формату проведення занять (дистанційно, аудиторно, наявність польових занять, а також їх порядок та регламент).
2. Анкетування учасників перед та по завершенні навчання — підготувати спектр запитань, який дозволить оцінити розуміння учасниками суті проблеми та шляхів її вирішення (орієнтовно 20 запитань із посиланнями на нормативні документи, що регламентують означену діяльність), на зразок, та при повторному опитуванні, по завершенні навчання, дозволить оцінити ступінь засвоєння матеріалів навчання, на зразок.
3. Представлення теоретичного матеріалу (презентації зі стислим викладом особливостей суті потреби, події чи загрози, можливих наслідків та досвіду розв'язання подібних проблем, посилання на інформаційні ресурси, що містять вірогідно дані, фото, відео та мультимедійну інформацію, нормативні документи тощо).
4. Виступи експертів та консультантів, які в деталях і більш глибоко здатні пояснити суть проблеми та потребу у проведені такого навчання, а також оптимальний спосіб її вирішення.
5. Представлення завдань учасникам навчання (розкриття суті імітації події та очікуваного від них результату).
6. Формування робочих груп з учасників цього навчання для вирішення зазначених завдань (структури, дійові особи, ролі та доступні для них ресурси).
7. Інформування учасників імітації щодо обмежень та застережень (часових — вплив фактора часу; людських — чисельність, наявність та кваліфікація персоналу для вирішення завдань; фінансових — мінімально необхідна сума, вплив збільшення обсягів фінансування, шляхи мінімізації витрат; технічних — потреба і наявність технічних засобів в тому числі діагностичних, засобів комунікації, транспортних в т.ч. для доставлення діагностичних зразків, перевезення персоналу до відповідних майданчиків, витратних матеріалів, на зразок: водонепроникної тари, пакувальних та горючих матеріалів, засобів для дезінфекції, трупів тварин, обладнання для їх фіксації, вимушеного забою, за необхідності тощо. Застереження щодо важливості виконання всього комплексу передбачених заходів, чіткості виконання запланованих етапів робіт для досягнення кінцевого результату, враховуючи вплив цих заходів на довкілля тощо).
8. Інформування керівників робочих груп про порядок комунікації (порядок оперативного інформування), формування доказової бази (відповідність реєстрації, простежуваність тварин, документування хронології подій), порядок та форма представлення звітів по завершенні імітації та формату підбивання підсумків.
9. Старт імітації проблеми (загрози, спалаху хвороби, масового отруєння тварин чи стихійного лиха із жертвами серед тварин).

Практична частина

1. Ознайомлення учасників з вихідними даними (імітація підозри — джерело повідомлення, час, місце події, обставини, за яких це сталось, якщо відомо).
2. Проголошення керівниками груп експертам розуміння шляхів досягнення мети (перебуваючи у правовому полі — розуміння нормативної бази).
3. Ускладнення завдання (наприклад, підтвердження випадку, сумнівний результат чи нове повідомлення із негативним результатом лабораторних досліджень тощо).
4. Кроки щодо реалізації завдань, з етапами контролю (наприклад, обговорення сценаріїв розвитку подій: якщо, то що? Наслідки від бездіяльності чи в разі виходу за рамки правового поля?).
5. Контроль реагування (експерти, консультанти), надання допомоги та незначні корективи щодо уточнення мети, за необхідності (консультанти).
6. Отримання повідомлень від керівників робочих груп про виконання завдань.
7. Підбивання підсумків про виконання завдань робочими групами шляхом аналізу результатів кожного етапу на основі доповіді керівника робочої групи (аналіз кроків та оцінка дій груп, керівників та персоналу на кожному етапі).
8. Підсумкове оцінювання (порівняння ефективності груп та відзначення оригінальних рішень — експерти, консультанти).
9. Узагальнення результатів з акцентом на важливих моментах (керівниками груп, експертами та консультантами).

Виїзні місії

Виїзні місії (польові заняття) проводяться з метою переведення теоретичних навичок у практичну площину. Їх зазвичай проводять по завершенні практичної частини семінару (на другий або третій день навчання). При цьому учасники, в складі робочих груп, відпрацьовують практичні навички здобуті на попередніх теоретичних заняттях.

Результати польових занять також оцінюють та підсумовують успіх навчання за результатами повторного анкетування всіх учасників (оцінка ступеня засвоєння матеріалів та навичок навчання — у порівнянні з результатами анкетування перед семінаром).

Етапи підготовки імітаційних вправ

Стадія підготовки включає кілька етапів:

• вивчення актуальності імітаційного навчання (ступінь загрози, величина ймовірного збитку, наявність досвіду у протидії тощо),
• визначення джерел фінансування та статей витрат, порядок звітування,
• підготовка запитань для анкетування учасників навчання,
• підготовка матеріалів на тему навчання,
• підготовка практичних завдань,
• підготовка змісту оголошення (включаючи короткі для місцевих ЗМІ та соц. мереж) про місце і час проведення заходу, його мету, кількість учасників, організаторів та представництво (відомства, що залучені до цього семінару),
• підготовка програми заходу з зазначенням активності, часу та особи відповідальної за її виконання,
• визначення потреб в обладнанні та матеріалах (в т. ч., довідкових, витратних та роздаткових) для проведення занять.

Формування завдань

Імітаційні вправи — це навчання персоналу специфіці протидії хворобам тварин (нормативна база, оцінка загроз для країни, наявність експертів в країні та міжнародних експертів, можливість їх залучення, ступінь готовності місцевих фахівців). Формуванню завдань імітаційного навчання передує чітко формована мета, що витікає із потреби, аналіз та оцінка варіантів рішень, наявність передового досвіду, підбір і підготовка матеріалів, створення максимально реалістичних сценаріїв, за наявності досвіду реагувань на подібні загрози для набуття персоналом, залученим до локалізації та ліквідації ймовірної загрози — теоретичних знань та практичних навичок із виявлення, оперативного реагування, локалізації та ліквідації випадків та спалахів хвороб тварин, що підлягають обов’язковому повідомленню та здатні перешкоджати торгівлі, отруєнь тварин, а також ліквідації наслідків стихійного лиха із жертвами серед тварин.

Для прикладу, програми та сценарії семінарів по протидії АЧС, без виїзду на місце події, серії вебінарів по протидії Африканській чумі свиней під егідою GF-TADs (FAO-OIE) чи семінару-навчання тренерів по протидії Грипу птахів.

Ситуаційні завдання мають бути максимально реалістичними та враховувати по можливості: історичні дані та природно-географічні особливості місцевості (варто відзначити в процесі імітації цей фактор впливу на розвиток подій), кількість і щільність домо- та промислових господарств на підконтрольній території, чисельність населення і ступінь загрози людині, обізнаність власників тварин із загрозою чи спалахом хвороби й шляхами мінімізації та управління ризиками, чисельність популяцій сприйнятливих тварин, статево-вікові групи у межах визначеної території, в тому числі й тварин дикої фауни, способи передачі збудника, наявність посередників у передачі та поширенні хвороби (членистоногі, холоднокровні, птахи, ссавці), природного резервуара збудника хвороби, рівня біозахисту підконтрольних об'єктів, наявність перевірених джерел інформації, патогенезу хвороби, методів діагностики в тому числі — експрес-методів, характерних клінічних ознак хвороби, патолого-анатомічних змін, засобів терапії та профілактики й нормативних документів, що регламентують заходи протидії загрозі.

Врахування цих особливостей дозволить уніфікувати, певним чином, підходи до вибору місця імітації випадку чи спалаху хвороби тварин (сценарій імітації будь-яких подій на семінарах бажано робити використовуючи сучасні ГІС-компоненти, як, наприклад, карта імітації спалаху Грипу птахів — покрокові, з ускладненням завдання, часом отримання повідомлення та координатами місця події, оскільки це полегшує просторову орієнтацію учасників навчання і дозволяє врахувати певні природно-географічні особливості місцевості в місці події, наявність під'їзних шляхів, відстань до лабораторії, а надалі також і інші критично важливі параметри для ефективної протидії загрозі чи ліквідації спалаху).

Ще до формування ситуаційних завдань, варто отримавши перевірені дані в КО (чи більш деталізовану інформацію іноді з попереднім виїздом в Головне управління Держпродспоживслужби, за місцем проведення навчання) щодо стану відповідних територій країни зони чи компартменту, залежно від епізоотології конкретної хвороби, включаючи наявність та роль переносників, чисельність та щільність популяцій сприйнятливих видів тварин та тварин дикої фауни, а також факторів навколишнього середовища, систем виробництва продукції тваринництва, режиму біозахисту та санітарних заходів, поміж яких контроль простежуваності у відношенні хвороб списку СОЗТ поблизу місця чи об'єкта імітації випадку, чи спалаху хвороби тварин (що призведе до зміни стану підконтрольного об'єкта у зв'язку з появою хвороби, спираючись на підходи СОЗТ до зонування територій — зона добробуту, випадок, спалах, небезпечна зона, зона захисту та зона стримування).

Підбір учасників навчання

Звичайно набагато легше підготувати сценарій проведення семінару для фахівців одного рангу, наприклад, офіційних лікарів чи лікарів-вірусологів і значно складніше організувати навчання по міжвідомчій взаємодії служб, а так зазвичай і буває у реальному житті. В такому разі слід чітко розуміти посадові та функціональні обов'язки фахівців цих служб, їх повноваження та підпорядкування в тому числі й за надзвичайної події, за якої — загальне керівництво, до ліквідації наслідків, переходить у підпорядкування головного державного ветеринарного інспектора, який і здійснює загальне керівництво та координує діяльність всіх залучених служб і структурних підрозділів. Тому, сценарій і саме навчання мають бути орієнтовані на відпрацювання міжвідомчої взаємодії, комунікацію, чіткість команд, контроль їх виконання з можливістю коригування за нових обставин.

Кожен учасник імітації має чітко зрозуміти, як власну роль в досягненні мети, так і роль команди, з можливістю «гарячої» заміни будь-кого з учасників процесу, що досягається шляхом комунікації в команді та передачі досвіду, де кожен знає що робити, як і чим займається колега в цей час та розуміє крок наступний.

Сьогодні досить часто практикують навчання персоналу практичним навичкам шляхом ротації команд, коли одна, опанувавши відповідний метод, передає знання та досвід іншій, наступній, що прибула їй на заміну та кілька днів перебуває в стадії стажиста, а тоді наступна.

Обладнання та точки доступу

Обладнання для навчання залежить від завдань які учасникам доведеться вирішувати в процесі семінару і це варто передбачити та врахувати на етапі підготовки (зал відповідної місткості з відеопроектором для демонстрації матеріалів, кількох кімнат для комфортного розміщення робочих груп, достатня кількість електророзеток, достатня пропускна здатність комп'ютерної мережі, кількість комп'ютерів, мікрофонів, витратних матеріалів для нотування ідей тощо). Під «точкою доступу» слід розуміти не лише комунікаційне обладнання (Wi-Fi маршрутизатор, роутер чи сотову вежу для підключення оргтехніки та/чи смартфонів), але і можливість отримання оперативних даних від фахівця (будь-якого учасника команди) про стан реальних справ, його локацію, стадію та етап реалізації поставленого завдання. А, для цього, ще на етапі підготовки варто отримати контактні дані від кожного учасника команди та мати змогу для підтримання зв'язку, на зразок: контактні телефони й поштові скриньки учасників імітаційних вправ. Продемонструвати підходи СОЗТ, до зонування територій на Google-картах чи альтернативних сервісах та за можливості візуалізувати завдання.

Проведення імітаційного навчання:

Навчання починають із представлення його мети організатором цього заходу та надають можливість кожному з учасників коротко розповісти про себе (хто він й чому для нього це важливо, на зразок: зобов'язує посада, мав досвід ліквідації та чи брав участь у подібних навчаннях). Надалі, організатори та керівництво (вищі посадові особи запрошені на захід — керівники владних структур, асоціацій чи громадських організацій) у «вступному слові», після привітання учасників із початком навчання, мають наголосити на актуальності проблеми, наявності досвіду в країні у вирішенні означених загроз, передового досвіду світового, європейського чи американського з зазначенням формату проведення занять (дистанційно, аудиторно, наявність польових занять в процесі цього навчання, а також обумовлюють порядок та регламент).

Теоретична частина

Теоретичну частину заняття, ще на етапі планування узгоджують з компетентними органами, як щодо числа учасників навчання, місця його проведення так і затвердження програми навчання. Експерти та/чи консультанти стисло окреслюють проблему та пропонують кращі рішення для її розв'язання, надаючи теоретичний матеріал у вигляді презентацій зі стислим викладом особливостей суті загрози, події чи потреби, можливих її наслідків й передового досвіду у вирішенні аналогічних чи подібних проблем в країні та/чи за кордоном, із посиланнями на інформаційні ресурси, що містять перевірені дані, фото, відео та мультимедійну інформацію, нормативні документи тощо, дотримуючись регламенту виступів та надаючи змогу учасникам по завершенні кожного із представлених інформаційних блоків уточнити незрозумілі для них моменти чи деталізувати певні аспекти. Активність слухачів та безпосередній зворотний зв'язок від експертів та/чи консультантів дозволяють по ходу навчання відстежувати та регулювати швидкість засвоєння матеріалів учасниками (індикатор навчання).

Особливості практичного навчання

Перед практичним навчанням учасників зазвичай, анкетують, як і по завершенні навчання, що дозволяє на початку оцінити їх розуміння суті проблеми та можливості її вирішення спираючись на власний досвід, а по завершенні — ступінь засвоєння матеріалів, а також те, наскільки навчання змінило їх підходи до шляху та способів розв'язання проблеми (тобто, це індикатор успішності навчання).

Формування груп з учасників навчання

Формування робочих груп з учасників навчання дозволяє залучити практично всіх учасників навчання до вирішення означених в меті завдань, провести конкурентну гру між групами учасників, виявити лідерів ідей, розглянути та оцінити практично всі запропоновані сценарії та алгоритми, враховуючи спектр часових, ресурсних та фінансових обмежень, нормативну базу та вибрати найкращий варіант з усіх запропонованих. Такий підхід в навчанні спонукає учасників також і до аналізу, оцінки та прогнозу щодо наслідків у розвитку подій. Адже, кожна подія у сценарії завдання, як і в реальному житті, має причину, з'ясування обставин якої потребує збору, аналізу та оцінки вихідних даних, яких зазвичай недостатньо для оперативного прийняття управлінського рішення, враховуючи фактор часу, оскільки за підтвердження — підозра перетвориться в проблему. Бо, проблема — це уже випадок чи спалах, загроза занесення, поширення чи розповсюдження збудників, чи їх переносників, масове отруєння або стихійне лихо та алгоритм реакції вже інший. Фахівці змушені чітко уявляти які структури, дійові особи, процедури мають бути залучені до процесу розвитку подій за кожним із можливих алгоритмів.

При формуванні груп важливо чітко визначити ролі учасників та доступні для них ресурси. Має бути сформована також чітка і зрозуміла ієрархія прийняття рішень та відповідальності. А, вже керівники робочих груп розподіляють ролі між учасниками групи.

Представлення завдань учасникам навчання й консультативний супровід обговорень у групах

Старт імітації проблеми (загрози, спалаху хвороби, масового отруєння тварин чи стихійного лиха із жертвами серед тварин) відбувається одночасно для всіх учасників і починається, зазвичай, із підозри (нетипова поведінка тварин, раптова загибель, виявлений труп тварини чи кількох тощо), з зазначенням джерела повідомлення, часу, місця події, обставин, за яких це сталось, якщо відомо.

Перед початком імітації варто інформувати учасників щодо вище означених обмежень та застерегти щодо важливості виконання всього комплексу передбачених заходів, чіткості виконання запланованих етапів робіт для досягнення кінцевого результату у рамках чинного законодавства та бюджету та врахування впливу запропонованих заходів на довкілля тощо.

Окремим пунктом застережень має бути доказова база управлінських рішень з моменту повідомлення про прецедент і до зняття обмежень та сприяння відновленню функціональності операторів ринку.

Спостерігаючи діяльність в групах експерти та/чи консультанти семінару доповнюють деталі завдання на запит фахівців, ускладнюють окремі елементи (наприклад, підтвердженням випадку, сумнівним результатом чи новим повідомленням із негативним результатом лабораторних досліджень тощо), ставлять під сумнів певні рішення по ходу обговорення їх в групах, спонукаючи до пошуку раціональних обґрунтованих рішень.

Комунікація й коригування рішень в групах

На початку роботи в групах учасників варто інформувати про порядок прийняття рішень в групах та особливості оперативного інформування керівництва, власників тварин та населення щодо причини та ймовірних наслідків цього прецеденту, а також необхідність формування доказової бази (документування хронології подій), про порядок та форму представлення звітів, як по завершенні кожного з етапів імітації, так і підбивання підсумків.

Керівники робочих груп, за результатами обговорення етапу мають проголосити експертам проміжний результат цих обговорень для розуміння їх шляху досягнення мети (перебуваючи у правовому полі). Експерти та/чи консультанти семінару аналізують результати та за потреби, вносять корективи щодо уточнення мети.

Зворотний зв'язок та індикація досягнення мети

Експерти та/чи консультанти семінару ще до початку заняття мають узгодити покроковий сценарій, намітити та відстежувати відповідні маркери роботи в групах для досягнення кінцевої мети. Стимулювати фахівців до роздумів та обговорень в групах шляхом внесення додаткових ймовірних даних (на кшталт: якщо, то що? а, якщо ні, то що? а, якщо ще і це, то що? а, як це довести? наскільки це затратно? виправдано? і чи легітимно?) коригуючи таким чином вектор прийняття рішень у правильному векторі.

Щодо зворотного зв'язку — то особливості комунікації мають чітко окреслюватись (хто? кому? та у який спосіб має повідомити, доповісти та/чи надати розпорядження), всі повідомлення (як усні вказівки, так і письмові розпорядження) мають документуватись, як доказова база управлінських рішень на всіх етапах їх підготовки та реалізації поставлених завдань.

Доповіді керівників груп щодо ухвалених групами рішень

Підбивання підсумків про виконання завдань робочими групами розпочинають отримавши повідомлення від керівників робочих груп про завершення виконання завдань, шляхом аналізу результатів по кожному з етапів на основі доповідей керівників робочих груп (кроки та результати виконання поставлених завдань, поетапно в хронологічному порядку, з обґрунтуванням управлінських рішень, у межах правової бази за результатами обстеження об'єкта, проведених досліджень, аргументуючи це рішення документально — звернення, акти, протоколи, висновки, публікації у ЗМІ тощо та вмінням переконливо, аргументовано відстояти позицію у спорі). У доповіді керівники робочих груп мають продемонструвати їх розуміння наслідків від бездіяльності чи виходу за межі правового поля.

Особливості виїзних місій

Виїзні місії (польові заняття) — це один із найбільш ефективних інструментів навчання, що дозволяє перевести теоретичну підготовку у практичну площину та перевірити й отримати реальний результат взаємодії фахівців, підрозділів, структур в досягненні їх спільної мети. Зазвичай їх проводять по завершенні практичної частини семінару (на другий або третій день навчання, фіналізуючи навчання). Учасники, в складі робочих груп, відпрацьовують власний сценарій, здобуваючи у такий спосіб практичні навички реагування та вдосконалюють взаємодію перевіряючи у такий спосіб реалістичність прийнятих ними рішень спираючись на часові, ресурсні та фінансові обмеження, визначені в рамках сценарію.

Польові заняття передбачають відвідання місця імітованої підозри (в сценарії реагування на підозру). Пошук місця події (за маркерами зазначеними у повідомленні, орієнтовними чи точними координатами). Огляд місця події (від периферії до центру, враховуючи радіус, рельєф та особливості місцини). Інформування представника компетентного органу для прийняття рішення щодо подальших дій (оцінка стану хворих тварин/птахів чи стадії розпаду трупа (-ів) тварин та/чи птахів; проведення патологоанатомічного розтину трупа (-ів) безпосередньо на місці їх виявлення чи у раніше визначеному для поховання місці й порядку їх транспортування; відбір зразків для діагностичних досліджень, їх пакування маркування та транспортування до уповноваженої ветеринарної лабораторії; припис оператору ринку щодо подальших дій на період до отримання результатів лабораторних досліджень).

Відпрацювання дій персоналу (учасників навчання, відповідно до ролі в імітації, за підтвердження спалаху хвороби чи масового отруєння тварин та/чи птахів).

Реалізація практичної частини навчання (уточнення даних, щодо поголів’я сприйнятливих тварин та/чи птахів; визначення шляхів імовірного занесення збудника в господарство, меж вогнища інфекції та зон обмеження; спостереження за засіданням місцевого ДНПК; відпрацювання сценаріїв міжвідомчої взаємодії, стемпінг-аут, участь у знищенні трупів тварин та/чи птахів, знезараженні контамінованих об'єктів і територій та заходах перед зняттям карантинних обмежень та відновленням стану території, безпечної відносно хвороби).

За результатами цього навчання також проводять підсумки, а по завершенні — анкетування всіх учасників навчання (оцінка ступеня засвоєння матеріалів — у порівнянні з результатами анкетування перед семінаром).

Підбивання підсумків

Підсумкове оцінювання (порівняння ефективності груп та відзначення оригінальних рішень) з узагальненням результатів та акцентами на важливих моментах — проводять експерти та консультанти навчання. При проведенні арбітражного оцінювання враховується дотримання норм і правил чинного законодавства, узгодження дій з іншими зацікавленими учасниками імітаційної вправи та досягнення бажаного результату.

Арбітраж рішень

Референтами ухвалених керівниками рішень виступають експерти навчання.

Висновки результатів навчання, документування події

Одним з важливих елементів навчання є підготовка об'єктивних інформаційних блоків (щодо мети, місця, часу, учасників та формату занять) та публікація цих повідомлень в місцевих ЗМІ та соц. мережах (як, напередодні так і в дні навчання). Узагальнені висновки результатів навчання, з матеріалами відео та фотофіксації занять по ходу навчання бажано зберігати, накопичувати та періодично піддавати аналізу, що згодом дасть можливість оцінити та вдосконалити окремі елементи.